Україна
Донецький окружний адміністративний суд
26 червня 2020 р. Справа№200/3649/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непоновлення нарахування та виплати позивачці допомоги при народженні дітей: сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати відповідача поновити нарахування та виплату позивачці раніше призначеної їй допомоги при народженні дитини, на дітей: сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з виплатою усієї заборгованості, що виникла за період її несплати, починаючи з 01 серпня 2014 року, на картковий рахунок в установі АТ «Ощадбанк»;
- рішення суду звернути до негайного виконання у межах виплати допомоги при народженні дитини за один місяць.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку із народженням позивачкою ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Донецьку дітей: сина ОСОБА_2 , та доньки ОСОБА_3 , рішенням Управління праці та соціального захисту населення міста Донецька від 05 вересня 2013 року, позивачці була призначена державна допомога при народженні дитини, із строком виплати з 01 серпня 2013 року по 31 серпня 2019 року. Однак, у зв'язку із проведенням бойових дій на сході України, органи УСЗН, зокрема у м. Донецьку, припинили свою діяльність, внаслідок чого, з серпня 2014 року, виплата допомоги при народженні дитини позивачці не здійснювалась. 18 листопада 2019 року позивачка разом із дітьми були взяті на облік Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації, як внутрішньо переміщені особи, зареєстрованим фактичним місцем проживання/перебування яких є м. Волноваха Донецької області. 18 листопада 2019 року позивачка звернулась до відповідача із заявою про поновлення/призначення допомоги при народженні дитини на дітей ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 , та виплату заборгованості, яка утворилась з серпня 2014 року, на що отримала рішення відповідача про відмову в призначенні соціальної допомоги від 10 грудня 2019 року, мотивоване тим, що на час звернення позивачки, дітям ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 , виповнилося 6 років, та згідно електронної справи яка надійшла з Інформаційно-обчислювального центру Міністерства соціальної політики України № 013-177579/п від 26 листопада 2019 року, допомога призначена по 31 серпня 2019 року.
Вважає таку бездіяльність відповідача щодо непоновлення нарахування та виплати позивачці допомоги при народженні дітей протиправною, оскільки вона прямо порушує право її дітей на соціальний захист, у зв'язку із чим наполягала на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
У поданому до суду відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі посилаючись на відсутність підстав для призначення позивачці допомоги при народженні дитини з огляду на те, що нею був пропущений встановлений законом 12-ти місячний строк з дня народження дитини, для звернення за такою допомогою. Звернення за допомогою відбулося лише 18 листопада 2019 року, без зазначення підстав (надання підтверджуючих документів), що спричинили пропуск строку звернення за призначенням такої допомоги. Натомість допомога при народженні дитини, позивачці була призначена строком до 31 серпня 2019 року, а тому здійснення призначення/поновлення такої допомоги, після спливу визначених строків, не є можливим та суперечить положенням чинного законодавства, у зв'язку із чим просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою суду від 08 квітня 2020 року провадження у справі було відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідно до п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки, зокрема, щодо подання доказів, витребування доказів, подання відзиву та відповіді на відзив, розгляду адміністративної справи, продовжуються на строк дії такого карантину.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Суд враховує, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи вищезазначене та зважаючи на те, що позиція сторін стосовно предмета спору зрозуміла, в матеріалах справи достатньо документів для розгляду справи по суті, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу, суд проводить розгляд справи у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами. Саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів, участь учасників справи в судовому засіданні судом обов'язковою не визнавалась, та сторонами не повідомлено причин, які безпосередньо перешкоджають розгляду даної справи за наявними у ній доказами.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивачка ОСОБА_1 є громадянкою України та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що стверджується копією паспорта громадянина України, серія: НОМЕР_1 (а.с. 6-6з.б.).
Згідно із копією свідоцтва про народження ОСОБА_2 , серія: НОМЕР_2 , він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Донецьк, та його батьками записані: ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (а.с. 8).
Згідно із копією свідоцтва про народження ОСОБА_3 , серія: НОМЕР_3 , вона народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Донецьк, та її батьками записані: ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (а.с. 7).
Згідно із копією рішення Петровського УПСЗН м. Донецька, Про призначення допомоги сім'ям з дітьми, від 05 вересня 2013 року, за заявою позивачки ОСОБА_1 , від 27 серпня 2013 року, їй була призначена державна допомога при народженні дитини, зокрема на дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із строком виплати - з 01 серпня 2013 року по 31 серпня 2019 року (а.с. 9-10).
Згідно із копією довідки від 18.11.2019 року № 1438-5000231356 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, 18.11.2019 року, позивачка була взята на облік Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації, як внутрішньо переміщена особа з міста Донецька, а саме: АДРЕСА_1, за адресою фактичного місця проживання/перебування: АДРЕСА_2 (а.с. 11).
Згідно із копією довідки від 18.11.2019 року № 1438-5000231366 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, 18.11.2019 року, на облік Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації, як внутрішньо переміщена особа з міста Донецька, а саме: АДРЕСА_1, за адресою фактичного місця проживання/перебування: АДРЕСА_2 , був узятий малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , законним представником якого, що його супроводжує, зазначена ОСОБА_1 (а.с. 12).
Згідно із копією довідки від 18.11.2019 року № 1438-5000231382 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, 18.11.2019 року, на облік Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації, як внутрішньо переміщена особа з міста Донецька, а саме: АДРЕСА_1, за адресою фактичного місця проживання/перебування: АДРЕСА_2 , була узята малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , законним представником якої, що її супроводжує, зазначена ОСОБА_1 (а.с. 13).
Згідно із копією заяви Про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг, 18 листопада 2019 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до відповідача УСЗН Волноваської районної державної адміністрації із заявою, яка була зареєстрована за № 3305/3, в якій просила призначити державну допомогу сім'ям з дітьми, а саме: державну допомогу при народженні дитини.
Згідно із копією рішення УСЗН Волноваської районної державної адміністрації Про відмову в призначенні соціальної допомоги від 10 грудня 2019 року, позивачці було відмовлено у призначенні державної допомоги при народженні дитини, за її заявою від 18.11.2019 року № 3305/3, на підставі ст. 11 та ст. 12 ЗУ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», оскільки на момент звернення дітям ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виповнилося 6 років, згідно електронної справи яка надійшла з Інформаційно-обчислювального центру Міністерства соціальної політики України № 013-177579/п від 26 листопада 2019 року, допомога призначена по 31 серпня 2019 року (а.с. 19).
Згідно із листом від 29.01.2020 року № 10-14/00654, наданим УСЗН Волноваської районної державної адміністрації на адвокатський запит, також повідомлено, що оскільки дітям ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виповнилося 6 років, то заявниця втратила право на призначення/подовження допомоги при народження дитини. Додатково зазначено про неможливість здійснення призначення/подовження допомоги у програмному забезпеченні АСОПД/соц., після спливу строку (досягнення дитиною відповідного віку) (а.с. 18-18 з.б.).
Дослідивши спірні правовідносини та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про охорону дитинства», з метою створення належних матеріальних умов для виховання дітей у сім'ях держава надає батькам або особам, які їх замінюють, соціальну допомогу, передбачену Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та іншими законами України.
Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.3 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», відповідно до цього Закону призначаються такі види державної допомоги сім'ям з дітьми, зокрема як допомога при народженні дитини.
Згідно із ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.
Відповідно до ч. 7 ст.11 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.
Як встановлено з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, позивачці, на підставі рішення Петровського УПСЗН м. Донецька, Про призначення допомоги сім'ям з дітьми, від 05 вересня 2013 року, була призначена державна допомога при народженні дитини, зокрема на дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із строком виплати - з 01 серпня 2013 року по 31 серпня 2019 року, виплата якої була припинена з серпня 2014 року у зв'язку із початком бойових дій на території Донецької та Луганської областей, та проведенням антитерористичної операції.
Відповідно до частини 9 статті 11 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (в редакції чинній станом на час припинення виплати позивачці допомоги (редакція від 01.07.2014 року) передбачено, що виплата допомоги при народженні дитини припиняється у разі:
- позбавлення отримувача допомоги батьківських прав;
- відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав;
- тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання;
- припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини;
- нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини;
- у разі виникнення інших обставин.
(абзац сьомий частини дев'ятої статті 11 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду №3-рп/2016 від 08.06.2016).
Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1751 затверджено Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми (далі - Порядок №1751), який визначає умови призначення і виплати таких видів державної допомоги сім'ям з дітьми, передбачених Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»: 1) допомога у зв'язку з вагітністю та пологами (пункти 3-9 цього Порядку); 2) допомога при народженні дитини (пункти 10-16 цього Порядку); 4) допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування (пункти 25-32 цього Порядку); 5) допомога на дітей одиноким матерям (пункти 33-38 цього Порядку); 6) допомога при усиновленні дитини (пункти 39-42 цього Порядку).
Відповідно до пункту 13 Порядку №1751, (в редакції чинній станом на час припинення виплати позивачці допомоги (редакція від 04.07.2014 року) виплата допомоги при народженні дитини припиняється у разі:
- позбавлення отримувача допомоги батьківських прав;
- відмови отримувача допомоги від виховання дитини;
- нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини;
- відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав;
- тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання, крім дітей, які народилися під час перебування матері в слідчому ізоляторі або установі виконання покарань за умови перебування дитини разом з матір'ю;
- припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини;
- перебування отримувача допомоги у місцях позбавлення волі за рішенням суду;
- усиновлення дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування;
- смерті дитини;
- смерті отримувача допомоги;
- виникнення інших обставин - (в подальшому абз. 30 - виключений на підставі Постанови КМ №722 від 27.09.2017).
Виплата допомоги припиняється з місяця, що настає за місяцем, в якому виникли зазначені обставини, за рішенням органу, який призначив допомогу.
Згідно із п. 13 Порядку №1751, виплата допомоги поновлюється у випадках, передбачених абзацами двадцятим - двадцять сьомим, двадцять дев'ятим і тридцятим цього пункту, у разі, коли особа, що фактично здійснює догляд за дитиною (один з батьків дитини, опікун), звернулася протягом дванадцяти місяців після припинення виплати допомоги до органу, що призначив допомогу, з письмовою заявою.
У разі влаштування дитини до дитячого закладу на повне державне утримання виплата раніше призначеної допомоги поновлюється органами соціального захисту населення шляхом перерахування коштів на відкритий в установі уповноваженого банку рахунок дитини.
Згідно із п. 14 Порядку №1751, допомога при народженні дитини, не одержана через смерть одного з батьків, якому ця допомога була призначена, виплачується матері (батьку, опікуну) за умови звернення за нею не пізніше ніж через 12 місяців після смерті отримувача допомоги.
Рішення органу, який призначив позивачці допомогу при народженні дитини, - про припинення виплати такої допомоги, із зазначенням обставин які слугували причиною зупинення такої виплати, матеріали справи не містять. Позивачкою зазначено, та відповідачем не заперечується, що припинення виплати позивачці раніше призначеної допомоги при народженні дитини на дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відбулося внаслідок проведення бойових дій на території Донецької та Луганської областей, у зв'язку із чим припинили свою діяльність відповідні органи УСЗН.
Порядок №1751, не регулює порядок поновлення виплати державної допомоги при народженні дитини, виплата якої була припинена з підстав, які не передбачені Порядком №1751, а тому і строк звернення за поновленням виплати не регулюється таким Порядком.
При цьому, суд під час вирішення позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у непоновленні нарахування та виплати позивачці допомоги при народженні дитини на дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виходить з приписів ч. 2 ст.19 Конституції України, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В даному випадку відсутні протиправні дії/бездіяльність відповідача, оскільки рішення про припинення спірних виплат не ухвалювалось УСЗН Волноваської районної державної адміністрації, в свою чергу під час звернення позивачки до УСЗН Волноваської районної державної адміністрації, у останнього були відсутні повноваження щодо поновлення позивачці виплати допомоги, оскільки питання поновлення виплати допомоги, виплата якої була припинена з підстав, які не передбачені Порядком №1751, чинне законодавство України не містить.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо непоновлення нарахування та виплати позивачці допомоги при народженні дитини.
Натомість, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 6 КАС України, звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини (ч.4 ст.6 КАС України).
Згідно із ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч. 7 ст. 7 Сімейного кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно із пунктом 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 10 Порядку №1751, допомога при народженні дитини надається одному з батьків дитини, опікуну, які постійно проживають разом з дитиною, з метою створення належних умов для її повноцінного утримання та виховання.
Отже, допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам. Неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 14 лютого 2018 року у справі №591/610/16-а, від 2 жовтня 2018 року у справі №495/3711/17, від 20.11.2018 у справі №226/317/17.
При цьому суд наголошує, що позивачка та її дитина є громадянами України, тобто, мають такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, оскільки законодавство України не допускає обмеження прав на соціальний захист, зокрема, права на отримання допомоги при народженні дитини. Відповідно до правової позиції Європейського Суду з прав людини, викладеної у п. 23 рішення «Кечко проти України» від 08 листопада 2005 року, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримані всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
Крім того, під час прийняття рішення суд враховує також й те, що звернення позивачки до УСЗН лише у 2019 році відбулось з поважних причин, а саме зумовлених проведенням АТО на території Донецької та Луганської областей України.
За таких обставин, суд доходить висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачці недоотриману державну допомогу при народженні дитини, на дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виплата якої була припинена з серпня 2014 року.
Позовні вимоги про зобов'язання відповідача виплатити усю суму заборгованості, що виникла за період її несплати, починаючи з 01 серпня 2014 року, на картковий рахунок в установі АТ «Ощадбанк», задоволенню не підлягають як передчасні, оскільки спір щодо проведення виплати такої заборгованості та її розміру наразі відсутній, і може виникнути лише в процесі виконання рішення суду, яким було захищено право позивачки шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачці недоотриману державну допомогу при народженні дитини, виплата якої була припинена з серпня 2014 року.
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить з наступного.
Ухвалою суду від 08 квітня 2020 року позивачці було відстрочено сплату судового збору за звернення до суду із даним позовом до ухвалення судового рішення у справі.
Нормами частини другої статті 133 КАС України встановлено, що якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Згідно із положеннями частини першої статті 139 КАС України, при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 3 зазначеної статті встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим, частиною 8 статті 139 КАС України передбачено, що у випадку якщо, зокрема, спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
З урахуванням встановлених обставин у справі, враховуючи, що спір в даному випадку виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд приходить до висновку про необхідність покладення на відповідача судових витрат у повному обсязі, а саме в сумі - 840,80 грн., які слід стягнути за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 2, 7-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 122-124, 126-128, 130, 133-135, 138-140, 143, 150- 154, 158-163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , зареєстроване фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) до Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації (місцезнаходження: Донецька область, м. Волноваха, вул. Гагаріна, 36, ЄДРПОУ: 03197227) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , за її заявою від 18 листопада 2019 року № 3305/3, недоотриману державну допомогу при народженні дитини, на дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виплата якої була припинена з серпня 2014 року.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації (місцезнаходження: Донецька область, м. Волноваха, вул. Гагаріна, 36, ЄДРПОУ: 03197227) на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Рішення складене у повному обсязі та підписане 26 червня 2020 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 295 КАС України а також інші процесуальні строки щодо апеляційного оскарження, продовжуються на строк дії такого карантину.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.Б. Христофоров