ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"07" липня 2020 р. справа № 300/1114/20
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій з підстав неправомірної відмови у переведенні з одного виду пенсії на інший.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем безпідставно відмовлено ОСОБА_1 у переведенні з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію по інвалідності згідно частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як ліквідатору наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії зі статусом інваліда війни, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня відповідного року, у зв'язку з чим позивач просить суд визнати такі дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області протиправними та зобов'язати відповідача перевести його на вищевказаний вид пенсії та відповідно провести перерахунок та виплату пенсії, обчисливши її з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня відповідного року, на підставі частини 3 статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.06.2020 дану позовну заяву залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліку.
05.06.2020 позивачем в зазначений в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недолік усунутий.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.06.2020 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження в порядку, визначеному статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, також - КАС України).
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 30.06.2020. Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві, який міститься в матеріалах справи (т. 1 а.с. 39 - 46 ).
30.06.2020 позивач на адресу суду направив позовну заяву з доповненням позовних вимог в якій навів додаткові обґрунтування заявленого позову (т.1 а.с.35-37).
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 263 КАС України, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії, особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії та інвалідом ІІ групи, та в свою чергу має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни, що підтверджується відповідними посвідченнями серії НОМЕР_3 від 06.03.2019 та серії НОМЕР_4 від 25.09.2008, серії НОМЕР_5 від 16.10.2002 (т. 1 а.с. 12, 13, 118).
Згідно маршрутного листа Головного управління МВС в Київській області № 15/516 від 06.02.2012, сержант міліції ОСОБА_1 приймав участь в заходах по ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС у період з 04.01.1988 по 31.01.1988, з 01.02.1988 по 29.02.1988, з 01.03.1988 по 01.04.1988 (т. 1 а.с. 18).
В експертному заключенні військово-лікарської комісії УМВС України в Івано-Франківській області № 96 від 10.07.2001 вказано основний діагноз позивача - гіпертонічна хвороба, друга стадія, кардіо-церебральна форма, повільно-прогресуючий перебіг з періодичними кризами симпато-адренового І ангіогіпотонічного типу. Ангіопатія сітківки обох очей. Заключення: захворювання пов'язане з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ( т. 1 а.с. 19).
Факт роботи позивача з 1985 по 2002 рік в УМВС України в Івано-Франківській області підтверджується його трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 11.08.1980 (т. 1 а.с. 111 - 115).
Відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" позивач являється інвалідом війни 2 групи.
Згідно довідки медико-соціальної експертної комісії серії МСЕ №201314 та довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках від 24.09.2008 Серії ІФ № 201314 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності з 01.10.2008 та ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 80% у зв'язку з захворюванням, отриманим при виконанні службових обов'язків з ліквідації наслідків Чорнобильської АЕС (т. 1 а.с. 20, 21).
Аналогічні відомості вказані у виписці з акту МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках від 02.11.2016 Серії АБ № 0012862 за результатами повторного огляду (т. 2 а.с. ).
З 07.08.2017 і на даний час позивачу призначено пенсію відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Постановою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 13.11.2017 по справі № 338/985/17 позов ОСОБА_1 до Тисменицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання протиправними дій при нарахуванні та виплаті пенсії, зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії задоволено повністю.
Визнано протиправними дії Тисменицького об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Івано-Франківської області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зі зменшенням віку, що дає право на призначення пенсії згідно ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язано Тисменицьке об'єднане управління Пенсійного Фонду України Івано-Франківської області провести перерахунок та виплату з моменту звернення за призначенням пенсії, починаючи з 07 серпня 2017 року, ОСОБА_1 державної (основної) пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зі зменшенням пенсійного віку на 5 років з урахуванням вимог ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зі збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожен рік роботи понад 20 років стажу. Нарахування пенсії ОСОБА_1 провести на підставі ч.1-3 ст.57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з середньомісячного заробітку, що вказаний у довідці №12 від 17 листопада 2015 року про грошове забезпечення за період служби у зоні відчуження з 04 січня по 01 квітня 1988 року, що видана Відділом зони ЧАЕС ГУ МВС України в Київській області. Зараховано ОСОБА_1 час перебування на інвалідності, яка пов'язана з виконанням обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильскій АЕС у період з 30 червня 2002 року по 07 серпня 2017 року, до страхового стажу для призначення пенсії за віком відповідно до абз.4 ч.1 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Обчислення та нарахування пенсії за віком ОСОБА_1 здійснити з застосуванням коефіцієнтів середнього заробітку за три останні роки, що передували року зверненню за призначенням пенсії (т. 1 а.с. 88 - 95).
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2018 по справі № 876/12014/17 апеляційну скаргу Тисменицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області залишено без задоволення, а постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 13.11.2017 без змін (т. 1 а.с. 101).
При цьому, первинно пенсію позивачу призначено у 2002 році.
Позивач 12.05.2020 звернувся відповідача із заявою про переведення його з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію по інвалідності згідно частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням основної пенсії в п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати , без застосування формули, визначеної пунктом п. 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 за № 1210. Нарахування проводити без обмеження граничним розміром. (т. 1 а.с. 14).
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області листом від 22.05.2020 № 1309-1343/Г-03/8-0900/20 повідомлено позивача, що рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 не містить зобов'язань щодо проведення будь-яких перерахунків пенсій. Постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2019 № 543 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" внесено зміни до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та відповідно, з 1 липня 2019 року виникли правові підстави для перерахунку пенсій таким особам. Постановою Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2020 року № 251 "Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році" з 01 травня 2020 року прийнято застосування коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, що враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1.11 та становить 13059,38 грн. Оскільки розмір пенсійної виплати, обчислений відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" менший розміру пенсії, обчисленої відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", таке переведення є недоцільним (т. 1 а.с. 17).
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дій пенсійного органу щодо відмови позивачу у переведенні на інший вид пенсії суд зазначає наступне.
Пенсійний орган у відзиві на позовну заяву вказує на те, що заява позивача від 12.0.2020 не відповідає вимогам, встановленим Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 25.11.2005 № 22-1.
Пунктом 4.1 вказаного Порядку встановлено, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).
Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
Відповідно до пункту 4.3 Порядку № 22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Із змісту наведених правових норм вбачається, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється органом, що призначає пенсію, при зверненні особи із відповідною заявою встановленого зразка та за наявності передбаченого переліку документів. Лише у випадку дотримання наведених умов орган Пенсійного фонду не пізніше 10 днів після надходження такої заяви приймає відповідне рішення по суті заявлених вимог.
Суд погоджується із вищевказаними доводами пенсійного органу, оскільки заява ОСОБА_1 не відповідає встановленому у додатку 3 до Порядку № 22-1 зразку, вона складена у довільній формі.
За таких обставин, суд вважає, що зазначена заява позивача повинна розглядатися за правилами Закону України "Про звернення громадян".
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про звернення громадян" громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно з статтею 15 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Відповідно до абзацу 2 статті 19 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги
Частиною 1 статті 20 Закону України "Про звернення громадян" встановлено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.
Суд зазначає, що відповідь відповідача надана листом від 22.05.2020 № 1309-1343/Г-03/8-0900/20 є вичерпною, повною, надана позивачеві у межах строку, в спосіб та в порядку, передбачених Законом України "Про звернення громадян". При цьому, фактично Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області рішення про відмову про переведення позивача з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію по інвалідності згідно частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не приймалося, а тому позов в частині визнання протиправними дії відповідача щодо такої відмови до задоволення не підлягає.
В той же час, позовна вимога про зобов'язання відповідача перевести його з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію по інвалідності згідно частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як ліквідатору наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії зі статусом інваліда війни, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня відповідного року, є такою, що підлягає до задоволення враховуючи наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Таким чином, подання ОСОБА_1 заяви від 12.05.2020 в довільній формі не позбавляє його права на пенсійне забезпечення, визначене чинним законодавством, зокрема частиною 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Положенням статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-XII встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначені види пенсій: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Аналогічні приписи закріплено і у статтях 9, 10 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов'язку (стаття 6 Закону України "Про пенсійне забезпечення").
Статтею 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом Української РСР "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
Пунктом 13 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.
Закон України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Статтею 9 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; 3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт; 4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.
Відповідно до статті 10 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" Учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців*, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно примітки "*" тут і надалі до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
Частиною 1 статті 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв'язку смерті з Чорнобильською катастрофою.
Отже, оскільки позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) та інвалідом ІІ групи по захворюванню, що пов'язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, то відповідно до статті 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" він має право на пенсію по інвалідності відповідно до цього Закону.
Особливості призначення пенсій військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, передбачені у ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Так, статтею 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції, чинній до 01.10.2017 було передбачено, що пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.
Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством України для осіб, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків) або відповідно до статті 54 цього Закону.
Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.
Таким чином, частиною 3 статті 59 Закону, у редакції, чинній до 01.10.2017, визначено лише одну категорію осіб, які мали право на обчислення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме: особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 №2148-VIII статтю 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" викладено в наступній редакції: "Пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.
Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), або відповідно до статті 54 цього Закону.
Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року".
Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" в частині зазначених змін, згідно Прикінцевих та перехідний положень, набрав чинності з 01 жовтня 2017 року.
Отже, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" розширено перелік категорій осіб, які мають право на отримання пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Верховний Суд, в ухвалі від 08 травня 2018 року по справі №820/1148/18 виклав висновки стосовно того, що для отримання пенсії за частиною 3 статті 59 Закону особа має відповідати таким критеріям: 1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї; 2) участь особи відбувалась під час проходження дійсної строкової служби; 3) особа набула інвалідність внаслідок вищевказаної участі.
Відповідно до ч. 3 ст. 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
Рішенням Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року № 1-р(II)/2019 справа № 3-14/2019(402/19, 1737/19) щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Таким чином, словосполучення "дійсної строкової", що міститься в положеннях ч.3 ст.59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним та втратило чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 25.04.2019.
З огляду на це чинними з 25 квітня 2019 року є положення ч.3 ст.59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII, згідно з якими особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Тобто фактично в результаті ухвалення Рішення Конституційним Судом України змінено положення частини третьої статті 59 Закону, оскільки розширено раніше встановлений перелік осіб, на яких поширюється порядок обчислення пенсій по інвалідності, визначений цими положеннями Закону.
Відтак особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби та є інвалідами внаслідок цього, мають право на обчислення пенсії, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати згідно з ч.3 ст.59 Зaкoну Укрaїни "Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи" з 25 квітня 2019 року.
Аналогічна правова позиція викладена в зразковому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 травня 2020 року по справі №520/12609/19 (адміністративне провадження №Пз/9901/22/19).
Як вже встановлено судом, позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС під час проходження служби в органах МВС, яка прирівняна до військової служби Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" та Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а тому до нього застосовуються положення частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Як наслідок, позивач має право на переведення його з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію по інвалідності згідно частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням основної пенсії в п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати.
При цьому, у листі пенсійного органу від 22.05.2020 № 1309-1343/Г-03/8-0900/20 жодних заперечень щодо права позивача на переведення на пенсію по інвалідності відповідно до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням основної пенсії в п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати не зазначено, а тільки вказано про недоцільність такого переведення, оскільки, на думку відповідача, розмір пенсійної виплати, обчислений відповідно до Закону України "Про статую і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" буде менший розміру пенсії, обчисленої відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Призначення, перерахунок і виплата пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду регулюється Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно з частиною 3 статті 45 зазначеного Закону переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Суд зазначає, що перехід на пенсію по інвалідності та її обчислення відповідно вимог ч.3 ст.59 Закону Закон України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відбувається з дати звернення із заявою, виходячи з того, що означеною законодавчою нормою передбачено, що обчислення пенсії по інвалідності, призначеної на умовах Закону № 796-XII, в розмірі, який обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, можливе лише за бажанням пенсіонера.
Таким чином, саме активні дії пенсіонера - звернення до пенсійного органу з відповідною заявою, можуть посвідчувати бажання останнього стосовно такого обчислення його пенсії.
Отже, звертаючись до відповідача із відповідною заявою (хоча і невстановленого зразка) позивач продемонстрував своє бажання реалізувати право на перехід з одного виду пенсії на інший.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України, Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Таким чином, позивач з 25.04.2019 мав право на перерахунок та виплату пенсії, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, у відповідності до положення ч.3 ст.59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", проте для реалізації такого права, як зазначено судом вище, необхідним є звернення із відповідною заявою.
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області 12.05.2020, а тому саме з цього моменту у ОСОБА_1 виникло право на переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію по інвалідності згідно частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а тому позов в цій частині підлягає до задоволення.
Щодо вимог позову в частині проведення відповідних виплат без обмеження граничного (максимального) розміру пенсії та інших обмежень щодо виплати заборгованості, суд зазначає наступне.
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зазначає, що виплата пенсії ОСОБА_1 на даний час проводиться в розмірі десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, згідно ч.3 ст.27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
У частині першій статті 58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно зі ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Відповідно до ч. 3 ст. 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень. (Частина третя статті 27 в редакції Закону № 107-VI від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 22.05.2008).
Зазначена законодавча норма викладена в редакції Закону від 08.07.2011 року №3668-VI та із змінами, внесеними згідно із Законами № 911-VIII від 24.12.2015, № 1774-VIII від 06.12.2016.
У п.п. 1, 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" № 3668-VI визначено, що цей Закон набирає чинності з 01 жовтня 2011 року і що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №911-VIII передбачено, що дія його положень щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01 січня 2016 року.
При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп зазначено, що стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи в громадян упевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршено прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта. Надання зворотної сили законам суперечить духу правової держави.
Отже, системний аналіз викладених правових норм та наведеної правової позиції Конституційного Суду України дозволяє стверджувати, що обмеження пенсії максимальним розміром застосовується до осіб, яким пенсія призначена після набуття чинності Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" № 3668-VI, тобто після 01.10.2011 року, та Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №911-VIII, тобто з 01.01.2016.
Відтак, відповідні нарахування та виплата пенсії на виконання рішення суду у даній справі повинні здійснюватись без обмеження її максимальним розміром.
Таким чином, оскільки пенсія позивачу була призначена у 2002 році, тобто до 01.10.2011, то обмеження відповідачем її максимальним розміром при здійсненні перерахунку на виконання рішення суду у даній справі буде порушувати його право, набуте до набрання чинності Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" № 3668-VI та Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №911-VIII., а тому в цій частині підлягає до задоволення.
Підсумовуючи все вищевикладене, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій підлягає до часткового задоволення.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. С. Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій - задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. С. Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) перевести ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на пенсію по інвалідності згідно частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 12.05.2020.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. С. Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) пенсію як ліквідатору наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії зі статусом інваліда війни, обчисливши її з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня відповідного року, відповідно до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з врахуванням раніше виплачених сум без обмеження її максимальним розміром з 12.05.2020.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Згідно пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Матуляк Я.П.