м. Вінниця
06 липня 2020 р. Справа № 120/1989/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Слободонюка М.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
У травні 2020 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправної відмови відповідача у проведенні виплати одноразової грошової допомоги позивачу у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків та зобов'язання відповідача скласти висновок та прийняти рішення про призначення та проведення виплати позивачу одноразової грошової допомоги позивачу у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату, з урахуванням виплаченої суми в розмірі 158 580 грн., шляхом видання наказу про виплату такої допомоги.
Ухвалою суду від 19.05.2020 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
09.06.2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 15478/20), в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову повністю. Одночасно, у прохальній частині відзиву представник відповідача заявляє клопотання про здійснення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно наказу голови суду № 057-в/к від 26.05.2020 року, головуючий суддя по даній справі в період часу з 09.06.2020 року по 03.07.2020 року перебував у відпустці. Відповідно, питання щодо розгляду поданого клопотання вирішується судом 06.07.2020 року.
Розглянувши вказане клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, виходячи з наступних мотивів.
Частинами 5, 6 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:
1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;
2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Відтак, при вирішенні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, доводи особи яка заявляє клопотання є важливими, однак не мають визначального значення. Натомість, вирішальним є те, чи має суд можливість із урахуванням характеру спірних правовідносин та предмету доказування, надати оцінку важливим аргументам учасників справи та прийняти рішення, що у повній мірі відповідало б критеріям законності та обґрунтованості.
Згідно ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, що входять у предмет доказування встановлюються визначеними ч. 2 ст. 72 КАС України засобами доказування. До них належать: 1) письмові, речові і електронні докази; 2) висновки експертів; 3) показання свідків.
Тому, навіть у випадку розгляду справи без проведення судового засідання та без повідомлення сторін, учасники справи не позбавлені можливості подавати докази у порядку та строки встановлені процесуальним законом, висловлювати свою позицію письмово у передбачених ст. 159 КАС України заявах по суті справи та наводити свої міркування щодо доводів процесуальних опонентів.
Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням. У випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично, таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута ("Ашинґдейн проти Сполученого Королівства", від 28 травня 1985 року, п. 57; "Меньшакова проти України", № 377/02, від 8 квітня 2010 року, п.53, та інші).
Таким чином, внаслідок розгляду судом адміністративної справи в порядку письмового провадження, жодним чином не порушується право учасника справи на доступ до суду. А наведені обставини дають можливість суду дійти висновку про те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
За таких обставин, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні за участю його уповноваженого представника.
Керуючись ст.ст. 73, 159, 256, 262, 263 КАС України, суд
Відмовити у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи № 120/1989/20-а у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Суддя Слободонюк Михайло Васильович