Справа № 459/1242/19 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/419/20 Доповідач: ОСОБА_2
01 липня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу прокурора Червоноградської місцевої прокуратури ОСОБА_6 на вирок Сокальського районного суду Львівської області від 05 березня 2020 року, відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
з участю прокурора ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника ОСОБА_9
вищевказаним вироком ОСОБА_7 визнано винним:
-за ст.296 ч.4 КК України та призначено йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
-за ст.121 ч.1 КК України та призначено йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі
На підставі ст. 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_7 шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначено покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбуття покарання із встановленням 3(трьох) років іспитового строку, якщо він протягом цього строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст.76 КК України зобов'язано ОСОБА_7 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти цей орган про зміну місця проживання, навчання, роботи.
Запобіжний захід ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили залишено без змін - домашній арешт.
Скасовано арешт, накладений ухвалами слідчого судді Червоноградського міського суду від 22.12.2018р. на плавки чоловічі зі слідами темно-бурого кольору, футболку, куртку, спортивні штани, належні ОСОБА_10 .
Вирішено питання з речовими доказами.
За вироком суду ОСОБА_7 визнано винним в тому, що він 20 грудня 2018 року близько 08 години 40 хвилин керуючи автомобілем марки «BMW», р.н.з. НОМЕР_1 (литовської реєстрації) на проїзній частині дороги навпроти будинку №21 по вул. С. Бандери м. Червоноград Львівської області, із хуліганських спонукань та мотивів явної неповаги до суспільства, з дріб'язкового приводу, спровокував словесний конфлікт з ОСОБА_10 та неповнолітнім ОСОБА_11 , які завершили рухатися по пішохідному переході проїзної частини дороги.
Продовжуючи свої хуліганські дії, ОСОБА_7 зупинивши керований ним автомобіль марки «BMW», р.н.з. НОМЕР_2 (литовської реєстрації), грубо порушуючи громадський порядок, виражаючи явну неповагу до суспільства, ігноруючи існуючі в суспільстві правила поведінки в громадських місцях, в присутності громадян, наблизився до ОСОБА_10 та неповнолітнього ОСОБА_11 та став виражатися в їхню адресу нецензурними словами, погрожувати насильством та розправою, однак його такі дії були словесно припинені прохожими громадянами.
З метою реалізації свого злочинного наміру, бажаючи настання наслідків пов'язаних з грубим порушенням громадського порядку, ОСОБА_7 став слідувати за ОСОБА_10 та неповнолітнім ОСОБА_11 , яких наздогнав у дворі будинку АДРЕСА_2 , де, продовжуючи словесну суперечку з даними особами, умисно ногою наніс один удар в пах ОСОБА_10 , чим спровокував бійку, в ході якої ножем, заздалегідь заготовленим для нанесення тілесних ушкоджень, утримуючи його в правій руці умисно завдав ним ОСОБА_10 удар в ділянку знаходження життєво важливих органів, чим спричинив тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення в лівій паховій ділянці з пошкодженням брижі сигмовидної кишки, ускладненого внутрішньочеревною кровотечею, евентрацією тонкого кишківника, геморагічним шоком 1-ІІ ступеня, які відносяться до тяжкого тілесного ушкодження, яке являлось небезпечним для життя в момент його заподіяння та декілька ударів вказаним ножем неповнолітньому потерпілому ОСОБА_11 , внаслідок яких пошкодив верхній одяг останнього.
Свої вказані дії ОСОБА_7 супроводжував висловлюваннями образ та погроз на адресу потерпілих ОСОБА_10 та неповнолітнього ОСОБА_11 , а також свідків кримінального правопорушення, які в цей час наблизились до місця події.
Таким чином, ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється в хуліганстві, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчиненому із застосуванням предметів, заздалегідь заготовлених для нанесення тілесних ушкоджень, тобто в кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 4 ст. 296 КК України.
Крім цього, 20 грудня 2018 року близько 08 години 55 хвилин, ОСОБА_7 знаходячись у дворі будинку АДРЕСА_2 , під час вчинення хуліганських дій, умисно ногою наніс один удар в пах ОСОБА_10 , чим спровокував бійку, в ході якої ножем, утримуючи його в правій руці умисно завдав ним ОСОБА_10 удар в ділянку знаходження життєво важливих органів, чим спричинив тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення в лівій паховій ділянці з пошкодженням брижі сигмовидної кишки, ускладненого внутрішньочеревною кровотечею, евентрацією тонкого кишківника, геморагічним шоком 1-ІІ ступеня, які відносяться до тяжкого тілесного ушкодження, яке являлось небезпечним для життя в момент його заподіяння.
Таким чином, ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється в кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст.121 КК України, а саме умисному спричинені тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисному тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння.
Не погоджуючись з даним вироком, прокурор Червоноградської місцевої прокуратури ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації дій обвинуваченого, просить вирок Сокальського районного суду Львівської області від 05 березня 2020 року скасувати, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 121, ч.4 ст. 296 КК України та призначити ОСОБА_7 за ч.1 ст. 121 КК України покарання у виді 6 років позбавлення волі, за ч.4 ст. 296 КК України покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі. На підставі ч.4 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначити остаточне покарання у виді 6 років позбавлення волі. В решті вирок залишити без змін.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, покликається на те, що вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв'язку із неправильним застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 75 КК України, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, а також невідповідністю призначеного ОСОБА_7 покарання ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Зазначає, що суд не врахував і не надав об'єктивної оцінки всім обставинам, які мають значення для звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, а саме ступеню тяжкості, обставинам вчинення злочину і даним про особу обвинуваченого, прийшов до необґрунтованого висновку про можливість виправлення ОСОБА_7 без відбування покарання, належних і достатніх мотивів прийняття такого рішення не навів.
На думку апелянта, суд ухвалюючи вирок та призначаючи покарання, не надав належної оцінки тому факту, що ОСОБА_7 вчинив тяжкі кримінальні правопорушення проти здоров'я, а також проти громадського порядку та моральності перебуваючи у тверезому стані, умисні кримінальні правопорушення вчинено щодо осіб молодого віку, які в ранковий період часу рухалися в напрямку навчального закладу, у зв'язку з чим ОСОБА_7 міг усвідомлювати, що вони можуть бути неповнолітніми.
Апелянт вказує, що в ході судового розгляду встановлено, що безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, ОСОБА_7 жестами із застосуванням ножа погрожував одному із свідків події. Крім того, ОСОБА_7 покинув місце вчинення кримінального правопорушення, не надав допомогу пораненому потерпілому, не викликав швидку та не вчинив інших дій, спрямованих на зменшення негативних наслідків свого протиправного діяння, чим фактично залишив в небезпеці потерпілого.
Також, на думку апелянта, судом першої інстанції не надано належної оцінки процесуальній поведінці обвинуваченого, який намагався уникнути відповідальності та у статусі підозрюваного з 21.12.2018 року по 10.04.2019 року знаходився у розшуку. Крім цього, ОСОБА_7 свідомо приховав (знищив) ніж, який був предметом вчинення кримінальних правопорушень.
Апелянт наголошує, що обвинувачений свою вину визнав лише на завершальній стадії судового процесу, а відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням здійснив в ході судового розгляду, що свідчить про те, що каяття останнього не є щирим.
Заслухавши доповідача, виступ прокурора на підтримання поданої апеляційної скарги, обвинуваченого та його захисника про обґрунтованість вироку суду першої інстанції, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступного.
Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, яке ухвалене компетентним судом на підставі вимог матеріального права, з дотриманням норм передбачених кримінальним процесуальним законом, повинно містити належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Проте колегія суддів вважає, що вищевказаних вимог закону суд першої інстанції не дотримався та постановив рішення без урахування вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.374 КПК України у мотивувальній частині вироку, у разі визнання особи винуватою зазначаються: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
Відповідно до вимог ст.374 КПК України у мотивувальній частині обвинувального вироку, зокрема, має бути чітко сформульовано обвинувачення, яке визнається судом доведеним, з обов'язковим зазначенням місця, часу, способу вчинення злочину та його наслідків, форми вини і мотивів злочину тощо, а також доказів, якими суд обґрунтовує свої висновки, обставин, що визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, пом'якшують або обтяжують покарання.
Згідно п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Однак, суд першої інстанції, всупереч вимогам ст.374 КПК України, у мотивувальній частині вироку виклав обставини кримінального правопорушення в обсязі, встановленому в ході досудового розслідування, та не надав висновку щодо їх доведеності.
Суд першої інстанції, зазначених вимог кримінального процесуального закону під час судового розгляду і постановленні вироку відносно ОСОБА_7 не дотримався, та допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, що у відповідності до положень п.3 ч.1 ст.409 КПК України, тягнуть за собою безумовне скасування вироку.
Так, за результатами судового розгляду, районний суд прийшов до висновку, що в діях обвинуваченого наявний склад кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.296, ч.1 ст.121 КК України, але всупереч вимогам п.2 ч.3 ст.374 КПК України в мотивувальній частині оскаржуваного вироку суд не сформулював обвинувачення, яке було визнано судом доведеним за результатами судового розгляду, зокрема зазначивши в мотивувальній частині вироку, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється в хуліганстві, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчиненому із застосуванням предметів, заздалегідь заготовлених для нанесення тілесних ушкоджень, тобто в кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.4 ст.296 КК України; ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється в кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.1 ст.121 КК України, а саме в умисному спричиненні тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисному тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння.
Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що в поясненнях обвинуваченого ОСОБА_7 , викладених в оскаржуваному вироку зазначено, що під час бійки ОСОБА_7 витягнув брелок до ключів у виді ножа, лезо якого становить приблизно 15-20 см та заподіяв кілька ударів ОСОБА_10 , однак в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції обвинувачений пояснив, що ніж яким він завдав удари потерпілому є брелком та значно меншого розміру, ніж відображено у вироку суду першої інстанції.
Таким чином, встановлені порушення, які були допущені судом першої інстанції, з урахуванням положень ст.ст. 2, 7, 9, 409, 412, 415 КПК України, апеляційний суд визнає істотними та такими, що тягнуть за собою скасування вироку та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
У відповідності до ч.1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, в числі іншого, є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Як передбачено ч.1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до п.6 ч.1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Згідно ч. 2 ст.415 КПК України призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання, а тому апеляційні доводи прокурора слід враховувати при новому розгляді у суді першої інстанції.
Крім цього, як вбачається з апеляційної скарги прокурора, останній не оспорюючи фактичних обставин кримінального правопорушення, вважає вирок суду незаконним та таким, що підлягає скасуванню у зв'язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, а також невідповідністю призначеного ОСОБА_7 покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
З даного приводу слід зазначити, що при новому розгляді справи судом першої інстанції слід перевірити зазначені мотиви апеляційної скарги та за умови підтвердження такого ж обсягу обвинувачення і тих же даних про особу винного вважати призначення засудженому покарання із застосуванням положень ст.75 КК України, м'яким.
Новий судовий розгляд провести у відповідності до вимог законодавства, повно та всебічно дослідити представлені сторонами докази, дати їм оцінку щодо належності та допустимості, перевіривши доводи апеляційної скарги в цій частині.
За наслідками розгляду справи необхідно прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 412, 415, 419 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу прокурора Червоноградської місцевої прокуратури ОСОБА_6 , задоволити частково.
Вирок Сокальського районного суду Львівської області від 05 березня 2020 року, щодо ОСОБА_7 , скасувати та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції.
Запобіжний захід ОСОБА_7 залишити у вигляді домашнього арешту до проведення підготовчого судового засідання, але не більше ніж 60 днів.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді