03 липня 2020 року ЛуцькСправа № 140/5934/20
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Лозовського О.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дубечненської сільської ради Старовижівського району Волинської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Дубечненської сільської ради Старовижівського району Волинської області про визнання протиправним та скасування рішення №55/45 від 11.02.2020 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для ведення садівництва»; та зобов'язання повторно розглянути заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для ведення садівництва, орієнтовною площею 0,12 га, розташованої в межах населеного пункту, що входить до Дубечненської сільської ради, з урахуванням висновків суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням 55 сесії сьомого скликання Дубечненської сільської ради Старовижівського району Волинської області від 11.02.2020 відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для ведення садівництва в АДРЕСА_1 (біля житлового будинку) з тих підстав, що згідно з планом землекористувань Дубечненської сільської ради земельна ділянка на яку претендує ОСОБА_1 не відноситься до земель сільськогосподарського призначення. Позивач вважає таке рішення протиправним та таким, що порушує його права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, оскільки суперечить вимогам статті 118 Земельного кодексу України, якою встановлено вичерпний перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
З наведених підстав просить позов задовольнити
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 04.05.2020, після усунення недоліків позовної заяви, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та на підставі частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.
У поданому відзиві на позовну заяву від 18.05.2020 №302/02.07/2-20 відповідач заперечив позовні вимоги ОСОБА_1 , в обгрунтування чого зазначив, що 19.11.2019 гр. ОСОБА_1 було подано заяву до Дубечненської сільської ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 0,12 га для ведення садівництва в АДРЕСА_1 біля присадибної ділянки (копія додається), до якої була подана лише довідка виконкому Глухівської сільської ради від 13.04.1992, де зазначена загальна площа земельних ділянок площею 0.92 га, що знаходяться в постійному користуванні гр. ОСОБА_1 .
Земельні ділянки загальною площею 0,4830 га, в тому числі: земельна ділянка площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться в АДРЕСА_2 та площею 0, 2330 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в с. Глухи урочище «Біля доми» перебувають у власності гр. ОСОБА_1 з 13.07.2010 року (державні акти на право власності на земельні ділянки) і враховані у загальну площу земельної ділянки 0,92 га, про що свідчить копія архівного рішення Глухівської сільської ради від 18.07.1995 року № 4/4 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність і користування» (копія архівного рішення додається). Решта земельних ділянок орієнтовною площею 0,4370 га для ведення особистого селянського господарства знаходяться поза межами присадибної земельної ділянки в інших урочищах.
Пізніше було додано до заяви довідку Камінь-Каширської міської ради від 22.11.2019 та графічні матеріали бажаного місця розташування земельної ділянки, які не співпадають з графічними матеріалами, які знаходяться у справі Дубечненської сільської ради так, як містять виправлення. В сільській раді графічні матеріали бажаного місця розташування земельної ділянки для ведення садівництва зображені на земельній ділянці, що знаходиться у власності гр. ОСОБА_1 . Решта додатків бажаного місця розташування земельної ділянки, які є як додатки до позовної заяви у справі Дубечненської сільської ради відсутні. Також відповідач вказує, що в кожному додатку до позовної заяви бажане місце розташування намічуваної земельної ділянки для ведення садівництва позивачем показане в іншому місці. Копії державних актів на право власності на земельні ділянки площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться в АДРЕСА_2 та площею 0,2330 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в с. Глухи урочище «Біля доми», кадастровий план даних земельних ділянок гр. ОСОБА_1 в АДРЕСА_2 , гр. ОСОБА_1 були пред'явлені при обстеженні бажаного місця розташування земельної ділянки для ведення садівництва.
При обстеженні бажаного місця розташування земельної ділянки для ведення садівництва на яку претендує гр. ОСОБА_1 , представниками сільської ради - сільським головою Костючиком А.П., спеціалістом II категорії - землевпорядником Ткачук Н.В. в присутності депутата Дубечненської сільської ради Босака М.Р. та гр. ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 було виявлено, що межові знаки визначених меж земельних ділянок, що перебувають у власності гр. ОСОБА_1 відповідно до державних актів, що посвідчують право власності на земельні ділянки відсутні. Представниками сільської ради в присутності гр. ОСОБА_1 та депутата Дубечненської сільської ради Босака М.Р. було зроблено орієнтовні проміри земельних ділянок, що перебувають у власності гр. ОСОБА_1 Виявлено, що земельна ділянка площею 0,2330 га для ведення особистого селянського господарства урочище «Біля доми» (тобто біля присадибної земельної ділянки по АДРЕСА_2 - державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,2330 га для ведення ОСГ, що є в додатку до позовної заяви) межує з лісовими насадженнями в межах населеного пункту та існують розбіжності в розмірах, земельної ділянки, що вказані в кадастровому плані. Площа ставка, що вказана в кадастровому плані становить 0, 0150 га. Вказує, що гр. ОСОБА_1 розчистив ставок площа якого виходить за межі кадастрового плану його земельної ділянки і знаходиться в лісових насадженнях населеного пункту, а також виявлено, що земельна ділянка 0,2330 га не придатна для використання за цільовим призначенням для ведення ОСГ. На ґрунті, який був викинутий на дану земельну ділянку при розчищенні ставка ростуть чагарники та кущі ожини, що не дало можливості представникам сільської ради орієнтовно встановити бажане місце розташування земельної ділянки для ведення садівництва.
Відповідач звертає увагу, що відновлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) не належить до повноважень сільської ради. На час розгляду на сесії сільської ради, яка проводилася 13.12.2019 вище зазначеної заяви гр. ОСОБА_1 від 19.11.2019 відомості про земельні ділянки, що перебувають у власності гр. Куця не були внесені до Публічної кадастрової карти України.
Заява гр. ОСОБА_1 від 19.11.2019 була розглянута на засіданні чергової сесії Дубечненської сільської ради 13.12.2019, було прийнято рішення сесії сільської ради №52/10 від 13.12.2019, в пункті 1 якого постійній комісії з питань земельних відносин, природокористування, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам'яток, історичного середовища та благоустрою було доручено вивчити дане питання та винести на розгляд чергової сесії сільської ради, відповідно до частини 5 статті 46 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» та статті 20 ЗУ «Про звернення громадян» так, як заява потребувала детального вивчення. Також в цей термін сесія сільської ради рекомендувала гр. ОСОБА_1 звернутися до державного кадастрового реєстратора щодо здійснення державної реєстрації земельних ділянок, що перебувають у власності гр. ОСОБА_1 , для внесення відомостей про земельні ділянки до Державного земельного кадастру та відновити межі земельних ділянок в натурі (на місцевості), що розташовані в АДРЕСА_2 відповідно до державних актів, що посвідчують право власності на земельні ділянки.
У зв'язку з чим позивачем було подано скаргу яка була розглянута 11.02.2020. Зокрема, постійна комісія рекомендувала сесії сільської ради відмовити гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 0,12 га для ведення садівництва в АДРЕСА_1 . На час розгляду заяви гр. ОСОБА_1 від 19.11.2019 та скарги на засіданні сесії межі його приватизованої земельної ділянки, що розташована в АДРЕСА_2 не були відновлені в натурі (на місцевості) згідно статті 28 п. б ЗУ «Про землеустрій» (інформувати зацікавлених сторін про здійснення землеустрою), тобто гр. ОСОБА_1 невиконані рекомендації рішення сесії сільської ради п.2.2. №52/10 від 13.12.2019.
У зв'язку із зазначеним відповідач вважає, що бажане місце розташування земельної ділянки для ведення садівництва, на яку претендує гр. ОСОБА_1 знаходиться на лісових землях в межах населеного пункту. А відповідно до частини третьої статті 22 ЗК України земельні ділянки для ведення садівництва надаються громадянам у власність та користування виключно на землях сільськогосподарського призначення, тобто має місце не відповідності місця розташування земельної ділянки статті 123 ЗК України. У зв'язку з чим було прийнято рішення сесії сільської ради №55/45 від 11.02.2020
Відповідач вважає, що його дії відповідають вимогам законодавства, а тому з наведених підстав у задоволенні позову просив відмовити.
У поданій відповіді на відзив позивач підтримав обгрунтування, викладені у позовній заяві, просив позов задовольнити.
У запереченнях на відповідь на відзив відповідач підтримав свою позицію з підстава, викладених у відзиві на позовну заяву.
Ухвалою суду від 03.07.2020 відмовлено в задоволенні клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та виклик свідків.
Дослідивши письмові докази, письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, з наступних мотивів та підстав.
Судом встановлено, що 19.11.2019 ОСОБА_1 звернувся до Дубечненської сільської ради із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовно площею 0,12 га для ведення садівництва в АДРЕСА_2 біля присадибної ділянки, що належить позивачу на праві власності, до якого було додано необхідний пакет документів.
Однак, рішенням 55 сесії сьомого скликання Дубечненської сільської ради Старовижівського району Волинської області №55/45 від 11.02.2020 відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для ведення садівництва в АДРЕСА_1 (біля житлового будинку) з тих підстав, що згідно з планом землекористувань Дубечненської сільської ради земельна ділянка, на яку претендує ОСОБА_1 , не відноситься до земель сільськогосподарського призначення (а. с. 7).
Не погодившись із прийнятим рішенням відповідача, позивач звернулась з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною другою статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Частинами першою, другою статті 22 ЗК України визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
До земель сільськогосподарського призначення належать:
а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);
б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).
Положеннями частини третьої статті 22 ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об'єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.
Статтею 35 ЗК України передбачено, що громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва.
Земельні ділянки, призначені для садівництва, можуть використовуватись для закладання багаторічних плодових насаджень, вирощування сільськогосподарських культур, а також для зведення необхідних будинків, господарських споруд тощо.
У відповідності до пункту «б» частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
При цьому, з огляду на зміст підпункту «в» частини третьої статті 116 ЗК України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
На підставі пункту «в» частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара.
Аналіз вищенаведених норм свідчить про наявність у позивача можливості отримати дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок 0,12 гектара у власність для ведення садівництва, із земель державної власності сільськогосподарського призначення, однак за умови, якщо такого права він не використав раніше.
Водночас, документальних доказів використання позивачем раніше такого права відповідач до суду не надав, що підтверджується довідкою Камінь-Каширської міської ради від 22.11.2019 №807/2.2-3 (а. с. 12).
Статтею 140 Конституції України передбачено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Частиною першою статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97-ВР від 21.05.1997 визначено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст (частина 2 статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
У відповідності до частини першої статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Згідно приписів статті 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Згідно із частиною першою статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Проаналізувавши вищезазначені норми, суд дійшов висновку про наявність у відповідача повноважень щодо надання громадянам, в тому числі й позивачу, дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до частини шостої, сьомої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначений статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, обов'язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.
Відповідно до статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:
- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;
- розробка суб'єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 ЗК України;
- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. Разом з цим, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 13.12.2016 в справі № 815/5987/14 та постанові Верховного Суду від 27.02.2018 в справі №545/808/17.
Відповідач у рішенні від11.02.2020 №55/45 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для ведення садівництва не посилається на жодну з підстав, визначених статтею 118 ЗК України.
Натомість, у відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що позивачу відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з підстав невідповідності місця розташування земельної ділянки вимогам законів.
Однак, ті обставини, на які посилається відповідач, а саме невідповідність графічних матеріалів бажаного місця розташування земельної ділянки, які були додані позивачем до заяви, місцю розташування намічуваної земельної ділянки для ведення садівництва, і які відображені у протоколі засідання постійної комісії, не передбачені статтею 118 ЗК України в якості підстави для відмови в задоволенні клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.
Крім того, що на підтвердження вказаних обставин відповідачем не надано жодних доказів, в тому числі графічних матеріалів, які б беззаперечно підтверджували той факт, що земельна ділянка, на яку претендує позивач, не відноситься до земель сільськогосподарського призначення.
Враховуючи викладене, суд вважає що оскаржуване рішення прийняте відповідачем всупереч приписам чинного законодавства, відтак його слід визнати протиправним та скасувати.
В той же час, суд зазначає, що положеннями пункту «а» частини 12 ЗК України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад.
Повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивовано відмови у його наданні, також регламентовано частиною шостою статті 118 ЗК України.
Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, а тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 11.09.2019 по справі №819/570/18.
Отже, у даному випадку відповідач не довів суду, що прийняте ним рішення про відмову у наданні позивачу дозволу на розроблення документації із землеустрою відповідає нормам чинного законодавства; воно не може вважатися обґрунтованим, добросовісним і законним, оскільки відповідач відмовив у наданні зазначеного дозволу з підстав, які не передбачені законодавством.
Також слід зауважити, що наказ відповідача за визначенням, наведеним у пункті 19 частини першої статті 4 КАС України, є актом індивідуальної дії.
Частиною другою статті 245 КАС України суду надано повноваження у разі задоволення позову визнавати протиправним та скасовувати індивідуальний акт чи окремі його положення.
Враховуючи наведені вище норми чинного законодавства та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що рішення Дубечненської сільської ради Старовижівського району Волинської області суперечить вимогам частини сьомої статті 118 ЗК України, тобто відповідач відмовив у наданні зазначеного дозволу з підстав, які не передбачені законодавством, а тому, виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України суду повноважень, позов необхідно задовольнити повністю шляхом прийняття рішення про визнання протиправним та скасування рішення Дубечненської сільської ради №55/45 від 11.02.2020 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для ведення садівництва» та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для ведення садівництва, орієнтовною площею 0,12 га, розташованої в межах населеного пункту, що входить до Дубечненської сільської ради, з урахуванням висновків суду.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 №294-ІХ установлено у 2020 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2020 року - 2102 гривні.
Таким чином, дана позовна заява, що має немайновий характер та повинна бути оплачена судовим збором у розмірі 840 грн 80 коп. (2102 грн. х 0,4). При цьому, позивачем сплачено 900,00 грн.
Таким чином, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 840,80 грн., сплачений квитанцією №22 від 05.03.2020.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Дубечненської сільської ради №55/45 від 11.02.2020 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для ведення садівництва».
Зобов'язати Дубечненську сільську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення садівництва, орієнтовною площею 0,12 га, розташованої в межах населеного пункту, що входить до Дубечненської сільської ради, з урахуванням висновків суду.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дубечненської сільської ради (44412, Волинська область, Старовижівський район, село Дубечне, вулиця Незалежності, будинок 20, код ЄДРПОУ 04332940) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд,
Суддя О.А. Лозовський