36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
18.08.2009 Справа №9/223
м. Полтава
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арніка", 39001, Полтавська область, м. Глобино, вул. К.Маркса, 203
до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області, 39617, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Красіна, 76
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Кременчуцької ОДПІ :
(1) від 03.07.2007 р. № 000242301/1572, за яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 74 983,80 грн., з яких основний платіж 51 517,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція 23 466,80 грн.;
(2) від 03.07.2007 р. № 000252301/1573, за яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 61 836,00 грн., з яких основний платіж 41 224,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція 20 612,00 грн.,
Суддя Ківшик Олена Володимирівна
Секретар судового засідання Марчевська Марина Олександрівна
Представники сторін:
від позивача: Юхно К. О. (див. журнал судового засідання);
від відповідача: Мурич Л.О. (див. журнал судового засідання).
Справа прийнята до провадження суддею Ківшик О.В. на підставі ухвали від 10.07.2008 р. голови господарського суду Полтавської області Ціленка В.А..
У судовому засіданні 18.08.2009 р. відповідно до п. 3 ст. 160 КАС України оголошено вступну та резолютивну частину постанови, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення її повного тексту.
Суть спору : Розглядається позовна заява про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Кременчуцької ОДПІ :
(1) від 03.07.2007 р. №000242301/1572, за яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 74 983,80 грн., з яких основний платіж 51 517,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція 23 466,80 грн.;
(2) від 03.07.2007 р. №000252301/1573, за яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 61 836,00 грн., з яких основний платіж 41 224,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція 20 612,00 грн..
Відповідач позов не визнає за мотивами заперечення від 22.11.2007 р. (вх. № 18824 від 23.11.2007 р.), посилаючись на доведеність порушень норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та "Про податок на додану вартість" з боку позивача, що зафіксоване в акті № 367/23-210/24391608 від 18.06.2007 р. виїзної планової перевірки ТОВ "Арніка" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 р. по 31.12.2006 р..
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 24.02.2009 р. провадження у даній справі зупинено в порядку ч. 3 п. 2 ст. 156 КАС України з огляду на призначення судово-економічної експертизи в реагування на клопотання позивача враховуючи те, що при розгляді справи виникли питання, що потребують спеціальних знань, пов'язаних з оподаткуванням, бухгалтерським та податковим обліком і звітністю.
Судовий експерт Чунтулова І.І. супровідним листом № 40 від 29.04.2009 р. (вх. № 05745 від 29.04.2009 р.) надала суду повідомлення про неможливість надання висновку по справі № 9/223, яке разом з матеріалами справи № 9/223 повернуто до господарського суду Полтавської області. При цьому неможливість проведення експертизи судовий експерт пояснює ненаданням ТОВ "Арніка" додаткових матеріалів, необхідних для вирішення поставлених перед ним судом питань.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 05.05.2009 р. провадження у справі поновлено відповідно до ч. 5 ст. 156 КАС України.
Подальші клопотання позивача про призначення судово-економічної експертизи судом відхиляються.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши надані докази,
За результатами виїзної планової перевірки ТОВ "Арніка" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 р. по 31.12.2006 р., що набрала форму акту № 367/23-210/24391608 від 18.06.2007 року, Кременчуцька ОДПІ констатувала наступні порушення позивачем норм податкового законодавства :
- завищення загальної суми валових витрат на 206 123,00 грн., в тому числі за IV квартал 2005 року на суму 114 456,00 грн. та за ІІ квартал 2006 року на суму 91 667,00 грн. внаслідок включення до їх складу витрат, не підтверджених відповідними первинним бухгалтерськими документами (порушено пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" - том 1, а.с. 40-42);
- заниження податку на додану вартість на суму 41 224,00 грн., в тому числі за жовтень 2005 року на суму 18 115,00 грн., за листопад 2005 року на суму 378,00 грн., за грудень 2005 року на суму 4 398,00 грн., за вересень 2006 року на суму 18 333,00 грн. внаслідок включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість без підтвердження відповідними бухгалтерськими документами самого факту здійснення господарських операцій, в тому числі оплати отриманих товарів (робіт, послуг) (порушено пп.. 7.2.3 пп. 7.2.4 п. 7.2 та пп.. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" - том 1, а.с. 40-48).
Результатом таких висновків стало прийняття Кременчуцькою ОДПІ спірних податкових повідомлень-рішень від 03.07.2007 р. : № 000242301/1572, за яким ТОВ "Арніка" визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 74 983,80 грн., з яких основний платіж 51 517,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція 23 466,80 грн., та № 000252301/1573, за яким ТОВ "Арніка" визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 61 836,00 грн., з яких основний платіж 41 224,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція 20 612,00 грн..
Не погодившись з такими висновками, позивач звернувся до суду з даним позовом.
При постановленні судового рішення суд виходив з наступного.
І) Як вбачається з акту перевірки № 367/23-210/24391608 від 18.06.2007 року, товариством-позивачем у період, що був охоплений перевіркою, включено до складу валових витрат :
1) вартість послуг зв'язку, наданих ВАТ "Укртелеком" на суму 666,67 грн., вартість товароматеріальних цінностей, реалізованих ТОВ НВП "Електроцентр" на суму 2 719,49 грн., вартість товароматеріальних цінностей, реалізованих ТОВ "Стімекс -С" на суму 3 315,42 грн., вартість послуг зв'язку, наданих ВАТ "Укртелеком" на суму 541,67 грн., вартість товароматеріальних цінностей, реалізованих ПП Валюх О.Б. на суму 218,33 грн., вартість послуг по збереженню соняшника, наданих ВАТ "Миргородський елеватор" на суму 531,59 грн., вартість послуг зв'язку, наданих ВАТ "Укртелеком" на суму 625,00 грн., вартість послуг по збереженню соняшника, наданих ВАТ "Миргородський елеватор" на суму 514,43 грн., вартість послуг зв'язку наданих ВАТ "Укртелеком" на суму 68,60 грн., вартість товароматеріальних цінностей реалізованих ПП "Дилижанс" на суму 375,00 грн., вартість послуг по очистці, прийому, сушці, зберіганню жита та соняшника наданих ДП "Хлібна база №81" на суму 3 616,78 грн., вартість послуг по збереженню соняшника наданих ВАТ "Миргородський елеватор" на суму 517,39 грн., вартість послуг зв'язку наданих ВАТ "Укртелеком" на суму 733,86 грн., вартість послуг зв'язку наданих ВАТ "Український мобільний зв'язок" на суму 15 901,89 грн..
На підтвердження правомірності включення вартості за вищезазначені послуги та товароматіріальні цінності до складу валових витрат позивачем надані податкові накладні, а саме : ВАТ "Укртелеком" № 196/530816 від 30.09.3005 р., ТОВ НВП "Електроцентр" № 8135 від 05.10.2005 р., ТОВ "Стімекс -С" № 171 від 05.10.2005 р., ВАТ "Укртелеком" № 433/530816 від 31.10.2005 р., ПП Валюх О.Б. № 456 від 23.09.2005 р., ВАТ "Миргородський елеватор" № 1234 від 31.10.2005 р., ВАТ "Укртелеком" № 688/530816 від 30.11.2005 р., ВАТ "Миргородський елеватор" № 1234 від 30.11.2005 р., ПП "Дилижанс" № 27748 від 01.12.2005 р., ДП "Хлібна база №81" № 565 від 14.12.2005 р., ВАТ "Миргородський елеватор" № 1333 від 30.12.2005 р., ВАТ "Укртелеком" № 952/530816 від 31.12.2005 р. та ВАТ "Український мобільний зв'язок" № G518095697 від 21.12.2005 р.;
2) вартість товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ТОВ "Торговий дім "Фенікс", що підтверджується податковою накладною № 318 від 22.09.2005 р.;
3) вартість товарно-матеріальних цінностей реалізованих ТОВ "Зонт" що підтверджується податковою накладною № РН-0000249 від 06.09.2006 р..
Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон) встановлено, що під терміном "валові витрати виробництва та обігу" розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Згідно з абзацом четвертим пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
У частині другій ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема, зазначено, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Стаття 1 зазначеного Закону визначає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Вимоги до первинного документа встановлені ст. 9 Закону : первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити :
- назву документа (форми);
- дату і місце складання;
- назву підприємства, від імені якого складено документ;
- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Як свідчать матеріали справи, позивач не надав ні під час перевірки, ні під час судового розгляду (в тому числі і на вимогу судового експерта) первинних документів на підтвердження отримання послуг в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", які в свою чергу, є підставою для відображення витрат у податковому обліку.
Твердження позивача щодо правомірності визначення ним валових витрат на підставі податкових накладних суд не приймає, оскільки відповідно до пп. 7.2.3 та пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, який дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.
Крім того, відповідно до Примірної інструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади", яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 1997 р. № 1153 визначено, що не допускається підписання документа з прийменником "за" або проставленням косої риски перед найменуванням посади.
При цьому суд бере до уваги те, що відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (пункт 1.32 статті 1 цього Закону). Звідси випливає, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарно-матеріальних цінностей та послуг. За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку, що висновки Кременчуцької ОДПІ щодо порушення позивачем приписів пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є правомірними.
ІІ. При перевірці Кременчуцькою ОДПІ було встановлено, що підприємством неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ, без підтвердження відповідними бухгалтерськими документами, у загальній сумі 41 224,00 грн., в тому числі : за жовтень 2005 року на суму 18 115,00 грн., за листопад 2005 року на суму 378,00 грн., за грудень 2005 року на суму 4 398,00 грн., за вересень 2006 року на суму 18 333,00 грн. внаслідок включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість без підтвердження відповідними бухгалтерськими документами самого факту здійснення господарських операцій, в тому числі оплати отриманих товарів (робіт, послуг).
Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", до якого як порушення з боку позивача апелює податкова-відповідач, визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Право платника податку на податковий кредит виникає, у відповідності з вимогами пп. 7. 5. 1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", з дати першої події: списання коштів з банківського рахунку платника в оплату вартості товарів або з дати отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.
При цьому слід зазначити, що пп. 7. 4. 5 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" забороняє включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Оскільки вказані у п. І мотивувальної частини постанови витрати позивача не відносяться до складу валових витрат за вищевикладеним обґрунтуванням, висновки Кременчуцької ОДПІ щодо порушення позивачем приписів пп.. 7.2.3 пп. 7.2.4 п. 7.2 та пп.. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є правомірними.
Щодо розрахунку штрафних санкцій, то відповідно до пункту 1.5. статті 1 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.
Судом встановлено, що ТОВ “Арніка” порушило правила оподаткування, таким чином штрафні (фінансові) санкції застосовані до нього Кременчуцькою ОДПІ на законних підставах та у розмірі, визначеному пп.. 17.1.2 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Відповідно до ч. 1 ст. 69, ч. 1 ст. 70, ч. ч. 1, 2 ст. 71 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи; ці дані встановлюються судом на підставі, зокрема, письмових та речових доказів; належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суб'єкти владних повноважень зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Заперечення та документи, надані відповідачем, доводять, що податкові повідомлення-рішення прийняті підставі Закону. Вимоги ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України щодо обов'язку довести правомірність свого рішення відповідачем виконано.
З огляду на викладене, позовні вимоги не підтверджені як поданими доказами, так і нормами права, висновки відповідача обґрунтовані документально, а тому позовні вимоги суд визнає такими, що задоволенню не підлягають.
Судові витрати в сумі 3,40 грн., сплачені позивачем платіжним дорученням № 517 від 23.10.2007 року, покласти на позивача.
На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 158-163 та п. 6 р. VІІ "Прикінцеві та перехідні положення" КАС України, суд -
1. У позові відмовити.
2. Копію цієї постанови надіслати сторонам за адресами, зазначеними в її вступній частині.
Суддя Ківшик О.В.
Дата підписання повного тексту постанови :
Примітки :
Сторони та інші особи , які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково до Харківського адміністративного апеляційного суду в порядку та в строки, визначені ст. 186 КАС України.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.