Справа № 2-244
2010 рік
Іменем України
02 лютого 2010 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Пізняхівського Ф.М.
при секретарі Котенко В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, 3-ті особи: відділ ГІРФО Святошинського РУГУ МВС України в м. Києві, Святошинська районна у м. Києві державна адміністрація та зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, Святошинська районна у м. Києві Рада, відділ ГІРФО Святошинського РУГУ МВС України в м. Києві про визнання недійсним розпорядження Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації від 23.02.2009 року щодо приватизації та свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1,
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4, 3-ті особи: відділ ГІРФО Святошинського РУГУ МВС України в м. Києві, Святошинська районна у м. Києві державна адміністрація та просили постановити рішення, яким ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати таким, що втратив право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1, посилалися при цьому на ті обставини, що відповідач не проживає та не користується даною квартирою без поважних причин з грудня 1988 року, а тому в силу ст.ст. 71, 72 ЖК України втратив право користування нею, в зв'язку з чим просили позов задовольнити.
В судовому засіданні позивачі підтримали заявлені позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Відповідач позов не визнав та після скасування заочного рішення звернувся до суду з зустрічним позовом, в якому просив визнати недійсним Розпорядження № 160 від 04.02.2009 року Святошинської районної у м. Києві Ради в частині приватизації вказаної квартири, визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло, видане згідно вазаного розпорядження та зобов'язати Святошинське РУГУ МВС України в м. Києві поновити його реєстрацію у вказаній квартирі, посилався при цьому на ті обставини, що на підставі заочного рішення суду від 13.08.2008 року його було знято з реєстраційного обліку, а в подальшому квартира приватизована позивачами без нього, вказане рішення було скасоване, а через складнощі відносин із позивачами і по домовленості з ними він тимчасово проживав в квартирі своєї дружини за адресою АДРЕСА_2.
Позивачі по основному позову зустрічний позов не визнали.
Представники Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації, Святошинської районної у м. Києві Ради та ВГІРФО Святошинського РУГУ МВС України в м. Києві в судове засідання не з'явилися та просили розглядати справу у їх відсутність, надавши суду відповідні заяви та документи, необхідні для розгляду справи.
Заслухавши пояснення учасників процесу, допитавши свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, дослідивши надані суду письмові докази в їх сукупності та співставленні, суд приходить до висновку, що основний позов необхідно задовольнити, а в зустрічному відмовити, виходячи з наступного.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судом достовірно встановлено, що спірна квартира АДРЕСА_1 була отримана позивачем ОСОБА_1 згідно ордеру від 28.07.1971 року на сім'ю з п'яти осіб, в тому числі і на відповідача (а.с.9), який був зареєстрований та проживав в ній до грудня 1988 року.
Як пояснив в судовому засіданні сам відповідач ОСОБА_4, в 1987 році він одружився з ОСОБА_9, що на той момент мешкала в гуртожитку АДРЕСА_3. З дружиною з 1988 року він мешкав разом в гуртожитку, а в 1993 році дружина отримала квартиру АДРЕСА_2 і він проживав у дружини з того часу і по цей час, залишався зареєстрованим в квартирі батька АДРЕСА_1, приходив в гості, заходив вечором. В 2006 році в квартирі були змінені двері на броньовані, а батько йому не відчинив. В спірній квартирі залишилися його речі, список яких він додав до справи. В 2005 році вказані речі були викинуті, чи не знає де поділися. З приводу вселення чи передачі ключив йому від спірної квартири він нікуди не звертався. В квартирі дружини він не є зареєстрованим, бо мала кімната.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5, що є рідним братом відповідача, пояснив суду, що після одруження його брат ОСОБА_4 проживав у дружини, в шлюбі у них народилася дочка, ні письмово, ні усно ніхто не домовлявся що брат буде тимчасово жити у дружини. Брат приходив до батька лише в гості, стосунки у батька та дружини відповідача були нормальними, з 2003 року, коли мати померла, брат ставив питання щоб було вирішено його житлове питання, ніяких ремонтів брат в спірній квартирі не робив, речей його в квартирі немає, швейну машинку він забрав собі від сестри і вона стоїть в квартирі брата, бачив її ще в 1990 році.
Свідок ОСОБА_10 показав суду, що в спірній квартирі був лише один раз. ОСОБА_4 коли одружився пішов жити до своєї дружини, що було вільніше жити. Чи є його речі в спірній квартирі йому не відомо.
Свідок ОСОБА_7 показав суду, що в 2007 році разом з відповідачем, з яким разом працює, приїзджали за речами ОСОБА_4 в спірну квартиру, однак речі не забрали та ходили до дільничного інспектора міліції.
Свідок ОСОБА_8 показав суду, що у спірній квартирі жодного разу не був, однак в 2007 році заїзджав разом з відповідачем, який хотів завезти додому свої речі, однак той речі не заніс та говорив йому що не пускають до квартири.
З актів ЖЕО-805 (а.с.а.с. 5, 6, 7, 30) вбачається, що під час перевірки квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_4 в квартирі не було.
З копії заяви ОСОБА_4 від 09.02.2007 року вбачається що він звертався з дозволом сплачувати за свою частину комунальних послуг до ЖЕО-805, а 28.02.2007 року - з заявою, де вказував, що в зв'язку з конфліктною обстановкою йому приходиться мешкати тимчасово на іншій житлоплощі (а.с.40), після чого з копій квитанції за грудень 2006 року - по грудень 2008 року вбачається, що відповідач окремо сплачував частину комунальних послуг по спірній квартирі.
До вказаних доказів, наданих відповідачем, суд відноситься критично, оскільки в судовому засіданні достовірно встановлено, що ОСОБА_4 ще в грудні 1988 року добровільно залишив спірну квартиру та в ній не мешкає без поважних причин.
ОСОБА_4 не надано суду будь-яких достовірних доказів що він вимушений був залишити спірне житло чи йому створювалися перешкоди в його користуванні, відповідач сам поясив, що з 1988 року в квартирі не мешкає, не звертався та не звертається до суду з вимогами щодо його вселення чи передачі ключів від спірної квартири, а відсутність проживання на спірній житлоплощі більше 22 років не можна вважати тимчасовою.
Оцінюючи зібрані по справі всі докази в їх сукупності та співставленні, суд приходить до висновку, що відповідач без поважної причини не мешкає в спірній квартирі з 1988 року, а тому в силу ст.ст. 71, 72 ЖК України втратив право користування нею, в зв'язку з чим основний позов необхідно задовольнити.
Приймаючи до уваги, що ОСОБА_4 втратив право користування квартирою 90 в будинку 13-Б по бульвару Р. Роллана в м. Києві так як в ній не проживає без поважних причин з 1988 року, з цих підстав суд вважає необхідним відмовити йому в задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним Розпорядження № 160 від 04.02.2009 року Святошинської районної у м. Києві Ради в частині приватизації вказаної квартири, визнання недійсним свідоцтво про право власності на житло, видане згідно вазаного розпорядження та зобов'язання Святошинське РУГУ МВС України в м. Києві поновити його реєстрацію у вказаній квартирі.
Керуючись ст.ст. 71, 72 ЖК України, ст.ст. 60, 208-215 ЦПК України, суд,-
Основний позов задовольнити.
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати таким, що втратив право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, Святошинська районна у м. Києві Рада, відділ ГІРФО Святошинського РУГУ МВС України в м. Києві про визнання недійсним розпорядження Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації від 23.02.2009 року щодо приватизації та свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1, - відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 20 днів після подання заяви на апеляційне оскарження.
Суддя: