Постанова
Іменем України
03 липня 2020 року
м. Київ
справа № 640/15122/18
провадження № 61-981св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_4 ,
особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_5 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Овсяннікової А. І., Коваленко І. П., Сащенка І. С., від 04 грудня 2019 року.
Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до
ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_4 , про визнання договору дійсним та звернення стягнення
на предмет іпотеки.
Позовна заява мотивована тим, що 20 лютого 2011 року між нею та
ОСОБА_3 у простій письмовій формі укладено договір позики грошових коштів на суму 500 тис. доларів США строком до 01 січня
2015 року. З метою забезпечення виконання зобов'язання між нею та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, відповідно до якого відповідач передав в іпотеку нежитлові приміщення підвалу АДРЕСА_1 .Вказувала, що ОСОБА_3 зобов'язання за договором позики не виконав та борг не повернув. 15 вересня 2015 року нею надіслано відповідачу письмову вимогу-попередження про порушення зобов'язання. Зазначала, що на момент укладення договору іпотеки у відповідача були відсутні оригінали договорів купівлі-продажу на предмет іпотеки, проте ОСОБА_3 зобов'язався отримати дублікати правовстановлюючих документів та негайно повідомити її про їх отримання, після чого не ухилятися від нотаріального посвідчення цього договору. Але до цього часу відповідач так і не отримав оригінали документів, на телефонні дзвінки не відповідає.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просила суд визнати дійсним договір іпотеки від 20 лютого 2011 року, укладений між нею та
ОСОБА_3 ; в рахунок погашення заборгованості за договором позики від 20 лютого 2011 року, яка станом на 21 серпня 2018 року становить
13 848 340 грн, звернути стягнення на предмет іпотеки - нежитлові приміщення підвалу АДРЕСА_1 , які належать на праві власності ОСОБА_3 , шляхом визнання права власності на предмет іпотеки за нею; визнати за нею право власності на нежитлові приміщення підвалу АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду м. Харкова, у складі судді
Чередник В. Є., від 13 вересня 2018 року позов задоволено. Визнано дійсним договір іпотеки від 20 лютого 2011 року, укладений між
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . В рахунок погашення заборгованості за договором позики від 20 лютого 2011 року, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , яка станом на 21 серпня 2018 року становить
13 848 340,50 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки - нежитлові приміщення підвалу АДРЕСА_1 , що належать на праві власності ОСОБА_3 на підставі договорів купівлі-продажу, посвідчених приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Глуховцевою Н. В. 12 жовтня 2007 року за реєстровим номером № 1-2715, шляхом визнання права власності на предмет іпотеки за ОСОБА_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на нежитлові приміщення підвалу АДРЕСА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач позбавлений можливості виконати своє зобов'язання щодо посвідчення та реєстрації договору іпотеки, але не заперечує проти звернення стягнення на вказаний предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язання за договором позики.Суд першої інстанції вказав, що згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду і до кожної з цих підстав застосовуються однакові правила. Відповідачем визнано позовні вимоги, третя особа не заперечує щодо їх задоволення, а тому районний суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 04 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 13 вересня 2018 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у позові ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що при вирішенні питання про визнання договору іпотеки дійсним та звернення стягнення на предмет іпотеки судом першої інстанції не було залучено всіх заінтересованих осіб, зокрема ОСОБА_5 , який 08 червня 2012 року придбав нежитлові приміщення підвалу АДРЕСА_2, частину приміщення АДРЕСА_3, загальною площею 191,7 кв . м, та нежитлові приміщення підвалу АДРЕСА_4, частину приміщення АДРЕСА_3, площею 44,4 кв. м, загальною площею 83,3 кв. м, по АДРЕСА_3 на підставі договорів купівлі-продажу, укладених з ОСОБА_3 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що судом першої інстанції вирішено питання про права ОСОБА_5 , якого не було залучено до участі у справі. Вказує, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 19 червня 2018 року
у справі № 640/16748/17 договори купівлі-продажу спірних нежитлових приміщень від 08 червня 2012 року, укладені між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , визнано недійсними. На думку заявника, посилання суду апеляційної інстанції на постанову Харківського апеляційного суду
від 04 грудня 2019 року свідчить про упередженість суду та грубе порушення принципів диспозитивності та рівності сторін, оскільки вказане судове рішення було постановлено у той же день, що і оскаржена постанова суду апеляційної інстанції, а його повний текст з мотивувальною частиною складено лише 12 грудня 2019 року.
Відзивів на касаційну скаргу не надходило
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
20 лютого 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у простій письмовій формі укладено договір позики на суму 500 тис. доларів США строком до 01 січня 2015 року.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за договором позики
20 лютого 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у простій письмовій формі укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого відповідач передав в іпотеку нежитлові приміщення підвалу АДРЕСА_1 .
08 червня 2012 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 укладено договори купівлі-продажу, посвідчені приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Самощенко О. А., відповідно до умов яких ОСОБА_5 набув у спільну сумісну власність подружжя нежитлові приміщення підвалу АДРЕСА_1 .
Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 19 червня
2018 року у справі № 640/16748/17 позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 08 червня 2012 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , щодо купівлі-продажу нежитлових приміщень підвалу АДРЕСА_2, частину приміщення АДРЕСА_3, площею 20,0 кв. м, загальною площею 191,7 кв. м, розташовані по АДРЕСА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Самощенко О. А., зареєстрований в реєстрі за № 1051. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 08 червня 2012 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , щодо купівлі-продажу нежитлових приміщень підвалу АДРЕСА_4, частину приміщення АДРЕСА_3, площею 44,4 кв. м, загальною площею 83,3 кв. м, розташовані по АДРЕСА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Самощенко О. А., зареєстрованого в реєстрі за № 1054.
Постановою Харківського апеляційного суду від 04 грудня 2019 року у справі № 640/16748/17 апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8 задоволено. Заочне рішення Київського районного суду
м. Харкова від 19 червня 2018 року скасовано.Ухвалено нове рішення, яким у позові ОСОБА_1 відмовлено. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що до участі у справі не було залучено іншого співвласника спірних нежитлових приміщень - ОСОБА_7 .
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», положеннями якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Частиною першою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина друга статті 48 ЦПК України).
Позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох позивачів або відповідачів;
2) права та обов'язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов'язки
(стаття 50 ЦПК України).
Згідно з частиною першою, другою статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, а встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
ЦПКУкраїни саме на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі.
Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову.
Ураховуючи викладене, апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, встановивши фактичні обставини справи, від яких залежить правильність вирішення спору, дійшов обґрунтованого висновку про те, що рішення суду першої інстанції безпосередньо стосується прав та інтересів ОСОБА_5 та
ОСОБА_7 , які набули право власності на спірні нежитлові приміщення на підставі договорів купівлі-продажу від 08 червня 2012 року, недійсність яких у судовому порядку не встановлена, яких не було залучено до участі у справі в якості співвідповідачів, що є порушенням норм процесуального права та обов'язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову (пункт 4 частини третьої статті 376 ЦПК України). Постанова суду апеляційної інстанції від 04 грудня 2019 року у справі № 640/16748/17 набрала законної сили, в касаційному порядку не оскаржувалась, що спростовує доводи касаційної скарги про упередженість суду апеляційної інстанції та порушення ним принципів диспозитивності і рівності сторін.
Питання про склад осіб, які беруть участь у справі, судом першої інстанції вирішено не було, а суд апеляційної інстанції позбавлений такої процесуальної можливості, внаслідок чого у задоволенні позову слід відмовити.
Позивач не позбавлена права захистити свої права шляхом пред'явлення у встановленому законом порядку позову до належних відповідачів.
Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність оскарженого судового рішення не впливають, а зводяться до незгоди заявника з ухваленим у справі судовим рішенням.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного суду від 04 грудня 2019 рокузалишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Синельников
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович