вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"30" червня 2020 р. м. Київ Справа № 911/467/19
Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., роглянувши скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-кредитна група «Чайка» від 08.05.2020 вих.№11/05 на дії/бездіяльність державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-кредитна група «Чайка»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Консент Капітал Менедждмент»
про стягнення заборгованості у розмірі 52504,09 грн та повернення нежитлового приміщення
за участю представників сторін:
від стягувача (скаржника): Пальнюк В.В. - ордер серії КВ №803768 від 01.11.2019;
від боржника: Клечановський І.С. - ордер серії АІ №1039193 від 16.06.2020;
від органу ДВС: не прибув.
Рішенням Господарського суду Київської області (суддя Саванчук С.О.) від 30.05.2019 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Консент Капітал Менедждмент» на користь ТОВ «ФКГ «Чайка» 4356,00 грн основного боргу, 30492,00 грн неустойки, 45,11 грн 3 % річних, 217,29 грн інфляційних втрат, 3205,61 грн судового збору. Зобов'язано ТОВ «Консент Капітал Менедждмент» повернути ТОВ «ФКГ «Чайка» частину нежитлового приміщення загальною площею 36.4 кв. м, яке розташоване на 1 поверсі житлового будинку, що розташований за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Чайки, вул. Лобановського Валерія, буд. 21, корп. 2, шляхом фактичної передачі та підписання акту приймання-передачі. В іншій частині позову відмовлено.
На примусове виконання вказаного рішення 20.06.2019 Господарським судом Київської області було видано відповідні накази.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2019 рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2019 залишено без змін.
22.05.2020 на адресу Господарського суду Київської області, в порядку ст. 339 ГПК України, надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-кредитна група «Чайка» від 08.05.2020 вих.№11/05 на дії/бездіяльність державного виконавця, згідно з якої скаржник просить:
- визнати незаконною постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 28.10.2019 у виконавчому провадженні №59468775;
- скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 28.10.2019 у виконавчому провадженні №59468775;
- зобов'язати Києво-Святошинський районний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) виконати вимогу Закону України "Про виконавче провадження" та здійснити комплекс дій, направлених на стягнення із боржника коштів.
Згідно з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями скаргу передано на розгляд судді Антоновій В.М.
Ухвалою від 26.05.2020 Господарський суд Київської області прийняв скаргу до розгляду та призначив судове засідання у справі на 16.06.2020. Зобов'язав скаржника (стягувача) надати додаткові докази в обґрунтування обставин, викладених у скарзі (в разі їх наявності). Зобов'язав боржника (ТОВ «Консент Капітал Менедждмент») надати письмовий відзив на скаргу, в разі наявності заперечень, обґрунтувати їх письмово з посиланням на закон. Копію відзиву надіслати всім учасникам процесу та органу ДВС, докази надіслання (вручення) відзиву надати суду. Зобов'язав державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) надати в строк до 09.06.2020 включно письмовий відзив на скаргу, в разі наявності заперечень, обґрунтувати їх письмово з посиланням на закон.
В судовому засіданні з розгляду скарги, що відбулося 16.06.2020, Господарським судом Київської області було оголошено перерву до 30.06.2020.
16.06.2020 до суду від державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) надійшов відзив на скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-кредитна група «Чайка» від 08.05.2020 вих.№11/05.
Представник скаржника (стягувача) в судовому засіданні скаргу на дії/бездіяльність державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) у справі № 911/467/19 підтримав у повному обсязі, з підстав у ній викладених.
Представник боржника проти задоволення скарги заперечив з підстав, викладених у наданому в засіданні суду відзиві від 26.06.2020 на скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-кредитна група «Чайка» від 08.05.2020 вих.№11/05.
На день розгляду скарги орган ДВС повноважного представника в судове засідання не направив, хоча про час і місце розгляду скарги був повідомлений вчасно та належним чином.
Враховуючи те, що неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду (ч. 2 ст. 342 ГПК України), господарський суд вважає, що неявка представника органу ДВС в судове засідання не перешкоджає розгляду скарги за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, врахувавши пояснення представників стягувача та боржника, господарський суд дійшов висновку, що скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-кредитна група «Чайка» від 08.05.2020 вих.№11/05 на дії/бездіяльність державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) у справі № 911/467/19 підлягає задоволенню виходячи з такого.
У відповідності до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За змістом ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження», який є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.
Цим Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.
За умовами ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно зі ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
З аналізу вищевказаних норм випливає, що учасник виконавчого провадження має право звернутися до господарського суду з відповідною скаргою тільки на дії чи бездіяльність органів виконавчої служби, вчинені ними під час, у зв'язку та щодо примусового виконання останніми відповідних рішень господарських судів.
Як вбачається з матеріалів справи, скаржник (ТОВ «Фінансово-кредитна група «Чайка») звернувся до Господарського суду Київської області зі скаргою на дії/бездіяльність органу ДВС у справі № 911/467/19.
Предметом скарги є оскарження бездіяльності та дій державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ), обумовленої невиконанням вимог Закону України «Про виконавче провадження» щодо вчинення всіх дій з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області № 911/467/19 від 20.06.2019 про стягнення з боржника грошових коштів, та як наслідок винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 28.10.2019 у виконавчому провадженні №59468775.
Розглядаючи скаргу на бездіяльність та дії органу ДВС, господарський суд встановив, що згідно з даних АСВП 05.07.2019 головним державним виконавцем Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №59468775 з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області № 911/467/19 від 20.06.2019 у справі про стягнення з ТОВ «Консент Капітал Менедждмент» на користь ТОВ «ФКГ «Чайка» 4356,00 грн основного боргу, 30492,00 грн неустойки, 45,11 грн 3 % річних, 217,29 грн інфляційних втрат, 3205,61 грн судового збору.
За даними скаржника, 02.08.2019 в межах виконавчого провадження №59468775 державним виконавцем було винесено постанову про арешт коштів боржника.
Станом на день звернення скаржника до суду в базі даних АСВП міститься відмітка про стан виконавчого провадження №59468775 з відміткою «завершено».
Так, у поданій на розгляд суду скарзі скаржник вказує, що 01.04.2020 за вх. № 18/0 ним було отримано від органу ДВС постанову від 28.10.2019, винесену при примусовому виконанні наказу № 911/467/19 від 20.06.2019, що видав Господарський суд Київської області.
Відповідно до вказаної постанови державний виконавець повернув виконавчий документ стягувачу без виконання, у зв'язку з тим, що заходи щодо виявлення майна боржника виявилися безрезультатними. Зокрема в постанові зазначено, що виходом державного виконавця за адресою, вказаною в виконавчому документі боржника та належного йому майна не розшукано; відповідно до відповідей з ДФС за боржником зареєстровано банківські рахунки; відповідно до відповідей з банків залишки коштів для погашення боргу відсутні; згідно з Інформаційної довідки з Реєстру нерухомого майна за боржником на праві приватної власності майна не зареєстровано; згідно з відповіді з МВС України за боржником на праві приватної власності не зареєстровано транспортні засоби.
Обґрунтовуючи вимоги скарги скаржник вказує, що інформація, яка вказана в постанові державного виконавця щодо відсутності у боржника нерухомого майна, не відповідає дійсності.
Так, згідно з даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно щодо суб'єкта №208282009 від 06.05.2020, за боржником зареєстровано на праві приватної власності нежитлове приміщення з 22.12.2015 загальною площею 522,1 кв.м, яке розташоване за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Лобановського Валерія, буд. 26, корп. 2, прим. 2.
За твердженням скаржника, якщо б державним виконавцем було здійснено перевірку щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, то було б виявлено наявність у власності боржника нежитлового приміщення.
З огляду на вказане, скаржник вважає, що державним виконавцем перевірка майнового стану боржника, як то передбачено ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», взагалі не здійснювалася.
Разом з тим, відповідно до відповіді на скаргу, надану боржником в засіданні суду, останній зазначає, що з дня відкриття виконавчого провадження до моменту повернення виконавчого документа стягувачу, у боржника було відсутнє майно, на яке могло бути звернено стягнення, оскільки ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду від 28.02.2019, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 28.03.2019, було накладено арешт на усі рахунки та майно ТОВ «Консент Капітал Менедждмент», у тому числі на приміщення загальною площею 522,1 м2, яке розташоване за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Лобановського Валерія, буд. 26, корп. 2, прим. 2. Будь-якого іншого майна ТОВ «Консент Капітал Менедждмент» не має.
Таким чином, боржник вважає, що інформація, яка міститься у постанові державного виконавця повністю підтверджується фактичними обставинами та документами, наданими боржником.
Оцінивши доводи скаржника на предмет відповідності їх обставинам справи, з урахуванням вказаних державним виконавцем у постанові від 28.10.2019 проведених ним виконавчих дій, господарський суд дійшов висновку, що доводи скаржника є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження в процесі розгляду скарги.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначено Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно зі ст. 3 вищевказаного Закону, завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.
Аналогічно обов'язки виконавця визначено і в ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
В частинах другій та третій вищевказаної статті Закону вказано перелік прав та обов'язків виконавця, якими він наділений під час здійснення виконавчого провадження.
Серед обов'язків виконавця у ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» міститься обов'язок здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Частиною 5 вищевказаної статті Закону передбачено, що під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних.
Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст.48 названого Закону унормовано, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.
Як зазначено в ст.50 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику.
У разі звернення стягнення на об'єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з'ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.
Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об'єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об'єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.
Відповідно до ч. 5 ст. 52 вищевказаного Закону, у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.
За ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
В силу ст. 96 ЦК України унормовано, що юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.
Заперечуючи проти доводів скаржника, наведених у скарзі на дії та бездіяльність державного виконавця, боржник послався на те, що оскільки на наявне у боржника майно судовим рішенням було накладено арешт, а іншого майна у боржника не виявлено, то державний виконавець обґрунтовано повернув стягувачу виконавчий документ без виконання з посиланням на п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Між тим за змістом названого пункту, підставою для повернення виконавчого документа є: відсутність у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, та безрезультатність здійснених державним виконавцем заходів щодо розшуку такого майна.
У ст. 55 Закону України «Про виконавче провадження» визначено майно, на яке не може бути звернено стягнення. Так, не допускається звернення стягнення на об'єкт довірчої власності за зобов'язаннями довірчого власника, а також на майно, зазначене в Додатку до цього Закону.
Судом встановлено, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, який долучений скаржником до матеріалів скарги, дійсно міститься актуальна інформація щодо належності на праві приватної власності боржнику нежитлового громадського приміщення для позашкільної роботи, загальною площею 522,1 кв.м, яке розташоване за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Лобановського Валерія, буд. 26, корп. 2, прим. 2.
Матеріалами справи доведено, що у боржника існує нерухоме майно, яке не належить до виду майна, на яке не може бути звернено стягнення, вказане майно не вилучене з цивільного обороту та не є обмежено обороноздатним.
Встановлення даних обставин, на думку суду, є важливим, оскільки наявність у боржника у власності нерухомого майна фактично порушує перед державним виконавцем питання можливості звернення стягнення на нього в порядку та спосіб, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження», оскільки за рахунок цього майна можливе задоволення грошових вимог стягувача у виконавчому провадженні №59468775.
Суд також враховує, що інформація про майно, яким боржник володіє, могла бути встановлена виконавцем за результатами ознайомлення з декларацією про доходи та майно боржника, обов'язок щодо подання якої виникає у боржника протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження (п. 3 ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження»).
Разом з тим, суд вказує, що за приписами ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено обов'язок виконавця щодо проведення перевірки майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
Неврахування державним виконавцем при вчиненні дій щодо направлення запитів з метою виявлення та розшуку майна боржника вищевказаних приписів Закону, привело до порушення прав стягувача у виконавчому провадженні, виражене у недотриманні строків та порядку вчинення виконавчих дій із врахуванням Закону України «Про виконавче провадження» та стало підставою для оскарження бездіяльності державного виконавця у судовому порядку.
Як зазначено у ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд зазначає, що в матеріалах господарської справи № 911/467/19 відсутні докази в підтвердження належного та своєчасного вчинення державним виконавцем виконавчих дій, передбачених ст. 18 ЗУ "Про виконавче провадження", необхідних для якнайшвидшого виконання наказу Господарського суду Київської області № 911/467/19 від 20.06.2019 про стягнення з боржника грошових коштів, зокрема вчинення ним дій щодо розшуку нерухомого майна ТОВ «Консент Капітал Менедждмент», і державний виконавець таких доказів на виконання вимог ухвали суду від 26.05.2020 не надав.
Посилання боржника у відзиві на скаргу на обставини накладення арешту на нерухоме майно ТОВ «Консент Капітал Менедждмент», а саме на приміщення загальною площею 522,1 м2, яке розташоване за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Лобановського Валерія, буд. 26, корп. 2, прим. 2, не спростовує факту належності вказаного майна боржнику на час винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови від 28.10.2019 та не може слугувати підставою для повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №59468775 за п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Отже, враховуючи, що у боржника існує майно, на яке може бути звернено стягнення, а також з огляду на положення Закону України «Про виконавче провадження», які покладають на державного виконавця обов'язок своєчасного, повного та реального виконання рішення судів, суд вважає, що у державного виконавця не було фактичних та правових підстав для повернення без виконання виконавчого документа стягувачу з мотивів відсутності у боржника майна.
При цьому, суд зазначає, що спеціальним Законом не встановлено заборони державному виконавцю щодо повторного накладення арешту в рамках цього виконавчого провадження на майно боржника, на яке вже накладено арешт за рішенням слідчого судді на стадії досудового розслідування в кримінальній справі, натомість Законом України «Про виконавче провадження» надано право державному виконавцю описувати та арештовувати майно боржника у порядку та спосіб, визначений законом, а судовим рішенням від 28.02.2019 (справа № 369/2762/19), на яке посилається боржник у відзиві на скаргу, не встановлено будь-яких заборон щодо вчинення державною виконавчою службою дій, спрямованих на повне та реальне задоволення вимог стягувачів за рахунок наявного у боржника нерухомого майна (нежитлового громадського приміщення для позашкільної роботи, загальною площею 522,1 кв.м). Доказів того, що вказане майно належить іншій особі, матеріали справи також не містять.
З огляду на викладене, суд вважає встановленою бездіяльність державного виконавця, яка виражена у невжитті всіх належних та допустимих виконавчих дій щодо встановлення та перевірки майнового стану боржника у виконавчому провадженні №59468775, що супроводжувалась порушенням норм Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку з чим суд вважає дії державного виконавця по винесенню ним постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 28.10.2019 у виконавчому провадженні №59468775 передчасною.
У відповідності до ст. 343 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
З врахуванням викладеного, суд вбачає наявними підстави для задоволення скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-кредитна група «Чайка» від 08.05.2020 вих.№11/05.
На підставі викладеного, керуючись положеннями Закону України "Про виконавче провадження", ст. ст. 1-3, 18, 339 - 345 ГПК України, господарський суд
1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-кредитна група «Чайка» від 08.05.2020 вих.№11/05 на дії/бездіяльність державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) у справі № 911/467/19 задовольнити.
2. Визнати неправомірною та скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 28.10.2019 у виконавчому провадженні №59468775.
3. Зобов'язати Києво-Святошинський районний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) вжити всі належні та допустимі виконавчі дії щодо виявлення та звернення стягнення на рухоме та нерухоме майно боржника при примусовому виконанні наказу Господарського суду Київської області № 911/467/19 від 20.06.2019 про стягнення з боржника грошових коштів, визначені в Законі України «Про виконавче провадження».
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до апеляційної інстанції в порядку та строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України, з урахуванням п. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://court.gov.ua/fair/.
Повний текст ухвали складено: 06.07.2020.
Суддя В.М. Антонова