01 липня 2020 року Справа №160/11268/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Озерянської С.І.
за участі секретаря судового засідання Хобот І.М.
за участі:
представника позивача Коваленко Д.П.
представника відповідача Ховрич О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування припису, -
11.11.2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради, у якій позивач просить визнати протиправним та скасувати припис Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил від 21.01.2019 року, який видано фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 щодо проведення позапланової перевірки об'єкта містобудування, який розташований за адресою: м.Дніпро. вул. Донецьке шосе, 100К.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.01.2020 року (суддя Тулянцева І.В.) позовну заяву залишено без розгляду.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.03.2020 року ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.01.2020 року у справі № 160/11268/19 скасовано.
09.04.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з Третього апеляційного адміністративного суду для продовження судового розгляду надійшла адміністративна справа № 160/11268/19 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування припису.
09.04.2020 року адміністративна справа на виконання розпорядження від 09.04.2020 року № 121 Д "Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справи" була перерозподілена та передана для продовження розгляду судді Озерянській С.І.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.04.2020 року було відкрито загальне позовне провадження у справі.
17.06.2020 року від представника відповідача до суду надійшла заява про залишення позову без розгляду, у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до суду. В обґрунтування заяви зазначено, що оскаржуваний припис було направлено позивачу 23.01.2019 року. Позивач 06.03.2019 року звернулась до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з адміністративним позовом до управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. В якості додатків до адміністративного позову по справі № 200/3557/19 позивач додала також припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 21.01.2019 року. Таким чином, ОСОБА_1 06.03.2019 року вже було відомо про факт існування оскаржуваного припису, передбачені законодавством права позивача на обізнаність та оскарження дій посадових осіб органів виконавчої влади порушено не було, а строк на оскарження припису сплинув 06.09.2019 року. Разом з тим, позивач звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з даним адміністративним позовом лише 11.11.2019 року.
30.06.2020 року від представника позивача до суду надійшла заява про поновлення строку звернення до суду, у якій зазначено, що оскаржуваний припис позивач отримала простим поштовим відправленням 25.02.2020 року, разом з актом від 21.01.2019 року № 00000000022, протоколом про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 21.01.2019 року та постановою про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 07.02.2019 року № 28/0702. Після отримання вказаних документів позивач звернулась до адвоката Губаренко О.А., з якою ще 21.02.2019 року було укладено договір про надання правової допомоги № 14 з проханням звернутись до суду щодо оскарження постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 07.02.2019 року № 28/0702 та припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 21.01.2019 року. Для підготовки позовних заяв позивач передала адвокату Губаренко О.А. всі отримані оригінали документів. На виконання умов договору про надання правової допомоги № 14 адвокат Губаренко О.А. 06.03.2019 року звернулась до Бабушкінського районного суду м Дніпропетровська з адміністративним позовом про скасування постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 07.02.2019 року № 28/0702. У зв'язку з неналежним виконанням умов договору про надання правової допомоги позивачем було розірвано договір з адвокатом Губаренко О.А. та в подальшому було укладено договір з новим адвокатом Самухою А.О. Під час аналізу стану розгляду справ новим адвокатом було встановлено, що адвокат Губаренко О.А. не зверталась до суду з позовною заявою про скасування припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 21.01.2019 року, жодних документів, які були передані адвокату для надання правової допомоги позивачу не повернула. З'ясувавши вказані обставини новий адвокат Самуха А.О. 30.05.2019 року звернулась до Управління державного архітектурно - будівельного контролю Дніпровської міської ради з адвокатським запитом щодо отримання документів складених за результатами перевірки зокрема ОСОБА_1 .. Вказані документи отримано адвокатом Самухою А.О. 07.06.2019 року. Отже, у зв'язку з неналежним виконанням адвокатом Губаренко О.А. своїх обов'язків та неповерненням документів, оскаржуваний припис позивач отримала лише 07.06.2019 року, а тому адміністративний позов про визнання протиправним та скасування припису від 21.01.2019 року було подано в межах шестимісячного строку з дня, коли позивач дізналась про порушення своїх прав.
Представник позивача у судовому засіданні просив поновити позивачу строк звернення до суду на підставах зазначених в заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду та поясненнях на відзив.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання про поновлення строку звернення до суду та просив залишити позовну заяву без розгляду.
Вирішуючи питання про поважність причин пропуску строку звернення до суду, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно висновків викладених у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Фогарді проти Сполученого Королівства", право доступу до суду не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням; вони дозволені тому, що право доступу до суду, в силу своєї природи, потребує регулювання з боку держави, а також і рішення Європейського суду з прав людини "Устименко проти України", яке набуло статусу остаточного 29.01.2016р., про те, що причини поважності пропуску строку звернення до суду повинні бути досліджені судом та повинні бути обґрунтованими та вмотивованими.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Слід зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
З дослідженої копії оскаржуваного припису від 21.01.2019 року вбачається, що його примірник не було вручено позивачеві особисто, а було надіслано поштою ПАТ «Укрпошта» 23.01.2019 року за №4900068926942, що підтверджується, зокрема і списком №2846 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих повідомлень та фіскальним чеком від 23.01.2019 року.
Відповідно до поштового повідомлення про вручення рекомендованого листа за №4900068926942 дата подання для направлення кореспонденції, а саме акту, протоколу і припису зазначена 23.01.2019 року, а дата отримання 20.01.2019 року. Відповідно поштового штампу ПАТ «Укрпошти» на конверті стоїть дата 25.02.2019 року.
За таких обставин, суд приходить до висновку про неточне (невірне, помилкове) зазначення отримувачем даного рекомендованого повідомлення дати його отримання.
Представником позивача до відповіді на відзив було надано рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21.08.2020 року у справі №200/3557/19 та витяг з інтернет - ресурсу «Судова влада України» по справі №200/3557/19, з якого вбачається, що позивачем до даного суду адміністративний позов було подано 06.03.2019 року.
Зі змісту адміністративного позову про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та доданих до нього матеріалів вбачається, що позивачем вже 06.03.2019 року було надано в якості додатка копію припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 21.01.2019 року.
При цьому, в судовому засіданні 01.07.2020 року представником позивача та в наданій заяві від 30.06.2020 року про поновлення пропущеного строку для звернення до суду було зазначено, що оскаржуваний припис позивач отримала простою кореспонденцією 25.02.2019 року разом з постановою про накладення штрафу від 07.02.2019 року. Дата «25.02.2019 року» стоїть також на штампі ПАТ «Укрпошта» рекомендованого повідомлення про вручення.
Отже, саме 25.02.2019 року позивач дізналась про порушення своїх прав та саме з зазначеної дати почав відлік строк звернення до адміністративного суду з вимогою щодо оскарження припису від 21.01.2019 року, кінцевою датою якого є 25.08.2019 року.
З адміністративним позовом позивач звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду лише 11.11.2019 року, що свідчить про пропуск шестимісячного строку на звернення до суду.
При цьому, я якості поважної причини пропуску строку та підстави для поновлення строку звернення до суду зазначено неналежне виконання адвокатом Губаренко О.А. своїх обов'язків та неповернення наданих їй документів, зокрема й вказаного припису. Інших обгрунтованих причин, що перешкоджали звернутись з позовом до суду позивачем не наводиться.
Надаючи оцінку наведеним обставинам, суд зазначає, що очікування дій адвоката з метою захисту своїх порушених прав протягом трьох місяців не є поважною причиною, адже не є непереборною обставиною, яка перешкоджала своєчасно саме позивачу звернутись до суду. Така обставина не пов'язана з істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасно звернутись до суду.
Суд також звертає увагу на те, що позивач не була позбавлена можливості самостійно звернутися до суду за захистом своїх прав у встановлений Кодексом адміністративного судочинства України строк.
Суд також вважає безпідставним твердження позивача про те, що строк на звернення до суду треба обраховувати починаючи з дня отримання оскаржуваного припису у відповідь на запит адвоката Самуха А. О. - 07.06.2019 року, оскільки про порушення свої прав позивач дізналась, ще 25.02.2019 року, як зазначено у заяві про поновлення строку звернення до суду.
Окремо суд зазначає, що за практикою Європейського Суду з прав людини, у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський Суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Також суд звертає особливу увагу, що з моменту повторного отримання 07.06.2019 року припису Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил від 21.01.2019 року, як позивач особисто так і його представник мали можливість звернутися до суду з дотриманням шестимісячного строку враховуючи як дату винесення припису (21.01.2019 року) так і дату отримання (25.02.2019 року).
Доказів, які б підтверджували поважні причини, що позбавляли позивача можливості звернутись до суду з вказаним позовом до суду після отримання оскаржуваного припису на запит адвоката Самуха А. О. позивачем не надано.
За неведених вище обставин та з огляду на ненадання позивачем будь-яких належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд зазначає, що лише посилання позивача на дії адвоката (без належного документального підтвердження протиправних дій чи бездіяльності адвоката, вини останнього в пропущенні позивачем строку звернення до суду, та інш.) не може бути визнано поважною причиною пропущення шестимісячного строку звернення до суду, оскільки така причина не носить ознак об'єктивності та непереборності безпосередньо для позивача, а реалізація останнім права на судовий захист невід'ємно пов'язана зі строками, в межах яких позивач може звернутися до суду за захистом свого права.
Таким чином, суд не встановив переконливих фактичних обставин, які б свідчили про дійсні істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного звернення позивача до суду за захистом своїх прав.
Згідно частини 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Також, у відповідності до вимог пункту 8 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 183 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема і про залишення позовної заяви без розгляду.
За наведених обставин, суд не знаходить підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду та вважає за необхідне залишити позовну заяву без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 183, 240, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування припису - залишити без розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст ухвали складений 06.07.2020 року.
Суддя С.І. Озерянська