Справа № 953/2439/20
н/п 2/953/1478/20
06 липня 2020 року м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючий суддя - Якуша Н.В.,
за участю секретаря судових засідань - Коваль А.О.,
позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів,
13 лютого 2020 року позивач звернувся до суду із позовною заявою до відповідача, в якій просить суд змінити розмір аліментів, який стягується з нього на підставі рішення Київського районного суду м. Харкова від 16 березня 2017 року на користь відповідача на утримання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 1/2 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 02.11.2016 року і до досягнення дітьми повноліття.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з дня прийняття рішення суду від 16.03.2017 року відбулись зміни, а саме старша донька ОСОБА_7 досягла повноліття. Також вказав, що внаслідок хвороби він втратив роботу і на теперішній час є безробітним, а тому не має можливості сплачувати аліменти у розмірі, визначеному за рішенням суду. Просив суд визначити розмір аліментів на утримання ним неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в твердій грошовій сумі в розмірі 1000 грн. щомісячно до досягнення дітьми повноліття.
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив вимоги задовольнити, наголосив, що на теперішній час не працює, а тому є підстави для зміни розміру аліментів. Також вказував, що періодично допомагає своїм дітям, а саме купує продукти харчування, надає кишенькові кошти.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, про час та місце слухання справи була повідомлена своєчасно та належним чином, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши надані докази у їх сукупності, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі і є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Як вбачається, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 16.03.2017 року було частково задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , шлюб між сторонами було розірвано та стягнуто з ОСОБА_1 року на користь відповідача на утримання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 1/2 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 02.11.2016 року і до досягнення дітьми повноліття. Рішення суду набрало законної сили та знаходиться на виконанні у виконавчій службі.
Згідно зі ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Судом встановлено, що підставою, через яку позивач звернувся до суду із позовом є брак коштів, які він заробляє, що не вистачає йому для сплати аліментів у розмірі, визначеному рішенням Київського районного суду м. Харкова від 16.03.2017 року, а також те, що старша донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягла повноліття.
Досліджуючи обґрунтування вимог, які навів позивач, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789 ХІІ (78912) та набула чинності для України 27.09.1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст.51 Конституції України та ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
В силу ч.ч. 8-9 ст.7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
За змістом ст. 180 СК батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ч.3 ст.181 СК за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Статтею 192 СК України визначено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи зміст ст.ст.181,192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Верховний Суд України в постанові від 5 лютого 2014 року в справі № 6-143цс13 дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки статтю 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
У відповідності до ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних утриманців та інші обставини, що мають істотне значення.
З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з'ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров'я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.
Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я одержувача аліментів.
При цьому суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.
В силу ст.183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
Відповідно до ст.12 ЦПК цивільне судочинства здійснюється на засадах змагальності, внаслідок чого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Разом з тим, суд наголошує, що позивач не надав суду доказів того, що з часу винесення судового рішення про стягнення з нього аліментів на утримання чотирьох дітей, його матеріальне становище, а також матеріальне становище відповідача або дітей змінилося, як і не довів суду зміну свого стану здоров'я, на який він посилається в обґрунтування позову. Тобто фактично жодних змін у позивача, які б давали підставу для задоволення позову, на які він посилається після винесення рішення суду не відбулося, тобто відсутні обставини визначені ст. 192 СК України для задоволення позову.
Доводи позивача, що він в добровільному порядку інколи купує продукти харчування для дітей та надає їм кишенькові кошти, на висновки суду не випливають, оскільки відповідно до норм Конституції та Сімейного кодексу України, це є його батьківським обов'язком.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах поданих нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Виходячи з цього, заявлена вимога позивача про зміну розміру аліментів шляхом визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі у загальному розмірі 1000 грн. щомісячно до досягнення трьома дітьми повноліття суперечать положенням ч.2 ст. 182 СК України, відповідно до якого мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Так, статтею сьомою Закону України «Про Державний бюджет України на 2020рік» визначено розміри прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком від 6 до 18 років (з 1 січня 2020 року - 2218 гривень, з 1 липня - 2318 гривень, з 1 грудня - 2395 гривень).
Тому, враховуючи рівний обов'язок батька та матері щодо належного матеріального забезпечення дитини, то визначення аліментів у твердій грошовій сумі з одного з батьків на утримання трьох дітей на рівні 1000 грн. на місяць суперечитиме законодавчому регулюванню щодо мінімальних меж матеріального забезпечення дітей, оскільки гарантований розмір на одну дитину не повинен бути меншим ніж 1159 грн. на місяць.
Крім того, факт того, що одна з доньок досягла повноліття не є підставою для зміни розміру аліментів до вказаного у позові розмірі, оскільки законом визначено, що після досягнення повноліття найстаршою дитиною аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
Таким чином, вбачається, що вказане питання виконання рішення суду про стягнення аліментів віднесено до компетенції державного виконавця або приватного виконавця.
З огляду на наведене, в задоволенні позову слід відмовити.
Щодо судових витрат, то згідно ч.1 ст.141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судом встановлено, що при зверненні до суду позивач не сплатив судовий збір в розмірі 840,80 грн., хоча відповідно до положень Закону України «Про судовий збір» не був звільненим від його сплати. Тому, оскільки у позові ОСОБА_1 було відмовлено, то суд стягує з позивача судовий збір у вищезазначеному розмірі на користь держави.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 258-259 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь держави судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський районний суд м. Харкова.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано із врахуванням приписів Закону України № 540-IX від 30 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)». У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складено 06.07.2020 року.
Суддя-