Справа № 826/4014/16 Суддя (судді) першої інстанції: Чудак О.М.
07 липня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Кучми А.Ю.,
суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 січня 2020 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вірго-Люкс» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Вірго-Люкс» звернулося до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві №000014400 від 02.03.2016.
В обґрунтування наведених вимог позивач зазначає, що в оскаржуваному рішенні вказано, що до позивача застосовано штрафні санкції відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та пункту 2.6 Положення №637, однак, дані норми взагалі не визначають санкції за будь-які порушення. Крім того, вказане рішення не містить жодних посилань на перевищення ліміту залишку готівкових коштів у касі підприємства та застосування штрафних санкцій за дане порушення.
Відповідачем подано заперечення на позовну заяву, в якому зазначено, що в акті перевірки №00022 від 25.02.2016 зафіксовано порушення позивачем вимог пунктів 2.6, 2.8, 3.5 Положення №637, штрафні санкції за вказані порушення передбачені абзацами 2, 3 статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 №436/95, тому розмір штрафних санкцій, застосованих до позивача згідно податкового повідомлення-рішення №000014400 від 02.03.2016 відповідає вказаним нормам Указу №436/95.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 січня 2020 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без надання вірної правової оцінки обставинам справи та без повного дослідження обставин справи. Доводи апеляційної скарги повністю дублюють заперечення відповідача на позовну заяву.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суд першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.
Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, працівниками ДПІ в Оболонському районі проведено фактичну перевірку кафе за адресою: м. Київ, вул. Героїв Сталінграду, 11 літера А, яке належить ТОВ «Вірго-Люкс», за результатами якої складено акт №00022 від 25.02.2016.
У Вищевказаному акті перевірки вказано, що в ході перевірки виявлено та зафіксовано порушення ТОВ «Вірго-Люкс» вимог пунктів 2.6, 2.8, 3.5 Положення №637.
02.03.2016 на підставі акту фактичної перевірки №00022 від 25.02.2016 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №000014400, яким за порушення пункту 2.6 Положення №637 та на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та пункту 2.6 Положення №637 до ТОВ «Вірго-Люкс» застосовано штрафні санкції в сумі 10966,94 грн.
Позивач вважаючи вищевказане податкове повідомлення-рішення протиправним, прийнятим з порушенням норм чинного законодавства, звернувся до суду зданим адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення штрафні санкції до позивача застосовані виключно за порушення пункту 2.6 Положення №637, тобто за неоприбуткування готівки. При цьому, в даному рішення відсутні посилання на порушення позивачем вимог законодавства в частині перевищення ліміту залишку готівки в касі, що свідчить про невідповідність змісту податкового повідомлення-рішення та розміру штрафних санкцій застосованих на його підставі.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначено, що розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну; денний звіт - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить інформацію про денні підсумки розрахункових операцій, проведених з його застосуванням; книга обліку розрахункових операцій - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах доходів і зборів книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).
Відповідно до пункту 9 статті 3 вказаного Закону суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки у разі здійснення розрахункових операцій.
Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 затверджено Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, відповідно до пункту 2.6 якого уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).
Відповідно до пункту 2.8 Положення №637 підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб.
За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства (підприємця) може здаватися до операторів поштового зв'язку та небанківських фінансових установ, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунку.
Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно (у тому числі із застосуванням платіжних пристроїв та через пункти приймання готівки) або через відповідні служби, яким згідно із законодавством надано право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів.
Здавання готівкової виручки (готівки) може здійснюватися для зарахування на будь-який банківський рахунок підприємства (підприємця) на його вибір.
Відповідно до пункту 3.5 Положення №637 у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.
Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.
Видача готівки особам, яких немає в штатному розписі підприємства, проводиться за видатковими касовими ордерами, що виписуються окремо на кожну особу або за окремою видатковою відомістю.
Якщо підприємство (підприємець) надає держателям електронних платіжних засобів послуги з видачі готівки за допомогою платіжного термінала (імпринтера), то на підставі квитанцій платіжного термінала (сліпів) таким підприємством складається видатковий касовий ордер на загальну суму проведених операцій за день та здійснюється відповідний запис у касовій книзі.
Відповідно до абзаців 2, 3 статті 1 Указу №436/95 у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу:
за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день;
за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Згідно пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.
Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.
До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.
З матеріалів справи вбачається, що згідно акту №00022 від 25.02.2016 в ході перевірки встановлено, що 23.06.2015 згідно відомості про виплату грошей №16 за червень 2015 року ОСОБА_1 отримав з каси підприємства готівкові кошти в сумі 1900 грн, але облік зазначених коштів у касовій книзі за 23.06.2015 відсутній.
У зв'язку із цим, відповідач констатував, що отівкові кошти в сумі 1900 грн не оприбутковано належним чином у касовій книзі за 23.06.2015, що свідчить про порушення ТОВ «Вірго-Люкс» вимог пункту 2.6 Положення №637.
Разом із тим, згідно наказу ТОВ «Вірго-Люкс» від 08.06.2015 станом на 23.06.2015 ліміт залишку готівкових коштів у касі підприємства складав 1265,88 грн.
В акті перевірки №00022 від 25.02.2016 зазначено, що 23.06.2015 здійснена видача готівкових коштів ОСОБА_2 в сумі 1250 грн згідно відомості про виплату грошей №16 за червень 2015 року, яка не підписана одержувачем. При цьому, залишок готівкових коштів на кінець дня 23.06.2015 склав 749,35 грн.
У зв'язку із викладеним відповідач констатував перевищення ліміту залишку готівкових коштів у касі ТОВ «Вірго-Люкс» 23.06.2015 на 733,47 грн.
Суд першої інстанції вірно вказав на наявність суперечностей у розрахунках відповідача.
Так, якщо керуватись даними акту перевірки №00022 від 25.02.2016 перевищення ліміту залишку готівкових коштів у касі ТОВ «Вірго-Люкс» 23.06.2015 склало 733,47 грн, отже фактично в касі ТОВ «Вірго-Люкс» 23.06.2015 оприбутковані готівкові кошти в сумі 1999,35 грн (1265,88 грн + 733,47 грн).
Враховуючи наявність на кінець дня 23.06.2015 залишку в касі в сумі 749,35 грн, кошти в сумі 1250 грн (1999,35 грн - 749,35 грн) були належним чином оприбутковані. Таким чином, у разі отримання за 23.06.2015 ОСОБА_1 з каси підприємства готівки в сумі 1900 грн без відображення у касовій книзі, належним чином неоприбуткованими можуть вважатись готівкові кошти в сумі 650 грн (1900 грн - 1250 грн), а не 1900 грн як зазначає відповідач.
Крім того, згідно розрахунку штрафних санкцій податкового повідомлення-рішення №000014400 від 02.03.2016 відповідачем застосовано до позивача штрафні санкції за неоприбуткування готівки в розмірі 9500 грн та за перевищення ліміту залишку готівки в касі - 1466,94 грн.
Однак, згідно податкового повідомлення-рішення №000014400 від 02.03.2016 штрафні санкції до позивача застосовані виключно за порушення пункту 2.6 Положення №637, тобто за неоприбуткування готівки. При цьому, в даному рішення відсутні посилання на порушення позивачем вимог законодавства в частині перевищення ліміту залишку готівки в касі, що свідчить про невідповідність змісту податкового повідомлення-рішення №000014400 від 02.03.2016 та розміру штрафних санкцій застосованих на його підставі.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в порушення вимог пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, ні в податковому повідомленні-рішенні №000014400 від 02.03.2016, ні в розрахунку штрафних санкцій не наведено норми законодавства, якими передбачено відповідальність за порушення норм Положення №637 та відповідно до яких був зроблений розрахунок штрафних санкцій.
При цьому, суд не вважає виконанням вказаних вимог зазначення в розрахунку штрафних санкцій в графі «вид порушення» номерів норм нормативно-правових актів, адже такі зазначення не дають достеменно ідентифікувати конкретний нормативно-правовий акт.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення №000014400 від 02.03.2016 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. При цьому, відповідачем жодним доводом не спростовано рішення суду першої інстанції та не підтверджено протиправності дій позивача.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 січня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 07.07.2020.
Головуючий суддя: А.Ю. Кучма
В.О. Аліменко
Н.В. Безименна