ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.07.2020Справа № 910/3564/20
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
За позовом Приватного акціонерного товариства "Великоанадольський вогнетривкий комбінат"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 367213,82 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Приватне акціонерне товариство "Великоанадольський вогнетривкий комбінат" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач) про стягнення 384789,35 грн.
Заявлені позивачем позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач здійснив перевезення вантажу позивача з порушенням встановленого терміну доставки, визначеного ст.41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, затверджені наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, що є підставою для нарахування штрафу згідно з пунктом 116 Статуту залізниць України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2020 відкрито провадження у справі №910/3564/20; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі та строк для подання заперечень на відповідь на відзив, якщо такі будуть подані - протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив на позов, якщо такий буде подано - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позов.
30.04.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній навів свої зауваження щодо розрахунку позивача, а також просив суд зменшити належний до сплати розмір штрафу за несвоєчасну доставку вантажів до 10% від обґрунтованої суми позову.
14.05.2020 через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній навів свої заперечення проти тверджень відповідача у відзиві на позов, а також заява про зменшення розміру позовних вимог до 367213,82 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач можливістю подання заперечень на відповідь на відзив відповідно до ст.167 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.
Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
09.02.2018 між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (найменування змінено на Акціонерне товариство "Українська залізниця") (перевізник, відповідач) та Приватним акціонерним товариством "Великоанадольський вогнетривкий комбінат" (замовник, позивач) укладено договір про надання послуг №06042/ДОН-2018 (договір), предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги (п.1.1).
Відповідно до п.1.2 договору перевезення - послуга, в процесі надання якої перевізник зобов'язується доставити ввірений замовнику вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а замовник зобов'язується оплатити послуги у передбаченому цим договором порядку. Перевезення оформлюється залізничною накладною відповідно до цього договору, Статуту залізниць України, Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, Правил перевезення вантажів, Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, Конвенції про міжнародні залізничні перевезення.
Надання послуг за цим договором може підтверджуватися залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами (п.1.3 договору).
Пунктом 5.1 договору визначено, що сторони несуть відповідальність за невиконання плану перевезень згідно із Статутом залізниць України.
У відповідності до п.8.5.2 договору оформлений електронний перевізний документ вважається оригіналом договору перевезення та має юридичну силу, як доказ у визначених законодавством випадках.
Як вбачається з матеріалі справи, у вереcні-листопаді місяці 2019 року на адресу позивача були відправлені вантажі за залізничними накладними №№51640563, 40120040, 40126294, 40151292, 51745784, 40297145, 40334237, 40519704, 40645475, 40673345, 40673444, 51933299, 51936490, 51939346, 40782138, 40856841, 52058195, 52051984, 52052123, 52055183, 52058229, 52104262, 52110616, 41035486, 41107418, 41228339, 41187006, 41389180, 41716887, 41852351, 41853011, 42245563, 42105494, 42798009, 42981027, 40089161.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем порушено терміни доставки вантажів за вказаними накладними, визначені ст.41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, у зв'язку із чим просить суд стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" 367213,82 грн штрафу на підставі ст.116 Статуту залізниць України.
Заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що позивач невірно розрахував строк доставки вантажу, оскільки у деяких накладних в графі 49 міститься відмітка про складання актів загальної форми щодо збільшення терміну доставки вантажу з незалежних від залізниці причин.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
За змістом ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України вбачається, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори, що укладаються між суб'єктами цивільних правовідносин, до яких законодавцем віднесено договір перевезення (ст.908 Цивільного кодексу України).
Загальні умови перевезення визначаються Цивільного кодексу України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Водночас, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами, правилами, що видаються відповідно до них (ч.2 ст.908 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.919 Цивільного кодексу України, перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
Перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі (ч.1 ст.313 Господарського кодексу України).
В силу ст.920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Аналіз приписів частин 1, 2 ст.307 Господарського кодексу України дозволяє дійти висновку, що правовідносини щодо організації перевезення вантажу, які виникають між суб'єктами господарювання, опосередковуються укладенням договору перевезення вантажу, за яким одна сторона (перевізник) зобов'язуєтеся доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату; договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі, факт укладення такого господарського договору підтверджується складенням перевізного документа відповідно до вимог законодавства.
Положеннями ч.5 ст.307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту та відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами (статутами) та іншими нормативно-правовими актами.
Так, ч.1 ст.23 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що у разі невиконання (неналежного виконання) зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за затримання терміну доставки вантажів в межах, визначених Статутом залізниць України.
Отже, при здійсненні перевезень вантажів залізничним транспортом на підставі договорів перевезення, укладених із суб'єктами господарювання-замовниками, залізниця, як перевізник, несе відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань в порядку, визначеному Статутом залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, та відповідає перед контрагентами за допущені нею прострочення у доставці вантажів до станції призначення в порядку, визначеному транспортним статутом на залізниці.
Виходячи з приписів ч.1 ст.313 Господарського кодексу України на залізницю, як перевізника, покладено обов'язок доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений Статутом залізниць, пунктом 41 якого визначено, що терміни доставки вантажів та правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються правилами, виходячи з технічних можливостей залізниці; обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення.
Пунктами 1.2., 2.10 Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (із змінами та доповненнями), зареєстрованих в Мінюсті України 24.11.2000 №644 (далі - Правила) передбачено, що термін доставки вантажу визначається виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата; вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Пунктом 37 Правил видачі вантажів визначено, що факт неприбуття вантажу в установлений термін доставки станція (залізниця) зобов'язана засвідчити на пред'явленій одержувачем накладній, оформленій у паперовому вигляді, з проставленням календарного штемпеля станції призначення.
Отже, законодавцем врегульовано терміни доставки вантажів залізницею, виходячи із технічних можливостей залізниці у їх доставці та відстані слідування вантажу від станції відправлення до станції призначення, за яку обчислюється провізна плата.
Прострочення залізниці у доставці вантажу до станції призначення має наслідком застосування до неї відповідальності у вигляді штрафу, що стягується на користь одержувача у розмірі, передбаченому п.116 Статуту залізниць, і розраховується у відсотковому співвідношенні до суми провізної плати, що підлягає сплаті за перевезення простроченого у доставці вантажу з урахуванням кількості діб затримки.
Згідно з "Загальними положеннями" Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Статтями 22, 23 Статуту залізниць України передбачено, що за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів.
Частинами 1, 2, 5 п.23 Статуту передбачено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом.
Як було встановлено вище, у вереcні-листопаді місяці 2019 року на адресу позивача були відправлені вантажі за залізничними накладними №№51640563, 40120040, 40126294, 40151292, 51745784, 40297145, 40334237, 40519704, 40645475, 40673345, 40673444, 51933299, 51936490, 51939346, 40782138, 40856841, 52058195, 52051984, 52052123, 52055183, 52058229, 52104262, 52110616, 41035486, 41107418, 41228339, 41187006, 41389180, 41716887, 41852351, 41853011, 42245563, 42105494, 42798009, 42981027, 40089161.
Відповідно до п.41 Статуту залізниць України, залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно з п.п.1.1, 1.2. Правил обчислення термінів доставки вантажу, термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
Відповідно до підпункту 1.1.1. Правил обчислення термінів доставки вантажів (статті 41, 116 Статуту залізниць України) у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.
Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі "Навантаження призначено на ____ число ____ місяць" (п.2.1 Правил обчислення термінів доставки вантажу).
Згідно з п.2.4 Правил обчислення термінів доставки вантажу, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.
Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (п.2.9 Правил).
Відповідно до п.2.10 Правил обчислення термінів доставки вантажу, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно зі ст.23 Закону України "Про залізничний транспорт", у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.
Відповідно до п.116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:
10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;
20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;
30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.
Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/420/2012 від 04.04.2012, нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу здійснюється в залежності від кількості повних прострочених діб, але не менш ніж двох діб. Встановлений ст.116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш ніж на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченої статтею 116 Статуту штрафу відсутні.
Згідно з п.8 Правил видачі вантажів, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.
Як підтверджується календарними штемпелями на накладних, доданих до позовної заяви, вантаж відповідачем доставлено позивачу з порушенням встановленого терміну доставки, визначеного ст.41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф за прострочення доставки вантажу у розмірі 367213,82 грн.
В обґрунтування заперечень на позовну заяву відповідач зазначає, що позивач безпідставно не врахував при розрахунку штрафу акти загальної форми, які зазначені в графі №49 накладних №№40089161, 40120040, 40126294, 40151292, 40297145, 40334237, 40645475, 40673345, 40782138, 40856841, 41107418, 41187006, 41228339, 41716887, 41852351, 41853011, 42105494, 42245563, 42981027 щодо збільшення терміну доставки вантажів з незалежних від залізниці причин згідно п.2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажів.
При цьому відповідачем до матеріалів справи долучені тільки акти загальної форми №1412 від 30.09.2019, який свідчить про збільшення терміну доставки вантажу за накладною №40334237, №1466 від 07.10.2019, який свідчить про збільшення терміну доставки вантажу за накладною №40645475, №1707 від 20.10.2019, який свідчить про збільшення терміну доставки вантажу за накладною №42105494, №1403 від 29.09.2019, який свідчить про збільшення терміну доставки вантажу за накладною №40297145, №1346 від 21.09.2019, який свідчить про збільшення терміну доставки вантажу за накладною №42981027, №1567 від 24.10.2019, який свідчить про збільшення терміну доставки вантажу за накладною №41187006.
Зі змісту вказаних актів вбачається, що затримка доставки вантажу за переліченими вище накладними сталася з незалежних від залізниці причин.
Так, причиною тимчасової перерви в перевезенні не з вини залізниці є, зокрема, затримка вантажів та вагонів вантажовласником, на які введені та діють конвекційні заборони, наявність яких впливає на переробну спроможність станції та розміри руху, тобто для складання актів загальної форми стала передбачена п.2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажу підстава - тимчасова перерва в перевезенні, яка трапилася не з вини залізниці, у зв'язку з чим суд відхиляє посилання позивача на те, що відповідачем не доведено існування відповідних обставин, з якими пов'язане збільшення терміну доставки саме за накладними до яких відповідачем долучені акти загальної форми.
Однак, щодо актів загальної форми №1707 від 20.10.2019, який свідчить про збільшення терміну доставки вантажу за накладною №42105494 та №1346 від 21.09.2019, який свідчить про збільшення терміну доставки вантажу за накладною №42981027, суд зазначає, що означені документи були складені залізницею вже після закінчення терміну доставки вантажів за вказаними накладними, у зв'язку з чим суд відхиляє вказані докази, як підставу для збільшення терміну доставки вантажу.
Крім того суд вважає за необхідне вказати на те, що відповідно до п.116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби; 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Розмір провізної плати вказаний у кожній конкретній залізничній накладній, з огляду на що обґрунтованим є нарахування позивачем штрафу саме від сум провізної плати, вказаних у кожній конкретній залізничній накладній.
Однак, як вбачається з розрахунку штрафу, долученого позивачем до позовної заяви, за деякими залізничними накладними позивачем було нараховано штраф виходячи не з розміру провізної плати, а з загальної суми платежу, яка включає в себе в тому числі додаткові збори.
За таких обставин, суд здійснив власний розрахунок штрафу за прострочення доставки залізницею вантажу за накладними №№51640563, 40120040, 40126294, 40151292, 51745784, 40519704, 40673345, 40673444, 51933299, 51936490, 51939346, 40782138, 40856841, 52058195, 52051984, 52052123, 52055183, 52058229, 52104262, 52110616, 41035486, 41107418, 41228339, 41389180, 41716887, 41852351, 41853011, 42245563, 42105494, 42798009, 42981027, 40089161, у зв'язку з чим обґрунтованим є нарахування штрафу на суму 191043,90 грн.
Щодо заяви відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на підставі ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України та ст.233 Господарського кодексу України, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Положенням ст.233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов'язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.
Статтею 546 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов'язань.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України).
Згідно з приписами ч.1 ст.230 Господарського кодексу України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов'язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.
Оцінюючи наявні матеріали справи, доводи відповідача, суд зазначає про відсутність будь-яких належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст.76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності поважності причин неналежного виконання зобов'язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, а тому заява Акціонерного товариства "Українська залізниця" про зменшення розміру штрафних санкцій на підставі ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України та ст.233 Господарського кодексу України задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст.614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч.2 ст.614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Великоанадольський вогнетривкий комбінат" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення штрафу підлягають задоволенню частково.
Згідно положень п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо клопотання позивача про повернення з Державного бюджету України зайво сплаченої суми судового збору у ромірі 263,63 грн, суд зазначає наступне.
Згідно ч.2 ст.123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Пунктом 1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач зменшив заявлені позовні вимоги до 367213,82 грн, а отже поверненню з Державного бюджету України на користь позивача підлягає зайво сплачений останнім згідно платіжного доручення №1130 від 24.02.2020 судовий збір на суму 263,63 грн.
Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Великоанадольський вогнетривкий комбінат" задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м.Київ, вулиця Єжи Гедройця, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "Великоанадольський вогнетривкий комбінат" (85721, Донецька обл., Волноваський район, селище міського типу Володимирівка, вул.Заводська, будинок 1, ідентифікаційний код 00191721) штраф в розмірі 191043 (сто дев'яносто одна тисяча сорок три) грн 90 коп. та судовий збір в розмірі 2865 (дві тисячі вісімсот шістдесят п'ять) грн 66 коп.
3. Повернути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Великоанадольський вогнетривкий комбінат" (85721, Донецька обл., Волноваський район, селище міського типу Володимирівка, вул. Заводська, будинок 1, ідентифікаційний код 00191721) судовий збір у розмірі 263 (двісті шістдесят три) грн. 63 коп., сплаченого на підставі платіжного доручення №1130 від 24.02.2020, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням положень п. 4 розділу X "Прикінцеві положення" та п.п.17.5 п. 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 03.07.2020.
Суддя М.Є.Літвінова