Україна
Донецький окружний адміністративний суд
03 липня 2020 р. Справа№200/2497/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України в особі комісії зі спірних питань визначення статусу осіб які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, Донецької обласної державної адміністрації в особі Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства соціальної політики України в особі комісії зі спірних питань визначення статусу осіб які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, Донецької обласної державної адміністрації в особі Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати відмову у заміні позивачу посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» від 19 грудня 2019 року Протокол № 9 Міністерства соціальної політики України в особі Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
- визнати неправомірними та скасувати Рішення Донецької обласної державної адміністрації в особі Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи стосовно безпосередньо позивача: Протокол №7 від 17.04.2019 року; Протокол № 9 від 26.06.2019 року, щодо запитів до Галузевого державного архіву Міністерства оборони України в зв'язку з тим ,що у наданих документах відсутні дні виїздів на об'єкти або в населені пункти зони відчуження; Протокол № 10 від 19.07.2019 року; Протокол № 13 від 09.10.2019 року, щодо направлення документів на розгляд Міністерства соціальної політики України в особі Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;
- зобов'язати Міністерство соціальної політики України в особі Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, Донецьку обласну державну адміністрацію в особі Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи провести заміну та видати позивачу посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» нового зразка у відповідності до Постанови КМУ № 551 від 11.07.2018 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є особою з інвалідністю ІІІ групи з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та віднесений до 1-ої категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, про що йому 03.07.1997 року Донецькою обласною державною адміністрацією, у відповідності до Постанови КМУ від 25.08.1992 року № 501, було видане відповідне посвідчення та вкладка до нього.
На виконання Постанови КМУ № 551 від 11.07.2018 року, позивач у березні 2019 року звернувся до Управління соціального захисту населення Селидівської міської ради Донецької області із заявою про заміну посвідчення «Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС», на що у січні 2020 року отримав відмову у заміні посвідчення на підставі рішення Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при Міністерстві соціальної політики України, оформленого Протоколом № 9 від 19.12.2019 року, яке обґрунтоване не підтвердженням факту виконання позивачем робіт у зоні відчуження, у зв'язку із чим зазначено про вилучення такого посвідчення.
Вважає таку відмову у заміні посвідчення протиправною з огляду на те, що позивачем вже були пройдені численні перевірки, та є наявними і достатнімиусі документи, які підтверджують його статус як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у зв'язку із чим наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
У поданому до суду відзиві на позовну заяву, Комісія зі спірних питань визначення статусу осіб які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, Міністерства соціальної політики України, заперечувала проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, зазначивши, що за наслідками розгляду Регіональною комісією з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Донецької обласної державної адміністрації документів позивача, було прийняте рішення про їх направлення на розгляд Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, Міністерства соціальної політики України, у зв'язку із тим, що у наданих документах відсутні дні виїзду позивача на об'єкти або в населені пункти зони відчуження.
19 грудня 2019 року Комісією зі спірних питань визначення статусу осіб які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, Міністерства соціальної політики України були розглянуті документи ОСОБА_1 , за наслідками чого було прийняте рішення, оформлене Протоколом № 9 від 19.12.2019 року, про відсутність підстав для підтвердження ОСОБА_1 статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у зв'язку із непідтвердженням виконання робіт у зоні відчуження. Так, У копіях архівних довідок Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 11.06.2019 року № 179/1/9669 та від 31.03.1998 року № 51/1/2252 зазначено період участі позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі військової частини 55064 - з 21.06.1986 року по 09.10.1986 року, місцем дислокації якої у вказаний період зазначено с. Буда-Варовичі, яке розташоване за межами зони відчуження. Інформації про виконання заявником робіт у зоні відчуження ці довідки не містять.
Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, Міністерства соціальної політики України, в якій з посиланням на положення ст. 58 Конституції України зазначено про неприпустимість зворотної дії у часі законів та інших нормативно-правових актів, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Зазначено, що статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС позивачу був встановлений у 1990 році на підставі діючих на той час нормативно-правових актів, та у подальшому, за наслідками проходження позивачем численних перевірок щодо законності встановленого статусу, він був підтверджений.
Позивачем наголошено, що він віднесений до 1-ої категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, є особою з інвалідністю ІІІ групи, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та щодо якої, згідно із довідками МСЕК, Серія: ДОН-05 №090464; Серія: ДОН-04 №070436 від 04.06.2007 року, експертним висновком №4225/125-1 від 17.01.1992 року, встановлений причинний зв'язок з Чорнобильською катастрофою, що є підставою для отримання статусу та посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
У поданому до суду відзиві на позовну заяву, Регіональна комісія з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Донецької обласної державної адміністрації, заперечувала проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, зазначивши, що 04.04.2019 року позивач звернувся до Регіональної комісії із завою про розгляд особової справи щодо встановлення статусу особи учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у1986 році, до якої додав копії:
паспорта;
посвідчення старого зразка, Серія: НОМЕР_1 від 28.08.1996 року;
посвідчення старого зразка 1 категорії, Серія: НОМЕР_2 від 03.07.1997 року;
довідки МСЕК, Серія: ДОН-05 №090464;
військового квитка, Серія: НОМЕР_3 ;
архівної довідки № 51/1/2252 від 31.03.1998 року;
архівної довідки № 24/17609 від 01.07.1993 року.
В копії архівної довідки № 24/17609 від 01.07.1993 року управління хімічних військ Прикарпатського військового округу містяться відомості про перебування позивача ОСОБА_1 у складі військової частини № 55064 у селі Буда-Варовичі Поліського району Київської області, яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23 липня 1991 року № 106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української PCP про порядок введення в дію законів Української PCP «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відноситься до зони безумовного (обов'язкового) відселення, а не до зони відчуження.
Відповідно до копії довідки галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 31.03 1998 року № 51/1/2252 ОСОБА_1 у складі військової частини № НОМЕР_4 в період з 21.06.1986 року по 09.10.1986 року перебував на військових зборах у с. Буда-Варовичі, в документах військової частини відображено отримання тільки добових грошей, отримана доза опромінення не відображена в архівних документах, дні виїзду в зони (на об'єкти, населені пункти) не відображені в архівних документах.
Розглянувши особову справу ОСОБА_1 , Регіональна комісія, відповідно до витягу з протоколу № 7 від 17 квітня 2019 року, вирішила направити запит до Галузевого державного архіву Міністерства оборони України, у зв'язку із тим, що у наданих документах відсутні дні виїзду на об'єкти або в населені пункти зони відчуження, на що відповідачем була отримана довідка Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 27 травня 2019 року № 0147/07-1681 в якій зазначено, що відповідно до архівних документів військової частини № НОМЕР_4 ОСОБА_1 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в період з 21.06.1986 року по 09.10.1986 року, дні виїзду у зони (на об'єкти, населені пункти) не відображені, доза отриманого опромінення не відображена, в документах військової частини відображено отримання тільки добових грошей, місто дислокації військової частини за вказаний період - с. Буда-Варовичі.
Відповідно до витягу з протоколу № 9 від 26 червня 2019 року Регіональна комісія вирішила направити до Галузевого державного архіву Міністерства оборони України лист стосовно направленого запиту, у зв'язку із тим, що у наданих документах відсутні дні виїзду на об'єкти або в населені пункти відчуження, за наслідками чого, була отримана довідка з інформацією ідентичною зазначеній у вже отриманій довідці від 27 травня 2019 року № 0147/07-1681.
Протоколами № 10 від 19 липня 2019 року та № 13 від 09 жовтня 2019 року Регіональна комісія вирішила направити документи на розгляд Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при Міністерстві соціальної політики України, у зв'язку із тим, що у наданих документах ОСОБА_1 відсутні дні виїзду на об'єкти або в населені пункти зони відчуження.
З урахуванням отриманого рішення Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, Міністерства соціальної політики України, оформленого Протоколом № 9 від 19.12.2019 року, в якому зазначено про непідтвердження факту виконання позивачем робіт у зоні відчуження, у зв'язку із чим зазначено про вилучення такого посвідчення з повідомленням місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, відповідач зазначив про відсутність підстав для встановлення позивачеві статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та видачі відповідного посвідчення, у зв'язку із чим просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою суду від 10 березня 2020 року провадження у справі було відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою суду від 06 квітня 2020 року первісних відповідачів у справі Комісію з вирішення спірних питань, щодо заміни посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при Міністерстві соціальної політики України, в особі департаменту соціального захисту постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та Регіональну комісію по заміні посвідчень учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи в особі Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації, було замінено належними - Міністерством соціальної політики України в особі комісії зі спірних питань визначення статусу осіб які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Еспланадна, 8/10, ЄДРПОУ: 37567866) та Донецькою обласною державною адміністрацією в особі Регіональної комісії визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (місцезнаходження: 84306, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Олекси Тихого, буд. 6, ЄДРПРОУ: 00022473).
Згідно із ч. 6 ст. 48 КАС України, після заміни сторони, розгляд адміністративної справи розпочатий спочатку.
Відповідно до п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки, зокрема, щодо подання доказів, витребування доказів, подання відзиву та відповіді на відзив, розгляду адміністративної справи, продовжуються на строк дії такого карантину.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Разом із відзивом на позовну заяву відповідачем Регіональною комісією з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Донецької обласної державної адміністрації, до суду подане клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, обґрунтоване необхідністю повного та всебічного з'ясування обставин справи, та правом представника відповідача бути присутнім у судовому засіданні для надання пояснень по справі.
Згідно із ч. 6 статті 262 КАС України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:
1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;
2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Дослідивши клопотання представника відповідача та доводи в його обґрунтування, враховуючи, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній справі, яка є справою незначної складності, не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд вважає, що підстави для задоволення клопотання відповідача про розгляд цієї справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, - відсутні.
Суд враховує, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи вищезазначене та зважаючи на те, що позиція сторін стосовно предмета спору зрозуміла, в матеріалах справи достатньо документів для розгляду справи по суті, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу, суд проводить розгляд справи у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами. Саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів, участь учасників справи в судовому засіданні судом обов'язковою не визнавалась, та сторонами не повідомлено причин, які безпосередньо перешкоджають розгляду даної справи за наявними у ній доказами.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Згідно із копією посвідчення, Серія: НОМЕР_5 , виданого Селидовським Управлінням соціального захисту населення 26 березня 1999 року, на ім'я ОСОБА_1 , останній, є особою з інвалідністю ІІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни. Посвідчення безтермінове (а.с. 12).
Згідно із копією посвідчення, Серія: НОМЕР_2 , 03 липня 1997 року Донецькою обласною державною адміністрацією на ім'я ОСОБА_1 , було видане посвідчення «Громадянина який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1)». Посвідчення безтермінове (а.с. 12).
Згідно із копією вкладки № НОМЕР_6 до вказаного посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи Категорія 1 серія НОМЕР_2 , зазначена вкладка була видана на ім'я ОСОБА_1 05.06.2007 року Донецькою обласною державною адміністрацією, як особі - учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або потерпілій від Чорнобильської катастрофи, а саме мовою оригіналу: «уч-к ЛПА на ЧАЭС». Вкладка безтермінова (а.с. 12).
Згідно із копією експертного висновку Донецької регіональної міжвідомчої експертної ради з встановлення причинного зв'язку захворювань та інвалідності з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та їх професійного характеру, від 17.01.1992 року№4225/125-1, ОСОБА_1 встановлений діагноз: ВСД за змішаним типом з вестибулопатією. ИБС, атеросклеротичний кардіосклероз. Шлункова екстра систолія НІ. Дифузна гіперплазія щитовидної залози І ст. - Висновок: захворювання пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, та з виконанням обов'язків воєнної служби (а.с. 13).
Згідно із копією довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги, Серія: ДОН-04 №070436 від 04.06.2007 року, та копією довідки Серія: ДОН-05 №090464 від 04.06.2007 року - Висновки МСЕК, позивачеві ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлена ІІІ група інвалідності - захворювання пов'язане з виконанням обов'язків у/службі по ЛНА на ЧАЕС. Інвалідність встановлена безстроково (а.с. 14-14 з.б.).
Згідно із копією архівної довідки № 24/17609 від 01.07.1993 року виданою Управлінням хімічних військ Прикарпатського військового округу, позивач ОСОБА_1 , у складі військової частини НОМЕР_4 (Буда-Варовичі) виконував задачі по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження з 20.06.1986 року по 08.10.1986 року. У 1986 році до 01 липня - 11 днів; до 31 грудня - 100 днів, в тій самій кількості в населених пунктах: Буда-Варовичі з 20.06 по 08.10.86 р. Підстава: ф 2839 пер. 41194 с. 1 (а.с. 16).
Згідно із копією військового квитка, Серія: НОМЕР_3 , позивач ОСОБА_1 , приймав участь в роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у період з 20.06.1986 року по 08.10.1986 року (а.с. 11).
Згідно із представленою відповідачем Регіональною комісією з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Донецької обласної державної адміністрації, копією заяви ОСОБА_1 , позивач 04 квітня 2019 року, звернувся до Регіональної комісії із заявою в якій просив розглянути його особову справу щодо встановлення статусу особи учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, та видати посвідчення встановленого зразка, згідно постанови КМУ від 11.07.2018 року № 551 «Деякі питання видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян» - учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році категорії 1 серії А. Зазначе5но, що до заяви додані копії:
- паспорта;
- посвідчення старого зразка 1 категорії серії НОМЕР_2 від 03.07.1997 року;
- довідка МСЕК, Серія: ДОН-05 № 090464;
- експертного висновку від 17.01.1992 року № 4225/125-1;
- архівної довідки від 31.03.1998 року № 51/1/2252;
- військового квитка, Серія: НОМЕР_3 ;
- архівної довідки від 01.07.1993 року № 24/17609.
Згідно із копією витягу з Протоколу № 7 Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, м. Краматорськ, від 17 квітня 2019 року, комісією було вирішено направити листи стосовно направлення запиту до Галузевого державного архіву Міністерства оборони України, у зв'язку із тим, що у наданих документах відсутні дні виїзду на об'єкти або в населені пункти зони відчуження (а.с. 18).
Згідно із копією довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 27 травня 2019 року № 0147/07-1681, зазначено, що відповідно до архівних документів військової частини № 55064 встановлено, ОСОБА_1 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 21.06.1986 року (наказ № 47) по 09.10.1986 року (наказ № 158), дні виїзду у зони (на об'єкти, населені пункти) не відображені. Отримав дозу опромінення - не відображено. В документах військової частини відображено отримання тільки добових грошей. Місце дислокації військової частини за вказаний період: Буда-Варовичі.
Згідно із копією витягу з Протоколу № 9 Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, м. Краматорськ, від 26 червня 2019 року, комісією було вирішено направити лист стосовно направлення запиту до Галузевого державного архіву Міністерства оборони України, у зв'язку із тим, що у наданих документах відсутні дні виїзду на об'єкти або в населені пункти зони відчуження (а.с. 19).
Відповідачем зазначено, а сторонами не заперечується, що у відповідь на повторний запит була отримана довідка з інформацією ідентичною зазначеній у вже отриманій довідці від 27 травня 2019 року № 0147/07-1681.
Протоколами № 10 від 19 липня 2019 року та № 13 від 09 жовтня 2019 року Регіональна комісія вирішила направити документи на розгляд Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при Міністерстві соціальної політики України, у зв'язку із тим, що у наданих документах ОСОБА_1 відсутні дні виїзду на об'єкти або в населені пункти зони відчуження (а.с. 20, 21).
Згідно із копією витягу з Протоколу № 9 засідання Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, Міністерства соціальної політики України, від 19.12.2019 року, зазначено про відсутність правових підстав для підтвердження статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ОСОБА_1 . Не підтверджено факт виконання робіт у зоні відчуження. Посвідчення підлягає вилученню з повідомленням місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування (а.с. 17).
Згідно із представленою суду копією Протоколу № 9 засідання Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при Міністерстві соціальної політики України від 19 грудня 2019 року м. Київ, у переліку представлених на розгляд Комісії документів міститься - довідка від 06.03.01 року №51/1/2216.
Згідно із копією вищевказаної довідки від 06.03.01 року №51/1/2216 вона видана Галузевим державним архівом Міністерства оборони України, та у ній зазначено про перевірку довідки за вих. № 51/1/2252 від 31.03.1998 року в архіві, та зазначено, що вона повністю відповідає даним. Повідомлено, що накази командира ВЧ НОМЕР_4 по виїздам, які містяться на зберіганні в архіві почали вестися з 01.10.1986 року. Фінансові документи ВЧ НОМЕР_4 за запитуваний період на зберігання до архіву не надходили. Кратність оплат у наказах не відображена.
Дослідивши спірні правовідносини та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України ередбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач фактично не погоджується із позбавленням його статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, а спірні відносини між сторонами виникли у зв'язку із прийняттям Регіональною комісією з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, рішень, оформлених протоколами № 7, № 9, № 10, № 13 про направлення запитів до Галузевого державного архіву Міністерства оборони України, та направлення документів на розгляд Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при Міністерстві соціальної політики України, у зв'язку із тим, що у наданих документах позивача відсутні дні виїзду на об'єкти або в населені пункти зони відчуження, та у зв'язку із прийняттям рішення Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України оформлене Протоколом № 9 від 17 грудня 2019 року щодо непідтвердження факту виконання позивачем робіт у зоні відчуження та вилучення у нього посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Відтак, правовій оцінці підлягають саме вказані вище рішення суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 1 Положення про Комісію зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України26 грудня 2018 року № 1945, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України15 січня 2019 р.за № 52/33023, визначено, що Комісія зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (далі - Комісія), є постійно діючим міжвідомчим колегіальним органом, що утворюється при Мінсоцполітики для розв'язання спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Основними принципами діяльності Комісії є: законність; колегіальність; повнота розгляду наданих документів та інших підтвердних матеріалів; обґрунтованість прийнятих рішень; незалежність членів Комісії (недопущення втручання в діяльність Комісії фізичних та юридичних осіб, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування); компетентність членів Комісії (п. 3 Положення).
Відповідно до п. 3 Розділу ІІ Положення, Комісія має право:
отримувати в установленому порядку від центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій інформацію, необхідну для визначення (підтвердження) статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;
повертати матеріали особових справ громадян до регіональних комісій Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій для доопрацювання у разі виявлення розбіжностей та інших недоліків у документах з метою їх усунення;
перевіряти правильність видачі посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Згідно із п. 4 Розділу ІІ Положення, Комісія зобов'язана при визначенні (підтвердженні) статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС керуватися Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 року № 551.
Згідно із п.п. 3-7 Розділу ІІІ Положення, рішення Комісії щодо визначення (підтвердження) статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і видачі відповідного посвідчення або його вилучення як такого, що видано необґрунтовано, приймаються колегіально і є обов'язковими для виконання Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.
Прийняті Комісією рішення фіксуються у протоколі засідання, який підписується головуючим, секретарем та членами Комісії.
Особові справи громадян надсилаються на розгляд Комісії за рішенням регіональних комісій з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, утворених Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.
Рішення Комісії є підставою для видачі посвідчень відповідної категорії.
У разі встановлення Комісією факту необґрунтованої видачі посвідчення відповідної категорії таке посвідчення на підставі рішення Комісії підлягає вилученню уповноваженими органами.
Рішення Комісії може бути оскаржене в установленому законодавством порядку.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII (далі - Закон №796-XII).
Згідно із ч. 1 ст. 1 Закону №796-ХІІ, цей Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Відповідно до статті 9 Закону №796-XII, особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є, зокрема:
1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;
2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Статтею 10 Закону №796-XII визначено осіб, які належать до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Статтею 14 Закону №796-ХІІ визначено категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, для встановлення пільг і компенсацій.
Відповідно до положень частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ для встановлення пільг і компенсацій визначаються 4-ри категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Так, зокрема до 1-ої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесені
- особи з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу.
Згідно частини першої та четвертої статті 15 Закону №796-ХІІ, підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.
Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Відповідно до частини першої статті 65 Закону №796-ХІІ, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.
Правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи було врегульовано Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року №51 (далі - Порядок №51 в редакції, чинній на момент видачі позивачу посвідчення).
Відповідно до пункту 2 Порядку №51,посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12), іншими актами законодавства.
Відповідно до пункту 3 Порядку №51, інвалідам з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, віднесеним до категорії 1, а також учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 р. - незалежно від кількості робочих днів, з 1 липня 1986 р. до 31 грудня 1986 р. - не менше 5, а у 1987 році - не менше 14 календарних днів, віднесеним до категорії 2, видаються посвідчення синього кольору, серія А.
До посвідчення особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і віднесені до категорії 1, додається вкладка за встановленим зразком (додаток N 11). Зазначене посвідчення без вкладки з 1 січня 1997 р. вважається не дійсним.
Якщо після чергового переогляду медико-соціальною експертною комісією особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, не підтверджено будь-яку групу інвалідності, посвідчення категорії 1 підлягає заміні на посвідчення іншої категорії відповідно до законодавства.
Пунктом 10 Порядку №51 передбачено, що посвідчення видаються учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі одного з таких документів:
а) посвідчення про відрядження в зону відчуження;
б) військового квитка і довідки командира військової частини або архіву про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження.
в) довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту);
інвалідам із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, - на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов'язаної з наслідками Чорнобильської катастрофи.
Аналогічного змісту норми наведені й у Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 р. №551 (чинна з 25 липня 2018 року, далі - Порядок № 551).
Так, згідно пункту 11 Порядку №551 посвідчення видаються уповноваженими органами за місцем проживання (реєстрації) особи на підставі рішень комісій з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, утворених уповноваженими органами (далі - регіональні комісії).
Учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС посвідчення видаються - на підставі одного з таких документів:
- довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження із зазначенням кількості днів і населеного пункту, підтвердженої первинними документами (наказ чи розпорядження про відрядження до зони відчуження із зазначенням періоду роботи (служби) в зоні відчуження, особового рахунка, табеля обліку робочого часу, посвідчення про відрядження в зону відчуження з відміткою підприємства про прибуття та вибуття працівника, шляхових листів (за наявності), трудової книжки (у разі потреби);
- довідки архівної установи про участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження із зазначенням періоду служби (виконання робіт), днів виїзду на об'єкти або в населені пункти зони відчуження, у разі потреби - довідки командира військової частини, військового квитка, витягу з особової справи військовослужбовця, завіреного в установленому порядку;
особам з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких установлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, - на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов'язаної з Чорнобильською катастрофою.
У разі встановлення регіональними комісіями факту необґрунтованої видачі посвідчення відповідної категорії таке посвідчення на підставі рішення цієї комісії підлягає вилученню уповноваженими органами.
Рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення приймається у місячний строк з дня надходження необхідних документів до уповноважених органів.
Під час заміни посвідчення з однієї категорії на іншу попереднє посвідчення підлягає вилученню уповноваженим органом для подальшого зберігання в особовій справі постраждалої особи.
Згідно із п. 13 Порядку № 551, спірні питання визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, вирішуються комісією при Мінсоцполітики, до складу якої, крім його фахівців, входять представники МОЗ, ДАЗВ, МВС, Міноборони, Київської облдержадміністрації та громадських об'єднань, статутна діяльність яких пов'язана із соціальним захистом осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (за згодою), за поданням уповноважених органів.
Відповідно до пункту 14 Порядку № 551, рішення комісій, зазначених у пункті 13 цього Порядку, є підставою для видачі посвідчень відповідної категорії. У разі встановлення такими комісіями факту необґрунтованої видачі посвідчення відповідної категорії таке посвідчення на підставі рішення таких комісій підлягає вилученню уповноваженими органами.
З встановлених у справі обставин, які не заперечуються сторонами, вбачається, що згідно із експертним висновком Донецької регіональної міжвідомчої експертної ради з встановлення причинного зв'язку захворювань та інвалідності з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та їх професійного характеру, від 17.01.1992 року№4225/125-1, позивачу ОСОБА_1 був встановлений діагноз, та встановлено, що захворювання пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, та з виконанням обов'язків воєнної служби.
Згідно із довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги, Серія: ДОН-04 №070436 від 04.06.2007 року, та Серія: ДОН-05 №090464 від 04.06.2007 року - Висновки МСЕК, позивачеві ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлена ІІІ група інвалідності - захворювання пов'язане з виконанням обов'язків у/службі по ЛНА на ЧАЕС. Інвалідність встановлена безстроково.
03 липня 1997 року Донецькою обласною державною адміністрацією на ім'я ОСОБА_1 , було видане посвідчення «Громадянина який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1)». Посвідчення безтермінове, до якого позивачеві 05.06.2007 року Донецькою ОДА також була видана вкладка № НОМЕР_6 , як особі - учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або потерпілій від Чорнобильської катастрофи, а саме: учасника ЛНА на ЧАЭС». Вкладка безтермінова.
До висновків про направлення документів на розгляд до Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, Міністерства соціальної політики України, відповідач Регіональна комісія з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи дійшов у зв'язку із тим, що у наявних документах відсутні дні виїзду на об'єкти або в населенні пункти зони відчуження.
Комісія зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України у своєму рішенні також дійшла висновку про непідтвердженя факту виконання позивачем робіт у зоні відчуження. У зв'язку із чим зазначено про вилучення посвідчення.
Проте з таким рішенням Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України погодитись не можна, оскільки таке прийнято без урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття.
Так, згідно із копією архівної довідки № 24/17609 від 01.07.1993 року виданою Управлінням хімічних військ Прикарпатського військового округу, яка надавалась на розгляд обом Комісіям відповідачів, позивач ОСОБА_1 , у складі військової частини НОМЕР_4 (Буда-Варовичі) виконував задачі по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження з 20.06.1986 року по 08.10.1986 року.
У 1986 році до 01 липня - 11 днів;
- до 31 грудня - 100 днів, в тій самій кількості в населених пунктах: Буда-Варовичі з 20.06 по 08.10.86 р.
Згідно із наданою на запит Регіональної комісії довідкою Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 27 травня 2019 року № 0147/07-1681, відповідно до архівних документів військової частини № 55064 встановлено, що позивач ОСОБА_1 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 21.06.1986 року (наказ № 47) по 09.10.1986 року (наказ № 158).
Дні виїзду у зони (на об'єкти, населені пункти) - не відображені. Отримав дозу опромінення - не відображено.
В документах військової частини відображено отримання тільки добових грошей. Місце дислокації військової частини за вказаний період: Буда-Варовичі.
Отже, з вищевказаної довідки слідує виключно те, що в архівних документах військової частини № 55064, у складі якої позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, у періодз 21.06.1986 року по 09.10.1986 року - не відображені дні виїзду у зони (на об'єкти, населені пункти), та про отриману дозу опромінення.
Поряд із цим, вищевказана довідка жодних посилань на «невиїзди» позивача на об'єкти або в населені пункти зони відчуження, чи невиконання ним робіт/неприйняття участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, - також не містить.
Також, с. Буда-Варовичі значиться як місце дислокації військової частини № 55064, а не як зона (населений пункт зони) відчуження.
Суд також зазначає, що відповідно до п. 11 Порядку №551, документом, на підставі якого видається посвідчення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, зазначений військовий квиток.
Сторонами не заперечується, що на розгляд Комісій обох відповідачів була представлена копія військового квитка позивача, Серія: НОМЕР_3 , в якому проставлена чітка відмітка про те, що ОСОБА_1 , у період з 20.06.1986 року по 08.10.1986 року - приймав участь в роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Крім того, суд наголошує, що п. 11 Порядку №551 чітко закріплено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС посвідчення видаються на підставі одного з таких документів: особам з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких установлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, - на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов'язаної з Чорнобильською катастрофою.
Як вже неодноразово зазначалося, та не є спірним у справі, позивач, згідно із експертним висновком Донецької регіональної міжвідомчої експертної ради з встановлення причинного зв'язку захворювань та інвалідності з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та їх професійного характеру, від 17.01.1992 року№4225/125-1, має захворювання яке пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, та з виконанням обов'язків воєнної служби. За висновками МСЕК, позивачеві встановлена ІІІ група інвалідності - захворювання пов'язане з виконанням обов'язків у/службі по ЛНА на ЧАЕС, - безстроково, про що Селидовським УСЗН було видане відповідне посвідчення, Серія: Б №343807 від 26 березня 1999 року, - безтерміново, а 03 липня 1997 року Донецькою ОДА позивачеві було видане посвідчення «Громадянина який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1)» - безтермінове, із вкладкою до нього - учасника ЛНА на ЧАЭС».
Отже, позивач є особою з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до категорії 1, щодо якої установлений причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, у зв'язку із чим, у відповідності до п. 11 Порядку №551, посвідчення йому видається на підставі одного з таких документів, як довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов'язаної з Чорнобильською катастрофою.
В порушення зазначених вимог п. 11 Порядку №551, така довідка була представлена на розгляд Комісій обох відповідачів, однак ними до уваги прийнята не була, як не були прийняті й усі інші наявні у справі позивача документи, які підпадають під визначений п. 11 Порядку перелік документів, на підставі одного з яких видається посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та які містять усю необхідну інформацію.
Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно статей 74-76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно частин першої - третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У відзиві на позовну заяву, відповідачем Регіональною комісією зазначено про те, що додані до позовної заяви копії документів не засвідчені позивачем відповідно до вимог чинного законодавства, однак, поряд із цим, жодних доводів стосовно неналежності/недопустимості представлених позивачем копій документів, чи недостовірності/помилковості зазначеної в них інформації, тощо, відповідачем не наведено. Разом з тим, суд зазначає про наявність усіх представлених позивачем копій документів в матеріалах його особової справи щодо встановлення статусу особи учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Копія довідки від 06.03.01 року №51/1/2216, про ненадання якої на розгляд Регіональної комісії, також посилається відповідач у своєму відзиві, згідно із представленою суду копією Протоколу № 9 засідання Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при Міністерстві соціальної політики України від 19 грудня 2019 року м. Київ, містилася у переліку представлених на розгляд Комісії зі спірних питань документів (довідка від 06.03.01 року №51/1/2216).
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає, що позивачем, який є особою з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, щодо якої встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, доведений факт того, що він брав участь у роботах, пов'язаних з усуненням наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження у 1986 році (що фактично і ставилось під сумнів відповідачами), що відповідно до положень ст.ст.10,14 Закону №796-ХІІ свідчить про право позивача на одержання відповідного посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1 серії А.
Отже, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, Міністерства соціальної політики України оформлене Протоколом № 9 від 19 грудня 2019 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
При цьому, на переконання суду, відомості в наданих позивачем документах, не спростовують факт участі позивача в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження.
Крім цього, вирішуючи спір, суд зважає на таке.
Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України, п. 59 рішення у справі Мельниченко проти України, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України тощо).
Це, звичайно, не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, іншими словами, людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично.
Більше того, відповідно до статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою. А в ст.1 Протоколу №12 до цієї Конвенції передбачена загальна заборона дискримінації: 1.Здійснення будь-якого передбаченого законом права забезпечується без дискримінації за будь-якою ознакою, наприклад за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національної меншини, майнового стану, народження або за іншою ознакою. 2. Ніхто не може бути дискримінований будь-яким органом державної влади за будь-якою ознакою, наприклад за тими, які зазначено в пункті 1.
Варто зазначити, що дискримінація може бути прямою (різне поводження до людей в однаковій ситуації) та непрямою (однакове поводження з людьми, незважаючи на те, дехто з них знаходиться в певній особливій ситуації).
Так, у справі Тлімменос проти Греції (Thlimmenos v. Greece, рішення від 06.04.2000, заява № 34369/97) ЄСПЛ наголосив, що згідно зі статтею 14 Конвенції право не зазнавати дискримінації у користуванні правами, гарантованими Конвенцією, порушується, коли Держави ставляться по-різному до осіб в аналогічних ситуаціях, не забезпечуючи при цьому об'єктивного та розумного виправдання. Однак, це не єдиний аспект заборони дискримінації у статті 14 Конвенції. Право не зазнавати дискримінації у користуванні правами, гарантованими Конвенцією, також може бути порушене, коли Держави, не маючи об'єктивних і розумних підстав, не застосовують різний підхід до осіб, які перебувають у ситуаціях, що істотно відрізняються.
Крім цього, Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на позицію відповідачів, доцільно зазначити, що дискримінація у правовідносинах, які є предметом даного судового розгляду, може проявлятись у тому, що за наявності у позивача протягом тривалого часу статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, суб'єкти владних повноважень при оцінці документів віддавали перевагу тим, в яких містяться відомості, що не дають безумовних підстав для підтвердження вказаного вище статусу, над тими документами, в яких міститься інформація, що дає правові підстави для висновку про законність наданого раніше позивачу статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії.
Відповідач Комісія зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, Міністерства соціальної політики України, заперечуючи проти задоволення даного позову, не зазначив обґрунтованих мотивів прийняття рішення, оформленого протоколом № 9 від 19грудня 2019 року, й не обґрунтував чому при прийнятті такого, ним було віддано перевагу виключно відомостям, зазначеним у згаданих позивачем довідках, сукупний аналіз яких дає підстави для висновку, що позивач виконував роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження, що є підставою для надання йому статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1, а тому таке рішення яке оформлене протоколом № 9 від 19 грудня 2019 року підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Щодо вимог позивача про визнання неправомірними та скасування рішень Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Донецької обласної державної адміністрації, оформлених Протоколами № 7 від 17.04.2019 року та № 9 від 26.06.2019 року про направлення запитів до Галузевого державного архіву, та оформлених Протоколами №10 від 19.07.2019 року та №13 від 09.10.2019 року про направлення документів на розгляд Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, Міністерства соціальної політики України, у зв'язку із тим, що у наданих документах відсутні дні виїзду на об'єкти або в населені пункти зони відчуження осіб за списком: 113 ОСОБА_1 , а також зобов'язання Міністерства соціальної політики України в особі Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та Донецької обласної державної адміністрації в особі Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи провести заміну та видати позивачу посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» нового зразка у відповідності до Постанови КМУ № 551 від 11.07.2018 року, суд зазначає наступне.
Розпорядженням голови Донецької обласної державної адміністрації, керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 21.08.2018 р. №1026/5-18 на виконання абзацу 3,4 пункту 7 вищевказаної Постанови № 551 затверджено Положення про Регіональну комісію з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до пунктів 1, 4 зазначеного Положення, комісія з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є постійно діючим колегіальним органом Донецької обласної державної адміністрації, який утворюється розпорядженням голови Донецької обласної державної адміністрації з метою вирішення питань щодо визначення статусу осіб, в тому числі учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Основними завданнями Регіональної комісії є: аналіз та розгляд документів, які відповідно до Порядку видачі посвідчень є підставою для видачі посвідчень; розгляд питань щодо встановлення (підтвердження) статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, встановлення факту необґрунтованої видачі посвідчення відповідної категорії, прийняття рішення щодо видачі (відмови у видачі, вилучення) відповідних посвідчень згідно з нормами Порядку.
Суд зазначає, що Регіональною комісією з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи при отриманні від позивача документів, було прийнято рішення щодо направлення документів позивача на розгляд Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, Міністерства соціальної політики України, яким було здійснено аналіз та розгляд документів, відповідно до Порядку видачі посвідчень в зв'язку з виявленням в наданих документах відсутності довідки про дні виїзду на об'єкти або в населені пункти зони відчуження.
Як вказано вище, п.11 Порядку №551 передбачено, що посвідчення видаються уповноваженими органами за місцем проживання (реєстрації) особи на підставі рішень комісій з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, утворених уповноваженими органами.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною 2 ст.9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зважаючи на обставини справи, враховуючи, що настання для позивача негативних наслідків пов'язане з ухваленням Регіональною комісією рішень оформлених Протоколами №10 від 19.07.2019 року та №13 від 09.10.2019 року щодо направлення документів на розгляд Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, Міністерства соціальної політики України, у зв'язку із тим, що у наданих документах відсутні дні виїзду на об'єкти або в населені пункти зони відчуження осіб за списком: 113 ОСОБА_1 , суд доходить висновку, що належним та достатнім способом захисту порушеного права, у даному випадку є визнання протиправними та скасування означених рішень Регіональної комісії оформлених Протоколами №10 від 19.07.2019 року та №13 від 09.10.2019 року в частині направлення документів на розгляд Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, Міністерства соціальної політики України, у зв'язку із тим, що у наданих документах відсутні дні виїзду на об'єкти або в населені пункти зони відчуження осіб за списком: 113 ОСОБА_1 , та зобов'язання Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи прийняти рішення про видачу позивачеві ОСОБА_1 посвідчення Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорії 1) серії А синього кольору.
Враховуючи викладене, системно проаналізувавши приписи законодавства України, з'ясувавши всі обставини справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат між сторонами не здійснюється, оскільки позивач, відповідно до положень п. 10 ч. 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», є звільненим від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.
Керуючись ст. ст. 2, 7-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 122-124, 126-128, 130, 133-135, 138-140, 143, 150- 154, 158-163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_7 ) до Міністерства соціальної політики України в особі комісії зі спірних питань визначення статусу осіб які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Еспланадна, 8/10, ЄДРПОУ: 37567866), Донецької обласної державної адміністрації в особі Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (місцезнаходження: 84306, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Олекси Тихого, буд. 6, ЄДРПРОУ: 00022473) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Донецької обласної державної адміністрації, зафіксовані у Протоколах №10 від 19.07.2019 року та №13 від 09.10.2019 року в частині направлення документів на розгляд Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, Міністерства соціальної політики України, у зв'язку із тим, що у наданих документах відсутні дні виїзду на об'єкти або в населені пункти зони відчуження осіб за списком: 113 ОСОБА_1 .
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, Міністерства соціальної політики України, про відсутність правових підстав для підтвердження статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ОСОБА_1 про не підтвердження факту виконаних робіт у зоні відчуження та вилучення з повідомленням місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування посвідчення, яке оформлене Протоколом № 9 від 19 грудня 2019 року.
Зобов'язати Регіональну комісію з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Донецької обласної державної адміністрації прийняти рішення про видачу ОСОБА_1 посвідчення Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорії 1) серії А синього кольору.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення складене у повному обсязі та підписане 03 липня 2020 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 295 КАС України а також інші процесуальні строки щодо апеляційного оскарження, продовжуються на строк дії такого карантину.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.Б. Христофоров