ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.07.2020Справа № 910/6032/20
Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фабрика "Сімі", Київська область, м. Васильків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія Браво", м. Київ
про стягнення 37 444,78 грн, -
30.04.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича фабрика "Сімі" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія Браво" (відповідач) суми заборгованості в розмірі 29 994,06, суми пені в розмірі 3 162,17 грн, суми штрафу в розмірі 2 999,40 грн та суми 10% річних в розмірі 1 289,15 грн, у зв'язку з невиконанням відповідачем умов Договору купівлі-продажу №187/18 від 25.12.2018 року в частині оплати поставленого позивачем товару.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями встановлено, що справу №910/6032/20 передано судді Картавцевій Ю.В.
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва Кривенко О.М. від 04.05.2020 року справу №910/6032/20 було передано на повторний автоматизований розподіл у зв'язку з помилкою в налаштуванні автоматизованої системи діловодства суду.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями встановлено, що справу №910/6032/20 передано судді Морозову С.М.
Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.
Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.
Відповідач, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0105473501100 отримав ухвалу суду від 06.05.2020 про відкриття провадження у справі 12.05.2020.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).
Тобто, з урахуванням викладених норм та дати отримання ухвали суду відповідачем, строк для подачі останнім відзиву на позовну заяву встановлено судом до 27.05.2020 року (включно).
Правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач, у встановлений судом строк, не скористався.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву до суду не подав, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -
28.12.2018 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу №187/18 (надалі - Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого, продавець зобов'язується передати у власність, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товари, асортимент, кількість, ціна, а також інші характеристики яких вказані в рахунках-фактурах, податкових, видаткових накладних, надалі за текстом Договору - товари.
Відповідно до п. 1.3. Договору товари поставляються партіями. Розмір, вартість та асортимент відповідної партії узгоджується сторонами та фіксуються в рахунках-фактурах та накладних.
Доказом передачі товару у власність покупця є видаткова накладна, оформлена належним чином. (п. 2.2.1. Договору).
Згідно з п. 3.3. Договору оплата покупцем кожної партії товару проводиться з відстрочкою платежу 10 календарних днів по безготівковому рахунку.
Пунктом 6.1. Договору сторони погодили, що він набирає сили з моменту його підписання сторонами і діє до закінчення календарного року, але в любому випадку до погашення сторонами своїх зобов'язань, в т.ч. документів.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов Договору передав відповідачеві товар на суму 38 994,06 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними:
- №14768 від 03.10.2019 року на суму 17 868,10 грн;
- №17638 від 14.11.2019 року на суму 9 060,92 грн;
- №19093 від 04.12.2019 року на суму 12 065,04 грн.
В той же час, відповідач поставлений товар оплатив частково на суму в розмірі 9 000,00 грн за товар згідно видаткової накладної №14768 від 03.10.2019 року, внаслідок чого, за останнім утворилась заборгованість в розмірі 29 994,06 грн.
З огляду на не здійснення відповідачем повної оплати вартості отриманого товару, позивачем заявлено до стягнення, окрім основної суму заборгованості, суму пені в розмірі 3 162,17 грн, суму 10% річних в розмірі 1 289,315 грн та суму штрафу в розмірі 2 999,40 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В силу положень ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
У відповідності до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Як встановлено вище, позивач здійснив поставку товару на підставі видаткових накладних №14768 від 03.10.2019 року на суму 17 868,10 грн, №17638 від 14.11.2019 року на суму 9 060,92 грн, №19093 від 04.12.2019 року на суму 12 065,04 грн.
Товар на суму в розмірі 38 994,06 грн був прийнятий відповідачем, про що свідчить відбиток печатки останнього на вказаних документах.
Відповідачем здійснено оплату частини вартості отриманого від позивача товару на суму в розмірі 9 000,00 грн за видатковою накладною №14768 від 03.10.2019 року.
Підсумовуючи викладене, факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань з повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару належним чином підтверджений матеріалами справи та відповідачем, належними засобами доказування, не спростований.
З огляду на зазначене, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів здійснення оплати відповідачем поставленого позивачем товару та настання строку оплати товару у відповідності до п. 3.3. Договору, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача 29 994,06 грн основної заборгованості.
Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача суму пені в розмірі 3 162,17 грн, нараховану за період 22.10.2019 по 28.04.2020 по кожній видатковій накладній.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Згідно п. 4.1. Договору у випадку несвоєчасної оплати відповідної партії товару, покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми несплаченого товару за кожен день прострочення.
Згідно п. 4.3. Договору у випадку прострочення терміну оплати передбаченого п. 3.3. Договору строком більше ніж на 70 календарних днів, покупець повинен сплатити продавцю штраф у розмірі 10% від простроченої суми.
Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати вартості отриманого товару, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені та штрафу.
За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши розрахунки пені у сумі 3 162,17 грн та штрафу у сумі 2 999,40 грн, судом встановлено, що розрахунки є арифметично вірними, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача суму 10% річних в розмірі 1 289,15 грн.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Згідно п. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляційних втрат, трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (п. 2 ст. 625 ЦК України).
Пунктом 4.2. Договору сторони погодили, що окрім сплати пені, передбаченої п. 4.1. Договору, покупець відшкодовує продавцю 10%річних від суми несвоєчасно сплаченого товару, які визнаються збитками.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми 10% річних, на предмет арифметичної правильності та відповідності вимогам закону, судом встановлено, що він здійснений вірно, а тому, до стягнення з відповідача підлягає суми 10% річних в розмірі 1 2898,15 грн.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, або на підтвердження сплати існуючої перед позивачем заборгованості.
За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума основної заборгованості в розмірі 29 994,06 грн, сума нарахованої пені в розмірі 3 162,17 грн, сума штрафу в розмірі 2 999,40 грн та сума 10% річних в розмірі 1 289,15 грн.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 2 102,00 грн, у зв'язку із задоволенням позовних вимог, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія Браво» (ідентифікаційний код 32259588, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шулявська, 7) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фабрика «Сімі» (ідентифікаційний код 37184114, адреса: 08600, Київська область, м. Васильків, вул. Володимирська, буд. 92) суму основного боргу в розмірі 29 994,06 грн (двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто чотири гривні 06 копійок), суму пені в розмірі 3 162,17 грн (три тисячі сто шістдесят дві гривні 17 копійок), суму штрафу в розмірі 2 999,40 грн (дві тисячі дев'ятсот дев'яносто дев'ять гривень 40 копійок) суму 10% річних в розмірі 1 289,15 грн (одна тисяча двісті вісімдесят дев'ять гривень 15 копійок) та суму судового збору в розмірі 2 102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок).
3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 та п. 17.5. розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С.М. Морозов