Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про повернення позовної заяви
06 липня 2020 р. Справа №200/6295/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кочанова П.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 від імені неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Андріївської сільської ради Слов'янського району Донецької області, третя особа Служба у справах дітей Андріївської сільської ради Слов'янського району Донецької області про визнання протиправною та скасування відмови у знятті з реєстрації та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивачі, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 від імені неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 звернулись до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Андріївської сільської ради Слов'янського району Донецької області, третя особа Служба у справах дітей Андріївської сільської ради Слов'янського району Донецької області, в якому просять суд:
- визнати протиправною та скасувати відмову посадових осіб Андріївської сільської ради Слов'янського району Донецької області у знятті з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою; АДРЕСА_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_6 в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 за адресою: АДРЕСА_1 ,
- зобов'язати Андріївську сільську раду Слов'янського району Донецької області повторно розглянути заяву представника позивачів Сєргєєвої Рути Альгімантівни щодо зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_6 в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 за адресою: АДРЕСА_1 ,
- стягнути з Андріївської сільської ради Слов'янського району Донецької області понесені позивачами витрати по сплаті судового збору.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Ознайомившись із позовною заявою, суд встановив її невідповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на наступне.
Статтею 160 КАС України визначено, що позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
З аналізу наведеної правової норми вбачається, що позовна заява подається до суду в письмовій формі і повинна бути підписана позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Як вбачається з позовної заяви, після прохальної частини, зазначено прізвища позивачів та проставлено підписи, які не відповідають підписам позивачів у паспортах, копії яких додані до позову, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що позовна заява не підписана позивачами.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
До позовної заяви додано копії документів, які засвідчено представником позивачів Сєргєєвою Рутою Альгімантівною , яка діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №2333., копію якого додано до позовної заяви.
Згідно з ч. 1 ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 Кодексу адміністративного судочинства України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Відповідно до ч.4 ст. 59 Кодексу адміністративного судочинства України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Відповідно до п.2 ч.1 ст.20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об'єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами.
Згідно п.п.15.4 п.15 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого Рішенням Ради адвокатів України від 17.12.2012 року за №36, ордер містить наступні реквізити: назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності, відповідно до статті 19 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
В контексті наведеного слід додати, що відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" найменування юридичної особи повинно містити інформацію про її організаційно-правову форму (крім державних органів, органів місцевого самоврядування, органів влади Автономної Республіки Крим, державних, комунальних організацій, закладів, установ, а також випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини) та назву.
Назва юридичної особи може складатися з власної назви юридичної особи, а також містити інформацію про мету діяльності, вид, спосіб утворення, залежність юридичної особи та інші відомості згідно з вимогами до найменування окремих організаційно-правових форм юридичних осіб, установленими Цивільним, Господарським кодексами України та цим Законом (ч. 3 ст. 16 зазначеного Закону).
З аналізу вказаних норм вбачається, що законодавцем чітко відокремлені судові органи, як такі що повинні бути окремо зазначені в графі "назва органу, в якому надається правова допомога" ордеру на надання правової допомоги.
Отже, в ордері на надання правової допомоги має бути зазначено конкретну назву такого органу, зокрема суду.
Судом встановлено, що до адміністративного позову на підтвердження повноважень адвоката подано копії ордерів серії ДН №056471 від 10.03.2020 щодо представництва інтересів ОСОБА_2 , ДН №056475 від 10.03.2020 щодо представництва інтересів ОСОБА_5 , ДН №056474 від 10.03.2020 щодо представництва інтересів ОСОБА_4 .
З вищезазначених копій ордерів, вбачається, що в графі назва органу, у якому надається правова допомога адвокатом зазначено, що правова допомога надається у "у адвоката, що здійснює адвокатську діяльність індивідуально".
Таким чином, найменування Донецького окружного адміністративного суду як органу, в якому представник має право надавати правову допомогу позивачам, ордер не містить.
З вищевикладеного, суд приходить до висновку про те, що до позову не додано документу, що підтверджує повноваження адвоката представляти інтереси позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 в Донецькому окружному адміністративному суді, таких як довіреність або ордер, видані відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Вищевикладене узгоджується з правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05.06.2019р. у справі № 9901/847/18, провадження №11-44заі19, від 03.07.2019 у справі № 9901/939/18, провадження № 11-1521заі18, в ухвалі Верховного Суду від 29.07.2019р. у справі №620/4113/18, адміністративне провадження №К/9901/20184/19.
Окрім того, судом встановлено, що до матеріалів позовної заяви на підтвердження повноважень адвоката щодо представництва інтересів ОСОБА_1 надано довіреність НАВ 582491
Проте, відповідно до змісту вказаної довіреності, вона спрямована на уповноваження громадянки Сергієвої Рути Альгімантівни управляти та розпоряджатися належними ОСОБА_1 на праві приватної власності: житловим будинком з господарськими та побутовими будівлями та спорудами та земельною ділянкою площею 0,1980 га надою для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 (дванадцять). Для цього представникові надано право вчиняти юридично значимі дії, пов'язані з цим дорученням. У довіреності відсутні посилання про наявність повноважень адвоката діяти в інтересах ОСОБА_1 в судах адміністративної юрисдикції.
На підтвердження повноважень адвоката представляти інтереси ОСОБА_1 додано також довіреність 31 АБ 1495056, видану нотаріусом Шебекінського нотаріального округу Білгородської області Російської федерації, згідно якої остання спрямована на уповноваження громадянки Сергієвої Рути Альгімантівни : продати за ціну і на умовах на свій розсуд належної ОСОБА_1 земельної ділянки та житлового будинку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (дванадцять). Для цього представникові надано право вчиняти дії, пов'язані з цим дорученням.
Розглянувши вищезазначену довіреність, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: довіреністю фізичної або юридичної особи.
Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою (частина друга статті 59 КАС України).
Відповідно до частини шостої статті 59 КАС України оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.
Враховуючи вищевикладене, позивач має право на звернення до суду через представника лише на підставі документу, що посвідчує його повноваження у визначеному законом порядку.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Так, порядок консульської легалізації встановлюється Міністерством закордонних справ України (стаття 54 Консульського статуту України, затвердженого Указом Президента України від 02 квітня 1994 року № 127/94) та Інструкцією про порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні і за кордоном, затвердженою наказом Міністерства закордонних справ України від 04 червня 2002 року № 113 та зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 26 червня 2002 року № 535/6823.
Законом України від 10 січня 2002 року № 2933-III «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів» Україна приєдналась до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів 1961 року.
Відповідно до статті 34 Закону України від 23 червня 2005 року № 2709-IV «Про міжнародне приватне право» порядок видачі, строк дії, припинення та правові наслідки припинення довіреності визначаються правом держави, у якій видана довіреність.
Згідно з статтею 13 Закону України від 23 червня 2005 року № 2709-IV «Про міжнародне приватне право» документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
За змістом статті 2 Конвенції кожна з договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території.
Єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений (стаття 3 Конвенції).
У статті 4 цієї Конвенції вказано, що передбачений в частині першій статті 3 апостиль проставляється на самому документі або на окремому аркуші, що скріпляється з документом; він повинен відповідати зразку, що додається до цієї Конвенції.
Однак, апостиль може бути складений офіційною мовою органу, що його видає. Типові пункти в апостилі можуть бути викладені також іншою мовою.
Разом з тим, додана до адміністративного позову довіреність не містить відмітки про її легалізацію в установленому законодавством порядку (відсутність апостиля компетентного органу держави, в якій документ був складений).
Одночасно суд вважає за необхідне вказати таке.
Пунктом 10 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року № 2 Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України звернуто увагу, що Україна є учасницею окремих міжнародних договорів, якими скасовуються будь-які додаткові засвідчення офіційних документів, що подаються до установ держав-учасниць такого Договору. Такими є договори про правову допомогу між Україною та Грузією, Молдовою, Узбекистаном, Литвою, Латвією, Естонією, Чехією, Угорщиною, Польщею, Монголією, Македонією, В'єтнамом, КНР та іншими. У відносинах між Україною та країнами СНД чинною є Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року. Згідно зі статтею 13 цієї Конвенції та міжнародними договорами про правову допомогу документи, які на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні та користуються на території інших Договірних Сторін, є доказовою силою офіційних документів.
Проте, згідно змісту Конвенції її дія не є універсальною, тоді як згідно змісту Конвенції визначено коло відносин, на які розповсюджується її дія. Зокрема, згідно статті 2 Конвенції визначено, що громадяни кожної з Договірних Сторін, а також особи, що проживають на її території, користуються на територіях інших Договірних Сторін у відношенні своїх особистих та майнових прав таким же правовим захистом, як і власні громадяни даної Договірної Сторони. Громадяни кожної Договірної Сторони мають право вільно і без перешкод звертатися у суди, до компетенції яких відносяться цивільні, сімейні та кримінальні справи.
Зі змісту Конвенції чітко слідує, що в частині надання правового захисту у цивільних справах вона спрямована саме на приватноправові відносини, тоді як питання оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади Договірних Сторін є публічно-правовими.
Згідно з Цивільним кодексом України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом. Аналогічні положення містилися у Цивільному кодексі УРСР, що діяв станом на момент підписання Конвенції.
Будь-яких застережень щодо поширення дії Конвенції, або включення до складу цивільних відносин також відносин, що мають публічно-правову природу, Конвенція не містить.
Предметом звернення до суду у цій справі є відносини, що мають чітко виражену публічно-правову природу, тому суд вважає, що в даному випадку сфера дії Конвенції не поширюється на правовідносини сторін по справі.
За таких обставин повноваження представника позивача на підписання позову та представництво інтересів у суді мають відповідати вимогам частини шостої статті 58 КАС України, згідно з якою довіреності або інші документи, які підтверджують повноваження представника і були посвідчені в інших державах, повинні бути легалізовані у встановленому законодавством порядку, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Так як Україна і Російська Федерація приєдналися до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, то довіреність має бути оформлена згідно вимог Конвенції шляхом проставлення апостиля компетентним органом Російської Федерації.
Крім того, вказана вище довіреність не містить жодних відміток (засвідчень) її легалізації на території України, через консульство, відповідно до Інструкції про порядок консульської легалізації офіційних документів в України і за кордоном, затвердженої наказом Міністерства закордонних справ України від 04 червня 2002 року № 113 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 26 червня 2002 року № 535/6823.
Отже, суд приходить до висновку, що до позовної заяви не надано передбачених КАС України документів, що підтверджують право Сергеєвої Рути Альгимантівни подавати до суду адміністративної юрисдикції та підписувати позовні заяви та інші процесуальні документи від імені позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 від імені неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , а саме довіреності або ордеру.
Суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, сформульовану в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" (пункт 27), від 30 травня 2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України" (пункт 31) де зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у пункті 55 справи "Креуз проти Польщі", що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти ("Kreuz v. Poland" № 28249/95).
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Відповідно до ч. 6 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді.
Крім того, суд повідомляє, що відповідно до вимог ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
З огляду на вищевикладене, позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 від імені неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Андріївської сільської ради Слов'янського району Донецької області, третя особа Служба у справах дітей Андріївської сільської ради Слов'янського району Донецької області про визнання протиправною та скасування відмови у знятті з реєстрації та зобов'язання вчинити певні дії підлягає поверненню, оскільки позов підписано особою, яка не має права його підписувати.
Повернення позовної заяви не позбавляє позивачів права повторного звернення до адміністративного суду у порядку, встановленому законом (частина 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України).
Керуючись статтями 2, 6-16, 19, 139, 169, 242, 243, 248, 256, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 від імені неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Андріївської сільської ради Слов'янського району Донецької області, третя особа Служба у справах дітей Андріївської сільської ради Слов'янського району Донецької області про визнання протиправною та скасування відмови у знятті з реєстрації та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачам.
Роз'яснити позивачам, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя П.В. Кочанова