07 липня 2020 рокуЛьвівСправа № 302/397/20 пров. № А/857/6480/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Сеника Р.П.,
суддів Хобор Р.Б., Шевчук С.М.,
з участю секретаря судового засідання Гром І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу інспектора УПП в Закарпатській області Брунцвік Олександра Васильовича на рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 08 травня 2020 року у справі № 302/397/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора УПП в Закарпатській області Брунцвік Олександра Васильовича про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
суддя в 1-й інстанції - Цімбота В.І.,
час ухвалення рішення - 08.05.2020 року,
місце ухвалення рішення - смт. Міжгір'я,
дата складання повного тексту рішення - 08.05.2020 року,
28.04.2020р. ОСОБА_1 звернувся з позовом про визнання незаконною та скасування постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 18.04.2020 року з управління патрульної поліції в Закарпатській області на адресу позивача поштовим конвертом надійшла постанова патрульного інспектора Брунцвік О.В. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК №2370745 від 11.04.2020 року, відносно ОСОБА_1 передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255,0 грн. за порушення п. 22,4 Правил дорожнього руху України.
Вважає ОСОБА_1 постанову не законною, протиправною, яка підлягає скасуванню з наступних підстав.
11 квітня 2020 року біля 00:30 хв. у м. Мукачево в мікрорайоні Паланок, позивач керуючи ТЗ MERSEDES-BENZ SPRINTER 313 CDI, Д.Н. НОМЕР_1 і його зупинив патрульний інспектор та повідомляє, що він порушив правила дорожнього руху, а саме перевезення габаритного вантажу, який на думку інспектора виступає за габарити більше ніж 1 м. На дане зауваження, позивач звернув увагу поліцейського, що даний вантаж у вигляді дерев'яних брусів довжиною 6 м. має право перевозити, оскільки на вантажі закріплений відповідний знак, як визначено п.30.3 ПДР України. Дані зауваження патрульний інспектор до уваги не взяв, пояснення від ОСОБА_1 теж відмовився відібрати. Протягом однієї години патрульний інспектор озвучував різні версії порушення ПДР та у хамській формі сказав: «хочу я того чи не хочу, а він постанову на мене винесе, бо він так хоче і ніхто нічого йому не зробить». Натомість позивач попросив, щоб патрульний інспектор Брунцвік О.В. відібрав у нього пояснення, однак останній відмовився брати пояснення та сказав, що його не цікавлять пояснення взагалі, а постанову буде надіслано йому на адресу проживання. Яким чином поліцейський встановив, що вантаж, який перевозив позивач виступав за габарити ззаду більше ніж на 1 м. не відомо, оскільки, патрульним поліцейським замірів не робилося та сертифікованих приладів вимірювання поліцейський при собі під час зупинки не мав. Тобто, патрульним поліцейським на власний розсуд було встановлено довжину деревини, про, що свідчить відсутність, в постанові інспектора чіткого розміру деревини. Дані дії патрульного поліцейського свідчать про грубе нехтування нормами закону, що призвело до винесення незаконної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .
Про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності працівники поліції позивача не повідомляли, протоколу про вчинення адміністративного правопорушення на місці не складали.
18.04.2020 року поштовим відправлення ОСОБА_1 отримав постанову з якої він дізнався, що на нього накладено адміністративне стягнення, за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП України з постановленням штрафу у розмірі 255 грн.
Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 08 травня 2020 року у справі № 302/397/20 позовні вимоги задоволено.
Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки недоведені обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про необхідність складання протоколу.
Крім того, апелянт зазначає, що позов заявлено до інспектора роти, тобто до неналежного відповідача.
Просить скасувати рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 08 травня 2020 року у справі № 302/397/20 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 4 ст. 229, п.2 ч. 1 ст. 311 та ч. 2 ст. 313 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона підлягає до задоволення з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при складанні та винесенні постанови грубо порушив вимоги закону встановлені КУпАП. Зокрема, ст.7 КУпАП, передбачає, що провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції та у точній відповідності з законом. Цих вимог закону відповідач не дотримався, а тому постанова відповідача підлягає скасуванню, а справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП слід закрити.
Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції не повно і не всебічно дослідив і оцінив обставини по справі.
Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що постановою від 11.04.2020р. ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП України. Як зазначено ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки MERSEDES-BENZ SPRINTER 313 CDI, Д.Н. НОМЕР_1 , порушив правила перевезення вантажів, чим порушив вимоги ПДР пункту 2,1 (г) з накладенням штрафу у розмірі 255 грн.
З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють ПДР, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення врегульовано розділом IV КУпАП.
Відповідно до позовної заяви ОСОБА_1 , він звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора УПП в Закарпатській області Брунцвік Олександра Васильовича, у якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно із статтею 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 122, частина перша статті 123, 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Аналіз зазначених правових норм дає підстави вважати, що розгляд справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відноситься до компетенції органів Національної поліції.
Працівники органів і підрозділів Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення від імені органів Національної поліції і у даному випадку не можуть виступати самостійними суб'єктами владних повноважень, тобто окремо від державного органу, посадовою особою якого вони є, виносячи одноособові рішення.
При цьому підстави та порядок заміни неналежної сторони у адміністративному процесі встановлено приписами статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України.
За правилами частини 3 статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції (частина 7 статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відтак, оскільки за змістом цієї норми допустити заміну належної сторони у справі може виключно суд першої інстанції за умови згоди позивача та незмінності підсудності адміністративної справи, то можливості заміни неналежної сторони судом апеляційної інстанції Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено.
Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду позов ОСОБА_1 до Інспектора, який є неналежним відповідачем у даному спорі, задоволенню не підлягає.
При цьому відповідно до приписів частини 3 статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Частиною 1 статті 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на вищевикладене, є підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що рішення суду слід скасувати та прийняти нову постанову.
Керуючись ст. 229, 286, 308, 310, 311, 313, 315, 317, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу інспектора УПП в Закарпатській області Брунцвік Олександра Васильовича задовольнити.
Рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 08 травня 2020 року у справі № 302/397/20 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції є остаточною та не може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя Р. П. Сеник
судді Р. Б. Хобор
С. М. Шевчук
Повне судове рішення складено 07.07.2020 року