03 липня 2020 року м. Житомир справа № 240/2825/20
категорія 111060000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Нагірняк М.Ф.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправною та скасування вимоги,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 12.11.2019року № Ф-15448-52 про сплату боргу з єдиного внеску в сумі 26539,26грн.
Позивач зазначає, що дійсно з 01.01.2013року була зареєстрована як фізична особа-підприємець, але з жовтня 2014року по квітень 2019року постійно проживала на території Російської Федерації, де тимчасово працевлаштовувалася на різноманітні роботи, і підприємницьку діяльність на території України не здійснювала. 28.02.2020року Позивачу стало відомо про наявність оскаржуваної вимоги. Вважає таку вимогу протиправну, так як Відповідачем висновок про наявність боргу з єдиного внеску повинен бути в кінці кожного календарного місяця чи кварталу, проте Відповідачем такий висновок про наявність заборгованості не був зроблений і вимога не направлялася, а борг зростав.
25.03.2020року до суду надійшло клопотання Позивача про розгляд справи без її участі.
Ухвалою суду від 11.03.2020року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 26.05.2020року закрито підготовче провадження у справі та її призначено до судового розгляду по суті.
Представник Відповідача, Головного управління ДПС у Житомирській області, в підготовчому судовому засіданні проти позову заперечив і пояснив, що дійсно за період 2017-2018років та 9 місяців 2019року у Позивача накопичувалася заборгованість зі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Станом на 12.11.2019року розмір такої заборгованості становив 26539,26грн., що стало підставою для винесення оскаржуваної податкової вимоги. Така заборгованість виникла в результаті не сплати Позивачем жодних коштів на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Крім того, Позивач не врахувала, що з 01.01.2017року вона зобов'язана була щоквартально сплачувати такий внесок в сумі не менше за розмір мінімального страхового внеску, а тому такі нарахування Позивачу проводилися автоматично.
В судове засідання щодо розгляду справи по суду представник Позивача не прибув, направив до суду клопотання про продовження судового розгляду в даній справі в порядку письмового провадження.
Враховуючи неявку представників сторін, суд відповідно до вимог ч.9 ст.205 КАС України продовжив розгляд справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.
Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, регулюються правовими нормами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010року N 2464-VI (надалі - Закон N 2464-VI), що були чинні на день виникнення таких відносин.
В судовому засіданні встановлено та визнається сторонами, що ОСОБА_1 , Позивач у справі, є фізичною особою-підприємцем, яка з 11.01.2013року перебувала на спрощеній системі оподаткування. Вказані обставини підтверджуються дослідженими в судовому засіданні витягом із реєстру та копією свідоцтва платника єдиного податку (а.с.15-16).
Судом встановлено та визнається сторонами, що Позивач відповідно до положень пункту 4 частини першої статті 4 Закону N 2464-VI є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Сторонами визнається право Відповідача на здійснення контролю за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску, та право Відповідача на винесення податкової вимоги про сплату боргу з єдиного внеску.
Судом встановлено, що Відповідачем була винесена Позивачу оскаржувана податкова вимога від 12.11.2019року № Ф-15448-52 про сплату боргу з єдиного внеску в сумі 26539,26грн., в тому числі:
- за весь 2017рік в сумі 8448,00грн.;
- за весь 2018рік в сумі 9828,72грн;
- та за 9 місяців 2019року в сумі 8262,542грн.
Суть спору між сторонами зведена виключно до наявності чи відсутності у Позивача недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску за цей період в сумі 26539,26грн.
Відповідно до досліджених судом облікових даних з інформаційної системи "Податковий блок" (інтегрованої картки платника) та пояснень представника Відповідача в судовому засіданні спірна недоїмка зумовлена несплатою Позивачем єдиного соціального внеску за період 2017-2018років та 9 місяців 2019року на загальну суму 26539,26грн. Згідно пояснень представника Відповідача, наведених у відзиві, така заборгованість виникла в результаті того, що Позивач з 01.01.2017року була зобов'язана щоквартально сплачувати такий внесок в сумі не менше за розмір мінімального страхового внеску, а тому такі нарахування Позивачу проводилися автоматично.
Такі доводи податкового органу в повній мірі знайшли свого підтвердження, так як відповідають обставинам справи та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, з огляду на наступне.
За приписами ч.2 ст.6 Закону N 2464-VI Позивач як платник єдиного внеску зобов'язаний, окрім іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, та подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.
Відповідно до абзацу третього пункту 2 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року N 435 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 15 травня 2018 року N 511), Позивач формує та подає до органів доходів і зборів Звіт сам за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік.
Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску подається за формою N Д5 згідно з додатком 5 до цього Порядку.
Фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування до вказаного звіту долучають таблицю "2. Нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичними особами - підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування".
Відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 7 Закону N 2464-VI для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, нарахування єдиного внеску здійснюється на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
В розумінні вимог ч.8 ст.9 Закону N 2464-VI Позивач з 01.01.2017року була зобов'язана сплачувати такий нарахований єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Невиконання Позивачем вказаних вимог призводило до автоматичного щоквартального донарахування єдиного внеску в розмір мінімального страхового внеску.
Як зазначено в дослідженій судом інтегрованій картці Позивача як платника єдиного внеску, та у відзиві Відповідача на позов, протягом 2017року щоквартально мали місце донарахування такого єдиного внеску на загальну суму 8448,00грн., протягом 2018року - на загальну суму 9828,72грн. і за три квартали 2019року - на загальну суму 8262,54грн., виходячи із мінімального розміру такого внеску на спірній періоди (а.с.25, 35-36).
За приписами ч.4 ст.25 Закону N 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску вимогу лише на суму недоїмки.
Порядок стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 N 449 (далі - Інструкція N 449).
Відповідно до пункту 3 розділу VI Інструкції N 449, фіскальні органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), окрім іншого, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.
За змістом пункту 4 розділу VI Інструкції N 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу.
Аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом.
В зв'язку з цим суд вважає безпідставними доводи Позивача, наведені у позові, що відсутність щомісячних висновків Відповідача про наявність боргу з єдиного внеску свідчить незаконність оскаржуваної вимоги в цілому.
Суд вважає безпідставними докази Позивача щодо нездійснення нею підприємницької діяльності протягом спірного періоду, так як на підтвердження таких доводів Позивач не надала жодних належних та допустимих доказів.
Більш того, за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців підприємницька діяльність Позивача припинена лише з 12.03.2020року (а.с.37).
Зазначене свідчить, що оскаржувана вимога Головного управління ДПС у Житомирській області 12.11.2019року № Ф-15448-52 про сплату боргу з єдиного внеску в сумі 26539,26грн. є правомірною і скасуванню не підлягає.
Таким чином, позовні вимоги є безпідставними і задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для відшкодування або стягнення судових витрат по даній справі відсутні.
Керуючись статтями 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області відмовити в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.Ф. Нагірняк