Україна
Донецький окружний адміністративний суд
03 липня 2020 р. Справа№233/1280/20
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Бабіча С.І., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про застосування адміністративного - господарського штрафу,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач) в якому (з урахуванням уточнень від 05 травня 2020 року, які були прийняті судом) просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарських санкцій № 177098 від 25.02.2020 року «Про накладення адміністративно-господарського штрафу в сумі 34000,00 грн.», складену відповідно позивача на підставі ст. ст. 48,60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 25.02.2020 року посадовими Державної служби України з безпеки на транспорті у відношенні позивача складено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 177098 у розмірі 34 000,00 грн. за порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» відповідальність за яке передбачена абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Позивач вказує, що він не є автомобільним перевізником у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт».
Вважає оскаржуване рішення необґрунтованим, тобто прийнятим без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, надав письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого, серед іншого, зазначив, що керуючись Законом України "Про автомобільний транспорт", Порядком № 1567, на підставі щотижневого графіку проведення рейдових перевірок Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області у період з 27.01.2020 року по 02.02.2020 року та направлення на перевірку від 27.01.2020 року № 007108, 27.01.2020 року співробітниками Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області проводилась рейдова перевірка у м. Маріуполь, вул. Купріна.
Відповідно до Порядку № 442, був зупинений транспортний засіб марки МАN, номерний знак НОМЕР_4 , з напівпричепом марки BODEX, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 .
У відповідності до ст. 49 Закону України "Про автомобільний транспорт" та п. 4 Порядку № 422, водієм надано до перевірки: посвідчення водія відповідної категорії серії НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки MAN, номерний знак НОМЕР_4 , cвідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (напівпричеп) марки BODEX, номерний знак НОМЕР_2 , товарино-транспортну накладну №б/н від 27.01.2020 року.
Відповідач вказує на те, що відповідно до пред'явленого свідоцтва про реєстрацію транспортний засіб, тягач та напівпричеп належав позивачу.
Відповідач зазначає, що посадовими особами були вчинені дії щодо проведення габаритно - вагового контролю.
За результатами габаритно - вагового контролю транспортного засобу марки MAN, номерний знак НОМЕР_4 , з напівпричепом марки BODEX, номерний знак НОМЕР_2 , було встановлено, що загальна маса транспортного засобу разом з напівпричепом та вантажем становила 53,42 т при нормі 40 т, навантаження на передню вісь тягача марки МАN, номерний знак НОМЕР_4 , становито 7,58 т при нормі 11 т, навантаження на задню одиночну вісь тягача марки МАN, номерний знак НОМЕР_4 , становило 14,96 т при нормі 11 т, навантаження на строєну вісь з одиночними шинами напівпричепа марки BODEX, номерний знак НОМЕР_2 , становило 30,88 т (10,12-10,00+10,76) при нормативно допустимому - 22 т.
Відповідач звертає увагу на те, що позивачем не надано жодних доказів того, що транспортний засіб зважувався під час завантаження, що не надає можливості встановити достовірність ваги зазначеній в товарно - транспортній накладній.
Окрім того зазначає, що товарно - транспортна накладна не містить інформації на якому обладнанні проводилося зважування і чи відповідає таке обладнання вимогам Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність". В свою чергу у відповідача наявні всі належні та допустимі докази того, що зважування транспортного засобу позивача проводилося на обладнанні, яке відповідає вимогам Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність".
Відповідач посилається на те, що відповідно до ч. 4 п. 4 Порядку № 1007/1207 та на підставі талону про зважування № 682 від 22.10.2019 року, контролюючими особами Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області було складено довідку про здійснення габаритно - вагового контролю № 0011742 від 23.10.2019 року.
На підставі п. 6 Порядку № 422, у зв'язку з виявленими під час здійснення габаритно - вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів нормам та правилам, контролюючими особами Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області, було складено акт про перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів № 0008408 від 27.01.2020 року.
Відповідач вказує на те, що з дотриманням вимог 30 та 30-1 Порядку № 879, співробітниками Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області було складено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту № 0008408 від 27.01.2020 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05 травня 2020 року відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
З огляду на вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути дану справу на підставі наявних у суду матеріалів.
Дослідивши наявні у справі докази, повно і всебічно встановивши всі її обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_7 , ідентифікаційний номер НОМЕР_8 (а.с. 4-5).
Судом встановлено, що на підставі щотижневого графіку проведення рейдових перевірок Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області у період з 27.01.2020 року по 02.02.202 року та направлення на перевірку від 27.01.2019 року № 007108 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області проведена рейдова перевірка на м. Маріуполь, вул. Купріна (а.с. 113,114).
Відповідно до п. 3, 4 Порядку зупинення транспортних засобів, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органів, затверджений Постановою КМУ № 422 від 20.05.2013 року, 27 січня 2020 року був зупинений транспортний засіб марки MAN, номерний знак НОМЕР_4 , з напівпричепом марки BODEX, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 .
Водієм під час перевірки були надані наступні документи: посвідчення водія відповідної категорії серії НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки MAN, номерний знак НОМЕР_4 , cвідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (напівпричеп) марки BODEX, номерний знак НОМЕР_2 , товарно-транспортну накладну №б/н від 27.01.2020 року.
Як встановлено з матеріалів справи, посадовими особами проведено габаритно - ваговий контроль транспортного засобу марки MAN, номерний знак НОМЕР_4 , з напівпричепом марки BODEX, номерний знак НОМЕР_2 .
Відповідно до талону про зважування № 1260 від 27.01.2020 року вбачається, що загальна маса з вантажем становить 53,42 т при нормі 40 т, навантаження на передню вісь тягача марки МАN, номерний знак НОМЕР_4 , становито 7,58 т при нормі 11 т, навантаження на задню одиночну вісь тягача марки МАN, номерний знак НОМЕР_4 , становило 14,96 т при нормі 11 т, навантаження на строєну вісь з одиночними шинами напівпричепа марки BODEX, номерний знак НОМЕР_2 , становило 30,88 т (10,12-10,00+10,76) при нормативно допустимому - 22 т. (а.с. 115).
Управлінням Укртрансбезпеки у Донецькій області складено довідку № 0011982 від 27 січня 2020 року про результати здійснення габаритно - вагового контролю, відповідно до якої навантаження на осі транспортного засобу марки марки MAN, номерний знак НОМЕР_4 , з напівпричепом марки BODEX, номерний знак НОМЕР_2 становило 1380 т, 14960 т, 10120 т, 10000 т, 10760 т, повна маса транспортного засобу становить 53420 т. (а.с. 116).
27 січня 202 року посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області складено акт № 0008408 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів (а.с. 117).
У зв'язку з порушення осьового навантаження головним спеціалістом Сидоренко О . Б. було складено розрахунок № 0008408 від 27 січня 2020 року плати за проїзд великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування про нарахування плати за допущені порушення у розмірі 1512 євро (а.с. 118).
За результатами проведеної перевірки транспортного засобу: марки - MAN, номерний знак - НОМЕР_9 , серія та номер свідоцтва про реєстрацію - НОМЕР_10 , водій - ОСОБА_2 , документи, що посвідчує особу водія - НОМЕР_3 від 18.12.2013 року Центр ДАІ 1412, що належить ОСОБА_1 , посадовими особами Чорноморського Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області проведено перевірку і складено акт № 202182 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 27 січня 2020 року.
Під час перевірки виявлено порушення перевезення вантажів з перевищенням встановлених габаритно - вагових норм без відповідного дозволу ТТН від 27.01.2020 року б/н (вантаж пшениця) з перевищенням встановлених П. 22,5 ПДР вагових норм 20 %. Загальна маса Т/З - 53420, в тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автоматичний транспорт» абзац 16 частини 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (а.с. 119)
Управлінням Укртрансбезпеки у Донецькій області направлено запрошення від 12.02.2020 року № 13563/23/24-20 на розгляд справи на 25.02.2020 року о 09 год. 30 хв. (а.с. 122).
На підставі виявлених порушень Управлінням Укртрансбезпеки у Донецькій області прийнято постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу № 177098 від 25 лютого 2020 року, якою стягнуто з ОСОБА_1 адміністративно - господарський штраф у сумі 34000 грн. (а.с. 121).
З матеріалів справи видно, що позивач є власником транспортного засобу, про що свідчать свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу: MAN, модель TGX 18.400, номер шасі НОМЕР_11 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстацію транспортного засобу НОМЕР_10 та BODEX, модель, KIS3B , номер шасі НОМЕР_14 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_15 (а.с.6).
23 грудня 2019 року між ОСОБА_1 (далі - Орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 (далі -Орендар) укладений договір оренди (найму) транспортного засобу, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне володіння та користування транспортні засоби, а саме автомобіль марки MAN TGX 18.400, 2012 року випуску, об'єм двигуна 10518 см3, тип ТЗ спеціалізований вантажний сідловий тягач - Е, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_11 , колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_4 та напівпричіп марки BODEX KIS3B, 2019 року випуску, тип ТЗ спеціалізований напівпричіп самоскид-Е, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_14 , колір сірий, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Відповідний договір укладений строком на 5 років, починаючи 23 грудня 2019 року та закінчуючи 23 грудня 2024 року (а.с. 7)
До матеріалів справи долучено товарно - транспортна накладна від 27 січня 2020 року (а.с. 120).
Позивач вважає спірну постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу протиправною та такою, що порушує його права, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходив з наступного.
Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 року затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті.
Відповідно до п. 1 Положення, Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
У відповідності до п. 8 Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 592 від 26.06.2015 року "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті" утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3.
Розпорядженням КМУ № 1378-р від 16.12.2015 року "Питання Державної служби з безпеки на транспорті" здійснення функцій і повноважень, покладених на Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті (Укртрансінспекцію), припинено та забезпечено можливість їх виконання Укртрансбезпекою.
З огляду на викладене, Укртрансбезпека під час здійснення своїх повноважень діє як суб'єкт владних повноважень, якому надано повноваження щодо здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням перевізниками законодавства про автомобільний транспорт з правом прийняття відповідних рішень, обов'язкових до виконання.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, врегульовано Законом України "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон).
Статтею 2 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 року № 2344-III (далі - Закон № 2344) визначено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про транспорт" від 10.11.1994 року № 232/94-ВР нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, шляхів сполучення, організації безпеки руху, охорони громадського порядку, пожежної безпеки, санітарні та екологічні вимоги, що діють на транспорті, є обов'язковими для власників транспорту і громадян, які користуються послугами транспорту та шляхами сполучення.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 2344, основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Згідно ч. 3 вказаної статті, державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту реалізується шляхом проведення центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування економічної, тарифної, науково-технічної та соціальної політики, ліцензування, стандартизації та сертифікації на автомобільному транспорті, задоволення потреб автомобільного транспорту в паливно-енергетичних і матеріально-технічних ресурсах і транспортних засобах.
Статтею 6 зазначеного Закону передбачено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.
Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
У разі проведення позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедуру здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб'єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень передбачено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 (далі - Порядок №1567).
Відповідно до п. 3, 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 року (далі - Порядок № 1567), державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Пунктом 15 Порядку №1567 вказано виключний перелік питань, що перевіряється контролюючими особами під час здійснення рейдової перевірки, зокрема, в частині виконання внутрішніх вантажних перевезень перевіряється наявність визначених ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Відповідно до 20 Порядку №1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності) (п. 21 Порядку №1567).
Пунктом 22 Порядку № 1567 передбачено, що у разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб'єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис.
Відповідно до статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов'язковими документами також є:
- для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг;
- для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
З аналізу положень вказаної статті випливає, що вказаний вище перелік документів згідно ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" не є вичерпним.
Відповідно до абз. 14 ч. 1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" За порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Тобто, суб'єктом юридичної відповідальності за ст. 60 Закону № 2344 є автомобільний перевізник.
Згідно ст. 1 Закону України № 2344, автомобільний перевізник фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.
Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах (ст. 33 Закону України № 2344).
Проаналізувавши матеріали справи судом встановлено, що транспортний засіб, який був перевірений у ході перевірки, був наданий позивачем в оренду фізичній особі - підприємцю ОСОБА_6 , що підтверджується долученими до матеріалів справи: договором оренди (найму) транспортного засобу від 23.12.2019 року.
Суд звертає увагу на те, що основним нормативно-правовим актом, що визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання, є Господарський кодекс України (далі ГК України).
Відносини оренди та лізингу між суб'єктами господарювання регулюються статтями 283 - 292 ГКУ. Зазначені статті не містять жодної вимоги щодо обов'язковості нотаріального посвідчення договорів оренди транспортного засобу, що укладаються між суб'єктами господарювання.
Отже, договір оренди найму транспортного засобу від 23.12.2019 року оформлений належним чином та є належним доказом того, що позивач передав в оренду транспортний засіб, який перевірявся під час перевірки.
За кермом автомобіля під час перевірки позивач не перебував. Керевував транспортним засобом водій ОСОБА_2 .
Крім того судом досліджено товарно - транспортну накладну від 27 січня 2020 року, відповідно до яких перевезення здійснювалось автомобілем марки MAN, номерний знак НОМЕР_4 , з напівпричепом марки BODEX, номерний знак НОМЕР_2 ; автопідприємство визначено Фізична особа - підприємець ОСОБА_5 , замовником визначено ТОВ "Агропростой"(а.с. 120).
Отже, перевізником у даній справі виступає фізична особа - підприємець ОСОБА_5 , а не ОСОБА_1 .
Враховуючи викладені обставини позивач в розумінні вимог Закону України "Про автомобільний транспорт" не є перевізником, а отже не є суб'єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт в межах спірних правовідносин, а отже застосування до позивача адміністративно - господарського штрафу відсутні.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У відповідності до вимог ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Крім цього, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, рішення від 10 лютого 2010 року, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
У відповідності до вимог ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про застосування адміністративного - господарського штрафу.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 840,80 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись Законами України "Про автомобільний транспорт", Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567, ст. ст. 2, 139, 241-246, 255, 295-297 Кодексом адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про застосування адміністративного - господарського штрафу - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарських санкцій № 177098 від 25.02.2020 року «Про накладення адміністративно-господарського штрафу в сумі 34000,00 грн.», складену відповідно ОСОБА_1 на підставі ст. ст. 48,60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_7 , ідентифікаційний номер НОМЕР_8 , місцепроживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 (вісімдесят) копійок за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (пр-т. Перемоги,м. Київ,03135, ЄДРПОУ 39816845).
Повне рішення складене 03 липня 2020 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п.3 розділу 6 Прикінцеві положення КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження, продовжуються на строк дії такого карантину.
Суддя С.І. Бабіч