Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"25" червня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/2459/19
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аріт К.В.
при секретарі судового засідання Горбачовій О.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Кегичівської селищної ради, смт.Кегичівка Харківської області
до Фізичної особи-підприємця Кулічковської Нелі Іванівни, с.Нова Парафіївка Харківської області, 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , смт.Кегичівка Харківської області.
про визнання додаткової угоди укладеною
за участю представників:
позивача - Троян В.Л. (довіреність № 738/02-23 від 30.09.2019),
Лагоржевська Н.А., (рішення Кегичівської селищної ради № 300 від 23.12.2016);
відповідача - не з'явився;
3-ої особи - не з'явився.
В провадженні господарського суду Харківської області знаходиться справа за позовом Кегичівської селищної ради до Фізичної особи-підприємця Кулічковської Нелі Іванівни про внесення змін до договору оренди землі від 18 грудня 2012 року, що укладено між Кегичівською селищною радою (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Кулічковським Валерієм Олексійовичем, який зареєстрований у Відділу Держкомзему у Кегичівському районі Харківської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18 грудня 2012 року за №632315314008083, шляхом визнання укладеною додаткової угоди до вказаного договору оренди землі у редакції запропонованій позивачем, в частині внесення змін до 5, 9, 10 та 11 пунктів договору та викладення їх у наступній редакції:
"5. (редакція по договору) нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 365 666,58 грн., згідно витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земель смт.Кегичівка №234/173-19 від 23.04.2019 року.
9. Орендна плата розраховується відповідно до «Положення про встановлення розміру ставок орендної плати за земельні ділянки комунальної власності Кегичівської селищної ради» затвердженого рішенням №854 LI сесії селищної ради VII скликання від 21 грудня 2018 року у грошовій формі у розмірі 7 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що станом на даний час складає 365 666,58 грн. х 7% = 25 596,66 грн. щорічно.
10. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється орендарем самостійно кожен рік з урахуванням коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки без внесення змін до договору оренди землі.
11. Орендна плата за земельну ділянку вноситься орендарем щомісячно рівними частинами від річної суми на рахунок управління Державної казначейської служби України у Кегичівському районі. Інформація щодо реквізитів отримується у відповідному органі державної податкової служби за місцем знаходження земельної ділянки".
Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.11.2019 року було закрито провадження у справі.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.01.2020 року скасовано ухвалу господарського суду Харківської області від 26.11.2019 року.
Справу №922/2459/19 направлено для продовження розгляду до господарського суду Харківської області.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 10.02.2020 року визначено склад суду для розгляду даної справи - суддю Аріт К.В.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.02.2020 року призначено справу №922/2459/19 до розгляду у підготовчому засіданні.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.03.2020 року залучено до участі у справі в якості 3-ої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 .
Підготовче засідання неодноразово відкладалося, у зв'язку з карантином.
Учасниками справи надано до суду наступні заяви по суті спору:
- відповідачем - відзив (т.1 а.с.74-75) про відмову в задоволенні позову;
- позивачем - відповідь на відзив (т.1 а.с.85-88).
3-я особа пояснень по суті спору не надала.
24.06.2020 року відповідач надав до суду клопотання про відкладення судового засідання.
У судовому засіданні 25.06.2020 року позивач заперечував проти клопотання відповідача про відкладення судового засідання, позов підтримував, просив суд задовольнити його в повному обсязі. Інші учасники справи в судове засідання 25.06.2020 року не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Протокольною ухвалою суду від 25.06.2020 року на підставі ст.216, 202 ГПК України відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про відкладення судового засідання.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно та повно перевіривши надані докази, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, об'єктом спору у даному випадку є земельна ділянка комунальної форми власності, кадастровий номер 6323155100:03:003:0007, загальною площею 846 м.кв., яка знаходиться на території Кегичівської селищної ради за адресою: АДРЕСА_1. На земельній ділянці розміщене нерухоме майно - нежитлова будівля "Дім Торгівлі", загальною площею 266,5 кв.м., яка станом на 2003 рік належало ФОП Кулічковському Валерію Олексійовичу.
18.12.2012 року між позивачем (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Кулічковським Валерієм Олексійовичем (3-я особа) було укладено договір оренди землі, який зареєстрований у Відділу Держкомзему у Кегичівському районі Харківської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18 грудня 2012 року за № 632315314008083.
У подальшому вищезазначене нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, було відчужене власником на користь Кулічковської Нелі Іванівни (відповідача), а саме:
- 23 лютого 2017 року між ОСОБА_1 (дарувальник) та Кулічковською Нелею Іванівною (обдарована) було укладено договір дарування 1/2 частки нежитлової будівлі. Відповідно до вказаного договору, дарувальник передав у власність як дарунок своїй дружині, а обдарована прийняла у власність безоплатно від свого чоловіка 1/2 частину нежитлової будівлі "Дім торгівлі", що знаходиться в АДРЕСА_1. На неприватизованій земельній ділянці площею 846 кв.м., кадастровий номер земельної ділянки 6323155100:03:003:0007, розташована будівля, черепашниково-шлакоблочна, обкладена цеглою, загальною площею 266,5 кв.м, зазначена на плані під літ. "А-І";
- 21 травня 2018 року між ОСОБА_1 (дарувальник) та Кулічковською Нелею Іванівною (обдаровувана) було укладено договір дарування 1/2 частки нежитлової будівлі. Відповідно до вказаного договору, дарувальник подарував та передав обдарованому, а обдаровувана прийняла в дар від дарувальника 1/2 частину нежитлової будівлі "Дім Торгівлі", що знаходиться в АДРЕСА_1. На неприватизованій земельній ділянці площею 0,0846 га, кадастровий номер 6323155100:03:003:0007, розташована нежитлова будівля "Дім торгівлі", зазначена на плані під літ. "А-І", черепашник, шлакоблок, обкладений цеглою, загальною площею 266,5 кв.м.
Таким чином, станом на 21.05.2018 року за Кулічковською Нелею Іванівною зареєстровано право власності на всю нежитлову будівлю "Дім Торгівлі", загальною площею 266,5 кв.м., розташованою на спірній земельній ділянці.
За твердженнями позивача, з 21.05.2018 року у ФОП Кулічковської Нелі Іванівни автоматично виникло право користування (оренди) земельною ділянкою комунальної форми власності, кадастровий номер 6323155100:03:003:0007, загальною площею 846 м.кв., яка знаходиться на території Кегичівської селищної ради за адресою: АДРЕСА_1, що зокрема підтверджено судом апеляційної інстанції при розгляді господарської справи №922/2234/18.
Позивач 07.05.2019 року звернувся до ФОП Кулічковської Нелі Іванівни з пропозицією щодо внесення змін до п.п.5, 9, 10, 11 договору оренди землі від 18 грудня 2012 року шляхом укладення відповідної додаткової угоди. Проте, проект додаткової угоди ФОП Кулічковська Неля Іванівна не підписала, а поштове відправлення було повернуто на адресу Кегичівської селищної ради, у зв'язку з закінченням встановленого строку зберігання, що стало підставою для звернення до суду.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Спірна земельна ділянка загальною площею 846 м.кв., що знаходиться в АДРЕСА_1 використовується для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі загальною площею 266,5 кв.м.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 23.02.2017 року №81059100, за Кулічковською Нелею Іванівною (відповідач) зареєстровано право власності на 1/2 частки нежитлової будівлі загальною площею 266,5 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці кадастровий номер: 6323155100:03:003:0007.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 29.07.2019 року №17553552, за Кулічковською Нелею Іванівною зареєстровано право власності на всю нежитлову будівлю "Дім Торгівлі", рік побудови 1970, загальною площею 266,5 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, на земельній ділянці загальною площею 846 кв.м., кадастровий номер: 6323155100:03:003:0007.
Відповідач, будучи власником нежитлової будівлі "Дім Торгівлі", належним чином у встановленому законодавством порядку не оформив речового права на сформовану спірну земельну ділянку, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.
Частиною 1 статті 93 та статтею 125 Земельного Кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 цього Кодексу).
Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини 2 статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно. До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України (зазначені правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 року у справі №922/3412/17 та постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 28.02.2020 року у справі № 913/169/18).
Аналогічні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах №922/2843/19 та №922/2845/19.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права. Під способами захисту права слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та усунення наслідків такого порушення. Після з'ясування фактичних обставин суд може зробити висновок про відповідність заявленої матеріально - правової вимоги способам захисту права і про порушення охоронюваного законом інтересу позивача. У разі встановлення, що заявлені вимоги за своїм змістом не відповідають матеріально-правовим способам захисту права суд приймає рішення про відмову у позові.
Судом встановлено, що з попереднім власником будівлі (3-я особа) було укладено договір оренди спірної земельної ділянки, а з теперішнім власником (відповідачем) такого договору не укладено, що позивач хоче виправити шляхом укладення додаткової угоди до існуючого договору оренди, стороною якого відповідач ніколи не був, що суперечить чинному законодавству
Згідно з частиною 1 статті 13 та частинами 1, 2 статті 14 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України та ст.174 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Договір оренди землі з попереднім власником будівлі не передбачає виникнення господарського зобов'язання у нового власника, такі зобов'язання виникають з інших причин.
Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 року у справі №912/1856/16, від 14.05.2019 року у справі № 910/11511/18 за інших правовідносин.
Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.
При цьому, слід враховувати, що спосіб захисту, обраний особою, має відновлювати права особи лише в тих межах, у яких вони існували до їх порушення, оскільки звернення з відповідним позовом не може гарантувати особі набуття більше прав, ніж їх існувало до порушення.
Частиною 3 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У відповідності до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.
Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 ЦК України. Відповідно до приписів вказаної статті кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Враховуючи зміст спірних правовідносин, істотні умови договору оренди, усталену судову практику, суд приходить до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки за допомогою додатковою угоди не може бути змінено сторону у договорі оренди землі на іншу особу, така зміна здійснюється шляхом укладення нового договору оренди землі з новим власником будівлі.
Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем при зверненні до суду невірно було обрано спосіб захисту своїх прав та інтересів, тобто, предмет позову не відповідає встановленим законом способам захисту прав.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст.129 ГПК України, відповідно до яких, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 76-79, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "06" липня 2020 р.
Суддя К.В. Аріт