Справа № 755/3671/17
"01" липня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Виниченко Л.М.,
при секретарі Сіренко Д.В.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду клопотання представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про прийняття до розгляду заяви про збільшення позовних вимог, залучення до справи співвідповідача та позивача,-
В провадженні Дніпровського районного суду м. Києва знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , Київська міська організація ветеранів України, Державний нотаріус Чотирнадцятої Київської державної нотаріальної контори Іваненко Раїса Семенівна, Головне управління юстиції у місті Києві про визнання договору довічного утримання недійсним.
В підготовчому судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 заявила клопотання про прийняття судом заяви зі збільшенням позовних вимог.
Позивач та третя особа ОСОБА_4 підтримали клопотання представника позивача.
Представник відповідача ОСОБА_5 просила відмовити у задоволенні клопотання, посилаючись на його надуманість, безпідставність, затягування розгляду справи та зловживання позивачем процесуальними правами.
Представники третіх осіб Київської міської організації ветеранів України, Головного управління юстиції у місті Києві та третя особа Державний нотаріус Чотирнадцятої Київської державної нотаріальної контори Іваненко Р.І. в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце підготовчого судового засідання були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
За заявленими позовними вимогами, відповідно яких було відкрите провадження у справі до відповідача ОСОБА_3 , позивач ОСОБА_6 , правонаступником якої є ОСОБА_1 , просить визнати недійсним Договір довічного утримання укладений 03.03.2011 р. від імені ОСОБА_6 з ОСОБА_3 , посвідчений державним нотаріусом Чотирнадцятої Київської державної нотаріальної контори Іваненко Р.С., зареєстрований у реєстрі за № 3-927, про відчуження ѕ частини квартири АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_3 .
В обгрунтування вимог позивач ОСОБА_6 посилалась на те, що спірний правочин вона не підписувала, про його зміст та умови їй нічого не відомо, волевиявлення на укладення договору довічного утримання у неї не було, грошові кошти, які зазначені у договорі, не отримувала.
У поданій заяві з найменуванням про збільшення позовних вимог позивач просить: «визнати недійсним Договір довічного утримання укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 посвідчений державним нотаріусом Іваненко Р.С. 03 березня 2011 року. У разі визнання правочину недійсним із-за сприяння ОСОБА_7 помилці що сприяла відчуженню майна ОСОБА_6 ОСОБА_3 через отримання ОСОБА_7 грошових коштів в розмірі 25 000 грн., 1 500 грн. за розписками та поштових грошових переказів за договором довічного утримання в рахунок ѕ квартири ОСОБА_6 по АДРЕСА_2 - зобов'язати ОСОБА_7 повернути зазначені грошові кошти ОСОБА_3 , які вона отримала до підписання оспорюваного правочину ОСОБА_6 ».
Як визначено п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
За вимогами ч. 3 ст. 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.
Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.
Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір попередньо поданих вимог майнового характеру, відповідно заявленої ціни позову.
У даному випадку спір є немайновим.
У заяві позивача за вимогами у новій редакції йдеться як про визнання недійсним договору довічного утримання вже з інших підстав, а саме, що на час укладення правочину ОСОБА_6 не усвідомлювала своїх дій та настання наслідків, так і про зобов'язання ОСОБА_7 повернути грошові кошти ОСОБА_3 , що попередньо не заявлялись та являються додатковими вимогами, провадження за якими судом не відкривалось, до того ж особа ОСОБА_7 щодо якої подана заява зі збільшеними позовними вимогами, не була учасником справи.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначено нормою ст. 203 ЦК України. Перелік порушень вимог закону під час укладення правочинів, що є підставами для визнання їх недійсними, визначено § 2 глави 16 «Правочини» Цивільного кодексу України.
У поданій заяві позивач просить залучити співвідповідача ОСОБА_7 . Однак, остання не є стороною оспорюваного договору довічного утримання, що є предметом спору, тому відсутні підстави для задоволення такого клопотання.
Також за вимогами заяви позивач просить залучити у справу ОСОБА_4 , як другого позивача. Проте процесуальним законом не передбачено можливості залученні до участі у справі позивачів.
ОСОБА_4 за процесуальним статусом є третьою особою у справі.
Згідно норми частин 1, 3 ст. 52 ЦПК України, треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача.
Суд роз'яснює, що сторонами в цивільному процесі є позивач та відповідач (частина 1 ст. 48 ЦПК України).
До позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, у якій відкрито провадження, застосовуються положення статей 193 і 194 ЦПК України, тобто як до вимог щодо подачі зустрічного позову.
З огляду на зміст позовних вимог, предмет спору та суб'єктивний склад сторін, правові підстави для прийняття позовної заяви з додатковими вимогами відсутні, у зв'язку з чим суд відмовляє у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог, оскільки за такою заявою заявляються вимоги, які є додатковими і попередньо не заявлялися, що не являється збільшенням розміру позовних вимог та дає підстави вважати, що позивачем подана нова позовна заява із зазначенням інших способів захисту для відновлення порушених прав позивача, що суперечить положенням ст. 49 Цивільного процесуального кодексу України, так як в доповнення до поданого позову додатково порушуються питання стосовно зобов'язання повернення коштів особи, яка не була стороною спірного правочину, що також не є зміною підстав або предмету позову і являється окремими та самостійними вимогами, що не передбачено процесуальним законом.
При цьому позивач не позбавлений можливості звернутися до суду з відповідним окремим позовом про зобов'язання повернення коштів з дотриманням вимог процесуального законодавства, якщо вважає, що цим порушено його права.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 43, 49, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Відмовити у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про прийняття до розгляду заяви про збільшення позовних вимог, залучення до справи співвідповідача та позивача, яка подана у межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , Київська міська організація ветеранів України, Державний нотаріус Чотирнадцятої Київської державної нотаріальної контори Іваненко Раїса Семенівна, Головне управління юстиції у місті Києві про визнання договору довічного утримання недійсним.
Ухвала оскарженню не підлягає. Відповідно до положень ч. 2 ст. 353 Цивільного процесуального кодексу України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Повний текст ухвали складено 06 липня 2020 року.
Суддя Л.М.Виниченко