Дата документу 30.06.2020 Справа № 335/2408/20
ЗапоріЗЬКИЙ Апеляційний суд
Провадження № 11-сс/807/700/20 Головуючий в 1-й інстанції - ОСОБА_1
Єдиний унікальний № 335/2408/20Доповідач в 2-й інстанції - ОСОБА_2
30 червня 2020 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника-адвоката ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в апеляційному порядку матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора прокуратури Запорізької області ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29 травня 2020 року,
ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29 травня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_10 про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 , підозрюваному у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.257, ч.3 ст.146, ч.4 ст.187, ч.4 ст.189, ч.3 ст.289 КК України.
Змінено підозрюваному ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту цілодобово в межах строку досудового розслідування, тобто до 16 червня 2020 року включно.
Звільнено ОСОБА_8 з-під варти в залі суду.
Покладено на підозрюваного ОСОБА_8 обов'язки: не залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 цілодобово; прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду; здати на зберігання до повноважного органу свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзду з України і в'їзд в Україну; утриматись від спілкування з потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні; носити електронний засіб контролю.
Згідно зі змістом судового рішення, старший слідчий СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_10 , за погодженням з прокурором відділу прокуратури Запорізької області ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.257, ч.3 ст.146, ч.4 ст.187, ч.4 ст.189, ч.3 ст.289 КК України, а саме участі в озброєній банді з метою нападу на окремих осіб і у вчинюваних нею нападах; незаконному заволодінні транспортним засобом, поєднаному з насильством, що є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вчиненим організованою групою; незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненим повторно, організованою групою; незаконному позбавленні волі і викраденні людини, вчиненого організованою групою, з корисливих мотивів, із застосуванням зброї; незаконному заволодінні транспортним засобом, поєднаному із насильством, що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вчиненого повторно, організованою групою; нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечним для життя і здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненому особою, яка раніше вчинила бандитизм, організованою групою, поєднаному з проникненням у інше приміщення та сховище; вимозі передачі чужого майна, вчиненого з погрозою вбивства та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, організованою групою.
Слідчий вказував, що строк дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_8 спливає 30.05.2020 року, однак внаслідок особливої складності кримінального провадження завершити досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні до 30.05.2020 року не представляється можливим, оскільки необхідно виконати вимоги ст.ст.283, 290 КПК України з потерпілими, підозрюваними та їх захисниками, враховуючи, що це може зайняти значний обсяг часу, а також скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування. Підстав для зміни запобіжного заходу ОСОБА_8 не вбачається, через те що ризики, передбачені п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, не зменшилися та продовжують існувати.
У зв'язку із викладеним, слідчий просив клопотання задовольнити, продовжити строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_8 в межах строку досудового розслідування.
Відмовляючи у задоволенні клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою, слідчий суддя дійшов висновку, що враховуючи обсяг доказів на підтвердження повідомленої ОСОБА_8 підозри, загальний строк перебування ОСОБА_8 під вартою, який станом на день розгляду клопотання становить 6 місяців, надані відомості про особу підозрюваного та про його міцні соціальні зв'язки, є всі підстави для зміни ОСОБА_8 запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт з використанням електронних засобів контролю, забороною залишати цілодобово житло та покладенням на підозрюваного обов'язку утримуватися від спілкування з будь-яким свідком та потерпілими у кримінальному провадженні, по якому він підозрюється, оскільки, на думку слідчого судді, застосуванням такого запобіжного заходу буде досягнуто відповідної мети, яка полягає у забезпеченні виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків. На думку слідчого судді, на даний час такий запобіжний захід зможе запобігти ризикам передбаченим у ч.1 ст.177 КПК України.
В апеляційній скарзі прокурор вказує, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню як незаконна. В обґрунтування доводів зазначає, що слідчий суддя не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, а саме те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає не лише особі підозрюваного, а і характеру та тяжкості діянь, які йому інкримінуються, та не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, зокрема ухиленню від суду та покарання, ризик чого є реальним та дійсним, не надає можливості вчинити інше кримінальне правопорушення, ризик чого є також реальним та дійсним.
ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні корисливих тяжких та особливо тяжких злочинах вчинених у складі організованої озброєної банди, офіційно не працює, отже не має офіційного джерела доходу, що дає підстави вважати, що підозрюваний може продовжити злочинну діяльність, направлену на власне збагачення протиправним шляхом, на утриманні дітей не має, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв'язків.
Крім того, у вчиненні злочинів фігурують невстановлені особи, з якими ОСОБА_8 знаходячись на свободі зможе контактувати, узгоджувати позицію, а також чинити тиск на потерпілих та свідків.
На підставі викладеного, просить оскаржувану ухвалу скасувати, постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого та продовжити підозрюваному ОСОБА_8 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування.
Заслухавши в судовому засіданні суду апеляційної інстанції суддю-доповідача про суть судового рішення та доводи апеляційної скарги; прокурора на підтримання апеляційної скарги; підозрюваного та його захисника із запереченнями проти доводів апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає, у зв'язку з наступним.
У відповідності з вимогами ст.ст.177, 178 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою - є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.
Згідно вимогам ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 КПК України.
Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою, а з частини третьої даної норми слідує, що звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, слідчий має викласти, зокрема обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою, а також чи існують обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування.
Відповідно до положень ч.1 ст.404 КПК України, з урахуванням того, що обґрунтованість висунутої стосовно ОСОБА_8 підозри в апеляційній скарзі та при апеляційному перегляді не оспорюється, зазначені висновки слідчого судді перевірці не підлягають.
В оскаржуваній ухвалі слідчим суддею при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.194 КПК України, враховано наявність обґрунтованої підозри, перевірені обставини щодо існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а також оцінено сукупність обставин, які враховуються при обранні обмежувальних свободу заходів, зокрема, можливість застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам визначеним у клопотанні.
Вирішуючи питання, поставлене слідчим у клопотанні про продовження строку тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_8 , слідчий суддя врахував вимоги ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у його рішенні від 26 червня 1991 року у справі «Летельє проти Франції», попереднє ув'язнення не повинне бути передвісником наступного покарання у виді позбавлення волі та не може бути «формою очікування» обвинувального вироку.
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що тримання особи під вартою у кожному випадку повинне мати безсумнівне обґрунтування, а також що за будь-яких обставин суд зобов'язаний розглянути можливість застосування менш обтяжливих альтернативних запобіжних заходів.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
У відповідності до п.80 рішення Європейського Суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України» при розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Враховуючи факти, встановлені у судовому засіданні та матеріали, на які посилався слідчий та прокурор, слідчий суддя постановляючи ухвалу прийшов до висновку, що при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , прокурор довів обставини, передбачені п.1 ч.1 ст.194 КПК України, тобто, що наявна обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_8 злочинів, передбачених ст.257, ч.3 ст.146, ч.4 ст.187, ч.4 ст.189, ч.3 ст.289 КК України, проте на переконання слідчого судді, слідчий і прокурор в судовому засіданні не довели недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів відносно підозрюваного для запобігання ризикам, передбаченим п.п.1, 3, 4, 5 ст.177 КПК України, на наявність яких, міститься посилання в клопотанні.
Зважаючи на обставини, встановлені у судовому засіданні, зокрема, вагомість наявних доказів, що вказують на обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_8 підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, тяжкості покарання, яке йому загрожує, даних про особу підозрюваного, який раніше не судимий, одружений, має постійне місце проживання, за яким проживає разом з батьком, матір'ю, братом та дружиною, за місцем проживання характеризується позитивно, активно займався спортивною діяльністю, до затримання приймав активну участь у роботі Запорізького обласного осередку Федерації боксу України, зокрема допомагав у виховані молодшого покоління спортсменів-боксерів, та в обслуговуванні змагань у якості спортивного судді, де зарекомендував себе як гарний колега та активний фахівець, є керівником Громадської організації «Всеукраїнська федерація змішаних єдиноборств і командних реалістичних боїв «Леомакс», що свідчить про міцність його соціальних зв'язків, обставини досудового розслідування, беручи до уваги мету і підстави застосування запобіжних заходів, що передбачені ст.177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт цілодобово з покладенням обов'язків, передбачених ст.194 КПК України, що може в достатній мірі гарантувати належну процесуальну поведінку підозрюваного. Все вищевикладене дає підстави вважати, що ОСОБА_8 є особою, яка має міцні соціальні зв'язки, є соціально адаптованим та до затримання мав рід занять, був активним у спортивній діяльності.
Що стосується доводів прокурора, які зазначені в апеляційній скарзі, то вони в більшій мірі є аналогічними тим, які були зазначені в клопотанні слідчого. Слідчим суддею їм була дана належна оцінка, з якою фактично не погоджується апелянт. Натомість, колегія суддів вважає, що висновки слідчого судді, на відміну від доводів прокурора, є правильними, вмотивованими і обґрунтованими.
Посилання прокурора в апеляційній скарзі на тяжкість вчиненого підозрюваним кримінального правопорушення та можливу міру покарання у виді позбавлення волі у випадку визнання його винуватості мають місце, однак хоч суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризиків, визначених ст.177 КПК України, потребу позбавлення особи волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину (правові позиції ЄСПЛ, викладені в п.74 рішення у справі «Мамедова проти Росії»).
Колегія суддів, з урахуванням даних щодо особи підозрюваного, який підозрюється у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, погоджується з можливістю існування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливість переховування від органів досудового розслідування та/або суду. При цьому, колегія суддів погоджується з тим, що під час розгляду клопотання, та під час апеляційного розгляду провадження, стороною обвинувачення не було доведено, що інший більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти заявленим ризикам.
Разом з тим, ризик незаконно впливу на потерпілих та свідків, колегія суддів вважає таким, що не доведений прокурором, оскільки докази на підтвердження здійснення спроб впливу на потерпілих і свідків прокурором надано не було. Не надав таких доказів прокурор і під час апеляційного розгляду. Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення також є недоведеним прокурором, оскільки ОСОБА_8 є особою раніше не судимою.
Згідно до ч.5 ст.199 КПК України, слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Ткачов проти України» від 13.12.2007 року, «Мамедов проти Росії» від 01.07.2016 року, «Єлоєв проти України» від 06.11.2008 року, ризики неналежної процесуальної поведінки підозрюваного з часом зменшуються.
З урахуванням зазначеного, а також того, що на день розгляду клопотання слідчого строк перебування під вартою підозрюваного ОСОБА_8 складав 6 місяців, а ризики процесуальної поведінки з часом зменшуються, оцінивши в сукупності всі обставини, у тому числі, передбачені ст.178 КПК України, особу підозрюваного та міцність його соціальних зв'язків, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю здатен в достатній мірі гарантувати належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Таким чином, відмовляючи у задоволенні клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою та змінюючи підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт, слідчий суддя, з дотриманням вимог ст.ст.177, 178 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, оцінив всі обставини, передбачені ст.ст.177, 178 КПК України, що враховуються при продовженні строку тримання під вартою і належним чином вмотивував своє рішення.
Крім того, матеріали провадження не містять відомостей, що підозрюваний після зміни запобіжного заходу порушував його умови. Навпаки, після зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, умов вказаного запобіжного заходу не порушував і дотримувався покладених на нього обов'язків, прибув в судове засідання під час апеляційного перегляду провадження. Вказані обставини додатково свідчать про правильність прийнятого слідчим суддею рішення.
Також, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції було встановлено, що досудове розслідування вже майже завершено, про що повідомлено сторону захисту, та наразі ОСОБА_8 та його захисник знайомляться з матеріалами кримінального провадження. В подальшому питання щодо запобіжного заходу відносно ОСОБА_8 має вирішуватися судом першої інстанції у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть безумовне скасування ухвали слідчого судді, при апеляційному розгляді не встановлено.
Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу прокурора прокуратури Запорізької області ОСОБА_9 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29 травня 2020 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_10 про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 , підозрюваному у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.257, ч.3 ст.146, ч.4 ст.187, ч.4 ст.189, ч.3 ст.289 КК України, та змінено підозрюваному ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту цілодобово в межах строку досудового розслідування, тобто до 16 червня 2020 року включно, з покладенням обов'язків, передбачених ст.194 КПК України, залишити без змін.
Ухвала Запорізького апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4