ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.07.2020Справа № 910/5489/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про стягнення 6 053,97 грн
без виклику представників сторін
У квітні 2020 року Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод» (далі - ПрАТ «АКХЗ», позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Укрзалізниця», відповідач) про стягнення 22 092,98 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, як перевізник, належним чином не виконав зобов'язань щодо збереження вантажу під час його перевезення залізничним транспортом, внаслідок чого частину вантажу було втрачено, а позивачу були спричинені збитки, які відповідач, як перевізник, зобов'язаний відшкодувати.
Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути з відповідача збитки, які виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при його перевезенні в розмірі 6 053,97 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2020 відкрито провадження у справі № 910/5489/20 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.
Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Так, ухвала суду від 28.04.2020 була отримана позивачем 19.05.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105472173843. Крім того, ухвала суду від 28.04.2020 була отримана відповідачем 07.05.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01054 72173851.
Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частинною 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
17.06.2020 до суду надійшов поданий відповідачем відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказав, що відповідно до п. 2.7 роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/22 від 29.09.2008, ст. 924 Цивільного кодексу України, ст. 314 Господарського кодексу України, ст.ст. 114, 115 Статуту залізниць України залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної.
Вважаючи, що в матеріалах справи відсутні документи вантажовідправника, що підтверджують вартість вантажу, нестачу якого було зафіксовано комерційним актом, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову.
У той же день, 17.06.2020, до суду надійшла подана позивачем відповідь на відзив, у якій позивач зазначив, що вантажовідправником вугілля є Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ»», який є експедитором та діє в якості вантажовідправника за дорученням власника вантажу, яким на момент укладення договору перевезення було Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь». У матеріалах справи є рахунок безпосереднього власника та відповідно особи, за чиїм дорученням було укладено договір перевезення - ПРАТ «МК «Азовсталь», таким чином, вартість вантажу підтверджується належним рахунком № 92959257 від 19.11.2019 першого власника вугілля, за дорученням якого діяв вантажовідправник. Вантажовідправником за договором перевезення є ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ», котрий фактично не є власником вантажу, а діє за розпорядженням ПРАТ «МК «Азовсталь», котрий і є власником вантажу при його відправці, ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ»» - є експедитором. У зв'язку з тим, що поставка товару здійснювалася на умовах РСА порт Чорноморськ, то перехід права власності на вантаж відбулося у момент його передачі перевізнику. Акт прийому-передачі № 92959257 від 19.11.2019 складений на момент передачі від постачальника товару покупцеві у порту «Чорноморськ». Оскільки втрата вантажу сталась під час перевезення, вже після того, як передача товару здійснилася, то відповідно в акті прийому-передачі № 92959257 від 19.11.2019 факт втрати вантажу під час перевезення відображення не знайшов.
Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:
Згідно з основною залізничною накладною № 42398958 від 19.11.2019 та досилочною залізничною накладною № 42469957 від 21.11.2019 вантажовідправник - ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» відправив з залізничної станції Чорномрськ-порт-експорт ОД до залізничної станції Авдіївка ДОН вантаж, а саме - вугіль кам'яний, не поіменований у алфавіті, бітумінізірований, «Bailey Coking Coal», призначений для виробництва кокса у коксових батареях, у вагоні № 53125787.
Під час перевезення вантажу залізничними шляхами у вищевказаному вагоні була виявлена недостача вантажу. Так, на залізничній станції Покровськ ДОН була виявлена недостача вантажу у вагоні № 53125787 в розмірі 2550 кг, про що складено комерційний акт № 482004/487/365 від 28.11.2019.
За таких обставин, позивач зазначає, що внаслідок втрати перевізником частини вантажу під час здійснення перевезення йому були завдані збитки, що рівні вартості недоотриманого вантажу за вирахуванням норми недостачі (суми норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто).
Відповідно до ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.
Згідно з положеннями ст. 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 р. (далі - Статут), накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Частиною 1 ст. 307 Господарського кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань (ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 314 Господарського кодексу України, положення яких кореспондуються з положеннями ст. 924 Цивільного кодексу України, перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Частинами 1, 2 ст. 23 Закону України «Про залізничний транспорт» також встановлено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Положеннями ст. 105 Статуту встановлено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
При цьому відповідно до ст. 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Поряд з відшкодуванням збитків у разі втрати вантажу залізниця відшкодовує стягнуту за цей вантаж провізну плату, якщо вона не включається у вартість втраченого вантажу (ст. 114 Статуту).
Згідно зі ст. 115 Статуту вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
З матеріалів справи вбачається, що вантажовідправник при відправленні вантажу у вагоні № 53125787 зазначив у основній та досилочній залізничних накладних № 42398958, № 42469957 загальну масу вантажу 68400 кг, однак, як встановлено судом та слідує з комерційного акту № 482004/487/365 від 28.11.2019, у вказаному вагоні була виявлена недостача вантажу в кількості 2550 кг, а при складанні вказаного комерційного акту встановлено та зазначено, що поверхня вантажу нижче бортів на 10 см, розрівняна, сладке маркування вапном порушено, виїмки над 1-3 люками 450 см х 280 см х 40 см, та над 5-6 люками 300 см х 280 см х 40 см, люка закриті, течі вантажу немає, вагон у технічному стані справний.
При цьому будь-які заперечення щодо форми, порядку складання, змісту вказаного комерційного акту та посадових осіб, які його підписали, а також факту його опротестування сторонами відсутні.
Згідно з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.
Відсутність хоча б одного з вищеперелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення.
Відповідачем, усупереч вищевказаним положенням чинного законодавства та ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, не спростовано відсутність своєї вини у не забезпеченні схоронності переданого йому для перевезення вантажу.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що внаслідок втрати частини вантажу при перевезенні позивачу були завдані збитки у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу.
Вирішуючи питання про розмір спричиненої шкоди, завданої відповідачем, суд врахував наступне.
Згідно з п. 27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
При видачі вантажів, маса яких внаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2% маси, зазначеної в перевізних документах для вантажу, зданого до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; 1% маси, зазначеної в перевізних документах, зокрема, для мінерального палива.
Норма природної втрати та граничного розходження від маси вантажу у вагоні № 53125787 складає 684 кг (68400 * 1%) або 0,684 т, відповідно, маса втраченого вантажу, вартість якого підлягає відшкодуванню, становить 1866 кг (3500 - 783) або 1,866 т. З огляду на вартість 1 т вантажу, що вказана у специфікації № 203 від 19.11.2019 до договору купівлі продажу № 0103/11606 від 01.11.2017, рахунку-фактурі № 92959257 від 19.11.2019 та акті приймання-передачі № 92959257 від 19.11.2019 і становить 2 703,63 грн (без ПДВ), розмір завданого позивачу збитку складає 6 053,97 грн (з ПДВ).
Доводи, наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву, спростовуються матеріалами справи, зокрема долученими до позову вищевказаними специфікацією № 203 від 19.11.2019, рахунком-фактурою № 92959257 від 19.11.2019 та актом приймання-передачі № 92959257 від 19.11.2019, а тому не беруться судом до уваги.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (86065, Донецька обл., м. Авдіївка, проїзд Індустріальний, буд. 1, ідентифікаційний код 00191075) вартість недостачі вантажу в розмірі 6 053,97 грн (шість тисяч п'ятдесят три грн 97 коп.) та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102,00 грн (дві тисячі сто дві грн 00 коп.).
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 06.07.2020.
Суддя О.Г. Удалова