07 липня 2020 рокуЛьвівСправа № 465/4987/19 пров. № А/857/5347/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Сеника Р.П.,
суддів Затолочного В.С., Хобор Р.Б.,
з участю секретаря судового засідання Гром І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби на рішення Галицького районного суду м. Львова від 05 березня 2020 року у справі № 465/4987/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до заступника начальника Львівської митниці ДФС України Македона Павла Миколайовича про скасування постанови,-
суддя в 1-й інстанції - Мисько Х.М., час ухвалення рішення - 05.03.2020 року, місце ухвалення рішення - м. Львів, дата складання повного тексту рішення - 05.03.2020 року,
ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернулась до суду з адміністративним позовом до заступника начальника Львівської митниці Державної фіскальної служби України Македона Павла Миколайовича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, в якому просить визнати незаконною та скасувати постанову № 2762/20900/19 від 06 серпня 2019 року, про притягнення її до адміністративної відповідальності за порушення митних правил , передбачених ч. 3 ст. 481 МК України та накладення адміністративного стягнення в розмірі 17 000,0 гривень, а провадження по справі закрити.
Позовні вимоги мотивовані тим, що вказана постанова є необґрунтованою та неправомірною, такою, що винесена з порушенням чинного законодавства. На думку позивача, посадовою особою, якою вирішувалось питання про притягнення її до відповідальності, не враховано всіх обставин справи, а тому просить оскаржувану постанову скасувати.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 05 березня 2020 року у справі № 465/4987/19 позовні вимоги задоволено частково, а саме скасовано постанову заступника начальника Львівської митниці Державної фіскальної служби України Македона Павла Миколайовича № 2762/20900/18 від 06 серпня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачене ч. 3 ст. 481 МК України та накладення на неї адміністративного стягнення в розмірі 17 000,0 гривень, а матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) до адміністративної відповідальності за порушення митних правил за ч. 3 ст. 481 МК України направлено на новий розгляд до Галицької митниці Держмитслужби Державної митної служби України (Львівської митниці ДФС), у решті позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки недоведені обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що власник транспортного засобу або уповноважена особа, яка переміщує транспортний засіб через митний кордон України, пред'являє його митному органу для проведення митного огляду подає оригінали та ксерокопії документів , що підтверджують право власності на транспортний засіб або користування ним (у тому числі з правом розпорядження). Зазначає про дотримання митницею процедури здійснення митного контролю транспортного засобу, а тому твердження, що автомобіль був ввезений на територію України не позивачем не відповідають дійсності. Просить скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 05 березня 2020 року у справі № 465/4987/19 та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Галицька митниця Держмитслужби подала клопотання про заміну сторони у справі, а саме відповідача з заступника начальника Львівської митниці ДФС України Македона Павла Миколайовича на правонаступника - Галицьку митницю Держмитслужби.
Відповідно до статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність заміни заступника начальника Львівської митниці ДФС України Македона Павла Миколайовича його правонаступником - Галицькою митницею Держмитслужби.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 4 ст. 229, п.2 ч. 1 ст. 311 та ч. 2 ст. 313 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що розгляд справи проведено у відсутності позивача, що про свідчить відмітка в оскаржуваній постанові.
Крім того, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право давати письмове пояснення по суті скоєного правопорушення, а також може заявляти клопотання про складання протоколу та розгляд справи, в разі відмови від пояснень або підписання протоколу про це робиться запис посадової особи, яка склала протокол.
При цьому, органом уповноваженим на розгляд справи позивача було проігноровано вимоги закону та розглянуто справу у його відсутності, що в свою чергу позбавило ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) права надати під час розгляду справи пояснення з приводу складеного протоколу про порушення митних правил та надати з цього приводу відповідні докази. При цьому, митним органом не подано суду жодного доказу щодо належного оповіщення позивача про розгляд її справи.
Таким чином, факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 470 МК України відповідачем не доведена.
Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що постановою заступника начальника Львівської митниці ДФС Македона Павла Миколайовича № 2762/20900/19 від 06 серпня 2019 року ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення митних правил за ч. 3 ст. 481 МК України та накладено на нього адміністративне стягнення в розмірі 17 000,0 гривень.
З даної постанови вбачається, що 04.07.2019 в зону митного контролю пункту пропуску «Шегині - Медика» митного поста Мостиська» Львівської митниці ДФС, в'їхав транспортний засіб марки «Renault» р.н. НОМЕР_1 , у якому прямувала ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ). В ході митного контролю вказаної особи та внесення даних про неї в АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДМС України виявилось, що ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) до 30.11.2016 через пункт пропуску «Шегані - Медика» митного поста «Мостиська» митниці, було ввезено на митну територію України транспортний засіб марки «Мерседес», VIN НОМЕР_2 , р.н. НОМЕР_3 , в митному режимі «Тимчасове ввезення до 1 року». Одночасно, у вказаних інформаційних ресурсах, станом на 04.07.2019, не містилося інформації щодо вивезення вказаного транспортного засобу за межі митної території України.
Не погоджуючись з таким рішенням позивач звернувся до суду.
З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 522 Митного кодексу України передбачено, що справи про порушення митних правил, передбачені статтями 468 - 470, 474, 475, 477 - 481, 485 цього Кодексу, розглядаються органами доходів і зборів.
В розумінні ч. 1 ст. 458 Митного кодексу України (МК України) порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Частина 3 ст. 481 Митного кодексу України передбачає, що перевищення строку тимчасового ввезення товарів, у тому числі транспортних засобів особистого користування, та транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України або строку тимчасового вивезення товарів, крім транспортних засобів особистого користування, за межі митної території України більше ніж на десять діб, але не більше ніж на двадцять діб - тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною 1 ст. 495 МК України встановлено, що доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються, серед іншого: протоколом про порушення митних правил, іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією.
Так, відповідно до ч. 6 ст. 530 МК України, перевірка законності та обґрунтованості постанови у справі про порушення митних правил судом здійснюється у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.
Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку рішення суб'єкта владних повноважень щодо відповідності критеріям правомірності, визначених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинство України, вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 Митного кодексу України справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника.
За правилами ч.2 цієї статті про час та місце розгляду справи про порушення митних правил органом доходів і зборів цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил.
Справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи (ч.4 ст. 526 МК України).
Згідно доводів позивача відповідачем порушено вимоги щодо порядку здійснення провадження у справі про порушення митних правил, покликаючись на неналежне повідомлення про дату, час та місце розгляду справи про порушення митних правил, як обставину, що вказує на неправомірність оскаржуваної постанови.
Водночас, відповідачем не надано доказів на спростування доводів позивача про неналежне повідомлення про час та місце розгляду справ про порушення митних правил. Неналежне повідомлення особи, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, дати, часу та місця розгляду справи є порушенням визначених статтею 498 Митного кодексу України прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, та вимог ст.526 МК України.
Колегія суддів зауважує, що розгляд справи без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, можливий лише за сукупності умов, які передбачають такий розгляд: належного повідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та за відсутності заявлених такою особою клопотань про перенесення розгляду справи.
В свою чергу, при прийнятті рішення про притягнення до відповідальності позивача необхідно було встановити наявність доказів про належне повідомлення про дату, час та місце розгляду справи про порушення митних правил особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил.
Як наслідок, апеляційний суд приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваної постанови посадовою особою Львівської митниці ДФС не було надано належної оцінки щодо наявності підстав для розгляду справи про порушення митних правил №2762/20900/18 без участі ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ).
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 слід направити на новий розгляд до Галицької митниці Держмитслужби Державної митної служби України.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам ст.242 КАС України відповідає.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 52, 229, 286, 308, 310, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,-
Клопотання Галицької митниці Держмитслужби про заміну сторони у справі - задовольнити, замінити відповідача на правонаступника - Галицьку митницю Держмитслужби.
Апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби залишити без задоволення.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 05 березня 2020 року у справі № 465/4987/19 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції є остаточною та не може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя Р. П. Сеник
судді В. С. Затолочний
Р. Б. Хобор
Повне судове рішення складено 07.07.2020 року