"09" грудня 2009 р.11:00Справа № 15/58/06-НР
м. Миколаїв
За позовом: Акціонерного товариства відкритого типу “АУРА”.
/54055, м. Миколаїв, вул. Млинова, 21/.
До відповідача: Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими
платниками податків у м. Миколаєві
/54017, м. Миколаїв, вул. Чкалова, 20/
Третя особа на боці відповідача без самостійних вимог на предмет спору:
Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва.
/54029, м. Миколаїв, вул. Г. Петрової, 2-А/
про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення № 146/3-26-00307402/1996 від 05.07.2004р.
Суддя Васильєва Л.І.
Секретар судового засідання Сорогіна А.В.
Представники:
Від позивача Ермаков А.М., довіреність від 08.01.2009р.
Від відповідача Глушко Д.В., довіреність від 17.06.2009р.
Від 3 особи Представник не з'явився.
Позивач звернувся з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення № 146/3-26-00307402/1996 від 05.07.2004р. про застосування штрафних санкцій у сумі 549529,14 грн. за відчуження активів без попереднього узгодження з податковим органом.
Відповідач проти позову заперечує з тих підстав, що рішення Конституційного суду України від 24.03.2005 року не поширюється на оспорюване рішення, оскільки вони прийняте 05.07.2004 року; на момент відчуження активів позивач мав податковий борг, про що свідчать перша та друга податкові вимоги; позивачем не узгоджено відчуження активів з податковим органом при наявності податкової застави.
Дослідивши надані сторонами докази, заслухавши доводи сторін у судовому засіданні, суд
встановив:
відповідач здійснив позапланову документальну перевірку позивача з питань дотримання ним вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2000 року по 01.07.2003 року, за наслідками якої складено акт від 03.12.2003 року, в якому зазначено про порушення пункту 8.6.1 статті 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме:
в період з 01.10.2001 року по 31.12.2002 року позивач здійснив реалізацію активів, які знаходились в податковій заставі, без попереднього узгодження з податковим органом на таке відчуження. За період з 01.10.2001 року по 31.12.2001 року реалізовано активів на 52 775 грн. За період з 01.01.2002 року по 31.12.2002 року реалізація склала 496 754, 14 грн., про що зазначено на сторінках 74-84 акту (т.1 а.с.15-22).
На підставі вищевказаного акту перевірки від 03.12.2003 року відповідач направив позивачу податкове повідомлення-рішення № 146/3-26-00307402/1996 від 05.07.2004 року про застосування штрафної санкції в сумі 549529,14 грн. за відчуження активів без попереднього узгодження з податковим органом, яке позивач просить визнати неправомірним та скасувати.
Оспорюване податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню з наступних підстав:
відповідно Рішення Конституційного суду України від 24.03.2005 року у справі № 2-рп/2005 визнано неконституційними положення пункту 8.2.2. статті 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в частині поширення права податкової застави на будь-які активи платника податку без врахування суми його податкового боргу.
Відповідачем застосована штрафна санкція в сумі 549 529, 14 грн. Разом з тим, відповідач посилається лише на податкові вимоги -перша від 10.11.2001 року на суму 5 882 грн. та друга від 20.11.2001 року на суму 43 409, 96 грн. (т.2 а.с.37-38). Доказів наявності у позивача податкового боргу на суму 54 9529, 14 грн. на час здійснення позивачем операцій з відчуження активів відповідачем не надано.
Підпунктом «а»пункту 8.6.1. статті 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом, в тому числі купівлі чи продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовується у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні.
Висновок акту перевірки від 03.12.2003 року щодо порушення позивачем вказаної вище норми, а саме не узгодження з податковим органом операції по відчуженню нежитлового приміщення вартістю 105 000 грн. приватному підприємству «РЕМ»(т.1 а.с.23) спростовується рішенням господарського суду Миколаївської області від 22.06.2005 року по справі № 16/27 (т.1 а.с.31-37), яким встановлено факт звернення позивача до податкового органу з питанням щодо узгодження операції відчуження активів та факт відсутності заборони щодо здійснення такого відчуження.
Неправомірним є застосування до позивача штрафної санкції в сумі 168 606, 27грн. по договору комісії від 29.07.2002 року, укладеному між позивачем та ДП ФМ «Аура», тому що положення підпункту «а»пункту 8.6.1. статті 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не стосуються договорів комісії, оскільки дана цивільно-правова угода не передбачає відчуження, тобто перехід права власності від комітента до комісіонера (т.1 а.с.19).
Суд погоджується з доводами позивача щодо неправомірного направлення йому податкового повідомлення-рішення про застосування штрафної санкції в сумі 549 529, 14 грн. з тих підстав, що відповідно до приписів пункту 6.1.статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове повідомлення направляється платнику податків у разі визначення податкового зобов'язання податковим органом у випадках, передбачених статтею 4 цього закону. Разом з тим, у пункті 4.2.2. статті 4 вказаного закону штрафна санкція за порушення порядку реалізації активів не зазначена як податкове зобов'язання.
Вказана штрафна санкція не є податковим зобов'язанням і в розумінні пункту 1.2. статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а також не є штрафною санкцією в розумінні пункту 1.5. статті 1 цього ж закону, оскільки вона застосовується не за порушення правил оподаткування, визначених відповідними законами.
Реалізація активів позивачем пов'язана з його господарською діяльністю, отже заснована штрафна санкція є санкцією за порушення порядку здійснення господарської діяльності, а не за порушення податкового законодавства, тобто є адміністративно-господарською санкцією в розумінні статті 238 Господарського кодексу України. Строки застосування адміністративно-господарської санкції обмежені статтею 250 Господарського кодексу України: протягом шести місяців з
дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Реалізація активів позивачем здійснювалась в період з 01.10.2001 року по 31.12.2002 року. Оспорюване рішення відповідачем прийняте 05.07.2004 року, тобто поза межами строків, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України.
Суд відхиляє доводи відповідача стосовно пропуску позивачем строку звернення до суду, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки оспорюване рішення прийняте 05.07.2004 року, тобто до набрання чинності вказаним кодексом, тому строк звернення до суду є загальним -3 роки.
В ухвалі Вищого адміністративного суду від 05.11.2008 року (т.1 а.с.176-179) зазначено про необхідність з'ясування факту надіслання позивачу першої та другої податкових вимог від 10.11.2001 року та від 20.11.2001 року, наявність податкового боргу, який став підставою для надіслання вказаних вимог та чи виникла в зв'язку з цим податкова застава активів у відповідному розмірі та чи діяла податкова застава на час здійснення позивачем операцій з відчуження активів.
Відповідачем надано першу та другу податкові вимоги від 10.11.2001 року на суму 5 882 грн. та від 20.11.2001 року на суму 43 409, 96 грн. (т.2 а.с.37-38) з доказами їх отримання позивачем.
Разом з тим, відповідач та третя особа не виконали вимог господарського суду, викладених в ухвалах суду від 25.02.2009 року та від 19.10.2009 року щодо надання доказів наявності податкового боргу, який став підставою для надіслання вказаних вимог та чи виникла в зв'язку з цим податкова застава активів у відповідному розмірі та чи діяла податкова застава на час здійснення позивачем операцій з відчуження активів.
З огляду на вищезазначене та пункт 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно якого в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення. Отже, воно підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 87, 94, 160, 162-163, 167, 254, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, - суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення № 146/3-26-00307402/1996 від 05.07.2004р.
Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління державного казначейства України у Миколаївській області /54055, м. Миколаїв, пр-т. Леніна, 141 В, код ЄДРПОУ 23613047/ на користь Акціонерного товариства відкритого типу «АУРА»/54055, м. Миколаїв, вул. Млинова, 21, код 00307402/ судовий збір в сумі 3,40 грн. (три гривні 40 коп.).
Повернути з Державного бюджету України через Головне управління державного казначейства України у Миколаївській області /54055, м. Миколаїв, пр-т. Леніна, 141 В, код ЄДРПОУ 23613047/ на користь Акціонерного товариства відкритого типу «АУРА»/54055, м. Миколаїв, вул. Млинова, 21, код 00307402/ надмірно сплачене державне мито у сумі 81, 60 грн. (вісімдесят одна гривна 60 коп.), перераховане платіжним дорученням № 131 від 27.12.2005р.
Повернути з Державного підприємства “Судовий інформаційний центр” /03057, м. Київ, проспект Перемоги, 44, р/рахунок 26002014180001 у ВАТ «Банк Універсальний», м. Львів, МФО 325707, ЄДРПОУ 30045370/ на користь Акціонерного товариства відкритого типу «АУРА»/54055, м. Миколаїв, вул. Млинова, 21, код 00307402/ 118 грн. (сто вісімнадцять гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, перерахованих платіжним дорученням № 132 від 27.12.2005р
Постанова у відповідності зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову повністю або частково у порядку і строки встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Виконавчий лист у відповідності зі ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України видається за заявою позивача після набрання законної сили рішенням господарського суду.
Суддя