03.07.2020 Справа №607/6571/20
провадження № 2-а/607/235/2020
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі
головуючого судді Воробель Н.П.,
при секретарі Шаталюку А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 2346134 від 06 квітня 2020 року,
за участі:
представника відповідача Кондрат Л.Р., -
встановив:
позивач ОСОБА_1 пред'явив в суд позов до відповідача Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції, у якому заявляє вимогу про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 2346134 від 06 квітня 2020 року, згідно якої його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення /далі - КУпАП/ та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. Аргументуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначив, що спірну постанову вважає неправомірною, оскільки Правил дорожнього руху /далі - ПДР/ не порушував.
Представник відповідача подала відзив, у якому зазначив, що спірну постанову вважає законною та обґрунтованою, а тому підстави для задоволення позову - відсутні. На підтвердження своєї позиції надала диск із відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції та відеореєстратора їх службового автомобіля.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився. Його представник - адвокат Вальчук М.М. подала заяву про розгляд справи за її відсутності, а також за відсутності її клієнта, у якій також зазначає, що позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечила з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Суд, заслухавши пояснення, дослідивши докази, дійшов висновку, що позов слід задовольнити з огляду на наступне.
06 квітня 2020 року уповноваженою особою Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 2346134 від 06 квітня 2020 року, у якій зазначено, що ОСОБА_1 05 квітня 2020 року о 22 год. 12 хв. 00 с., керуючи автомобілем «Audi Q7», р.н. НОМЕР_1 , перехрестям вулиць Злуки та 15 Квітня у м. Тернополі, при перестроюванні праворуч, не увімкнув світлового покажчика повороту відповідного напрямку, чим порушив п. 9.2. б ПДР.
Вказаною постановою позивач притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Ст. 280 КУпАП передбачено, що орган /посадова особа/ при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган /посадова особа/ встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. /ч. 1 ст. 7 КУпАП/
Ч. 1 ст. 9 КУпАП визначає поняття адміністративного правопорушення, яким визнається протиправна, винна /умисна або необережна/ дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Ч. 2 ст. 122 КУпАП встановлено, що адміністративним правопорушенням є порушення правил користування попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку.
Пунктом 9.2. б ПДР, визначено, крім іншого, що перед перестроюванням водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку.
Статтею 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
За загальним правилом ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
У даному ж випадку спеціальною є інша правова норма - ч. 2 ст. 77 КАС України, а тому саме вона підлягає застосуванню. Нею визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Ця норма права про своїй юридичній природі повністю кореспондується та доповнює загальний принцип, визначений ст. 62 Конституції України, котрий декларує відсутність обов'язку в особи доводити свою невинуватість у правопорушенні та стверджує про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Цим принципом повинен керуватись працівник поліції, коли розглядає справу про адміністративне правопорушення, за результатами розгляду якої приходить до переконання про винуватість особи.
На думку суду, цілком логічно та ґрунтується на нормах права, те, що у випадку якщо рішення поліцейського буде оскаржено, то обов'язок довести його правомірність лежить саме на останньому, оскільки в протилежному випадку на особу, котру визнано винним у вчиненні правопорушення фактично буде покладено обов'язок доводити свою невинуватість, що суперечить вказаній вище статті Конституції України.
Позов ОСОБА_1 ґрунтується на твердженнях про те, що правопорушення він не вчиняв.
На спростування такої позиції, що автоматично підтверджувало б обставини, викладені у спірній постанові, представником відповідача не надано належних, допустимих та достовірних доказів.
На наданих та досліджених судом відеозаписах з відеореєстратора у автомобілі поліцейських, зафіксовано як вони переслідують транспортний засіб, однак ідентифікувати його та встановити те, чи був він тим, котрим керував ОСОБА_1 , неможливо. Також, відстань до об'єкта і якість зйомки не дає можливості встановити, коли та які сигнали світловими покажчиками поворотів подавав водій автомобіля, котрий переслідували поліцейські.
Інших доказів обґрунтованості спірної постанови та вчинення ОСОБА_1 описаного у ній правопорушення не надано.
За даних обставин, суд приходить до переконання про відсутність в діях позивача складу зазначеного адміністративного правопорушення.
Згідно ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно ч. 1 ст. 293 КУпАП орган /посадова особа/ при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; скасовує постанову і закриває справу; змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на викладене оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження в адміністративній справі - закриттю.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 73-77, 90, 205, 241-246, 255, 268, 286 КАС України, суд, -
ухвалив:
позов ОСОБА_1 / АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 / до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції /місцезнаходження: м. Тернопіль, вул. Котляревського, 24, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40108646/ про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕАК № 2346134 від 06 квітня 2020 року, - задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 2346134 від 06 квітня 2020 року, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 2 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн., - скасувати.
Справу відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП - провадженням закрити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області, відповідно до пп. 15.5 п. 15 Розділу XIII «Перехідні положення» КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня проголошення рішення суду.
Водночас, даний строк на оскарження продовжується на строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби /COVID-19/, відповідно до п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України.
Повне судове рішення складено та підписано 03 липня 2020 року.
Головуюча суддяН. П. Воробель