Україна
Донецький окружний адміністративний суд
15 червня 2020 р. Справа№200/14611/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Бабіча С.І., за участю секретаря судового засідання Сафронової Ю.Л. та представників сторін:
позивача - не з'явився;
відповідача - Тернинко С.М.,
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги від 21 листопада 2019 року № Ф-414688-46 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 21.11.2019 року № Ф-414688-46 у сумі 26355,64 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що він є фізичною особою - підприємцем, проте з квітня 2013 року за станом здоров'я повністю припинив підприємницьку діяльність та господарську діяльність не здійснював, дохід не отримував.
Вказує, що в квітні 2014 року в зв'язку із загостренням захворювання, виїхав на лікування до Російської Федерації.
У травні 2016 року після лікування, він повернувся до України та вважав, що його підприємницька діяльність припинена податковим органом України ще у 2014 році, оскільки після квітня 2014 року він жодного разу не подавав податкові декларації та не вів ніяку підприємницьку діяльність та не сплачував платежі, у зв'язку з надходженням за кордоном і у зв'язку із закінченням строків.
Крім того позивач, зазначив, що працював найманим працівником у ЧП ОСОБА_2 з 02 січня 2018 року по 20 лютого 2018 року як найманий працівник та на його зарплату роботодавець нараховував та сплачував єдиний соціальний внесок.
З урахуванням зазначеного, вважає, що оскаржена податкова вимога підлягає визнанню протиправною і скасуванню.
Відповідач проти позову заперечує надав відзив на адміністративний позов.
Відповідач зазначає, що положеннями пункту 1 Розділу VI Інструкції № 449 визначено, що до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
Зазначає, що особа, яка зареєстрована фізичною особою-підприємцем та не отримує дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року від такої діяльності, зобов'язана визначити базу нарахування єдиного внеску незважаючи на наявність трудових відносин з роботодавцем.
Вказує, що в даному випадку не має місце подвійний облік ідентичної господарської діяльності, і, відповідно, подвійне оподаткування.
Крім того, зазначає, що сплата роботодавцем єдиного внеску не виключає обов'язку штатного працівника, який суміщає трудові відносини із підприємницькою діяльністю сплачувати єдиний соціальний внесок у порядку, передбаченому чинним законодавством України. Отримання такою особою заробітної плати за трудову діяльність на посаді штатного працівника тощо та сплата роботодавцем відповідних податків, зборів чи інших обов'язкових платежів, не виключає обов'язок особи, яка здійснює підприємницьку діяльність сплачувати єдиний соціальний внесок як фізична особа-підприємець.
Оскільки станом на 31.10.2019 року за позивачем обліковувалась заборгованість з єдиного внеску у розмірі 26355,64 грн., контролюючим органом прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21.11.2019 року № Ф-414688-46.
Також відповідач зазначив, що згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань позивач припинив підприємницьку діяльність 11.12.2019 року.
11 березня 2020 року позивачем надано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
В обґрунтування вищезазначеної заяви позивач вказав наступне.
21 листопада 2019 року Головним управлінням ДПС у Донецькій області виставлена вимога про сплату боргу (недоїмки) № І-414688-46 в сумі 26355,64 грн., яку він отримав поштою рекомендованим листом з повідомленням - 07 грудня 2019 року, про що на пошті поставив підпис.
Згідно ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до абз.1 ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI).
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску має право: оскаржувати в установленому законом порядку рішення органу доходів і зборів та Пенсійного фонду та дії, бездіяльність його посадових осіб.
Згідно з абз. 4-6, 8 частини 4 статті 25 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску...
У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.
Отже вказаними положеннями визначений порядок дій платника в частині непогодження із отриманою вимогою, яким є адміністративний чи судовий вид оскарження.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі № 802/983/18-а, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (ч.5 ст. 242 КАС України).
Суд зазначає, що з аналізу вищевказаних норм слідує, що платник має право оскаржити спірну вимогу лише протягом 10 днів з календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску чи протягом 10 днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів за результатами оскарження такої вимоги в адміністративному порядку.
Спірна вимога датована 21 листопада 2019 року.
Як видно з відмітки Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" на поштовому повідомленні про вручення поштового відправлення, спірна вимога була отримана позивачем особисто 07 грудня 2019 року.
Згідно штампу на поштовому конверті, позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду 14 грудня 2019 року, отже позивачем не пропущено строк звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 року відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи на 13 квітня 2020 року.
13 квітня 2020 року розгляд справи було відкладено на 28 квітня 2020 року.
28 квітня 2020 року розгляд справи було відкладено на 18 травня 2020 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18 травня 2020 року розгляд справи було відкладено на 01 червня 2020 року.
01 червня 2020 року розгляд справи було відкладено на 15 червня 2020 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 червня 2020 року було поновлено позивачу строк звернення до адміністративного суду з даним позовом.
Позивач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
У судовому засіданні представник відповідача заперечувала проти позову та надала пояснення аналогічні тим, що викладені у відзиві на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши обставини даної справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець, юридичним департаментом Маріупольської міської ради 05.03.2009 року за номером запису 2 274 000 0000 022638, перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Донецькій області, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 86-87).
Відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 11.12.2019 року до реєстру внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
21 листопада 2019 року відповідачем винесено вимогу № Ф-414688-46 про сплату боргу (недоїмки), якою позивача зобов'язано сплатити недоїмку з єдиного внеску у розмірі 26355,64 грн. (а.с. 3).
Згідно з розрахунку, наданого відповідачем, вказану вимогу з Єдиного соціального внеску сформовано за 2017 рік у розмірі 8264,38 грн. (розмір мінімального страхового внеску у 2017 році 704,00 грн.); за І квартал 2018 року у розмірі 2457,18 грн.; за II квартал 2018 року у розмірі 2457,18 грн.; за ІІІ квартал 2018 року у розмірі 2457,18 грн.; за IV квартал 2018 року у розмірі 2457,18 грн. (розмір мінімального страхового внеску у 2018 році 819,06 грн.), за І квартал 2019 року - 2754,18 грн., за ІІ квартал - 2754,18 грн., за ІІІ квартал - 2754,18 грн. (розмір мінімального страхового внеску у 2019 році 918,08 грн.). Всього у розмірі 26355,64 грн.(а.с. 61)
Позивач у позовній заяві зазначив, що як суб'єкт підприємницької діяльності припинив подавати звітність до органів доходів і зборів у квітні 2013 року.
Відповідно до трудової книжки позивача серії АХ № 84843 з 02.01.2018 року по 20.02.2018 року позивач працював як найманий працівник на посаді шеф повара в ЧП ОСОБА_2 (а.с. 6-7).
Згідно довідки Пенсійного фонду України Індивідуальних відомостей про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування Форми ОК-7, на суми його заробітку роботодавцем нараховувався та сплачувався єдиний соціальний внесок за періоди січень - лютий 2018 року та липень-серпень 2019 року (а.с. 4).
21 листопада 2019 року ГУ ДПС у Донецькій області сформовано вимогу №Ф-414688-46 про сплату боргу (недоїмки), що виникла станом на 31.10.2019 у сумі 26555,64грн., відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів (а.с. 3).
Відповідачем вищезазначена вимога відправлена на адресу позивача, що підтверджується поштовим штемпелем на конверті та відповідно до відомостей про вручення, вказана вимога отримана позивачем особисто 07 грудня 2019 року (а.с. 74).
Вважаючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з наступного.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон України №2464-VI).
До вказаного Закону Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017 були внесені зміни, які запровадили, серед іншого, сплату єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців (крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування) та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, у сумі, що не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску, незалежно від отримання доходу (прибутку) у місяці нарахування єдиного внеску.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Як визначено пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску, є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI).
Відповідно до частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Положеннями абзацу третього частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI встановлено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Згідно з частиною четвертою статті 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову політику і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Як видно з матеріалів справи, у зв'язку із наявною заборгованістю позивача по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, контролюючим органом винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-414688-46, у відповідності до якої позивач був зобов'язаний сплатити заборгованість зі сплати єдиного внеску станом на 31.10.2019 року, яка становила 26355,64 грн.
Позивач не погодився з таким рішенням відповідача з тих підстав, зокрема, що з 02.01.2018 року по 20.02.2018 року був застрахований роботодавцем.
З огляду на вказану підставу позову суд зазначає таке.
Як видно з матеріалів справи, державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності позивача проведено 11.12.2019 року (запис №22740060004022638) за власним рішенням.
Отже, позивач фактично був зареєстрований та здійснював підприємницьку діяльність у період з 05.03.2009 року по 11.12.2019 року.
Відповідно до даних інформаційної системи «Податковий блок», заборгованість виникла за період, коли позивач був зареєстрований та здійснював підприємницьку діяльність.
Суд встановив, що відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 з 02.01.2018 року до 20.02.2018 року працював у ЧП ОСОБА_2 на посаді шеф-повару (а.с. 79-81), крім того відповідно до довідки Пенсійного фонду України Індивідуальних відомостей про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування Форми ОК-7, на суми його заробітку роботодавцем нараховувався та сплачувався єдиний соціальний внесок за період січень - лютий 2018 року, та липень-серпень 2019 року тому за ці періоду йому, як фізичній особі-підприємцю, безпідставно нараховувався до сплати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Суд зазначає, що за висновками суду касаційної інстанції, викладеними у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №440/2149/19 (провадження №К/9901/28514/19), особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність у позивача обов'язку зі сплати подвійного (реєстрація підприємництва без отримання доходу) ЄСВ у період з 02 січня 2018 року по 20 лютого 2018 року та липень 2019 року по серпень 2019 року включно.
Згідно з пунктом 1 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.05.2018 № 469) (далі - Інструкція №449), до платників, які не виконали визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
Відповідно до пункту 3 розділу VI Інструкції № 449, фіскальні органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки) в таких випадках:
- якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску фіскальними органами;
- якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;
- якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.
За вимогами пункту 4 розділу VI Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу.
Аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом. Відтак, дані документальних перевірок про донарахування сум єдиного внеску фіскальними органами, є однією із підстав винесення вимоги. У цій же справі підставою для винесення оскаржуваної вимоги є наявність у позивача недоїмки зі сплати єдиного внеску на кінець календарного місяця, відомості про яку містяться в інформаційній системі фіскального органу.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 передбачено, що мінімальний страховий внесок - це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Відповідно до норм ч. 5 ст. 8 Закону № 2464 єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» встановлено розмір мінімальної заробітної плати на рівні 3723,00 грн., а отже розмір мінімального страхового внеску в 2018 році дорівнює 819,06 грн.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» встановлено розмір мінімальної заробітної плати на рівні 4173,00 грн., а отже розмір мінімального страхового внеску в 2019 році дорівнює 918,06 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно нараховано позивачу оскаржуваною вимогою до сплати єдиний внесок за період 02 січня 2018 року по 20.02.2018 року у сумі 1638,12 грн. (2 місяці * 819,06 грн. = 1638,12 грн.) та липень 2019 року по серпень 2019 року (2 місяці * 918,08 грн. = 1836,16 грн.).
В іншій частині нарахування суми боргу за спірною вимогою судом порушень не встановлено.
За наведених обставин у сукупності, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Таким чином, враховуючи часткове задоволення адміністративного позову, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума сплаченого судового збору пропорційно задоволеній частині позовних вимог у розмірі 420,40 грн.
Керуючись Законами України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", Кодексом адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги від 21 листопада 2019 року № Ф-414688-46 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Донецькій області №Ф-414688-46 від 21.11.2019 року в частині сплати боргу (недоїмки) за період 02 січня 2018 року по 20.02.2018 року в сумі 1638,12 грн. та липень по серпень 2019 року в сумі 1836,16 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області (місцезнаходження: вул. Італійська, буд. 59, м. Маріуполь, Донецька область, 87500, код ЄДРПОУ 43142826) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 20 копійок.
Повне рішення складене 03 липня 2020 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п.3 розділу 6 Прикінцеві положення КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження, продовжуються на строк дії такого карантину.
Суддя С.І. Бабіч