Справа № 580/387/20 Головуючий у 1-й інстанції: Тимошенко В.П.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
06 липня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Горяйнова А.М., Шурка О.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25.03.2020 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Державної міграційної служби України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною відмову управління Державної міграційної служби України в Черкаській області, оформлену листом від 21.12.2019 № 7101.6-11519/71.1-19, щодо внесення до паспорта громадянина України ОСОБА_1 запису про національність «українець»;
- зобов?язати управління Державної міграційної служби України в Черкаській області внести в графу «Особливі відмітки» на сторінці сьомій паспорта громадянина України ОСОБА_1 серія НОМЕР_1 , виданого Черкаським РВ УМВС України в Черкаській області 27.12.1995, дані про національність в редакції: «національність - українець», завірити вказаний запис підписом уповноваженої посадової особи і відповідною гербовою печаткою управління Державної міграційної служби України в Черкаській області.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 25.03.2020 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 18.12.2019 ОСОБА_1 звернувся до управління Державної міграційної служби України в Черкаській області із заявою, в якій просив «у паспорті громадянина України ( НОМЕР_1 ) проставити запис національності «українець» завіривши його підписом та печаткою відповідальної (уповноваженої) особи».
Листом управління Державної міграційної служби України в Черкаській області від 21.12.2019 № 7101.6-11519/71.1-19 ОСОБА_1 повідомлено про відсутність повноважень у управління Державної міграційної служби України в Черкаській області щодо внесення до паспорту громадянина України інформації щодо національності позивача.
Вважаючи таку відповідь протиправною позивач звернувся до суду першої інстанції з даним адміністративним позовом.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що законодавством передбачено виключний та чіткий перелік відомостей, які вносяться до паспорта громадянина України у формі «книжечки» та виключень з загального для всіх громадян України порядку заповнення паспорта, змісту та форми паспорта громадянина України не передбачено, у зв'язку з чим вносити до паспорта записи, не передбачені Положенням про паспорт громадянина України від 26.06.1992 №2503-ХІІ або законодавчими актами України, забороняється.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що судом першої інстанції було неповно та неналежним чином досліджено докази та обставини справи, що призвело до неправомірного застосування норм права. Зокрема, апелянт звертає увагу, що при видачі позивачу паспорта громадянина України Черкаським РВ УМВС України у Черкаській області протиправно вилучено з паспорту графу «національність», що позбавило його можливості самоідентифікації як українця (власника національного багатства держави за Конституцією України та представника українського народу).
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 5 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 № 2235-ІІІ визначено, що документом, який підтверджує громадянство України, є зокрема паспорт громадянина України.
Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ затверджено Положення про паспорт громадянина України (далі - Положення № 2503-ХІІ).
Згідно з пунктами 1, 3 Положення № 2503-ХІІ, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт є дійсним для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Положення № 2503-ХІІ містить опис паспортної книжечки, її форми та змісту, а також порядок заповнення.
Відповідно до пунктів 5, 6 Положення № 2503-ХІІ паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88х125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок.
Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта.
У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис «Україна», нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис «Паспорт».
На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис «Паспорт громадянина України».
На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім'я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою.
Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються.
Третя, четверта, п'ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних до паспорта, а сьома, восьма і дев'ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина.
На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев'ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор, згоди або незгоди на посмертне донорство анатомічних матеріалів.
На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення.
Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється.
Пунктом 7 Положення № 2503-ХІІ передбачено, що записи, вклеювання фотокарток і відмітки у паспорті здійснюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що чиним законодавством передбачено виключний та чіткий перелік відомостей, які вносяться до паспорта громадянина України у формі «книжечки» та виключень з загального для всіх громадян України порядку заповнення паспорта, змісту та форми паспорта громадянина України не передбачено.
Отже, виходячи з аналізу вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що внесення записів до паспорта громадянина України, які не передбачені Положенням про паспорт громадянина України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ або законодавчими актами України забороняється, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
При цьому, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову та вважає, що судом першої інстанції повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню, з дотриманням вимог ст. 159 КАС України.
Також, надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія також враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25.03.2020 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Горяйнов А.М.
Шурко О.І.