Постанова
Іменем України
24 червня 2020 року
м. Київ
справа № 752/18468/18
провадження № 61-17460 св 19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
представник позивача - ОСОБА_2 ;
відповідач - ОСОБА_3 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 квітня 2019 року у складі судді Шевченко Т. М. та постанову Київського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Фінагеєва В. О., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 о 18:38 год. ОСОБА_3 на своїй особистій сторінці у соціальній мережі Facebook (з ім'ям «ІНФОРМАЦІЯ_2») поширив інформацію, яка є недостовірною та порочить честь позивача, гідність та ділову репутацію. Зокрема, на зазначеній сторінці ОСОБА_3 розмістив текстовий допис наступного змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_1. Вечерний ОСОБА_6 . Внимание: антикоррупционный спецвыпуск! Итак, последние три дня, по моей информации, ОСОБА_5 занят разработкой стратегии юридической и медийной защиты ОСОБА_6. Проводит всенощные совещания! Видать, сильно припекло! Нанял юристов - это коллеги из ОСОБА_7 ОСОБА_8 и ОСОБА_9 , ОСОБА_10 и Партнеры . ОСОБА_8 и ОСОБА_10 - пламенный привет и наше вам с кисточкой!
Медийной поддержкой должна заниматься ОСОБА_11 , которая раньше работала в плюсах. По моей информации, оплачивает этот праздник жизни ОСОБА_1 - собственник сети заправок ОККО. Он же, по моей информации, является бизнес-партнером, и другом по катанию на яхте, полетам на частном самолете молодого экс-регионала, и вечно возрождающегося как феникс из пепла мягко сказать не чуждого делам налоговым и таможенным народного депутата ОСОБА_14!
В общем и целом - коррупция в чистом виде и замкнутый круг! Внимание ОСОБА_12 , ОСОБА_13 !
Биографические справки в том виде, в котором они находятся у ОСОБА_5, прилагаю. Страна должна знать всех своих героев!».
Розміщену відповідачем інформацію було доведено невизначеному колу осіб, оскільки її було поширено в соціальній мережі Facebook.
Зазначав, що інформація, вказана в текстовому дописі, в частині: «…По моей информации, оплачивает этот праздник жизни ОСОБА_1 - собственник сети заправок ОККО», є недостовірною (не відповідає дійсності) та порушує особисті немайнові права позивача, закріплені Конституцією України, а саме на повагу до честі і гідності особи, оскільки розповсюджена відповідачем інформація негативно впливає на високу позитивну соціальну оцінку особи позивача в очах оточуючих та на бездоганну ділову репутацію позивача в Україні та за кордоном.
Вважав, що у поширеній відповідачем інформації останній стверджує про факт протиправної та суспільно неприйнятної поведінки позивача, а тому така інформація не є оціночним судженням, оскільки подана у формі викладу фактів, які можна перевірити на предмет їх істинності.
Зазначав, що в описаних ОСОБА_3 «корупційних схемах» участі не брав, послуги осіб, згаданих в текстовому дописі відповідача, для зазначених у цьому ж дописі цілей не оплачував.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати недостовірною та такою, що порушує його особисті немайнові права та принижує його честь, гідність та ділову репутацію, інформацію щодо фінансування ним правового та медійного захисту ОСОБА_6, поширену відповідачем на своїй особистій сторінці у соціальній мережі Facebook (з ім'ям « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») у текстовому дописі від ІНФОРМАЦІЯ_1 (година допису: 18:38; адреса допису: ІНФОРМАЦІЯ_3) у фразі: «По моей информации, оплачивает этот праздник жизни ОСОБА_1 - собственник сети заправок ОККО»; зобов'язати відповідача спростувати зазначену недостовірну інформацію в той же спосіб, у який ним було її поширено.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 22 квітня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 та порочить його честь, гідність та ділову репутацію, інформацію щодо фінансування ОСОБА_1 юридичного та медійного захисту ОСОБА_6, поширену ОСОБА_3 на своїй особистій сторінці у соціальній мережі Facebook (з ім'ям « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») у текстовому дописі від ІНФОРМАЦІЯ_1 (година допису: 18:38; адреса допису: ІНФОРМАЦІЯ_3) у фразі: «По моей информации, оплачивает этот праздник жизни ОСОБА_1 - собственник сети заправок ОККО».
Зобов'язано ОСОБА_3 протягом 5 (п'яти) календарних днів з дня набрання судовим рішенням по справі законної сили спростувати поширену недостовірну інформацію про ОСОБА_1 в той же спосіб, у який ним було її поширено, а саме - шляхом розміщення на особистій сторінці Відповідача у мережі Facebook за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 текстового допису такого змісту: «У своєму дописі від ІНФОРМАЦІЯ_1 (година допису: 18:38) на моїй особистій сторінці у соціальній мережі Facebook я поширив недостовірну інформацію щодо ОСОБА_1 (мережа АЗК «ОККО») про те, що він фінансує юридичний та медійний захист ОСОБА_6 і є, таким чином, учасником описаних мною «корупційних схем». Спростовую зазначену інформацію, повідомляючи, що ОСОБА_1 не фінансує (та не фінансував) юридичний та медійний захист ОСОБА_6, а тому учасником описаних мною «корупційних схем» не є і не був. Рішення суду, яким визнано, що поширена мною недостовірна інформація порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 та порочить його честь, гідність та ділову репутацію додаю», додавши до цього допису фотокопію даного рішення суду. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що розміщена відповідачем інформація в частині: «…По моей информации, оплачивает этот праздник жизни ОСОБА_1 - собственник сети заправок ОККО», безпосередньо стосується позивача, оскільки дані про те, що останній є кінцевим бенефіціаром компаній, яким належить мережа АЗК «ОККО» та знак для товарів і послуг «ОККО», є загальновідомими та доступними у відкритих джерелах та офіційних реєстрах.
Суд вважав, що поширена відповідачем інформація щодо позивача завдає шкоди його законним інтересам та порушує право позивача на повагу честі, гідності та ділової репутації, оскільки у ній стверджується про порушення позивачем норм чинного законодавства України, нехтування ним загальновизнаних суспільних норм щодо заборони фінансувати особисті потреби державних службовців та про неетичну поведінку позивача у суспільно-політичному житті України в частині оплати ним послуг спеціалістів, які займалися захистом державного чиновника, який, на думку відповідача, вчинив кримінально-карані дії. Поширення відповідачем зазначеної інформації завдає істотної шкоди діловій репутації позивача, яка формувалася роками, створюючи у широкого кола осіб помилкове негативне враження про позивача як про «учасника корупційних схем», який нібито фінансує приватні потреби державних службовців. Тому зазначена інформація порушує особисті немайнові права позивача та порочить його честь, гідність та ділову репутацію.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 квітня 2019 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що зі змісту поширеної відповідачем інформації, а саме «... По моей информации, оплачивает этот праздник жизни ОСОБА_1 - собственник сети заправок ОККО» вбачається, що зазначена фраза є твердженням, яке висловлене в контексті, який однозначно вказує на оплату позивачем юридичного та медійного захисту громадянина ОСОБА_6.
Жодних доказів достовірності зазначеної інформації, а також, що вона не стосується позивача, тобто, що позивач не є власником мережі заправних станції ОККО, відповідач суду не надав.
На момент поширення відповідачем зазначеної інформації ОСОБА_6 займав посаду заступника Голови Державної фіскальної служби України та був звільнений за власним бажанням розпорядженням Кабінету Міністрів України № 626-р від 05 вересня 2018 року. Отже, ОСОБА_6 був державним службовцем категорії «А» (вищий корпус державної служби). За таких обставин, оплата будь-якою фізичною чи юридичною особою захисту державного службовця категорії «А» прямо заборонена Законом України «Про запобігання корупції», а, відтак, поширена інформація є не тільки недостовірною, а й такою, що порушує особисті немайнові права, принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача, оскільки фактично вказує на порушення останнім вимог антикорупційного законодавства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2019 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 02 жовня 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 752/18468/18 з Голосіївського районного суду м. Києва.
У жовтні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 червня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що спірна інформація, яку позивач просив визнати недостовірною, є оціночним судженням, оскільки позивач просив визнати недостовірним не весь текстовий допис у Fасеbоок, а тільки одне речення в ньому, яке і повинне бути проаналізоване: «По моей информации, оплачивает зтот праздник жизни ОСОБА_1 - собственник сети заправок ОККО».
При формулюванні текстового допису відповдач використовував художні мовні засоби, як-от метафору «свято життя» (рос. - «праздник жизни»), яка скоріше передає його емоційне ставлення, аніж констатує фактичні дані. Відповідно, спірна інформація є оціночним судженням, а тому не підлягає судовому захисту.
Суди визнали встановленою насправді недоведену обставину, яка має значення для справи, а саме що спірна інформація стосується позивача. Відповідач заперечує, що статус позивача як кінцевого бенефіціарного власника групи компаній, яким належить мережа АЗК «ОККО» та знак для товарів і послуг «ОККО», є загальновідомою обставиною та, відповідно, не потребує доказування.
Чи є певна особа кінцевим бенефіціарним власником групи компаній не може бути визнано загальновідомою обставиною, а, отже, підлягає доказуванню в загальному порядку. Вважала, що суди попередніх інстанцій неналежним чином дійшли висновку про те, що спірна інформація стосується позивача. Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження порушення його особистих немайнових прав.
Посилалась на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до порушення рівності сторін та права відповідача бути заслуханим.
Відповідно до матеріалів справи проведення підготовчого судового засідання було призначено на 20 березня 2018 року. Вказане підготовче засідання не відбулося у зв'язку з неприбуттям сторін, а тому було відкладено на 22 квітня 2019 року. ОСОБА_3 було подано до суду першої інстанції клопотання про відкладення підготовчого судового засідання, призначеного на 22 квітня 2019 року, у зв'язку з перебуванням у відрядженні.
Згідно з протоколом судового засідання підготовче судове засідання було розпочато 22 квітня 2019 року о 15 год 11 хв. В протоколі судового засідання відсутня будь-яка інформація про вирішення питання про можливість проводити підготовче судове засідання за відсутності відповідача, а також відсутня інформація про вирішення судом першої інстанції клопотання відповідача про відкладення засідання.
У порушення вимог статті 200 ЦПК України суд першої інстанції не постановив жодної з перелічених у вказаній статті ухвал за результатами підготовчого засідання. Відповідач заперечував проти задоволення позову, про що свідчить відзив на позовну заяву, відтак, у суду першої інстанції були відсутні підстави для ухвалення рішення по суті за результатами підготовчого засідання.
У порушення статті 211 ЦПК України суд першої інстанції не повідомив відповідача про час, дату і час судового засідання із розгляду справи по суті, чим порушив його право на участь у судовому засіданні, право надавати пояснення суду; наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими. Вважав висновки судів такими, що відповідають вимогам закону та обставинам справи.
Зазначав, що оскільки недостовірна інформація, поширена відповідачем, носить негативно-звинувачувальний характер та викладена у спосіб, який створює у читача враження про те, що автор текстового допису може довести її правдивість (достовірність) та відповідність дійсності, то така інформація є фактичним твердженням, а не оціночним судженням.
Судом першої інстанції було належним чином встановлено особу позивача та факт поширення відповідачем недостовірної інформації саме про позивача.
Позивач справді є кінцевим бенефіціарним власником групи компаній, яким належить мережа АЗК «ОККО». Дана інформація є публічною та загальнодоступною. Більше того, дану інформацію можна перевірити не лише у відкритих інформаційних джерелах, але й в офіційних державних реєстрах. Саме тому, встановлення судом першої інстанції факту про те, що позивач є кінцевим бенефіціарним власником компаній, яким належить мережа АЗК «ОККО», та кваліфікація такого факту як загальновідомого повністю відповідає вимогам закону.
Відповідачем не зазначено яким чином процесуальні дії суду першої інстанції вплинули на правильне вирішення спору, а порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 о 18:38 год. ОСОБА_3 на своїй особистій сторінці у соціальній мережі Facebook (з ім'ям « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») поширив інформацію, зокрема, на зазначеній сторінці у соціальній мережі Facebook ОСОБА_3 розмістив текстовий допис наступного змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_1. Вечерний ОСОБА_6 . Внимание: антикоррупционный спецвыпуск! Итак, последние три дня, по моей информации, ОСОБА_5 занят разработкой стратегии юридической и медийной защиты ОСОБА_6. Проводит всенощные совещания! Видать, сильно припекло! Нанял юристов - это коллеги из ОСОБА_7 ОСОБА_8 и ОСОБА_9 , ОСОБА_10 и Партнеры . ОСОБА_8 и ОСОБА_10 - пламенный привет и наше вам с кисточкой!
Медийной поддержкой должна заниматься ОСОБА_11 , которая раньше работала в плюсах. По моей информации, оплачивает этот праздник жизни ОСОБА_1 - собственник сети заправок ОККО. Он же, по моей информации, является бизнес-партнером, и другом по катанию на яхте, полетам на частном самолете молодого экс-регионала, и вечно возрождающегося как феникс из пепла мягко сказать не чуждого делам налоговым и таможенным народного депутата ОСОБА_14!
В общем и целом - коррупция в чистом виде и замкнутый круг! Внимание ОСОБА_12 , ОСОБА_13 !
Биографические справки в том виде, в котором они находятся у ОСОБА_5, прилагаю. Страна должна знать всех своих героев!».
Відповідач не заперечував, що ІНФОРМАЦІЯ_1 саме він розмістив на своїй особистій сторінці у соціальній мережі Facebook зазначену інформацію (у тому числі в частині, що стосується позивача) та що дана сторінка належить відповідачеві. Відповідач також не заперечував доступності зазначеної інформації для перегляду численними користувачами мережі Facebook.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.
Частина перша статті 34 Конституції України кожному гарантує право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Конституція України визначає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та що кожен має право на повагу до його гідності (статті 3, 28).
Разом із цим Конституцією України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушення чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (стаття 34 Конституції України).
Відповідно до статті 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Кожен має право на свободу вираження поглядів в розумінні статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
За положеннями статей 270, 297 ЦК України окремим видом особистих немайнових прав є право на повагу до гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Статтями 15, 275 ЦК України передбачено право особи на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб.
Згідно з частиною першою статті 302 ЦК України фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію.
Положеннями статті 30 Закону України «Про інформацію» визначено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.
Пленум Верховного Суду України в пунктах 1, 19 постанови від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз'яснив судам, що беручи до уваги положення статей 32, 34 Конституції України, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Відповідно до частини другої статті 47-1 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Таким чином, згідно зі статтею 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суду слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. Що ж стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати, і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії» від 08 липня 1986 року).
В рішенні у справі «Ляшко проти України» 10 серпня 2006 року (заява № 21040/02) Європейський суд з прав людини також зазначив, що свобода вираження поглядів являє собою одну з важливих засад демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу та самореалізації кожного. Предмет пункту другого статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується не тільки до «інформації» чи «ідей», які були отримані зі згоди чи розглядаються як необразливі чи як малозначущі, але й до тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та відкритості думок, без чого неможливе «демократичне суспільство». Свобода політичних дебатів перебуває в самому серці побудови демократичного суспільства, що наскрізь пронизує Конвенцію. При цьому, повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права, гарантованого статтею 19 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, визнавши поширену інформацію недостовірною, не узяв до уваги відсутність достатнього балансу для необхідності втручання суду у процес реалізації особою права на свободу вираження поглядів.
Так, особа, яка висловлює не факти, а власні погляди, критичні висловлювання, припущення не може бути зобов'язана доводити їх правдивість, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору, що визнається фундаментальною частиною права, захист якого передбаченого статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини від 29 березня 2005 року у справі «Українська прес-група проти України» (заява № 72713/01) зазначено, що навіть, якщо висловлювання є оціночним судженням, пропорційність втручання має залежати від того, чи існує достатній фактичний баланс для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи, висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшенням за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя (рішення DEHAES GIJSELSv. BELGIUM, стор. 236, параграф 47).
Розглядаючи справу, суди не врахували розуміння відомостей фактичного характеру, які не відповідають дійсності та порочать особу, та не розмежував такі відомості від думок, критичних висловлювань, ідей, оціночних суджень, висловлених відповідачем у порядку реалізації конституційного права на свободи вираження думки і слова.
Отже, оспорювана інформація входить до предмету суспільного інтересу, стилістика інформації та застосовані мовні обороти не мають стверджувального характеру з посиланням на конкретні факти стосовно особи позивача, що стало підставою для висновку про те, що баланс між приватним інтересом щодо захисту репутації позивача та публічним інтересом знати суспільно необхідну інформацію порушено не було, а тому підстав для задоволення позовних вимог немає.
Поширена відносно позивача інформація є оціночним судженням та відповідає засадам демократичного суспільства щодо свободи вираження поглядів.
За таких обставин, оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам закону, а тому підлягають скасуванню із ухваленням нового судового рішення про відмову у позові.
Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Таким чином, ураховуючи задоволення касаційної скарги та ухвалення нового судового рішення про відмову у позові, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню 3 076 грн 20 коп. на відшкодування судового збору, сплаченого ним за подання апеляційної скарги, та 2 819 грн 20 коп. на відшкодування судового збору, сплаченого ним за подання касаційної скарги.
Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 квітня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 3 076 грн 20 коп. на відшкодування судового збору, сплаченого ним за подання апеляційної скарги, та 2 819 грн 20 коп. на відшкодування судового збору, сплаченого ним за подання касаційної скарги.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович