01 липня 2020 року
м. Київ
Справа № 916/1395/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Пількова К.М., Кушніра І.В.,
секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Газ Трейдінг"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.12.2019 (колегія суддів Савицький Я.Ф. головуючий, судді Головей В.М., Разюк Г.П.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичний еквівалент"
до Публічного акціонерного товариства "Одеський припортовий завод"
про внесення змін до договору
за участю:
відповідача: Глазков Є.В. (адвокат)
представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Газ Трейдінг": Ковальов С.В. (адвокат),
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Звернувшись у суд з даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергетичний еквівалент" (далі - позивач), просило внести зміни до договору на переробку давальницької сировини від 18.01.2019 № 20/СН-2 (далі-договір), який укладено між позивачем та Публічним акціонерним товариством "Одеський припортовий завод" (далі - відповідач), а саме викласти пункт 9.1 договору, у такій редакції: «Цей договір набуває чинності з моменту підписання і діє протягом 4 місяців з моменту набрання чинності рішенням суду про внесення змін до цього пункту договору, а в частині взаєморозрахунків до їх повного завершення».
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням прав позивача при реалізації умов договору.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.09.2019 (суддя Бездоля Ю.С.), в позові відмовлено.
2.2. Свій висновок суд першої інстанції мотивував тим, що позивач не довів обставин, які б давали підстави для задоволення позову.
2.3. Оскарженою постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.12.2019, вказане рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено.
2.4. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що за умовами договору, та виходячи із поведінки відповідача, виникли правові підстави для внесення змін до договору. Також цей суд виходив з того, що істотна зміна обставин та наявність чотирьох умов, які визначені чинним законодавством, є підставою для внесення змін до договору.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та позиції інших учасників справи
3.1. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати вказану постанову суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
3.2. В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилався на те, що оскаржувана постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Заявник касаційної скарги вказує, що суд апеляційної інстанції не врахував правового висновку, який викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 914/2649/17 та не залучив до участі у справі АТ "Укртрансгаз", як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
3.3. У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити без змін вказану постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на те, що судом у відповідності до норм матеріального та процесуального права надано належну правову оцінку поданим сторонами доказам, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
3.4. У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Газ Трейдінг" просить скасувати вказану постанову суду апеляційної інстанції та зазначене рішення місцевого господарського суду і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
3.5. В обґрунтування касаційної скарги заявник як підставу касаційного оскарження судових рішень зазначає пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та порушення судами норми процесуального права. Заявник касаційної скарги вказує, що суди не залучили його до участі у справі в якості третьої особи, хоча судові рішення могли вплинути на його права та обов'язки.
3.6. Поданий відповідачем відзив на касаційну скаргу ТОВ "Агро Газ Трейдінг" не може бути прийнятий до розгляду разом із касаційною скаргою виходячи із наступного.
3.7. Відповідно до приписів частини 2 статті 295 Господарського процесуального кодексу України відзив на касаційну скаргу має містити, зокрема, обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги.
3.8. Згідно статті 297 цього Кодексу учасники справи мають право приєднатися до касаційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали. До касаційної скарги мають право приєднатися також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (ч.1). До заяви про приєднання до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору та докази направлення заяви іншим учасникам справи (ч.3).
3.7. Отже оскільки поданий відповідачем відзив не містить обґрунтування і заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, поданої ТОВ "Агро Газ Трейдінг", відтак він не відповідає наведеним положенням частини 2 статті 295 Господарського процесуального кодексу України, тому в силу наведених норм права не може бути розглянутий судом як відзив на касаційну скаргу, а тому поданий відзив залишається без розгляду.
4. Мотивувальна частина
4.1. Суди попередніх інстанцій встановили, що 18.01.2019 між сторонами було укладено договір, з урахуванням додаткових угод, за умовами якого, позивач доручає, а відповідач зобов'язується виконати відповідно до умов цього договору роботи з переробки давальницької сировини- природного газу, на готову продукцію і відвантаження готової продукції на автомобільний, залізничний або морський транспорт позивача, а позивач зобов'язується прийняти готову продукцію й оплатити роботи з переробки давальницької сировини.
4.2. Пунктом 3.3 договору визначено, що плановий обсяг давальницької сировини, який позивач передає відповідачу у місяці поставки, та виробленої з неї у місяці поставки готової продукції, визначається додатковими угодами до договору, які підписуються сторонами до початку місяця поставки (до 15-го числа місяця, що передує місяцю поставки, за винятком першого місяця).
4.3. Згідно пункту 4.4 договору, сторони щомісяця погоджують кількість і терміни виробництва готової продукції виходячи з обсягів давальницької сировини, запланованої до поставки, що підлягає визначенню в додаткових угодах до цього договору.
4.4. Відповідно до пункту 9.1 договору, він набуває чинності з моменту підписання, і діє до 31 липня 2019 року (включно), а в частині взаєморозрахунків - до їх повного виконання.
4.5. 29.01.2019 між АТ "Укртрансгаз" (оператор) та позивачем (замовник) укладено договір транспортування природного газу №1901001349, відповідно до умов якого оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлену в цьому договорі вартість таких послуг.
4.6. 04.03.2019 за №04/03/19-1 позивач надіслав відповідачу лист, в якому у відповідь на лист №601 від 28.02.2019 щодо затримки виплат, повідомив, що товариство здійснює заміну постачальника газу в АТ "Укртрансгаз", що не передбачено всередині періоду, у зв'язку з чим, дана процедура відбувається значно повільніше, ніж очікувалось, та потребує значних витрат часу; також позивач повідомив, що АТ "Укртрансгаз" здійснило перехід на добове балансування у відповідності до Кодексу газотранспортної системи України; затримка виплат відповідно до договору на переробку давальницької сировини №20/СН-2 від 18.01.2019 також зумовлена складнощами нововведень та особливостями роботи при добовому балансуванні, натомість позивач має на меті здійснити розрахунки за договором на переробку давальницької сировини №20/СН-2 від 18.01.2019 відповідно до графіку погашення платежів, який буде наданий відповідачу до 06.03.2019 включно.
4.7. Після тривалого листування 05.04.2019 за №1028 відповідач надіслав позивачу лист-направлення офіційного підтвердження ПАТ "Одесагаз" №04/307 від 05.04.2019 про присвоєні відповідно до Кодексу газорозподільних систем відповідача ЕІС кодів; зазначені коди, за повідомленням ПАТ "Одесагаз", внесені на інформаційну платформу Оператора ГТС і по ним здійснюються всі операції з постачання газу на ПAT "Одеський припортовий завод".
08.04.2019 за №08/04/19-1 позивач направив Київському обласному відділенню Антимонопольного комітету України лист, в якому зазначив про порушення вимог антимонопольного законодавства з боку АТ "Укртрансгаз".
Також, 08.04.2019 за №08/04/19-2 позивач направив Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг лист, в якому зазначив про порушення вимог антимонопольного законодавства з боку АТ "Укртрансгаз".
15.04.2019 за №15/04/19-3 позивач надіслав відділу комерційного обліку АТ "Укртрансгаз" лист про ненадходження відповіді на лист за №12/03/19-2 від 12.03.2019.
4.8. 29.05.2019 позачерговим засіданням Правління відповідача, що оформлено протоколом №25, був розглянутий порядок денний щодо пролонгації договору на переробку давальницької сировини від 18.01.2019 №20/СН-2, укладеного з позивачем, та укладання додаткової угоди до нього.
Згідно даного протоколу члени правління одноголосно вирішили уповноважити т.в.о. Голови Правління - директора Назаренка С.М. на підписання з позивачем додаткової угоди №6 до договору на переробку давальницької сировини від 18.01.2019 №20/СН-2 щодо визначення строку дії цього договору; питання щодо пролонгації зазначеного договору визначити на підставі умов, що передбачені додатковою угодою №6 до цього договору.
4.9. Оцінивши цей протокол засідання Правління відповідача суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач не заперечує проти співпраці з позивачем та пролонгації договору.
Дослідивши умови додаткової угоди №6, укладеної на виконання вказаного вище рішення Правління, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що за умовами домовленостей сторін передача давальницької сировини, зокрема, може здійснюватися впродовж чотирьох календарних місяців з дня початку такої передачі.
4.10. Наполягаючи на задоволенні позову, позивач посилався на те, що істотними обставинами, які змінилися, є протиправна поведінка АТ "Укртрансгаз", зокрема, в частині неузгодження поданих позивачем номінацій.
4.11. Відповідно до частин 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у редакції, яка підлягає застосуванню при розгляді касаційної скарги, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
4.12. Згідно статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
4.13. Частиною першою статті 628 наведеного Кодексу передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
4.14. Відповідно до частини першої статті 638 вказаного Кодексу договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
4.15. Частиною першою статті 640 зазначеного Кодексу встановлено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
4.16. Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором (ч.1). Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором (ч.2). Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду (ч.3). У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (ч.4).
4.17. За частинами першою та другою статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
4.18. Водночас за частиною четвертою статті 652 цього Кодексу зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
4.19. Оскільки суд апеляційної інстанції при винесенні оскарженої постанови вищевказаних приписів законодавства не врахував, із прийнятої ним постанови не вбачається існування одночасно умов, які визначені статтею 652 Цивільного кодексу України, для зміни договору, у суду касаційної інстанції відсутні правові підстави вважати, що наявні одночасно умови, які визначені статтею 652 Цивільного кодексу України, для зміни договору, що виключало підстави для задоволення позову з наведених підстав.
4.20. Разом з тим, стаття 15 Цивільного кодексу України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
При цьому положеннями статті 13 цього Кодексу передбачено, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (ч.2). Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ч.3). При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства (ч.4).
4.21. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.
Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність і передбачуваність правозастосування, а отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів.
Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
У справі "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що вжитий у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" має на увазі дотримання такого принципу права як принцип визначеності. Суд стверджує, що термін "передбачено законом" стосується не лише писаного права, а саме норм писаних законів, а й неписаного, тобто усталених у суспільстві правил та засад моральності суспільства.
Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дати змогу громадянинові у разі потреби досить точно передбачити за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.
Отже, правові норми та судова практика мають застосовуватися таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
4.22. Європейський суд з прав людини зазначав, що при визначенні пропорційності заходу Суд у минулому також враховував особисті обставини заявників, у тому числі їх добросовісність (див. справу «Вістінс та Перепьолкінс» (Vistiтр and Perepjolkins).
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 14.05.2013 у справі «Н.К.М. проти Угорщини» зазначив, що ті, хто діє добросовісно на підставі закону, не повинні бути розчаровані в своїх законних очікуваннях без конкретних і переконливих причин.
У справі "Пайн Велі Девелопмент ЛТД" та інші проти Ірландії" ЄСПЛ постановив, що стаття 1 Першого протоколу Конвенції можна застосувати до захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.
4.23. Положеннями статті 188 Господарського кодексу України визначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором (ч.1). Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором (ч.2). Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду (ч.3). У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (ч.4).
4.24. Судом апеляційної інстанції встановлено, що за умовами п.п. 9.1-9.4 договору останній може бути змінений або розірваний за згодою сторін або при прийнятті урядових документів, що унеможливлюють виконання цього договору. Всі зміни та доповнення до цього договору оформляються додатковими угодами, які є невід'ємною частиною цього договору.
4.25. Також судом апеляційної інстанції встановлено, що Правління відповідача, що оформлено протоколом №25 від 29.05.2019, вирішило уповноважити т.в.о. Голови Правління - директора Назаренка С.М. на підписання з позивачем додаткової угоди №6 до договору на переробку давальницької сировини від 18.01.2019 №20/СН-2 щодо визначення строку дії цього договору; питання щодо пролонгації зазначеного договору визначити на підставі умов, що передбачені додатковою угодою №6 до цього договору.
4.26. Верховним Судом в постановах від 14.05.2020 у справі № 910/7515/19, від 24.10.2019 у справі № 904/3315/18, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18, від 09.04.2019 у справі № 903/394/18 застосовано доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
У спірних правовідносинах у справі, що переглядається у касаційному порядку, виходячи із встановлених судами обставин справи та вище викладеного, суд дійшов висновку також про необхідність застосувати принцип заборони суперечливої поведінки.
4.27. Отже, виходячи із встановлених судами обставин справи, здійснивши перевірку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що у позивача у спірних правовідносинах виникли правомірні очікування на зміну умов договору, викладених у позові, які, з урахуванням викладеного, не спростовуються іншими обставинами справи.
4.28. Наведеним вище у сукупності спростовуються доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо незаконності постанови суду апеляційної інстанції, а доводи відзиву позивача на касаційну скаргу про законність оскарженої постанови знайшли своє підтвердження.
4.29. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Положеннями частини 4 статті 11 ГПК України визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Росії") щодо реалізації права на справедливий суд (пункту 1 статті 6 Конвенції): "одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру".
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржникові - відповідачу у справі, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсі, а доводи, викладені в його касаційній скарзі, не дають правових підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції.
Європейський суд з прав людини в рішеннях Sutyazhnik v. Russia від 29.07.2009, Esertas v. Lithuania від 31.05.2012 зазначав, що у справах можуть бути обставини, які свідчать про відсутність соціальної потреби чи нагальної суспільної необхідності, які б виправдовували відхилення від принципу правової визначеності. Тобто, не потрібно скасовувати правильне по суті рішення суду лише заради правового пуризму.
Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.
За вказаних обставин у їх сукупності позов у даній справі підлягав задоволенню виходячи із викладеного вище, а оскільки суд касаційної інстанції не вбачає правових підстав скасовувати судове рішення про задоволення позову і прийняти нове рішення також про задоволення позову, постанову суду апеляційної інстанції належить залишити без змін з мотивів, викладених у даній постанові суду касаційної інстанції.
4.30. Посилання відповідача на те, що суд повинен був залучити до участі у справі АТ "Укртрансгаз", як третю особу, виходячи із викладеного є безпідставними.
4.31. Щодо касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Газ Трейдінг" (далі-Товариство) слід зазначити наступне.
Відповідно до частини четвертої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, яка регламентує право касаційного оскарження особи, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, така особа має право подати касаційну скаргу на судове рішення лише після його перегляду в апеляційному порядку за її апеляційною скаргою, крім випадку, коли судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи було ухвалено безпосередньо судом апеляційної інстанції.
Наведеною нормою процесуального закону передбачено право особи подати касаційну скаргу на судове рішення, ухвалене у спорі про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або у якому викладено судження про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи у відповідних правовідносинах, зважаючи на предмет і підстави позову.
Із встановлених судами обставин вбачається, що Товариство не є стороною договору; Товариство перебуває з відповідачем у відносинах за іншим договором, який жодним чином не стосується договору; оскаржувані Товариством судові рішення ухвалені у спорі про право у правовідносинах, учасником яких не є скаржник; суди не викладали судження про його права, інтереси та (або) обов'язки у відповідних правовідносинах, зважаючи на предмет і підстави позову.
При цьому колегія суддів зазначає, що зміст касаційної скарги Товариства має лише характер припущення того, що судові рішення у справі могли вплинути на його права та обов'язки і ґрунтується виключно на суб'єктивному судженні заявника про те, що суд апеляційної інстанції вирішив питання про його права та законні інтереси.
Таким чином не вбачається, що судовими рішеннями у справі, яка переглядається у касаційному порядку, вирішувалися питання про права, інтереси та (або) обов'язки Товариства.
За наведених обставин, згідно з пунктом 3 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства.
4.32. Сплачена Товариством сума судового збору за подання касаційної скарги в силу положень пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" поверненню не підлягає, оскільки Верховним Судом закривається касаційне провадження, а не провадження у справі.
Керуючись статтями 296, 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України,
Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Газ Трейдінг", закрити.
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" залишити без задоволення, а постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.12.2019 у справі Господарського суду Одеської області №916/1395/19, залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Г.М. Мачульський
Судді К.М. Пільков
І.В. Кушнір