25 червня 2020 року (о 17 год. 25 хв.)Справа № 280/2319/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Батрак І.В.,
за участю секретаря Лялько Ю.В.,
позивача ОСОБА_1 ,,
представника відповідача 1 Строганової В.П.,
представника відповідача 2 Коротич Р.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Господарського суду Запорізької області
до Державної судової адміністрації України
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Господарського суду Запорізької області (далі - відповідач 1), до Державної судової адміністрації України (далі - відповідач 2), в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність відповідача 1 відносно не нарахування та невиплати позивачу індексації відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та компенсації відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» на суму незаконно недоплаченої в період 01.01.2011 по 31.12.2011 надбавки за вислугу років та незаконно недоплачених у 2011 році сум заробітної плати під час відпустки, допомоги по тимчасовій непрацездатності та матеріальної допомоги на вирішення соціально- побутових питань;
зобов'язати відповідача 1 нарахувати на суму незаконно недоплаченої позивачу в період 01.01.2011 по 31.12.2011 надбавки за вислугу років та незаконно недоплачених у 2011 році сум заробітної плати під час відпустки, допомоги по тимчасовій непрацездатності та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань індексацію відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та виплатити нараховані кошти за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою 0501150 "Виконання рішень на користь суддів та працівників апаратів судів", головним розпорядником якої є відповідач 2, у порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників»;
зобов'язати відповідача 1 нарахувати на суму незаконно недоплаченої позивачу в період 01.01.2011 по 31.12.2011 надбавки за вислугу років та незаконно недоплачених у 2011 році сум заробітної плати під час відпустки, допомоги по тимчасовій непрацездатності та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань компенсацію відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та виплатити нараховані кошти за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою 0501 150 "Виконання рішень на користь суддів та працівників апаратів судів", головним розпорядником якої є відповідач 2, у порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників»;
зобов'язати відповідача 1 надати звіт про виконання судового рішення у місячний строк з моменту набрання законної сили;
зобов'язати відповідача 2 за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою 0501150 "Виконання рішень на користь суддів та працівників апаратів судів", головним розпорядником якої є відповідач 2, у порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників» виділити відповідачу 1 з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, кошти для проведення виплати позивачу індексації відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та компенсації відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» на суму недоплаченої в період 01.01.2011 по 31.12.2011 надбавки за вислугу років та незаконно недоплачених у 2011 році сум заробітної плати під час відпустки, допомоги по тимчасовій непрацездатності та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань;
зобов'язати відповідача 2 надати звіт про виконання судового рішення у місячний строк з моменту набрання законної сили.
На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає, що на день звільнення його з посади судді відповідачем 1 протиправно не виплачена заробітна плата в повному обсязі відповідно до вимог Закону України «Про статус суддів», що встановлено рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13.11.2017 у справі №0840/3371/18. Крім того, вказує, що рішенням суду від 13.05.2019 по справі №0840/3175/18 встановлено, що в період з 01.01.2007 по 31.12.2007, з 22.05.2008 по 31.12.2011 надбавка за вислугу років нараховувалась позивачу у відсотках лише від розміру посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас без врахування премій. Пояснює, що 10 лютого 2020 року звернувся до відповідача 1 із заявою, в якій просив нарахувати компенсацію відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та індексацію відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» на суму недоплаченої в період з 01.01.2011 по 31.12.2011 надбавки за вислугу років та незаконно недоплачених у 2011 році сум заробітної плати під час відпустки, допомоги по тимчасовій непрацездатності та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, проте листом від 10.03.2020 №004145 Господарський суд Запорізької області відмовив в задоволенні заяви, із посиланням, зокрема на те, що рішеннями суду по справі №0840/3175/18 зобов'язано Господарський суд Запорізької області нарахувати та виплатити на недоплачені суми заробітної плати індексацію та компенсацію з 01.01.2007 по 31.12.2007 (включно) та з 22.05.2008 по 31.12.2010. При цьому, зауважує, що відповідач 1 ігнорує беззаперечний факт, що відповідні позовні вимоги у справі №0840/3175/18 за 2011 рік ним не заявлялись. Ураховуючи викладене, вважає таку бездіяльність відповідача 1 протиправною, а тому просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою судді від 13.04.2020 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 07 травня 2020 року.
Згідно з ухвалою суду від 07.05.2020 підготовче засідання по справі відкладене на 04 червня 2020 року.
Відповідач 1 позов не визнав, 01 червня 2020 року надав до суду відзив (вх №25355), у якому вказує, що індексація заробітної плати за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 розрахована та виплачена в повному можливому на час нарахування розмірі у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, пропорційно відпрацьованого часу, відповідно додатковому перерахунку не підлягає. Стверджує, що можлива доплата індексації лише за 01-02.2011 в сумі 25,22 грн. у зв'язку з допущеною помилкою при здійсненні розрахунку у відповідних місяцях. Наголошує, що індексація є підсумковим нарахуванням, коли нараховані всі інші складові заробітної плати, в тому числі і надбавка за вислугу років, тому логічно, що надбавка за вислугу років ніяк не може бути на рахована на суму індексації. На підставі вищенаведеного, зауважує, що підвищення розміру заробітної плати шляхом донарахування надбавки за вислугу років з 01 січня 2007 року призведе до підвищення розміру доходу за певний місяць - січень 2007 року, тому існує вірогідність визначити січень 2007 року як базовий місяць і здійснити логічний перерахунок шляхом сторнування нарахованої індексації заробітної плати за відповідний період. Враховуючи викладені обставини у взаємозв'язку, вчинені відповідачем 1 дії щодо нарахування заробітної плати і надбавки за вислугу років здійснювались на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано, обґрунтовано, з дотриманням принципу рівності перед законом та в повному обсязі відповідають вимогам чинного законодавства з питань оплати праці суддів у спірний період, у зв'язку із чим просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
03 червня 2020 року відповідачем 2 через канцелярію суду також наданий відзив по справі (вх. №26032), у якому щодо нарахування індексації вказує, що індексація не є видом заробітку та обраховується із заробітної плати (до складу якої входить і надбавка за вислугу років), а тому при нарахуванні (перерахунку) щомісячної доплати за вислугу років індексація не може нараховуватись. Щодо позову про стягнення заборгованості в частині виплати компенсації вважає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події) як невиплата грошового доходу у встановлені строки для його виплати. Нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів, саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати. Крім того, посилається на приписи ст. 23, 26, 51, 116 Бюджетного кодексу України та наголошує, що ДСА України є державним органом, який фінансується з державного бюджету і у своїй діяльності керується Конституцією та Законами України та не може порушувати чинне законодавство України. На підставі викладеного, просить визнати позовні вимоги ОСОБА_1 безпідставними та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Відповідно до ухвали від 04.06.2020 вирішено закрити підготовче провадження у справі та призначене судове засідання для розгляду справи по суті на 25 червня 2020 року.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові, та додаткові усні пояснення. Просить адміністративний позов задовольнити повністю.
Представники відповідача 1, 2 у судовому засіданні проти позову заперечили, надавши пояснення, аналогічні викладеним у відзивах, долучених до матеріалів справи. Просять у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
На підставі статті 243 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення та оголошено про час виготовлення рішення у повному обсязі.
Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.
06 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Господарського суду Запорізької області, третя особа Державна судова адміністрація України, в якому з врахуванням заяви про зміну предмету позову від 01.03.2019, просив:
визнати протиправними дії та бездіяльність господарського суду Запорізької області, що полягали у не проведенні нарахування та виплати надбавки за вислугу років до заробітної плати за періоди з 01.01.2007 по 31.12.2007 (включно) таз 22.05.2008 по 31.12.2011 (включно) у відповідності до ч. 4 ст. 44 Закону України «Про статус суддів»;
зобов'язати Господарський суд Запорізької області нарахувати та виплатити недоплачену заробітну плату у вигляді надбавки за вислугу років за періоди з 01.01.2007 по 31.12.2007 (включно) та з 22.05.2008 по 31.12.2011 (включно) у розмірі, визначеному частиною 4 статті 44 Закону України від 15.12.1992 № 2862-ХІІ "Про статус суддів", а саме:
- з 01.01.2007 по 18.06.2007 (включно) - у розмірі 20% від загальної суми щомісячного заробітку (включаючи посадовий оклад, премії всіх видів, індексації доходу, різницю окладу, надбавку за виконання особливо важливої роботи, додатковий посадовий оклад до щорічної відпустки, матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань, інші нарахування), з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас в розмірі 300,00 грн.;
- з 19.06.2007 по 31.12.2007 (включно) - у розмірі 25% від загальної суми щомісячного заробітку (включаючи посадовий оклад, премії всіх видів, індексації доходу, різницю окладу, надбавку за виконання особливо важливої роботи, додатковий посадовий оклад до щорічної відпустки, матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань, інші нарахування), з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас в розмірі 300,00 грн.;
- починаючи з 22.05.2008 по 05.06.2008 (включно) у розмірі 25% від загальної суми щомісячного заробітку (включаючи посадовий оклад, премії всіх видів, індексації доходу, різницю окладу, надбавку за виконання особливо важливої роботи, додатковий посадовий оклад до щорічної відпустки, матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань, інші нарахування), з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас в розмірі 300,00 грн.;
- починаючи з 06.06.2008 по 31.12.2011 (включно) у розмірі 25% від загальної суми щомісячного заробітку (включаючи посадовий оклад, премії всіх видів, індексації доходу, різницю окладу, надбавку за виконання особливо важливої роботи, додатковий посадовий оклад до щорічної відпустки, матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань, інші нарахування), з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас в розмірі 325,00 грн.;
зобов'язати Господарський суд Запорізької області нарахувати та виплатити недоплачену заробітну плату у вигляді надбавки за вислугу років за періоди з 01.01.2007 по 31.12.2007 (включно) та з 22.05.2008 по 31.12.2010 (включно) заробітну плату за час відпустки, допомогу по тимчасовій непрацездатності та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань з врахуванням донарахованої надбавки за вислугу років за вказані періоди;
зобов'язати Господарський суд Запорізької області нарахувати та виплатити на суму незаконно недоплаченої надбавки за вислугу років та незаконно недоплачених сум заробітної плати за час відпустки, допомоги по тимчасовій непрацездатності та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за періоди роботи з 01.01.2007 по 31.12.2007 (включно) та з 22.05.2008 по 31.12.2010 (включно) індексацію відповідно до Закону України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення»;
зобов'язати Господарський суд Запорізької області нарахувати та виплатити на суму незаконно недоплаченої надбавки за вислугу років та незаконно недоплачених сум заробітної плати за час відпустки, допомоги по тимчасовій непрацездатності та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за періоди роботи з 01.01.2007 по 31.12.2007 (включно) та з 22.05.2008 по 31.12.2010 (включно) компенсацію відповідно до Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»;
зобов'язати Господарський суд Запорізької області надати звіт про виконання судового рішення у місячний строк з моменту набрання законної сили.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13.05.2019 у справі №0840/3175/18 (пр/280/36/18) (в редакції ухвали від 31.05.2019 про виправлення описки), яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29.08.2019, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково:
Зобов'язано Господарський суд Запорізької області перерахувати та виплатити (з урахуванням різниці виплаченої суми) позивачу надбавку за вислугу років за період 22.05.2008 по 31.05.2008 в розмірі визначеному частиною 4 статті 44 Закону України «Про статус суддів» з урахуванням загальної суми щомісячного заробітку, а саме: з урахуванням окладу, доплати за кваліфікаційний клас, премій всіх видів, надбавки за виконання особливо важливої роботи, додаткового посадового окладу до щорічної відпустки, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, інших нарахувань, індексації доходу, з урахуванням компенсації відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»;
Зобов'язано Господарський суд Запорізької області нарахувати та виплатити на суму незаконно недоплаченої надбавки за вислугу років та незаконно недоплачених сум заробітної плати за час відпустки, допомоги по тимчасовій непрацездатності та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за періоди роботи з 01.01.2007 по 31.12.2007 (включно) та з 22.05.2008 по 31.12.2010 (включно) індексацію відповідно до Закону України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення»;
Зобов'язано Господарський суд Запорізької області нарахувати та виплатити на суму незаконно недоплаченої надбавки за вислугу років та незаконно недоплачених сум заробітної плати за час відпустки, допомоги по тимчасовій непрацездатності та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за періоди роботи з 01.01.2007 по 31.12.2007 (включно) та з 22.05.2008 по 31.12.2010 (включно) компенсацію відповідно до Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»;
В іншій частині позовних вимог - відмолено.
За приписами частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Судом під час розгляду справи №0840/3175/18 (пр/280/36/18) встановлено, що позивач перебував на посаді судді Господарського суду Запорізької області з 2004 по 2016 роки. В лютому 2016 року позивача відраховано зі складу суду у зв'язку з виходом у відставку. Позивач дійшов висновку, що відповідачем невірно нараховувалась заробітна плата, що й обумовило його звернення до суду. Дослідивши обставини по справі та також проаналізувавши зміни в чинному законодавстві за період роботи позивача, судом здійснено висновок, що у період з 01.01.2008 по 22.05.2008 надбавка за вислугу років повинна була виплачуватись суддям у відсотках від посадового окладу з врахуванням доплати за кваліфікаційні класи, з 22.05.2008 надбавка за вислугу років обраховувалась у відсотках від окладу та інших виплат враховуючи оклад, премії та інші додаткові виплати. В свою чергу судом встановлено, що у спірні періоди позивачу надбавка за вислугу років нараховувалась у відсотках лише від розміру посадового окладу та набавки за кваліфікаційний клас без урахування премій - що обумовило задоволення позову в цій частині позовних вимог. Також судом встановлено, що протягом роботи позивач отримував заробітну плату за час відпустки, допомогу по тимчасовій непрацездатності, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань без врахування належним чином розрахованої надбавки за вислугу років, а також без врахування компенсації відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам витрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати». З огляду на те, що судом встановлено факт невірного нарахування заробітної плати і позивачу в частині розрахунку надбавки за вислугу років, а також приймаючи до уваги, що всі вище перелічені виплати, як то відпусткові, матеріальна допомога тощо, їх розмір залежить від розміру заробітної плати, то суд погодився з доводами позивача щодо невірного нарахування та виплати заробітної плати за час відпустки, допомогу по тимчасовій непрацездатності, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань - та задовольнив дану частину позовних вимог. Так само судом задоволено вимогу про необхідність проведення індексації донарахованої суми заробітку. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено, оскільки подібні вимоги вже були предметом судового розгляду, були задоволені та повинні бути виконані під час виконання судового рішення в іншій справі.
Крім того, ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Господарського суду Запорізької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна судова адміністрація України, в якому просив суд стягнути з Господарського суду Запорізької області на його користь належну заробітну плату у вигляді надбавки за вислугу років за періоди з 01.01.2007 по 31.12.2007 (включно) та з 01.06.2008 по 31.12.2011 (включно) в розмірі 23 936,53 грн.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13.11.2018 у справі №0840/3371/18, яке було залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.02.2019, позовні вимоги були задоволені:
Стягнуто з Господарського суду Запорізької області на користь ОСОБА_1 належну йому заробітну плату у вигляді надбавки за вислугу років за період з 01.01.2007 по 31.12.2007 та з 01.06.2008 по 31.12.2011 у розмірі 23 936,53 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що позивач має право на надбавку за вислугу років, яка обчислюється від загальної суми щомісячної заробітної плати відповідно до частини 4 статті 44 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 №2862-ХІІ. Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності нарахування ОСОБА_1 надбавки за вислугу років не від загальної суми щомісячної заробітної плати, а від розміру посадового окладу. Суди вказали, що після 22.05.2008 дати винесення рішення Конституційним Судом України № 10-рп/2008 Закон України № 2862-ХІІ і постанова Кабінету Міністрів України № 865 по-різному врегульовували питання виплати суддям надбавки за вислугу років. Проте, суди зазначили, що Закон України від 15.12.1992 № 2862-ХІІ має вищу юридичну силу ніж постанова Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів».
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03.10.2019 у справі №0840/3371/18 касаційну скаргу Господарського суду Запорізької області залишено без задоволення, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13.11.2018 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26.02.2019 - без змін.
02 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Господарського суду Запорізької області, 3 особи Державної судової адміністрації України, в якому просив:
визнати протиправними дії та бездіяльність Господарського суду Запорізької області, що полягали у не проведенні нарахування та виплати йому надбавки за вислугу років до заробітної плати за період з 22.11.2004 по 31.12.2005 (включно) у відповідності до приписів частини 4 статті 44 Закону України «Про статус суддів» № 2862-ХІІ від 15.12.1992;
зобов'язати Господарський суд Запорізької області нарахувати та виплатити йому недоплачену заробітну плату у вигляді надбавки за вислугу років за період з 22.11.2004 року по 31.12.2005 року (включно) в розмірі, визначеному частини 4 статті 44 Закону України «Про статус суддів» № 2862-ХІІ від 15.12.1992, а саме: з 22.11.2004 по 14.04.2005 (включно) - у розмірі 20% від загальної суми щомісячного заробітку (включаючи посадовий оклад, премії всіх видів, індексації доходу, різницю окладу, надбавку за виконання особливо важливої роботи, надбавку за високі досягнення у праці, додатковий посадовий оклад до щорічної відпустки, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, інші нарахування), з 15.04.2005 по 31.12.2005 (включно) також з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас в розмірі 300,00 грн.;
зобов'язати Господарський суд Запорізької області нарахувати та виплатити йому за період з 22.11.2004 по 31.12.2005 (включно) заробітну плату за час відпустки та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань з врахуванням донарахованої надбавки за вислугу років за вказаний період; індексацію відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та компенсацію відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» на суму незаконно недоплаченої надбавки за вислугу років та незаконно недоплаченої заробітної плати за час відпустки та матеріальної допомоги;
стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Господарського суду Запорізької області судові витрати та зобов'язати відповідача надати звіт про виконання судового рішення у місячний строк з моменту набрання законної сили.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27.05.2019 у справі №280/1447/19 позовні вимоги задоволено частково:
Зобов'язано Господарський суд Запорізької області перерахувати та виплатити з урахуванням різниці виплаченої суми ОСОБА_1 надбавку за вислугу років за період 22.11.2004 по 31.12.2005 (включно) в розмірі визначеному частини 4 статті 44 Закону України «Про статус суддів» № 2862-ХІІ від 15.12.1992 з урахуванням загальної суми щомісячного заробітку, а саме: окладу, премії всіх видів, індексації доходу, різницю окладу, надбавку за виконання особливо важливої роботи, надбавку за високі досягнення у праці, додатковий посадовий оклад до щорічної відпустки, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас в розмірі 300,00 грн., інші нарахування;
зобов'язано Господарський суд Запорізької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 22.11.2004 по 31.12.2005 року (включно) заробітну плату за час відпустки та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань з врахуванням донарахованої надбавки за вислугу років за вказаний період; індексацію відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та компенсацію відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» на суму незаконно недоплаченої надбавки за вислугу років та незаконно недоплачених сум заробітної плати за час відпустки та матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Проте, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13.11.2019 у справі №280/1447/19 апеляційні скарги Господарського суду Запорізької області, ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27.05.2019 скасоване та прийнято постанову про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 :
Визнано протиправними дії, бездіяльність Господарського суду Запорізької області відносно не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в період з 22.11.2004 по 31.12.2005 (включно) заробітної плати з урахуванням надбавки за вислугу років, розрахованої відповідно до приписів частини 4 статті 44 Закону України «Про статус суддів» № 2862-ХІІ від 15.12.1992;
Зобов'язано Господарський суд Запорізької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з урахуванням різниці виплаченої суми недоплачену в період з 22.11.2004 по 31.12.2005 (включно) заробітну плату з урахуванням надбавки за вислугу років, розрахованої відповідно до приписів частини 4 статті 44 Закону України «Про статус суддів» № 2862-ХІІ 15.12.1992, а саме 20% від загальної суми щомісячного заробітку, включаючи посадовий оклад, премії, індексацію доходу, надбавки за особливий характер роботи, високі показники, додатковий оклад до щорічної відпустки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, а в період з 15.04.2005 по 31.12.2005 (включно) з урахуванням доплати за кваліфікаційний 4 клас;
Зобов'язано Господарський суд Запорізької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , з урахуванням різниці виплаченої суми, заробітну плату за час перебування ним у 2005 році у відпустці та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, виплачену в цей період, з урахуванням донарахованої надбавки за вислугу років;
Зобов'язано Господарський суд Запорізької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та компенсацію відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» на суму недоплаченої в період 22.11.2004 по 31.12.2005 надбавки за вислугу років та незаконно недоплачених у 2005 році сум заробітної плати під час відпустки та матеріальної допомоги для вирішення побутових питань;
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
На заяву позивача від 27.12.2019 про виконання судового рішення від 13.11.2019 у справі №280/1447/19, надання детального розрахунку нарахованих сум), листом від 24.01.2020 №001286 відповідачем 1 повідомлено, що на цей час проведено перерахунок та нарахування виплат ОСОБА_1 , надано розрахунок надбавки за вислугу років за 2004-2005 роки на загальну суму 23 017,12 грн., водночас повідомлено, що вказані в судовому рішенні №280/1447/19 нарахування надбавки за вислугу років не передбачено бюджетними асигнуваннями га відповідний бюджетний період.
10 лютого 2020 року позивач звернувся до Господарського суду Запорізької області із заявою), в якій, зокрема, просив (п. 4-9 прохальної частини) нарахувати та виплатити компенсацію відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та індексацію відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» на суму недоплаченої в період з 01.01.2011 по 31.12.2011 надбавки за вислугу років та незаконно недоплачених у 2011 році сум заробітної плати під час відпустки, допомоги по тимчасовій непрацездатності та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, а також письмово повідомити його про нараховані суми.
Так, листом від 10.03.2020 №004145 відповідачем 1 у задоволенні поданої заяви ОСОБА_1 фактично відмовлено.
Крім того, листом від 11.03.2020 №004261 позивачу щодо сплати нарахованих на підставі судових рішень за виконавчими провадженнями №60468583, №60348971, №60349139, №60936887, №60936198, №60936448 повідомлено, що виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів, здійснюється за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів» у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період. Зауважено, що Господарський суд Запорізької області повністю утримується за рахунок Державного бюджету, проводити видатки за рахунок бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань є бюджетним правопорушенням. Бюджетне асигнування на поточний бюджетний період не передбачає проводити виплати на підставі судових рішень за позовами суддів. Також враховуючи, що забезпечення виконання рішень суду проводиться лише за окремою бюджетною програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», головним розпорядником бюджетних коштів якої є ДСА України, відповідач 1, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, не має повноважень проводити оплату за вказаними виконавчими провадженнями за рахунок коштів цієї програми.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача 1 відносно не нарахування та невиплати позивачу індексації та компенсації відповідно втрати частини доходів на суму незаконно недоплаченої в період 01.01.2011 по 31.12.2011 надбавки за вислугу років та незаконно недоплачених у 2011 році сум заробітної плати під час відпустки, допомоги по тимчасовій непрацездатності та матеріальної допомоги на вирішення соціально- побутових питань, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Щодо застосування Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», суд зазначає таке.
Згідно частиною першою 1 статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (стаття 4 Закону).
Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 №2017-IIІ визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Згідно з пунктом 11 Порядку проведення індексації грошових доходів громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Відповідно до пункту 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер; грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі; допомога по безробіттю, що надається відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей.
За змістом пункту 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.
Згідно з пунктом 6 Порядку №1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Нормами Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Пунктом 6 Порядку №1078 безпосередньо не скасовано виплату індексації заробітної плати та не пов'язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації. В Законі йдеться про фінансові ресурси бюджетів всіх рівнів.
Таким чином, суд дійшов висновку, що ненарахування та невиплата позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період є порушенням вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку №1078 й порушує права позивача.
Згідно із частиною 1 статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» №2050-ІІІ від 19.10.2000, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Відповідно до пункту 3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).
Компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з затримкою термінів її виплати передбачена статтею 34 Закону України «Про оплату праці» і провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати громадянам доходів (пенсії, соціальних виплат, стипендії, заробітної плати та інших), якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги за цей період зріс більш як на один відсоток (стаття 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», пункт 2 Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 №1427).
Окрім того, суд звертає увагу на те, що відповідач 1 як роботодавець та як суб'єкт владних повноважень зобов'язаний виконувати вимоги щодо надання трудових гарантій, передбачених законодавством про працю, зокрема, виконувати вимоги статей 33, 34 Закону України «Про оплату праці» та відповідно до Законів України «Про індексацію грошових доходів населення», «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», постанов Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 і №1427 від 20.12.1997, зобов'язаний нарахувати і виплатити розмір індексації заробітної плати за індексом споживчих цін, нарахувати і виплатити компенсацію; втрати частини заробітної плати у зв'язку із затримкою її сплати за індексом споживних цін у встановленому порядку, а також надати на вимогу працівника письмовий розрахунок сум індексації і компенсації.
Суд зазначає, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі заробітної плати). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем суддівської винагороди, що носило триваючий характер. У зв'язку з цим, виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.06.2018 у справі №523/1124/17.
Також у Рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 №9-рп/2013 Суд дійшов висновку, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат. Також працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. При цьому, зі змісту статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду України від 11.07.2017 №21-2003а16 та у постанові Верховного Суду від 18.12.2018 у справі №816/301/16.
Суд не приймає посилання представників відповідачів, що за час роботи на посаді судді Господарського суду Запорізької області за період 01.01.2011 по 31.12.2011 ОСОБА_1 була виплачена заробітна плата в повному обсязі відповідно до вимог Закону України№15.12.1992 №2862-ХІІ «Про статус суддів», Закону України «Про судоустрій і статус суддів», оскільки рішеннями судів по адміністративним справам № №0840/3175/18 (пр/280/36/18), №0840/3371/18, №280/1447/19 встановлено незаконність дій відповідача 1 щодо недоплати в спірний період надбавки за вислугу років та незаконно недоплачених у 2011 році сум заробітної плати під час відпустки, допомоги по тимчасовій непрацездатності та матеріальної допомоги на вирішення соціально- побутових питань.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що враховуючи вищевказані рішення судів першої та апеляційної інстанції відповідачем 1 проведено перерахунок складових заробітної плати та нарахування виплат ОСОБА_1 , що саме сторонами не спростовується.
З огляду на вищевикладене, суд погоджується з доводами позивача, що оскільки відповідачем 1 не в повному обсязі було нараховано і виплачено позивачу заробітну плату, що встановлено судовими рішення у адміністративних справах, які набрали законної сили, то на суму незаконно недоплаченої в період 01.01.2011 по 31.12.2011 надбавки за вислугу років та незаконно недоплачених у 2011 році сум заробітної плати під час відпустки, допомоги по тимчасовій непрацездатності та матеріальної допомоги на вирішення соціально- побутових питань, має бути проведено індексацію відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та виплачено компенсацію втрати частини доходів відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Щодо позовної вимоги про зобов'язання ДСА України за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою 0501150 "Виконання рішень на користь суддів та працівників апаратів судів" виділити Господарському суду Запорізької області з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, кошти для проведення виплати позивачу нараховану Господарським судом Запорізької області індексації відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та компенсації відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» на суму недоплаченої в період 01.01.2011 по 31.12.2011 надбавки за вислугу років та незаконно недоплачених у 2011 році сум заробітної плати під час відпустки, допомоги по тимчасовій непрацездатності та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, суд зазначає наступне.
Чинний на сьогодні Закон України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII) передбачає, що функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності, зокрема, судів (крім Верховного Суду, вищих спеціалізованих судів) здійснює Державна судова адміністрація України (частина 3 статті 148). Водночас передбачено, що функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України (частина 4 статті 148).
Відповідно до частини 1 статті 150 Закону №1402-VIII (у редакції, чинній на дату звернення до суду), Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.
За змістом частини 2 статті 152 Закону №1402-VIII Державна судова адміністрація України, серед іншого готує бюджетний запит (пункт 7).
Відповідно до Положення про Державну судову адміністрацію України, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя від 17.01.2019 № 141/0/15-19 Державна судова адміністрація України (ДСА України) є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, установлених законом.
Окрім наведеного, передбачено, що ДСА України здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади з метою створення належних умов функціонування судів і діяльності суддів. Організаційне забезпечення становлять заходи матеріально-технічного, кадрового, інформаційного, організаційно-технічного характеру, ведення судової статистики, діловодства та архіву суду (пункт 2).
Відповідно до частини 1 статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Згідно з частиною 2 статті 23 Бюджетного кодексу України бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік органами Казначейства України.
Відповідно до частини 1 статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.
Порядок виконання рішень судів про стягнення коштів з держаних органів регулюється Законом України від 05.06.2012 № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон № 4901) та Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі - Порядок № 845).
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону № 4901 виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Згідно з пунктом 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845 (Порядок) рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Пунктом 6 Порядку визначено, що у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб:
-заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, якщо зазначений рахунок відсутній;
- оригінал виконавчого документа;
- судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності);
- оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.
До заяви можуть додаватися інші документи, які містять відомості, що сприятимуть виконанню рішення про стягнення коштів (довідки та листи органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, або органів місцевого самоврядування, рішення органів досудового розслідування та прокуратури тощо).
Відповідно до пункту 24 Порядку № 845 стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у п.6 цього Порядку.
Підпунктом 2 пункту 25 Порядку № 845 передбачено, що у разі наявності у боржника окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів з боржника (виконання рішень суду про стягнення коштів з боржника) здійснюється лише за цією бюджетною програмою. При цьому пункти 24-34 цього Порядку застосовуються лише щодо зазначеної бюджетної програми.
Виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів та працівників апаратів судів, здійснюється у порядку черговості відповідно до вимог чинного законодавства України Державною судовою адміністрацією України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів" у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період.
Так, у Законі України «Про державний бюджет України на 2020 рік» затверджена бюджетна програма КПКВК 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів", головним розпорядником якої є Державна судова адміністрація України.
Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства виконання рішення суду неможливе через відсутність бюджетних призначень чи асигнувань на цю мету, а здійснити виплату нарахованих грошових коштів за рішенням суду можливо лише шляхом списання (стягнення) коштів з рахунків державного органу - боржника, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
При цьому, законодавством передбачений інший законний спосіб виконання подібних судових рішень, а саме - шляхом стягнення коштів з Державного бюджету України за бюджетною програмою 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів".
Таким чином, виконання рішення суду ухвалених на користь суддів з бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів" не залежить від ДСА України та виконується шляхом безспірного списання визначених судом коштів Державною казначейською службою України.
Враховуючи, що відповідач 1 не є головним розпорядником коштів і як бюджетній установі йому не виділялися кошти на виконання рішення суду, то відповідач не може виконати рішення суду в силу об'єктивних причин, які від нього не залежать, а відповідач 2 не може в силу норм чинного законодавства здійснити фінансування за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою 0501150, так як такі рішення виконується Державною казначейською службою України шляхом безспірного списання коштів.
Водночас, задовольняючи позовні вимоги суд повинен встановити спосіб та порядок виконання судового рішення.
З огляду на викладе вище, суд вважає вірним способом захисту у даному випадку є стягнення на користь ОСОБА_1 нарахованої Господарським судом Запорізької області індексації та компенсацію за період 2011 року шляхом безспірного списання коштів з бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів" у порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників».
У відповідності до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом покладення обов'язку на відповідача подати у місячний строк з моменту набрання рішенням законної сили звіт про виконання рішення суду у цій справі, слід зазначити про таке.
Частиною 1 статті 382 КАС України встановлено, що суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Таким чином, вказаною статтею встановлено право, а не обов'язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, проти якого ухвалено рішення, подати у встановлений судом строк звіт про його виконання.
Проаналізувавши обставини справи, суд не вбачає достатніх підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по вказаній адміністративній справі, оскільки судове рішення є обов'язковим до виконання, у тому числі, в примусовому порядку, а за невиконання рішення суду передбачена відповідальність.
Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір» з відповідача судові витрати у відповідності до статті 139 КАС України не стягуються.
Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297, п. 3 розділ VI «Прикінцеві положення» КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Господарського суду Запорізької області (69001, м. Запоріжжя, вул. Гетьманська, буд. 4, код ЄДРПОУ 03500105), до Державної судової адміністрації України (01021, м. Київ, вул. Липська, буд. 18/5, код ЄДРПОУ 26255795) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Господарського суду Запорізької області відносно не нарахування та невиплати ОСОБА_1 ндексації відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та компенсації відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» на суму незаконно недоплаченої в період 01.01.2011 по 31.12.2011 надбавки за вислугу років та незаконно недоплачених у 2011 році сум заробітної плати під час відпустки, допомоги по тимчасовій непрацездатності та матеріальної допомоги на вирішення соціально- побутових питань.
Зобов'язати Господарський суд Запорізької області нарахувати на суму незаконно недоплаченої ОСОБА_1 в період 01.01.2011 по 31.12.2011 надбавки за вислугу років та незаконно недоплачених у 2011 році сум заробітної плати під час відпустки, допомоги по тимчасовій непрацездатності та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань індексацію відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та компенсацію відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Стягнути на користь ОСОБА_1 шляхом безспірного списання з бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів", розпорядником якої є ДСА України, в порядку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників" нараховану Господарським судом Запорізької області індексацію відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та компенсацію відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» на суму недоплаченої в період 01.01.2011 по 31.12.2011 надбавки за вислугу років та незаконно недоплачених у 2011 році сум заробітної плати під час відпустки, допомоги по тимчасовій непрацездатності та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
За приписами п. 3 розділ VI «Прикінцеві положення» КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.
Повний текст рішення виготовлений 06.07.2020.
Суддя І.В. Батрак