25 червня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/3428/19 пров. № А/857/3890/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді Большакової О.О.,
суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І.,
з участю секретаря судового засідання Юник А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Луцького міського центру зайнятості про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року (суддя першої інстанції Димарчук Т.М., м. Луцьк, повний текст складено 03.02.2020),
ОСОБА_1 звернулася до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Луцького міського центру зайнятості про визнання протиправними дій щодо здійснення перерахунку виплати допомоги по безробіттю без врахування в повному обсязі страхового стажу та середньої заробітної плати та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату допомоги по безробіттю з 15.01.2019, зарахувавши до страхового стажу період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 18.02.1998 по 17.02.2001, період роботи у ФОП ОСОБА_2 з 04.02.2009 по 12.07.2009, період здійснення підприємницької діяльності за квітень 2018 року та жовтень 2018 року, як повні місяці, період отримання допомоги при народженні дитини з 01.11.2018 по 31.12.2018, та обчисливши середню заробітну плату (дохід) для призначення допомоги по безробіттю з використанням даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а саме Індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5) від 07.06.2019.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Із таким судовим рішенням не погодилася позивач та подала апеляційну скаргу. Вважає, що оскаржуване рішення є таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати його і ухвалити нове рішення - про задоволення позову. В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що час догляду непрацюючої матері за дитиною до досягнення нею 3-річного віку зараховується до трудового стажу, який в свою чергу прирівнюється до страхового стажу, так як набутий до набрання чинності Законом №1533-111. Вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини щодо зарахування відповідачем її роботи з 04.02.2009 по 12.07.2009 у фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до страхового стажу. Зазначає, що періоди її підприємницької діяльності за квітень 2018 року та жовтень 2018 року зараховуються не частково, а як повні місяці відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Також вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що період отримання допомоги при народженні дитини з 01.11.2018 по 31.12.2018 не підлягає зарахуванню до страхового стажу для призначення допомоги по безробіттю та не береться до уваги при розрахунку середньої заробітної плати, оскільки зарахування вказаного періоду до страхового стажу жодним чином не залежить від розподілу єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Крім того, зазначає, що чинним законодавством не встановлено іншого порядку для обчислення середньої заробітної плати (доходу) для призначення допомоги по безробіттю та розміру цієї допомоги, окрім як за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідач подав до суду відзив, у якому заперечує щодо доводів апелянта та просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Також відповідачем було подано клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване продовженням карантинних заходів.
Разом з тим, таке не підлягає задоволенню, оскільки карантинні заходи, встановлені Постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020 року № 500 не перешкоджають відповідачу як суб'єкту владних повноважень забезпечити явку представника у судове засідання в разі, якщо він вбачає в цьому потребу. При цьому, Восьмим апеляційним адміністративним судом забезпечено проведення засідань з участю осіб, які забезпечені засобами індивідуального захисту, зокрема респіраторами або захисними масками. Отже, перешкоди для відвідування суду відсутні.
Крім того, апеляційний суд враховує, що судом неодноразово відкладалися судові засідання на підставі заявлених відповідачем клопотань.
Тому з метою дотримання строків розгляду справі і забезпечення прав осіб на своєчасний розгляд судового спору, ухвалено про розгляд справи за відсутності представників сторін, оскільки відсутні обставини, які б об'єктивно перешкоджали сторонам забезпечити явку представників у судове засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 08.01.2019 зареєстрована як безробітна в Луцькому міському центрі зайнятості.
Наказом директора Луцького міського центру зайнятості від 15.01.2019 №НТ190115 позивачу надано статус безробітної та з 15.01.2019 по 09.01.2020 призначено допомогу по безробіттю як застрахованій особі залежно від страхового стажу відповідно до частин 1, 3, 4 ст. 22, частини 1 ст. 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" з урахуванням страхового стажу від 2 до 6 років - у розмірі 55% середньої заробітної плати (доходу) залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: 100% - 90 к.дн, 80% - 90 к.дн., 70% - 180 к.дн. (а.с.7).
10.06.2019 позивач звернулась до відповідача з заявою про проведення перерахунку призначеної їй допомоги по безробіттю, обчисливши середню заробітну плату (дохід) для призначення допомоги по безробіттю з використанням даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового і державного соціального страхування, а саме з урахуванням даних індивідуальних відомостей про застраховану особу (Форма ОК-5)(а.с.8).
Листом від 25.06.2019 №1347/19 Луцький міський центр зайнятості повідомив позивача, що допомогу по безробіттю їй (як застрахованій особі) призначено з 15.01.2019 з урахуванням страхового стажу від 2 до 6 років у розмірі 55% середньої заробітної плати (доходу) залежно від тривалості безробіття: 100% - 90 к.дн, 80% - 90 к.дн., 70% - 180 календарних днів відповідно п.п. 1, 3 ,4 ст. 22 та п. 1 ст.23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та проведено відповідні виплати. Отримавши 10.06.2019 індивідуальні відомості про застраховану особу (форму ОК-5), позивачу здійснено перерахунок допомоги по безробіттю за період з 15.01.2019 - 26.05.2019 року в сумі 1139,63 грн та нараховано допомогу по безробіттю за період з 27.05.2019 - 13.06.2019 в сумі 974,25 грн. Загальна сума виплати 2113,88 грн буде виплачена 26.06.2019 згідно з відомістю №183 від 20.06.2019 (а.с.10-11).
Не погоджуючись з перерахунком, позивач 25.07.2019 повторно звернулась до відповідача з заявою, повідомивши, що період її страхового стажу станом на 31.12.2018 становив 6 років 3 місяці 9 днів, що підтверджується розрахунком стажу, проведеним ГУ ПФУ України у Волинській області, в тому числі - період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 18.02.1998 по 17.02.2001, період роботи у ФОП ОСОБА_2 з 04.02.2009 по 12.07.2009, період здійснення підприємницької діяльності за квітень 2018 року та жовтень 2018 року, як повні місяці, період отримання допомоги при народженні дитини з 01.11.2018 по 31.12.2018. ОСОБА_1 просила провести перерахунок призначеної їй допомоги по безробіттю, зарахувавши в стаж вищевказані періоди та обчисливши середню заробітну плату (дохід) для призначення допомоги по безробіттю з використанням даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового-державного соціального страхування, а саме з урахуванням даних індивідуальних відомостей про застраховану особу (Форма ОК-5) (а.с.12).
Листом від 07.08.2019 №1703/19 Луцький міський центр зайнятості повідомив позивача про те, що станом на 06.08.2019 страховий стаж ОСОБА_1 до дати набуття статусу безробітного становить 3 роки 3 місяці та наведено дані розрахунку страхового стажу (а.с.13-14).
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 №1533-III (далі - Закон №1533-III) визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.
Згідно частини 1 статті 21 вказаного Закону страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем або нею страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.
Період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, отримання виплат за окремими видами соціального страхування, крім пенсій усіх видів (за винятком пенсії по інвалідності), включається до страхового стажу як період, за який сплачено страхові внески виходячи з розміру мінімального страхового внеску.
Частиною 2 цієї статті встановлено, що страховий стаж обчислюється за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а за періоди до його запровадження - у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Частиною 1 статті 22 Закону №1533-III встановлено, що право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Право на допомогу по безробіттю зберігається у разі настання перерви страхового стажу з поважних причин, якщо особа протягом місяця після закінчення цієї перерви зареєструвалась в установленому порядку в державній службі зайнятості як безробітна. Поважними причинами є, зокрема, інші поважні причини, передбачені законодавством України.
Згідно з частиною 4 статті 22 Закону України №1533-III загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років, а для осіб, зазначених у частині другій статті 6 цього Закону та абзаці третьому частини четвертої статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», - 180 календарних днів.
Відповідно до частини 1 статті 23 Закону України №1533-III застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу, але не менше ніж мінімальний розмір допомоги по безробіттю, встановлений правлінням Фонду для цієї категорії осіб:
до 2 років - 50 відсотків;
від 2 до 6 років - 55 відсотків;
від 6 до 10 років - 60 відсотків;
понад 10 років - 70 відсотків.
Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру:
перші 90 календарних днів - 100 відсотків;
протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків;
у подальшому - 70 відсотків.
Згідно матеріалів справи, у період з 04.02.2009 по 12.07.2009 позивач перебувала у трудових відносинах на умовах трудового договору від 04.02.2009 № 03520900097 у ФОП ОСОБА_2 , що підтверджується записом в трудовій книжці позивачки, а тому, відповідно до пп. 4 п.1 розділу III Порядку №613 період зайнятості з 04.02.2009 до 12.07.2009 Луцьким міським центром зайнятості повністю зараховано до страхового стажу позивача для призначення виплати допомоги по безробіттю при проведенні перерахунку, після надання позивачем індивідуальних відомостей про застраховану особу (Форма ОК-5).
Відтак, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що вимога позивача зарахувати до страхового стажу для призначення допомоги по безробіттю період роботи з 04.02.2009 по 12.07.2009 є безпідставною та не підлягає до задоволення, оскільки вказаний період був повністю зарахований відповідачем при обчисленні страхового стажу позивача.
Щодо позовної вимоги позивача про зарахування до страхового стажу для призначення допомоги по безробіттю періоду здійснення нею підприємницької діяльності за квітень 2018 року та жовтень 2018 року, як повні місяці страхового стажу, то, як вірно зазначив суд першої інстанції, ОСОБА_1 за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю реєстрації в центрі зайнятості 08.01.2019, була зареєстрована як фізична особа - підприємець в період з 06.04.2018 до 18.10.2018 та отримувала дохід в розмірі 3723,00 грн зі сплатою єдиного соціального внеску.
За даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування сума сплачених страхових внесків за квітень та жовтень 2018 року не є меншою ніж мінімальний страховий внесок, а тому ці місяці зараховано відповідачем як повні місяці страхового стажу, відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», відтак вірним є висновок суду першої інстанції про те, що твердження позивача, що вказані періоди її підприємницької діяльності зараховані частково є помилковим та не відповідає дійсності, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Щодо не зарахування відповідачем періоду догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 18.02,1998 по 17.02.2001 та до страхового стажу, то суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про їх безпідставність з огляду на наступне.
Статтею 9 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року (редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню та сплачуються внески (нею, роботодавцем) на страхування, якщо інше не передбачено законодавством. Особливості обчислення страхового стажу з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування визначаються відповідними законами України. Період, протягом якого особа є застрахованою за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, визначається відповідними законами України.
Вимогами ч. 3 ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 року № 1533-ІІІ (редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 1533-ІІІ) передбачено, що до страхового стажу прирівнюється трудовий стаж, набутий працівником за час роботи на умовах трудового договору (контракту) до набрання чинності цим Законом.
Пунктом «ж» частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до стажу роботи зараховується також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
Враховуючи зазначені норми, час догляду непрацюючої матері за дитиною до досягнення нею 3-річного віку зараховується до трудового стажу, який в свою чергу прирівнюється до страхового стажу, так як набутий до набрання чинності Законом №1533-111.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивача народився син, ОСОБА_4 , за яким вона здійснювала догляд до досягнення ним трирічного віку.
Згідно розрахунку, проведеного ГУПФ України у Волинській області цей період включений до страхового стажу.
З урахуванням зазначеного, період догляду позивчки за сином до досягнення ним трирічного віку з 18.02.1998 по 17.02.2001 слід зарахувати в страховий стаж , який береться до уваги при обчисленні допомоги.
Отже суд першої інстанції в цій частині дійшов неправильного висновку про законність дій відповідача щодо неврахування цього періоду.
Також, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо безпідставності позовної вимоги про зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу період отримання допомоги при народженні дитини з 01.11.2018 по 31.12.2018 з урахуванням наступного.
Як вже було зазначено раніше, вимогами статті 21 Закону № 1533-ІІІ визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем страхові внески в сумі не менш як мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.
Період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, отримання виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, крім пенсій (за винятком пенсії по інвалідності) та виплат за страхуванням на випадок безробіття, включається до страхового стажу як період, за який сплачено страхові внески виходячи з розміру мінімального страхового внеску. Страховий стаж обчислюється за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а за періоди до його запровадження - у порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше
Пунктом 2 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) передбачено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно ж пункту 3 статті 1 зазначеного Закону застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.
Згідно із абзацом 7 пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами, допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства для таких осіб: осіб, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності, перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами і отримують допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами; осіб, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, усиновленні дитини.
Порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за деякі категорії застрахованих осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №178 від 02.03.2011 (далі - Порядок №178) визначає механізм сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Вимогами пункту 2 Порядку №178 передбачено, що єдиний внесок нараховується: за осіб, зазначених у підпункті 2 пункту 1 цього Порядку, - на суми допомоги при народженні дитини (крім суми, яка виплачується одноразово) та/або суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, нарахованої за базовий звітний період.
Пунктом 2 Розділу IV Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 18.06.2014 № 10-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 № 8-1) передбачено, що до облікових карток Реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, а саме, зокрема: персоніфіковані відомості про застрахованих осіб та інформація про нарахування страхових внесків, про трудовий та страховий стаж, особливі умови праці, які дають право на пільги в пенсійному забезпеченні та із загальнообов'язкового державного соціального страхування, період, який відповідно до законодавства зараховується до страхового стажу без сплати страхових внесків, кількість календарних днів перебування у трудових та цивільно-правових відносинах, проходження служби за відповідний місяць, що подаються страхувальниками у складі звітності; періоди страхового стажу на основі сплати страхових внесків та єдиного внеску системи обліку сплати страхових внесків.
Відповідно до даних індивідуальних відомостей про застраховану особу за формою ОК-5 страхувальником департаментом соціальної політики Луцької міської ради позивачу нараховувався єдиний внесок, в тому числі за листопад та грудень 2018 року, тому період отримання допомоги при народженні з 01 листопада 2018 року по 31 грудня 2018 року повинен зараховуватися в страховий стаж за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування на підставі ч. 2 ст. 21 Закону № 1533-ІІІ.
Таким чином, доводи апеляційної скарги частково є суттєвими та частково спростовують висновки суду першої інстанції.
Разом з тим, згідно з ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За змістом ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Як видно з матеріалів справи, предметом спору є здійснення перерахунку виплати допомоги по безробіттю, зазначені виплати носять системний характер.
Відтак, позивач повинна була дізнатись про порушення її прав з дня призначення зазначених виплат, тобто 15.01.2019.
Разом з тим, з позовною заявою ОСОБА_1 звернулася до суду лише 18.11.2019 подавши позовну заяву засобами поштового зв'язку.
З урахуванням наведеного, позивач пропустила строк звернення до суду та не просила про визнання причин пропуску строку поважними та про його поновлення.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги за період з 15 січня 2019 року по 17 травня 2019 року включно підлягають залишенню без розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно положень ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Таким чином, враховуючи, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неповно з'ясовані обставини справи, порушено норми матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню із прийняттям нового рішення про задоволення позову.
Враховуючи, що апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції та задовольняє позовні вимоги, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати підлягають новому розподілу.
Керуючись ч. 3 ст. 243, ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року.
Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Залишити без розгляду позовні вимоги за період з 15 січня 2019 року по 17 травня 2019 року включно.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов'язати Луцький міський центр зайнятості здійснити перерахунок виплати допомоги по безробіттю ОСОБА_1 з 18 травня 2019 року, зарахувавши в страховий стаж період догляду за дитиною до досягнення трирічного віку з 18 лютого 1998 року по 17 лютого 2001 року, період отримання допомоги при народженні дитини з 01 листопада 2018 року по 31 грудня 2018 року з врахуванням даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а саме відомостей про застраховану особу (Форма ОК-5) від 07 червня 2019 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Луцького міського центру зайнятості (ЄДРПОУ 13352315) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 (двадцять) копійок та за подання апеляційної скарги у розмірі 576 (п'ятсот сімдесят шість) гривень 30 (тридцять) копійок
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності яких, постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О. О. Большакова
судді М. П. Кушнерик
О. І. Мікула
Повний текст постанови складено 06 липня 2020 року.