Україна
Донецький окружний адміністративний суд
03 липня 2020 р. Справа№200/1440/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Бабіча С.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (далі - відповідач), відповідно до якого просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу суми індексації грошового забезпечення;
- стягнути з відповідача на користь позивача невиплачену індексацію грошового забезпечення у розмірі 662,20 грн.;
- стягнути з відповідача на користь позивача кошти за час затримки виплати індексації при звільненні, починаючи з 29.09.2016 року по день фактичного розрахунку. На день подання позову сума складає 376183,4 грн.
Позивач, в обґрунтування позовних вимог, серед іншого, зазначив, що у 1995 році прийнятий до органів внутрішніх справ України, 06 листопада 2015 року звільнений з органів внутрішніх справ України.
В період з 07 листопада 2015 року по 28 вересня 2016 року проходив службу в Національної поліції України на посаді старшого інспектора Мар'їнського ВП Волноваського ВП ГУНП в Донецькій області.
Зазначає, що станом на день прийняття наказу про звільнення відповідач не провів з ним розрахунків, а саме йому не була нарахована та виплачена індексація грошових доходів на загальну суму 662,20 грн. за період з листопада 2015 року по вересень 2016 року.
З цього приводу позивач звернувся до відповідача з проханням нарахувати та виплатити суму індексації.
Листом № 214зі/2610/-2019 від 26.12.2019 року відповідач повідомив, що грошове забезпечення поліцейських підлягає індексації лише з листопада 2017 року.
Позивач не погоджується з такою позицію відповідача і вважає його бездіяльність щодо ненарахування та невиплати індексації грошових доходів протиправною.
Відповідач надав відзив на позов, відповідно до якого проти позову заперечує, серед іншого, посилаючись на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, який визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 № 782 (набрала чинності 24.10.2017 року) внесено зміни до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, та до об'єктів індексації віднесено грошове забезпечення поліцейських. Отже, з моменту набрання чинності змін до даного нормативно-правового акту поліцейські отримали право на індексацію грошового забезпечення.
З урахуванням цього ОСОБА_1 не здійснювалась індексація грошового забезпечення.
Вважає, що вимога позивача про виплату індексації грошового забезпечення, що виплачувалось йому з листопада 2015 року по вересень 2016 року, є безпідставною.
На підставі зазначеного, просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05 березня 2020 року було запропоновано позивачу, у строк не пізніше 25 березня 2020 року, надати суду:
- належний розрахунок заявлених до стягнення сум індексації, із зазначенням періодів, сум грошового забезпечення, на які нараховується індексація, сум індексації та способу їх розрахунку.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
З огляду на вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути дану справу на підставі наявних у суду матеріалів.
Дослідивши наявні у справі докази, повно і всебічно встановивши всі її обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 (а.с. 6-8).
ОСОБА_1 був взятий на облік як особа, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, що підтверджується відповідною довідкою управління соціального захисту населення від 29.11.2018 року № 0000657899 (1443049436) (а.с. 9), згідно з якою позивач постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 і перемістився та зареєструвався за адресою: АДРЕСА_2 .
Як зазначає позивач та не заперечує відповідач, ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України з 1995 року до 06.11.2015 року, в Національної поліції з 07.11.2015 до 29.09.2016 року.
Згідно з наказом Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 28.09.2016 року № 326 о/с відповідно до розділу VII Закону України "Про Національну поліцію" звільнено зі служби в поліції: за п. 7 ч. 1 ст. 77 (за власним бажанням) майора поліції ОСОБА_1 (М-023656), старшого інспектора Мар'їнського відділення поліції Волноваського відділу поліції з 29 вересня 2016 року. Вислуга років на 29 вересня 2016 року в календарному обчисленні та для виплати грошової допомоги складає - 21 рік 05 місяців 11 днів, у пільговому обчисленні - 34 роки 01 місяць 27 днів. Підстава: рапорт ОСОБА_1 від 05.09.2016 року (а.с. 12).
18 грудня 2019 року позивач звернувся до Головного управління Національної поліції в Донецькій області із заявою, відповідно до якої, зокрема, просив повідомити, чи нараховувалась та виплачувалась йому індексація заробітної плати, що передбачена ч. 5 ст. 94 Закону України "Про національну поліцію та ст. 4 Закону України "Про індексацію" за період з 07.11.2015 року по день звільнення помісячно (а.с. 18).
Листом управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 26.12.2019 року № 214 зі/26/01-2019 стосовно нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з 07.11.2015 по дату звільнення, позивача повідомлено про те, що індексація доходів є державною соціальною гарантією і введена з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності в умовах зростання цін. Обов'язковість виплати індексації гарантується Законом України "Про індексацію грошових доходів населення", а механізм її проведення визначається Порядком проведення індексації грошових доходів населення, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. Порядком проведення індексації не було передбачено проведення індексації грошового забезпечення поліцейських. З метою проведення індексації грошового забезпечення поліцейських, постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 №782 внесені зміни до п. 2 Порядку проведення індексації, доповнивши абзац 5 такою категорією осіб як поліцейські. Так, починаючи з листопада 2017 року, грошове забезпечення поліцейських включено до переліку доходів осіб, чиї грошові доходи підлягають індексації, які одержані в гривнях на території України і не мають разового характеру (а.с. 13-15).
Відповідно до змісту довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за період проходження служби в Мар'їнському відділенні поліції з 07.11.2015 року по 29.09.2016 рік, відсутні відомості про нарахування відповідачем на користь позивача індексації грошового забезпечення у період з листопада 2015 року по вересень 2016 року (а.с.17).
Згідно з довідкою управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 26.12.2019 року № 1544/26/10-2019 про середньоденний розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 становить:
посадовий оклад за липень 2016 року - 2500,00 грн.; за серпень 2016 року - 2500,00 грн.;
оклад за спеціальне звання за липень 2016 року - 2000,00 грн.; за серпень 2016 року - 2000,00 грн.;
надбавка за вислугу років за липень 2016 року - 1800,00 грн.; за серпень 2016 року - 1800,00 грн.;
премія - за липень 2016 року - 2904,30 грн.; за серпень 2016 року - 3628,80 грн.
Разом - за липень 2016 року - 9204,30 грн.; за серпень 2016 року - 9928,80 грн.
Середньоденний розмір грошового забезпечення складає 308,60 грн. (із розрахунку: (9204,30 грн. + 9928,80 грн.)/62 добу) (а.с. 16).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість зароблять собі на життя працю, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Відповідно до частини 5 статті 94 Закону України "Про Національну поліцію", грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.
Згідно статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до вимог частини 1 статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексації належать грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення).
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Відповідно до інформації, яка розміщена на офіційному веб-сайті Держстату України (http://www.ukrstat.gov.ua) у квітні місяці 2016 року величина індексу споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Згідно з частиною 3 статті 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Згідно зі статтею 9 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
Статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 р. №2017-ІІІ (із змінами та доповненнями) визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій.
Відповідно до статті 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" виключно законами України визначається індексація доходів громадян. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Згідно з частиною 2 статті 6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форм власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення затвердженого Постановою КМУ №1078 від 17.07.2003 року з наступними змінами та доповненнями.
Згідно з п. 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Відповідно до абз. 2 п. 1-1 Порядку № 1078 (в редакції чинній станом на 15.09.2015 року) індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2016 року № 77 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078 і від 9 грудня 2015 р. № 1013" внесено зміни до абз. 2 п. 1-1 Порядку № 1078, а саме цифри "101" замінено цифрами "103".
Зазначені зміни, внесені до абз. 2 п. 1-1 Порядку № 1078, застосовуються з 01 січня 2016 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 року № 782 "Про внесення зміни до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення" внести зміну до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. N 1078, доповнивши абзац п'ятий після слова "військовослужбовців" словом "поліцейських".
Отже, п. 2 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Відповідно до пункту 4 Порядку №1078 індексації належать грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що належить індексації на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
У силу положень частини другої статті 8 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", за наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами.
Відповідно до абз. 3 п. 10-1 Порядку № 1078 (в редакції чинній на момент прийняття позивача на службу до Національної поліції України) обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу.
З аналізу вищезазначених положень Закону України "Про індексацію грошових доходів" видно, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці.
За вимогами вказаних вище нормативно-правових актів, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов'язковою для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Суд також враховує і рішення Конституційного суду України від 15.10.2013 року № 9-рп/2013, в якому зазначено, що держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг.
В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року, що свідчить про допущену відповідачем протиправну бездіяльність щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення.
Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що індексація грошового забезпечення позивача повинна здійснюватись лише з набранням чинності Постановою Кабінету Міністрів України № 782 від 18 жовтня 2017 року, оскільки, виплата індексації прямо передбачена положеннями Закону України "Про Національну поліцію" та Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку про те, що відповідач зобов'язаний був проводити нарахування та виплату індексацію грошового забезпечення поліцейським з 07.11.2015 року по 29.09.2016 року, тобто до внесення до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, а не лише після внесення відповідних змін на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 року № 782.
Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюється відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Відповідно до пункту 6 Порядку виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Конституційний Суд України в рішенні від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначив, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
На підставі системного аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.
Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.
Отже, суд зазначає, що підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.
При цьому, базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.
До вказаної постанови внесено зміни постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року №782 та включено поліцейських до переліку категорій осіб, яким здійснюється індексація грошового забезпечення.
В контексті наведеного, суд відхиляє посилання представника відповідача на те, що індексація грошового забезпечення позивача повинна здійснюватись лише з набранням чинності постановою КМУ №782, оскільки така індексація прямо передбачена положеннями Закону України "Про Національну поліцію" та Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
Більш того, в силу положень частини другої ст. 8 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", за наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами.
Така ж правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 31.01.2019 року у справі № 823/2249/18.
Тобто, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних вище нормативно-правових актів, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Таким чином, суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на відсутність підстав для нарахування індексації грошового забезпечення поліцейських у період з листопада 2015 року по вересень 2016 року оскільки індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів та держава не може односторонньо відмовитисьвід взятих на себе зобов'язань.
Отже, вказані відповідачем обставини у відповіді на звернення позивача не позбавляють його обов'язку провести індексацію грошового забезпечення позивачу у встановленому законом порядку.
Відповідно до п.4 ч.10 ст.62 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно - правових актів України.
Разом з цим, суд зазначає, що індексації підлягає заробітна плата працівників у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
Частина заробітної плати, що перевищує прожитковий мінімум, індексації не підлягає.
У свою чергу, пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.
Проте, суд зазначає, що позивачем не доведено розміру заявленої до стягнення з відповідача суми індексації.
Так, у позовній заяві позивач вказує: "станом на день прийняття наказу про звільнення Відповідач не провів зі мною розрахунків, а саме: мені не була нарахована та сплачена індексація грошових доходів на загальну суму 662 (шістсот шістдесят дві)" гривень 20 копійок за період часу з листопада 2015 по вересень 2016 р.".
Проте, з таблиці сум індексації, наведеної позивачем у позовній заяві видно, що позивачем нараховано по 84,10 грн. індексації за період червень - листопад та 161,60 грн. за грудень, а не за листопад 2015 - вересень 2016 р., як це зазначено вище.
До того ж перед таблицею зазначено, що це нарахування за 2016 рік, у той час як вище зазначено і про невиплату індексації за частину 2015 року.
У той же час, якщо це нарахування за 2016 рік, суд зазначає про те, що позивача звільнено Національної поліції України з 29 вересня 2016 року, отже, нарахування індексації грошового забезпечення післі того, як позивача було звільнено зі служби є безпідставним.
Крім цього, як вказує сам позивач величина індексу споживчих цін, з перевищенням розміру якої на 101 (до 01.01.2016 року) чи 103 відсотка (з 01.01.2016 року) закон пов'язує обов'язок проведення індексації перевищувала вказаний поріг у листопаді 2015 року та у квітні 2016 року.
Вказані обставини у згаданій таблиці розрахунку позивачем не відображені.
Судом було витребувано у позивача належний розрахунок сум індексації, заявлених до стягнення, проте, такого розрахунку позивачем суду не надано.
Враховуючи викладене, позивачем не доведено розміру сум індексації заявленої до стягнення з відповідача.
У той же час, як встановлено вище відповідачем все ж таки порушено право позивача на індексацію його грошового забезпечення у період проходження служби в Національній поліції України, отже, вимоги про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу суми індексації грошового забезпечення та про стягнення з відповідача на користь позивача невиплаченої індексації грошового забезпечення є правомірними за період з 07.11.2015 року (прийняття на службу) до 29.09.2016 року (звільнення зі служби) є правомірними та підлягають задоволенню.
Проте, щодо належного способу захисту прав позивача, суд зазначає, що встановлення місяця підвищення (базового місяця) відповідно до положень Порядку №1078 та Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" і нарахування відповідних сум індексації грошового забезпечення належить до дискреційних повноважень відповідача.
Враховуючи викладене, з урахуванням положень ч.2 ст. 9 КАС України, з метою захисту прав позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу суми індексації грошового забезпечення та про стягнення з відповідача на користь позивача невиплаченої індексації грошового забезпечення є правомірними за період з 07.11.2015 року до 29.09.2016 року (звільнення зі служби).
Щодо вимог про стягнення з відповідача коштів за час затримки виплати індексації при звільненні починаючи з 29.09.2016 року по день фактичного розрахунку, яка на день подання позову склала 376 183,14 грн.
В силу норм статті 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Поряд з цим, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ст. 117 КЗпП України).
Крім того, Верховний Суд України у постанові від 15.09.2015 року (справа № 21-1765а15) прийшов до висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені статтею 116 КЗпП, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Отже, як зазначає Верховний Суд України, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку.
Проте, суд вважає за необхідне вказати на те, що при визначенні розміру компенсації за затримку розрахунку необхідно враховувати розмір середнього заробітку позивача, суму заборгованості, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, те що відповідач є органом державної влади, фінансування якого здійснюється з державного бюджету та інших обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 825/325/16.
Не заперечуючи факту непроведення виплати відповідачем позивачу суми індексації грошового забезпечення, суд не вважає справедливою та співмірною вимогу про стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок (невиплату індексації) під час звільнення (визначену позивачем як: "на день подання позову сума складає 376 183,4 грн.") що, є більшим ніж у 56 рази аніж сама сума такої індексації, що була заявлена позивачем у позовній заяві (662,20 грн.)
Виходячи з конкретних обставин справи, приймаючи до уваги формулювання назви компенсаційної виплати, вказаної у КЗпП України, принципів законності та справедливості, принципу співмірності, а також з того, що відповідач є органом державної влади, фінансування якого здійснюється з державного бюджету, суд вважає, що справедливим та співмірним буде задоволення вимог позивача шляхом зобов'язання відповідача виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки розрахунку з 29.09.2016 року (день звільнення) до 03.07.2020 року (день прийняття даного рішення) в сумі 1000 грн., яка буде співмірною відносно розміру суми індексації, що була заявлена позивачем до стягнення з відповідача у даній позовній заяві.
До висновків щодо можливості застосування принципу співмірності дійшов і Верховний Суд у постанові від 18 липня 2018 року в справі № 825/325/16.
Враховуючи предмет даного позову, відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, а тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись Конституцією України, Законами України "Про Національну поліцію", "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", "Про індексацію грошових доходів населення", Кодексом адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 07 листопада 2015 року до 29 вересня 2016 року.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області (місцезнаходження: 87517, Донецька область, м.Маріуполь, пр.Нахімова, буд.86, ЄДРПОУ 40109058) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) індексацію грошового забезпечення за період з 07 листопада 2015 року до 29 вересня 2016 року включно.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції України в Донецькій області (місцезнаходження: 87517, Донецька область, м.Маріуполь, пр.Нахімова, буд.86, ЄДРПОУ 40109058) виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) середній заробіток за весь час затримки розрахунку з 29.09.2019 року по 03.07.2020 року, в сумі 1000 (одна тисяча) гривень.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Повне рішення складено 03 липня 2020 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
З огляду на те, що дане рішення суду прийнято у порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п.3 розділу 6 Прикінцеві положення КАС України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження, продовжуються на строк дії такого карантину.
Суддя С.І. Бабіч