Справа № 463/1126/19 Головуючий у 1 інстанції: Жовнір Г.Б.
Провадження № 22-ц/811/3408/19 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.
02 липня 2020 року м.Львів
Справа № 463/1126/19
Провадження № 22ц/811/3408/19
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Приколоти Т.І.,
суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.,
секретар Фейір К.О.
з участю ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянув апеляційну скаргупредставника ОСОБА_1 - ОСОБА_5
на рішення Личаківського районного суду м. Львова, ухвалене у м. Львові 20 вересня 2019 року у складі судді Жовніра Г.Б.,
у справі
за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , про розірвання шлюбу, -
встановив:
18 лютого 2019 року позивач звернулася з цим позовом. В обґрунтування позову своїх вимог посилається на те, що 30 липня 2011 року вона з відповідачем зареєстрували шлюб, про що Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції складено актовий запис №359. Вказує, що за час перебування у шлюбі у них народилися троє дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Стверджує, що спільне життя з відповідачем не склалося через відсутність взаєморозуміння, різні погляди на сімейне життя та обов'язки. Між ними часто виникають конфлікти. Фактичні шлюбні відносини припинені, вважає, що подальше збереження шлюбу неможливе, формальне перебування у шлюбі є недоцільним та небажаним, суперечитиме їхнім інтересам та інтересам дітей. Просить позов задовольнити.
Оскаржуваним рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 20 вересня 2019 року позов задоволено.
Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 . Вважає рішення незаконним та необґрунтованим, таким що порушує законні права та інтереси відповідача, винесеним з порушенням норм матеріального права. Просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Зазначає, що ОСОБА_1 заперечує проти розірвання шлюбу. Вказує, що відповідач приймає активну участь у вихованні дітей, купує дітям одяг та продукти харчування, надає кошти. Зазначає, що відповідач не був повідомлений про час, місце та дату розгляду справи.
В судовому засіданні відповідач та його представник апеляційну скаргу підтримали, просять її задовольнити. Додатково посилаються на те, що оскаржуване судове рішення ухвалено судом першої інстанції під час перебування головуючого в нарадчій кімнаті по кримінальній справі, що є порушенням норм процесуального права.
Позивач та її представник, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, просять апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Додатково позивач пояснила, що відповідач застосовує щодо неї фізичну силу, принижує її в присутності дітей. Зазначила, що такі його дії продовжуються
Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтею 211 ЦПК України розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Порядок виклику та вручення судових повісток визначено у статтях 128, 130 ЦПК України.
Частиною другою статті 128 ЦПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою.
Згідно з частиною п'ятою цієї норми судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
С тороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.
Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи у разі неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.
Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня
2008 року у справі «Надточій проти України» (заява N 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
У справі, що переглядається, установлено, що ухвалою суду першої інстанції від 2 травня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 15 травня 2019 року, про що під розписку повідомлені представники сторін. У судовому засіданні 15 травня 2019 року, де був присутній представник відповідача, сторонам надано строк на примирення та зупинено провадження у справі на три місяці. Про дату наступного судового засідання (29 серпня 2019 року) повідомлений представник відповідача. Ухвалою від 28 серпня 2019 року поновлено провадження у справі та призначено її розгляд на 29 серпня 2019 року. Відповідно до довідки від 29 серпня 2019 року у цей день судове засідання не відбулося у зв'язку з перебуванням головуючого у нарадчій кімнаті. З копії судової повістки вбачається, що відповідач викликався в судове засідання на 10 годину 20 вересня 2019 року. Докази про вручення йому цієї повістки або повідомлення про судове засідання в інший спосіб в матеріалах справи відсутні. З протоколу судового засідання від 20 вересня 2019 року вбачається, що таке засідання у справі не відбулося у зв'язку з перебуванням головуючого у нарадчій кімнаті по розгляду кримінальної справи. Однак, оскаржуване рішення датоване 20 вересня 2019 року. У цьому рішенні зазначено, що відповідач не з'явився, хоч про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку по місцю його реєстрації.
Відтак, є встановленим, що суд першої інстанції розглянув справу у відсутності відповідача.
Матеріали справи не містять доказів про повідомлення ОСОБА_1 про судове засідання, призначене на 20 вересня 2019 року. Також з матеріалів справи вбачається, що в цей день судове засідання не відбулося.
Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки-повідомлення, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також порушенням вимог статей 128-130 ЦПК України.
Таким чином, суд першої інстанції порушив право відповідача знати про час і місце судових засідань, що є порушенням права на доступ до правосуддя та порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Віктор Назаренко проти України» від 3 жовтня 2017 року та у справі «Лазаренко та інші проти України» від 27 червня 2017 року).
Відповідно до п.3 частини 3 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою про скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 30 липня 2011 року, що стверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 30 липня 2011 року, виданим Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції.
Вони є батьками трьох дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження.
Відповідно до статтей 51 Конституції України, 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї; примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Виходячи із змісту ч. 3, 4 статті 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Добровільність шлюбу - це одна з його основних засад.
Відповідно до ч.2 статті 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей.
Згідно із ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до ст. 112 цього Кодексу, суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Доводи позивача про припинення між сторонами подружніх відносин, ведення спільного господарства, відсутність між ними сімейних відносин не спростовані належними та допустимими доказами.
Суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства (ст. 111 СК України).
Ухвалою суду першої інстанції від 15 травня 2019 року зупинено провадження у справі на три місяці, сторонам надавався строк для примирення.
Для збереження сім'ї сторін апеляційний суд надавав їм строк на примирення, однак таке не наступило.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині вирішення спору по суті, однак рішення суду підлягає скасуванню у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм процесуального права.
Апеляційним судом встановлено, що сім'я, утворена сторонами, фактично розпалася. Вони тривалий час не ведуть спільного господарства, не підтримують подружніх відносин; заходи примирення, які вживалися судами, до позитивного результату не привели. Відтак, доводи позивача, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить її інтересам, є підставними і позов підлягає до задоволення.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача підлягає стягненню 768, 40 грн. сплаченого нею судового збору.
Керуючись ст. ст. 141, 367, п. 2 ч.1 ст.374, ст.ст. 376, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 20 вересня 2019 року скасувати та прийняти нове рішення.
Позов задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зареєстрований 30 липня 2011 року Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції (актовий запис №359).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 768, 40 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 7 липня 2020 року.
Головуючий
Судді