06 липня 2020 року Справа 182/406/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши в м. Дніпро питання щодо продовження процесуальних строків по адміністративній справі № 182/406/20 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Військова прокуратура Південного регіону, Нікопольський об'єднаний міський територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
20.01.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовною заявою у якій просить визнати протиправними та скасувати накази командира військової частини НОМЕР_1 «Про результати спеціального розслідування за фактом отримання травми солдатом запасу ОСОБА_1 » № 207 від 24.10.2018 року та № 2020 від 17.10.2018 року; зобов'язати командира військової частини НОМЕР_1 віддати наказ про призначення службового розслідування за фактом приховування надзвичайної події 27.10.2016 року та факту травмування солдата запасу ОСОБА_1 та притягти винних посадових осіб до відповідальності; зобов'язати командира військової частини НОМЕР_1 віддати наказ про призначення службового розслідування щодо приховування факту травмування 22.08.2017 року солдата запасу ОСОБА_1 , несвоєчасного надання висококваліфікованої медичної допомоги, що спричинило тяжкі наслідки, факту несвоєчасного проведення службового розслідування за фактом травмування та притягти до відповідальності посадових осіб у відповідності до вимог законодавства; зобов'язати командира військової частини НОМЕР_1 віддати наказ про призначення повторного спеціального розслідування за фактом травмування 27.10.2016 року солдата запасу ОСОБА_1 ; у визначений законодавством спосіб та строк сповістити Військову прокуратуру Південного регіону про виявлені факти порушення командуванням військової частини НОМЕР_1 вимог чинного законодавства.
25.03.2020 року позовна заява ОСОБА_1 надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області за підсудністю.
При вирішенні питання про відповідність позовної заяви вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, судом встановлено наступне.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 березня 2020 року позовну заяву було залишено без руху, зв'язку із тим, що позовна заява подана після закінчення строків установлених статтею 122 цього Кодексу, а підстави наведені позивачем у заяві про поновлення строку, визнані неповажними, оскільки не носять ознак об'єктивності та непереборності. Інших обґрунтованих причин, що перешкоджали позивачу звернутись з позовом до суду позивачем не наведено.
Так, судом на виконання приписів статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позивачу встановлено строк на усунення недоліків, терміном у десять днів з моменту отримання копії даної ухвали, протягом якого особа має право надати суду обґрунтовану заяву про поновлення строку звернення до суду за даним позовом, вказавши інші підстави для поновлення строку та надавши відповідні докази, що унеможливили своєчасне вчинення процесуальної дії зі звернення до суду першої інстанції з позовною заявою у строк визначений законом.
Між тим, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами) встановлено з 12 березня до 24 квітня 2020 року карантин на всій території України.
З 02 квітня 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно підпункта 2 пункта 9 цього Закону, розділ VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України доповнено пунктом 3 такого змісту:
«Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".
Отже, згідно пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, що діє з 02 квітня 2020 року строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а строки встановлені зазначеними статтями Кодексу адміністративного судочинства України продовжуються на строк дії карантину.
В той же час, постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» карантин продовжено до 22.06.2020 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020 року № 500 було внесено зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів», якою карантин продовжено до 31.07.2020 року.
При цьому, суд зазначає, що процесуальний строк звернення до суду призначений забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін, тому вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду, останній надає оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.
При вирішення судом питання про наявність або відсутність підстав для поновлення строку на звернення до суду висновок в кожній конкретній справі залежить від вказаних у відповідній заяві причин, підтверджених належними доказами.
Зокрема, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 грудня 2019 року у справі №9901/379/19 вказала, що правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
При цьому, суд зауважує, що норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов'язку надавати докази до суду та доводи ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на звернення до суду.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов'язаний з об'єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
Разом з адміністративним позовом позивачем було подано клопотання про поновлення пропущенного з поважних причин строку звернення до суду. В обґрунтування даного клопотання позивачем зазначено, що про факт протиправних дій командування, внаслідок яких було здійснено порушення його прав, він дізнався 24.10.2018 року коли отримав лист від 24.10.2018 року №3822 від військової частини НОМЕР_1 . Враховуючи відсутність юридичної освіти, тривалі пошуки правозахисника, який має відповідний досвід, неодноразові звернення до центрів безоплатної правової допомоги, неодноразове перебування на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, збирання доказової бази, встановлення місцезнаходження свідків, перебування з 22 квітня 2019 року по 28 березня 2019 року в Республіці Польща. Крім цього зазначає, що оскаржувані накази командира військової частини НОМЕР_1 мають всі ознаки нормативно -правового акту, а отже за практикою Верховного Суду чинний нормативно-правовий акт може обумовлювати триваюче порушення суб'єктивних прав, свобод чи інтересів, у зв'язку із чим строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи слід розраховувати від усього часу чинності (тривалості дії) нормативно-правового акту.
На підтвердження обставин, зазначених в клопотанні, позивачем було надано копію закордонного паспорта громадянина України з відмітками про перебування за кордоном з 22.04.2019 року по 28.09.2019 року та медичні виписки про відвідування лікарів 10.10.2018 року, 12.10.2018 року, 09.11.2018 року, 29.11.2018 року, 30.11.2018 року, 29.12.2018 року, 04.01.2019 року, 10.01.2019 року, 12.01.2019 року, 21.01.2019 року, 26.02.2019 року, 11.03.2019 року та 04.12.2019 року,
виписки про перебування на стаціонарному лікуванні: з 03.12.2018 року по 12.12.2018 року, з 16.12.2018 року по 27.12.2018 року, з 14.01.2019 року по 24.01.2019 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.03.2020 року адміністративний позов було залишено без руху, оскільки вказані позивачем в заяві про поновлення строків звернення до суду причини не були визнані судом поважними. Позивачеві було запропоновано вказати інші підстави для поновлення строку звернення до суду з даним позовом та надати докази на їх підтвердження.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.03.2020 року позивач отримав 08.04.2020 року.
14.04.2020 року позивачем подано заяву про поновлення строку звернення суду, у якій позивач зазначає, що про порушення своїх прав він дізнався 24.10.2018 року з листа військової частини НОМЕР_1 від 24.10.2018 року № 3822. В той же час, позивач вважає строк звернення до суду не пропущеним, оскільки з оскаржуваним наказом його ніхто не ознайомлював, а лист від 24.10.2018 року № 3822 не містив жодної інформації щодо акту спеціального розслідування. Зі змістом наказу командира військової частини НОМЕР_1 “Про результати спеціального розслідування за фактом отримання травми солдатом запасу ОСОБА_1 ” позивач ознайомився лише 13.01.2020 року, коли звернувся з відповідною вимогою до Нікопольського об'єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
За змістом статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Зі змісту наведених норм вбачається, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлено місячний строк і цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Слід зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Як зазначає позивач у заяві про поновлення строку звернення до суду, про порушення своїх прав він дізнався 24.10.2018 року з листа військової частини НОМЕР_1 від 24.10.2018 року № 3822.
Так у вказаному листі позивача повідомлено, що з метою з'ясування причин та обставин отримання позивачем поранення під час виконання обов'язків військової служби 27.10.2016 року було призначено проведення спеціального розслідування, за результатами проведення якого, отримання позивачем поранення 27.10.2016 року не підтверджено.
Таким чином, про факт проведення спеціального розслідування за фактом отримання позивачем поранення та його результати, позивач був обізнаний у жовтні 2018 року, що підтверджується самим позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду доданій до позовної заяви та заяві про поновлення строку звернення до суду поданій 14.04.2020 року.
При цьому, сам по собі факт неотримання оскаржуваного наказу за умови повідомлення про результати спеціального розслідування не може бути безумовною підставою для поновлення строку звернення до суду.
Дізнавшись про результати спеціального розслідування за фактом отримання позивачем поранення, позивач не скористався правом звернення до суду із позовом про оскарження його висновків у місячний строк, відповідно до положень частини 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
В даному випадку, адміністративний позов поданий позивачем до суду 20.01.2020 року, з пропуском більше ніж на рік місячного строку звернення до суду з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав.
При цьому, судом встановлено, що за цей час позивач перебував на стаціонарному лікуванні 03.12.2018 року по 12.12.2018 року, з 16.12.2018 року по 27.12.2018 року, з 14.01.2019 року по 24.01.2019 року та за кордоном з 22.04.2019 року по 28.09.2019 року.
Враховуючи зазначене, суд вважає, що обставини, зазначені позивачем в клопотанні, не свідчать про наявність підстав для поновлення строку звернення до суду з даним позовом та не можуть вважатись поважними.
Станом на 06.07.2020 року судом не встановлено фактів які свідчать про наявність обставин, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду.
При цьому, при оцінці зазначених підстав пропущеного строку звернення до суду та наданих доказів на їх підтвердження, суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» встановлено з 12 березня карантин на всій території України.
Отже, з 12 березня 2020 року, у зв'язку з запровадження карантинних заходів на всій території України, робота підприємств, організацій та установ перейшла в особливий режим функціонування, відповідно отримання будь-яких документів та довідок не виявляється можливим, або становить суттєві труднощі.
Враховуючи дані обставини, Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України.
З внесенням відповідних змін до Кодексу адміністративного судочинства України, учасникам процесу продовжуються строки встановлені цим Кодексом на строк дії такого карантину, з метою забезпечення та дотримання прав осіб на вчинення відповідних дій.
Надаючи 14.04.2020 року клопотання про поновлення строку звернення до суду, позивач зазначив обставини, які були вказані в клопотанні про поновлення строку звернення до суду при поданні позову та не надав жодних додаткових доказів на підтвердження поважності причин його пропуску.
При цьому, відповідно вимог пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України, позивач має право вказати інші підстави для поновлення строку звернення до суду з даним позовом та надати докази на їх підтвердження у строк, що не може бути меншим за строк дії карантину.
В свою чергу, приймаючи до уваги запроваджений карантин на території України, суд повинен надати позивачеві такий строк, який не може бути меншим за строк дії карантину, з метою зазначення позивачем інших підстав поновлення строку звернення до суду з даним позовом та надати докази на їх підтвердження, збір та надання яких може викликати труднощі, або бути неможливим.
З огляду на вищезазначене, та оскільки станом на час закінчення строку виконання вимог ухвали суду від 30 березня 2020 року про залишення позовної заяви без руху та станом на 06 липня 2020 року діє карантин, що пов'язаний із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд вважає за необхідне продовжити позивачу строк для виконання вимог ухвали суду від 30 березня 2020 року, відповідно до вимог пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України до кінця дії карантину, продовженого Постановою Кабінету Міністрів України №500 від 17.06.2020 року до 31 липня 2020 року.
На підставі викладеного, керуючись статтями 121, 248, 256, пунктом 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Продовжити ОСОБА_1 до 31 липня 2020 року строк для усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.03.2020 року, шляхом зазначення інших підстав для поновлення строку звернення до суду з даним позовом та надання доказів на їх підтвердження.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали направити особі, що звернулася із адміністративним позовом.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.
Суддя С.І. Озерянська