ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.07.2020Справа № 910/5900/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В. В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження
позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», Донецька обл., м. Маріуполь
до Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ
про стягнення 119 847,90 грн.
Без повідомлення (виклику) сторін.
Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (далі - ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча»/позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця»/відповідач) про стягнення 119 847,90 грн штрафу за несвоєчасну доставку вантажу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем під час здійснення перевезення вантажу залізничним транспортом порушено взяті на себе зобов'язання та доставлено вантаж з простроченням строків поставки, внаслідок чого позивачем нараховано та заявлено до стягнення штрафні санкції.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 30.04.2020 позовну заяву прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
25.05.2020 через канцелярію суду від АТ «Українська залізниця» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позову заперечує та просить відмовити у його задоволенні, посилаючись на пропуск позивачем строків позовної давності. Водночас, просить суд зменшити заявлений розмір штрафу на 50%.
11.06.2020 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач, зокрема, заперечує проти зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
АТ «Українська залізниця» зі станції «Маріуполь-Сортувальний» Донецької залізниці прийнято до перевезення на станцію «Порт-Велике Запоріжжя» Придніпровської залізниці вантаж - сталь листову, непоіменовану по алфавіту згідно залізничних накладних: №51447183 від 05.09.2019, №51447209 від 05.09.2019, №51452373 від 05.09.2019, №51474260 від 07.09.2019, №51774294 від 07.09.2019, №51474401 від 07.09.2019, №51474419 від 07.09.2019, №51474443 від 07.09.2019, №51499481 від 09.09.2019, №51515054 від 10.09.2019, №51601854 від 16.09.2019, №51603421 від 16.09.2019, №51603611 від 16.09.2019, №51622397 від 17.09.2019, №51628709 від 17.09.2019, №51628816 від 17.09.2019, №51628824 від 17.09.2019, №51657138 від 19.09.2019, №51657245 від 19.09.2019, №51657252 від 19.09.2019, №51657260 від 19.09.2019, №51692010 від 22.09.2019, №51696110 від 22.09.2019, №51697563 від 22.09.2019, №51697571 від 22.09.2019, №51697704 від 22.09.2019, №51697761 від 22.09.2019, №51698371 від 22.09.2019, №51705903 від 23.09.2019, №51718708 від 24.09.2019, №51718724 від 24.09.2019, №51725943 від 24.09.2019, №51735355 від 25.09.2019, №51739969 від 25.09.2019, №51761880 від 26.09.2019, №51794642 від 28.09.2019, №51794683 від 28.09.2019, №51795565 від 29.09.2019, №51795573 від 29.09.2019, №51795631 від 29.09.2019, №51795649 від 29.09.2019, №51795656 від 29.09.2019, №51800902 від 29.09.2019, №51810802 від 30.09.2019, №51810810 від 30.09.2019, №51825578 від 30.09.2019, №51826246 від 30.09.2019, №51826253 від 30.09.2019.
Відправником виступало ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», одержувачем - Філія «Запорізький річний порт» АСК «Укррічфлот».
В обґрунтування заявлених позовних вимог ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» стверджує, що відповідач прострочив доставку вантажу за переліченими вище залізничними накладними, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача 119 847,90 грн штрафу на підставі статті 116 Статуту залізниць України.
АТ «Українська залізниця», заперечуючи проти позову, зазначає про пропуск строків позовної давності, внаслідок чого просить суд відмовити у задоволенні позову.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Згідно частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статтею 909 ЦК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
В силу приписів статті 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі. Залежно від виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення вантажів, укладаються такі довгострокові договори: довгостроковий - на залізничному і морському транспорті, навігаційний - на річковому транспорті (внутрішньому флоті), спеціальний - на повітряному транспорті, річний - на автомобільному транспорті. Порядок укладення довгострокових договорів встановлюється відповідними транспортними кодексами, транспортними статутами або правилами перевезень. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до частини 1 статті 919 ЦК України, перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
Перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі (частина 1 статті 313 ГК України).
Статтею 920 ЦК України обумовлено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Частиною 5 статті 307 ГК України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Приписами статті 3 Закону України «Про залізничний транспорт» визначено, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із Закону України «Про транспорт», цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Як передбачено частиною 1 статті 307 ГК України, пунктом 22 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 (надалі - Статут) за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до статті 5 Статуту залізниць України, на підставі даного Статуту Мінтранс затверджує:
а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила);
б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів;
в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів);
г) інші нормативні документи.
Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Статтею 6 Статуту передбачено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Частинами 1, 2, 5 статті 23 Статуту передбачено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом.
Відповідно до статті 41 Статуту залізниць України, залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно з пунктами 1.1, 1.2. Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (із змінами та доповненнями), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 № 644 (далі - Правила), термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
Відповідно до підпункту 1.1.1. Правил обчислення термінів доставки вантажів (статті 41, 116 Статуту залізниць України) у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.
Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі «Навантаження призначено на ___число ___місяць» (пункт 2.1. Правил).
Згідно з пунктом 2.4. наведених Правил, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.
У відповідності до п. 2.9. Правил, у разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін:
виконання митних та інших адміністративних правил;
тимчасової перерви в перевезенні, яка трапилася не з вини
залізниці;
необхідний для ветеринарного огляду та напування тварин;
вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження або
упаковки, а також на перевантаження, які трапилися з вини відправника;
інших затримок, які трапились з вини відправника чи
одержувача.
Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.
Відповідно до пункту 2.10. Правил, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно зі статтею 23 Закону України «Про залізничний транспорт», у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.
Відповідно до статті 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:
10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;
20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;
30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.
Відповідно до Інформаційного листа ВГСУ України №01-06/420/2012 від 04.04.2012, нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу здійснюється в залежності від кількості повних прострочених діб, але не менш ніж двох діб. Встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш ніж на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченої статтею 116 Статуту штрафу відсутні.
Згідно пункту 8 Правил видачі вантажів, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.
Як підтверджується календарними штемпелями на накладних, доданих до позовної заяви, вантаж відповідачем доставлено з порушенням встановленого терміну доставки, визначеного статтею 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу.
Так, вантаж на адресу вантажоодержувача надійшов із запізненням за накладними:
- №51447183 від 05.09.2019 - на 7 діб;
- №51447209 від 05.09.2019, №51452373 від 05.09.2019, №51474260 від 07.09.2019 , №51774294 від 07.09.2019, №51474401 від 07.09.2019, №51474419 від 07.09.2019, №51474443 від 07.09.2019, №51499481 від 09.09.2019, №51515054 від 10.09.2019 - на 2 доби;
- №51601854 від 16.09.2019, №51603421 від 16.09.2019 - на 3 доби;
- №51603611 від 16.09.2019, №51622397 від 17.09.2019, №51628709 від 17.09.2019, №51628816 від 17.09.2019, №51628824 від 17.09.2019 - на 2 доби;
- №51657138 від 19.09.2019, №51657245 від 19.09.2019, №51657252 від 19.09.2019, №51657260 від 19.09.2019 - на 4 доби;
- №51692010 від 22.09.2019, №51696110 від 22.09.2019 - на 3 доби;
- №51697563 від 22.09.2019, №51697571 від 22.09.2019, №51697704 від 22.09.2019, №51697761 від 22.09.2019 - на 4 доби;
- №51698371 від 22.09.2019, №51705903 від 23.09.2019 - на 3 доби;
- №51718708 від 24.09.2019, №51718724 від 24.09.2019, №51725943 від 24.09.2019 - на 2 доби;
- №51735355 від 25.09.2019, №51739969 від 25.09.2019, №51761880 від 26.09.2019 - на 3 доби;
- №51794642 від 28.09.2019, №51794683 від 28.09.2019 - на 7 діб;
- №51795565 від 29.09.2019, №51795573 від 29.09.2019, №51795631 від 29.09.2019, №51795649 від 29.09.2019, №51795656 від 29.09.2019, №51800902 від 29.09.2019 - на 6 діб;
- №51810802 від 30.09.2019, №51810810 від 30.09.2019, №51825578 від 30.09.2019, №51826246 від 30.09.2019, №51826253 від 30.09.2019 - на 5 діб.
Дослідивши надані позивачем розрахунки заявлених до стягнення штрафних санкцій, судом встановлено, що обчислення здійснено арифметично правильно, відповідно нарахування є обґрунтованими і документально підтвердженими.
З урахуванням встановленого, приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи документи, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для стягнення з відповідача штрафу за прострочення доставки вантажу за накладними №51447183 від 05.09.2019, №51447209 від 05.09.2019, №51452373 від 05.09.2019, №51474260 від 07.09.2019, №51774294 від 07.09.2019, №51474401 від 07.09.2019, №51474419 від 07.09.2019, №51474443 від 07.09.2019, №51499481 від 09.09.2019, №51515054 від 10.09.2019, №51601854 від 16.09.2019, №51603421 від 16.09.2019, №51603611 від 16.09.2019, №51622397 від 17.09.2019, №51628709 від 17.09.2019, №51628816 від 17.09.2019, №51628824 від 17.09.2019, №51657138 від 19.09.2019, №51657245 від 19.09.2019, №51657252 від 19.09.2019, №51657260 від 19.09.2019, №51692010 від 22.09.2019, №51696110 від 22.09.2019, №51697563 від 22.09.2019, №51697571 від 22.09.2019, №51697704 від 22.09.2019, №51697761 від 22.09.2019, №51698371 від 22.09.2019, №51705903 від 23.09.2019, №51718708 від 24.09.2019, №51718724 від 24.09.2019, №51725943 від 24.09.2019, №51735355 від 25.09.2019, №51739969 від 25.09.2019, №51761880 від 26.09.2019, №51794642 від 28.09.2019, №51794683 від 28.09.2019, №51795565 від 29.09.2019, №51795573 від 29.09.2019, №51795631 від 29.09.2019, №51795649 від 29.09.2019, №51795656 від 29.09.2019, №51800902 від 29.09.2019, №51810802 від 30.09.2019, №51810810 від 30.09.2019, №51825578 від 30.09.2019, №51826246 від 30.09.2019 та №51826253 від 30.09.2019 у загальному розмірі 119 847,90 грн.
Водночас, у відзиві на позовну заяву відповідач посилається на пропуск позивачем строку позовної давності.
Дослідивши доводи відповідача про застосування до заявлених вимог строку позовної давності, внаслідок його пропуску, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Положеннями статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а статті 258 - до окремих вимог встановлено позовну давність в один рік.
Частиною третьою статті 925 ЦК України, яка є загальною нормою, визначено, що до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).
Що ж стосується перевезення вантажів залізницею, то відповідно до пункту 136 Статуту залізниць України позови до залізниць можуть бути пред'явлені у шестимісячний термін, що обчислюється відповідно до вимог статті 134 цього Статуту, яким передбачено також і 6-місячний строк для пред'явлення претензії, з визначенням певних умов, обставин, підстав та строку його обчислення.
За приписами пункту 134 Статуту залізниць України претензії до залізниць можуть бути заявлені протягом шести місяців. Зокрема, згідно з пунктом «д» частини другої цієї статті, зазначені терміни обчислюються від дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій з приводу прострочення доставки вантажу, багажу або вантажобагажу.
Частиною п'ятою статті 307 ГК України, яка кореспондується з частиною четвертою статті 909 та статтею 920 ЦК України встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів за цими перевезеннями визначаються транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Отже, пункти 134, 136 Статуту залізниць України є спеціальними нормами, які регулюють питання перебігу строку позовної давності за позовами про відшкодування збитків внаслідок недостачі вантажобагажу. Статут залізниць України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (зі змінами).
Господарським кодексом України також передбачено певні особливості обчислення строків позовної давності за договором перевезення, який повинен застосовуватися до правовідносин сторін.
Відповідно до статті 315 ГК України до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії. Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п'яти днів. Перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом шести місяців. Претензії щодо сплати штрафу або премії розглядаються протягом сорока п'яти днів. Якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді. Для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк. Щодо спорів, пов'язаних з міждержавними перевезеннями вантажів, порядок пред'явлення позовів та строки позовної давності встановлюються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
Отже, положення пунктів 134, 136 Статуту залізниць України слід застосовувати в системному зв'язку з нормою статті 315 ГК України, відтак, строк позовної давності починає свій перебіг з дня одержання відповіді на претензію позивача або з дня закінчення строку, встановленого частиною третьою статті 315 ГК України для відповіді на претензію. Враховуючи, що дотримання претензійного порядку не є обов'язковим, то у вирішенні питання про початок перебігу позовної давності в розумінні цієї норми ГК України слід виходити з того, що такий перебіг починається після закінчення строку пред'явлення претензії і строку її розгляду (частини друга, третя статті 315 ГК України) незалежно від того, чи пред'являлася відповідна претензія до перевізника.
При цьому, відсутність відомостей щодо звернення позивача до відповідача з претензією не впливає на порядок обчислення позовної давності, оскільки визначений законом строк, в межах якого особа має право звернутися з позовом до суду, не може поглинатися строком на реалізацію права на досудове врегулювання спору.
Аналогічну правову позицію викладено Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постановах: від 11.04.2019 у справі № 905/729/18, від 13.08.2019 у справі № 910/11614/18, від 10.09.2019 у справі № 905/2303/18, а також Об'єднаної палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 04.03.2020 у справі № 905/487/19.
Таким чином, позов до перевізника про стягнення штрафу у даній справі може бути пред'явлений протягом 6 місяців після спливу строку, передбаченого для пред'явлення претензії, та строку, передбаченого для надання відповіді на претензію, що узгоджується з положеннями пунктів 134, 136 Статуту залізниць України та статті 315 ГК України.
Отже, у даному випадку, спеціальний строк позовної давності почав перебіг з дня видачі вантажу (відбитку календарного штемпеля на кожній накладній про видачу вантажу) та закінчується через 6 місяців + 90 днів (45 днів на пред'явлення претензії + 45 днів на розгляд претензії). Такий висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах викладено у постанові від 09.04.2020 у справі №910/6762/19.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, вантаж за спірними накладними було доставлено одержувачу з 11.09.2019 по 09.10.2019.
Отже, з огляду на викладене вище, строк на звернення з даним позовом до суду спливає з 10.06.2020 по 08.07.2020 відповідно (дата доставки вантажу+45 днів+45 днів+6 місяців).
Відповідно до відмітки на календарному штемпелі поштової установи, проставленому на конверті, позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» з вимогами про стягнення штрафу в розмірі 119 847,90 грн направлено до суду 24.04.2020, тобто в межах строків позовної давності, встановлених чинним законодавством України.
Щодо заяви відповідача про зменшення штрафу на 50%, суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.
Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.
Позивач і відповідач є господарюючими суб'єктами і несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною своїх зобов'язань кореспондується із обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з статтею 74 ГПК України, статтею 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів. Така правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 910/9765/18.
Отже, дослідивши подане відповідачем клопотання про зменшення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу, перевіривши доводи, якими обґрунтовується таке клопотання, зокрема розмір нарахованого штрафу, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення суми штрафу.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов наступного висновку.
Як вбачається з позовних матеріалів, ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 774,98 грн.
Згідно зі ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Статтею 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Пунктом 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката, відповідачем надано договір №845 про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 30.03.2018, укладений між Адвокатським об'єднанням «Всеукраїнська адвокатська допомога» та ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», з урахуванням додаткових угод №4 від 03.12.2018, №26 від 09.12.2019 та №119 від 14.04.2020, розрахунок розміру винагороди від 15.04.2020 та акт №1 від 17.04.2020 приймання-передачі наданих послуг на суму 2 774,98 грн.
Так, відповідно до п. 3.1. додаткової угоди №119 від 14.04.2020 до договору №845 про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 30.03.2018 оплата послуг здійснюється протягом 15 календарних днів після підписання сторонами акту надання послуг (акту прийому-передачі) в отримання клієнтом рахунків від акту надання послуг (акту прийому-передачі наданих послуг) в отримання клієнтом рахунків від адвокатського об'єднання.
Отже, з урахуванням наданих позивачем доказів та висновків, викладених у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у справі №922/445/19 від 03.10.2019, суд дійшов висновку, що заявлена вимога підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, місто Київ, вулиця Тверська, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Левченка, будинок 1; ідентифікаційний код 00191129) 119 847 (сто дев'ятнадцять тисяч вісімсот сорок сім) грн 90 коп - штрафу за несвоєчасну доставку вантажу, 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп - судового збору та 2 774 (дві тисячі сімсот сімдесят чотири) грн 98 коп - витрат на професійну правничу допомогу.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» та пункту 4 розділу Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України.
Суддя В. В. Бондарчук