06 липня 2020 року Справа №160/7118/20
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєва С.О., розглянувши матеріали адміністративного позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Відповідача-1: Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, до Відповідача-2: Дніпровської міської ради про визнання незаконними дій, визнання протиправним, нечинним та скасування рішення №9/52 від 18.12.2019р., встановлення відсутності компетенції, -
30.06.2020р. Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до Відповідача-1: Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, до Відповідача-2: Дніпровської міської ради та просить:
- визнати незаконними дії Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області стосовно накладання штрафних санкцій і стягнення боргу з орендної плати за землю;
- визнати протиправним та нечинним, таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили рішення Дніпровської міської ради №9/52 від 18.12.2019р. "Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017р. №13/27 "Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста";
- скасувати рішення Дніпровської міської ради №9/52 від 18.12.2019р. "Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017р. №13/27 "Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста";
- встановити відсутність компетенції (повноважень) Дніпровської міської ради у прийнятті рішення №9/52 від 18.12.2019р. "Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017р. №13/27 "Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста".
Вивчивши матеріали поданого адміністративного позову, суд приходить до висновку про те, що зазначений позов слід залишити без руху на підставі ч.1 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160,161, 172 цього Кодексу.
Пунктом 2 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в позовній заві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
Однак, як вбачається зі змісту позовної заяви позивачем у позові не вірно зазначено ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України Відповідача-1 (Державна податкова інспекція в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області): 37989300, оскільки за вказаним кодом ЄДРПОУ зареєстровано іншу юридичну особу, а саме: Управління Державної Казначейської служби в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпра в порушення вимог п.2 ч.5, ч.6 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до п.5 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в позовній заяві зазначаються, зокрема, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Разом з тим, у позові не обґрунтовані позовні вимоги заявлені до Відповідача-1, позивачем не вказано в чому саме полягають дії та докази вчинення таких дій в порушення вимог п.5 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що згідно відомостей ЄДРПОУ юридична особа Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області з 14.05.2019р. є припиненою, а тому не може виступати відповідачем у даній адміністративній справі.
Частиною 3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, щодо позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
За приписами ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлені ставки судового збору, зокрема, за подання адміністративного позову фізичною особою - підприємцем немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який станом на 01.01.2020р. становить 2102 грн.
Частиною 3 ст.6 Закону України "Про судовий збір" визначено, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Тобто, за подання даного адміністративного позову з трьома вимогами немайнового характеру, позивач повинна була сплатити судовий збір у розмірі 6306 грн., виходячи із розрахунку: 2102,00 грн.*3.
Однак, як вбачається із доданих до позову документів, позивачем до адміністративного позову не додано документу про сплату судового збору у розмірі 6306 грн. за подання даного адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою - підприємцем в порушення вимог ст.ст. 4, 6 Закону України "Про судовий збір" та ч. 3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною 7 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до заяви про визнання індивідуального акта протиправним додається також оригінал або копія оспорюваного акта.
Разом з тим, позивачем до позову копії оспорюваного рішення Дніпровської міської ради №9/52 від 18.12.2019р., в порушення вимог ч.7 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того, ч.2 ст.264 Кодексу адміністративного судочинства України, право оскаржити нормативно - правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких застосовано цей акт.
Завданням адміністративного судочинства, згідно частини першої статті 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно визначення, веденого у пункті 8 частини першої статті 4 КАС України, позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Частиною першою статті 5 КАС України гарантовано право кожній особі в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відтак завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14.12.2011 року №19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у наявності у особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу, встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Тобто, обов'язковою умовою судового захисту є наявність порушених прав та охоронюваних законом інтересів безпосередньо позивача з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
На необхідності такого застосування норм процесуального права наголошується у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.06.2018 року в справі №826/4406/16 (адміністративне провадження №К/9901/454/17 (№К/9901/39/18)).
Разом з тим, позивачем до позову не додано доказів на підтвердження того, що оспорюване рішення Дніпровської міської ради №9/52 від 18.12.2019р. застосовується до позивача або, що позивач є суб'єктом правовідносин, у яких застосовано цей акт в порушення вимог ч.2 ст.264 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно п.9 ст.264 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині.
Проте, обраний позивачем спосіб захисту права, щодо позовних вимог заявлених до Відповідача-2 про скасування рішення Дніпровської міської ради №9/52 від 18.12.2019р. "Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017р. №13/27 "Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста" та встановлення відсутності компетенції (повноважень) Дніпровської міської ради у прийнятті рішення №9/52 від 18.12.2019р. "Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017р. №13/27 "Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста", не відповідає вимогам ч. 9 ст. 264 Кодексу адміністративного судочинства України.
Окрім того, згідно ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Як вбачається зі змісту позову, позивачем на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються її позовні вимоги жодних доказів до позову не додано в порушення вимог ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також і у позові, на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються її позовні вимоги, позивач посилається на те, що вона є землекористувачем земельної ділянки комунальної власності (кадастровий номер 1210100000:01:069:0036) загальною площею 0,0296 га на підставі договору оренди землі від 10.10.2008р., проте, жодних доказів на підтвердження зазначеного позивачем до позову не додано в порушення вимог ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позивачем позов поданий без додержання вимог, встановлених ст.ст. 160, 161, 264 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому даний позов підлягає залишенню без руху із встановленням позивачеві строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позову без руху.
За таких обставин, недоліки позовної заяви мають бути усунені позивачем у п'ятиденний строк з дня отримання цієї ухвали, шляхом надання до канцелярії суду:
- адміністративного позову, оформленого відповідно до вимог ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: із зазначенням у ньому ідентифікаційного коду Відповідача-1 в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; із зазначенням у позові викладу обставин щодо заявлених позовних вимог до Відповідача-1, із зазначенням в чому саме полягають дії та докази вчинення таких дій, з урахуванням того, що згідно відомостей ЄДРПОУ юридична особа Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області з 14.05.2019р. є припиненою, а тому не може виступати відповідачем у даній адміністративній справі, у відповідності до вимог п.2, п.5 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України та з дотриманням вимог ч.1 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;
- копій оспорюваного рішення Дніпровської міської ради №9/52 від 18.12.2019р. "Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017р. №13/27 "Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста", у відповідності до вимог ч.7 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;
- доказів на підтвердження того, що оспорюване рішення Дніпровської міської ради №9/52 від 18.12.2019р. застосовується до позивача або, що позивач є суб'єктом правовідносин, у яких застосовано цей акт у відповідності до вимог ч.2 ст.264 Кодексу адміністративного судочинства України;
- уточнити позовні вимоги з урахуванням положень ч.9 ст.264 Кодексу адміністративного судочинства України;
- доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги у відповідності до вимог ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;
- доказів на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача, а саме: доказів того, що позивач є землекористувачем земельної ділянки комунальної власності (кадастровий номер 1210100000:01:069:0036) загальною площею 0,0296 га на підставі договору оренди землі від 10.10.2008р., у відповідності до вимог ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;
- оригіналу документу про сплату судового збору в сумі 6306 грн. у відповідності до вимог ст.ст.4, 6 Закону України "Про судовий збір", ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі викладеного, керуючись п.2, п.5 ч.5 ст.160, ч.3, ч.4, ч.7 ст.161, ч.2, ч.9 ст.264, ч.1 ст.169, ст.ст.243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Відповідача-1: Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, до Відповідача-2: Дніпровської міської ради про визнання незаконними дій, визнання протиправним, нечинним та скасування рішення №9/52 від 18.12.2019р., встановлення відсутності компетенції - залишити без руху.
Позивачеві у п'ятиденний строк з дня отримання цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до канцелярії суду:
- адміністративного позову, оформленого відповідно до вимог ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: із зазначенням у ньому ідентифікаційного коду Відповідача-1 в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; із зазначенням у позові викладу обставин щодо заявлених позовних вимог до Відповідача-1, із зазначенням в чому саме полягають дії та докази вчинення таких дій, з урахуванням того, що згідно відомостей ЄДРПОУ юридична особа Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області з 14.05.2019р. є припиненою, а тому не може виступати відповідачем у даній адміністративній справі, у відповідності до вимог п.2, п.5 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України та з дотриманням вимог ч.1 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;
- копій оспорюваного рішення Дніпровської міської ради №9/52 від 18.12.2019р. "Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017р. №13/27 "Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста", у відповідності до вимог ч.7 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;
- доказів на підтвердження того, що оспорюване рішення Дніпровської міської ради №9/52 від 18.12.2019р. застосовується до позивача або, що позивач є суб'єктом правовідносин, у яких застосовано цей акт у відповідності до вимог ч.2 ст.264 Кодексу адміністративного судочинства України;
- уточнити позовні вимоги з урахуванням положень ч.9 ст.264 Кодексу адміністративного судочинства України;
- доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги у відповідності до вимог ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;
- доказів на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача, а саме: доказів того, що позивач є землекористувачем земельної ділянки комунальної власності (кадастровий номер 1210100000:01:069:0036) загальною площею 0,0296 га на підставі договору оренди землі від 10.10.2008р., у відповідності до вимог ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;
- оригіналу документу про сплату судового збору в сумі 6306 грн. у відповідності до вимог ст.ст.4, 6 Закону України "Про судовий збір", ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України.
Реквізити, на які підлягає сплаті судовий збір: р/р отримувача №UA238999980313131206084004008 УК у Чечелівському районі м.Дніпра, код ЄДРПОУ 37989253, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, код класифікації доходів бюджету 22030101.
Роз'яснити позивачеві, що відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Ухвала суду не підлягає оскарженню окремо від ухвали про повернення заяви згідно до вимог ст.ст. 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва