06 липня 2020 року Справа 160/7171/20
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
01.07.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 15.11.2018 року;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
В прохальній частині позову містяться клопотання позивача звільнення його від сплати судового збору та про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Перевіривши позовні матеріали, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно, п.13 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Так, до позову долучено копію посвідчення позивача як учасника бойових дій.
Суд вважає, що клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору є очевидно безпідставними та необґрунтованим, оскільки звільнення від сплати судового збору учасників бойових дій прямо передбачено законом.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21.08.2019 у зразковій справі №620/4218/18 (Пз/9901/4/19) дійшла висновку, що стягнення сум компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій не обмежені позовною давністю. На час відпустки, яка хоча і непов'язана з виконанням службових обов'язків, за особою зберігається заробітна плата (грошове забезпечення), такі виплати включаються до фонду заробітної плати і є невід'ємною його частиною. Це ж саме стосується і компенсації при звільненні за невикористані дні відпустки.
Враховуючи положення частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, яке передбачає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, суд вважає, що клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду є очевидно безпідставним та необґрунтованим, оскільки звернення до суду з позовом щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористану відпустку не обмежується будь-яким строком.
Згідно з частиною другою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач звільнений від обов'язку сплати судового збору та не пропустив строк звернення до суду.
На підставі вищевикладеного, та з огляду на те, що вищезазначені клопотання заявлені у позовній заяві, суд дійшов висновку, що клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору та про поновлення строку звернення до суду підлягають залишенню без розгляду на підставі ч.2 ст. 167 КАС України, у зв'язку із її очевидною безпідставністю.
Керуючись статтями 167, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору та про поновлення строку звернення до суду - залишити без розгляду.
Відповідно до частини другої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, та окремо оскарженню не підлягає.
Суддя М.В. Дєєв