про відмову в забезпеченні позову
06 липня 2020 року №320/5644/20
Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши в місті Києві матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Ф-295301-50 У від 14.05.2019 року Головного управління ДПС у Київській області.
Разом з цим позовом подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа - вимоги Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 14 травня 2019 року № Ф-295301-50 У, яка перебуває на примусовому виконанні у Білоцерківському міському відділі державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (виконавче провадження ВП № 61615866).
В обгрунтування такої заяви позивач зазначив, що виключно у випадку узгодження суми боргу (недоїмки), що визначена у вимозі, у контролюючого органу виникає право на звернення її до примусового виконання. Оскільки позивач оскаржує вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.05.2019 p. 295301-50 У в судовому порядку, заявник вважає, що сума боргу є неузгодженою та не може бути стягнута у примусовому порядку до набрання законної сили рішенням суду по справі про оскарження такої вимоги.
Також зазначає, що стягнення органами ДВС заборгованості за вказаною вимогою спричиняє порушення права позивача на мирне володіння майном, крім того виконавчою службою відбувається активне виконання вимоги, рахунки повністю заблоковані, на все рухоме і нерухоме майно накладено арешт, а тому існує необхідність в забезпеченні позову шляхом зупинення стягнення за вимогою про сплату боргу (недоїмки), яка є виконавчим документом.
Розглянувши подану ОСОБА_1 заяву про забезпечення позову, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахуванням наведеного положення Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.
Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно частини другої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Відповідно до абз. 1 п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 06.03.2008 № 2 встановлено, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Аргументуючи необхідність застосування заходів забезпечення позову, заявник вказує переважно на протиправність дій відповідача щодо прийняття спірного рішення.
Однак, розгляд судом таких доводів та аргументів в межах вирішення питання щодо забезпечення позову та поза процедурою розгляду самого позову, без забезпечення всіх передбачених Кодексом адміністративного судочинства України гарантій процесуальної рівності сторін при оцінці доказів у справі та забезпечення судом принципу повноти та офіційності при зібранні доказів у справі, - нівелює законність рішення по суті можливо заявленого позову, а тому не може бути допущений судом.
Разом із цим, доказів, що свідчать про очевидну протиправність спірного рішення чи утруднення виконання рішення суду у подальшому заявником суду не надано, а також наведені у заяві доводи підлягають перевірці у ході судового розгляду справи по суті.
Також, з наведених заявником обґрунтувань не встановлено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
З огляду на відсутність станом на час розгляду поданої заяви очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, зупинення стягнення на його підставі, є фактично прийняттям судового рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
За таких обставин, перевіривши зазначені у поданій заяві доводи на предмет їх відповідності наведеним нормам та з'ясованим судом обставинам, а також оцінивши додані до неї докази суд дійшов висновку про необґрунтованість поданої заяви, і як наслідок, про відсутність підстав для її задоволення.
Керуючись статтями 150-157, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Терлецька О.О.