ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.06.2020Справа № 910/2603/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю. за участі
секретаря судового засідання Максимець В.О., розглянувши в порядку загального
позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар Стальконструкція»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Алюмінію»
про стягнення 3 170 168, 63 грн.,
за участі представників:
позивача - Золотухіна Ю.В.,
відповідача - Усс Ю.В.,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Солар Стальконструкція» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Алюмінія» про стягнення 3 170 168,63 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не поставив товар та не повернув суму попередньої оплати за договором поставки від 13.09.2018.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/2603/20. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 24.03.2020.
До позовної заяви додано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просив суд накласти арешт на грошові кошти та майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Світ Алюмінію» в межах суми позову - 3 170 168, 63 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2020 у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено, оскільки позивачем не наведені достатньо обґрунтовані підстави того, що невжиття заходів щодо забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.
Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 16.03.2020 представник позивача подав другу заяву про забезпечення позову та документи для долучення до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2020 у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 18.03.2020 представник відповідача подав відзив, у якому зазначено, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій, 3% річних, інфляційних втрат та процентів за користування чужими грошовими коштами є необгрунтованими, оскільки відсутня вина відповідача за порушення умов договору поставки від 13.09.2018.
До Господарського суду міста Києва 18.03.2020 представник відповідача подав заяву про залучення до справи ТОО «Aluminium of Kazakhstan» як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача. Суд відмовив у її задоволенні, оскільки позивачем не доведено, яким чином рішення у даній справі може вплинути на права або обов'язки ТОО «Aluminium of Kazakhstan».
Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 20.03.2020 представник позивача подав уточнену позовну заяву, яку суд прийняв до розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2020 підготовче засідання у справі № 910/2603/20 призначене на 24.03.2020 знято з розгляду.
Представник позивача 27.03.2020 подав до Господарського суду міста Києва відповідь на відзив та клопотання про розгляд справи без участі позивача, яке суд розглянув та задовольнив.
Господарським судом міста Києва ухвалою від 14.04.2020 підготовче засідання у справі № 910/2603/20 призначено на 19.05.2020.
За результатами підготовчого засідання 19.05.2020 судом прийнято рішення про закриття підготовчого провадження та призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні 02.06.2020.
Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 01.06.2020 представник відповідача подав клопотання про призначення судової економічної експертизи та про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні 02.06.2020 суд задовольнив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи. Розгляд справи по суті у судовому засіданні відкладено на 30.06.2020.
Представник позивача 09.06.2020 подав до суду письмові заперечення на клопотання відповідача про призначення судової економічної експертизи.
Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 26.06.2020 представник відповідача подав клопотання про приєднання до матеріалів справи письмових доказів та клопотання про продовження строку на подання доказів.
У судовому засіданні 30.06.2020 суд залишив без розгляду клопотання відповідача про призначення судової економічної експертизи, про приєднання до матеріалів справи письмових доказів та про продовження строку на подання доказів на підставі частини другої статті 118 та частини другої статті 207 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 30.06.2020 представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві та наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача проти задоволення вимог позивача заперечив повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Сторонами у справі 13.09.2018 укладено договір поставки № 130918, за яким відповідач зобов'язався поставити та передати у власність позивача профіль, а позивач - прийняти та оплатити його вартість.
Згідно пункту 2.5 договору № 130918 від 13.09.2018 усі розрахунки і платежі здійснюються сторонами у термін, в порядку та на умовах, визначених у специфікаціях.
Специфікацією № 3 до договору поставки № 130918 від 13.09.2018 сторони узгодили поставку товару на загальну суму 2 778 624, 00 грн.
Пунктом 2.4.1 специфікації до договору поставки № 130918 від 13.09.2018 встановлено, що оплата товару здійснюється на умовах попередньої оплати у розмірі 50 % від суми даної специфікації - 1 389 312, 00 грн.
Відповідно до пункту 2.9 специфікації № 3 до договору поставки № 130918 від 13.09.2018 остаточний розрахунок здійснюється позивачем на підставі рахунку-фактури відповідача.
Позивач у період 23.01.2019 - 21.02.2019 здійснив попередню оплату товару на загальну суму 2 740 000, 00 грн. згідно виставленого відповідачем рахунку № 203 від 17.01.2019, що підтверджується платіжними дорученнями № 320 від 23.01.2019 на суму 1 390 000, 00 грн., № 737 від 14.02.2019 на суму 250 000, 00 грн., № 825 від 21.02.2019 на суму 1 100 000, 00 грн.
Частиною першою статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно частини шостої статті 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Пунктом 1.3 специфікації № 3 до договору поставки № 130918 від 13.09.2018 встановлено, що поставка товару здійснюється протягом 20 робочих днів з дати отримання відповідачем попередньої оплати.
Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частинами першою та другою статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу . Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідач не здійснив поставку товару, визначеного специфікацією № 3 до договору поставки № 130918 від 13.09.2018 та повернув суму попередньої оплати тільки частково (у розмірі 975 000, 00 грн.), у результаті чого на момент звернення до суду у відповідача існувала прострочена заборгованість з повернення суми попередньої оплати у розмірі 1 765 000, 00 грн.
Доказів поставки відповідачем товару на суму 1 765 000, 00 грн. чи повернення попередньої оплати на вказану суму суду не надано.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача 1 765 000, 00 грн. заборгованості підлягає задоволенню повністю.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 898 120, 16 грн. - пені, нарахованої за період 20.02.2019 - 17.02.2020.
Відповідач стверджує, що у нього відсутня вина з невиконання умов специфікації № 3 до договору поставки № 130918 від 13.09.2018, оскільки ТОО «Aluminium of Kazakhstan» не виконало замовлення відповідача по виробництву алюмінієвого профілю згідно договору № ALKZ/MA-1, що унеможливило виконання умов специфікації № 3 до договору поставки № 130918 від 13.09.2018.
Враховуючи наведене, відповідач вважає, що у позивача відсутні підстави для нарахування пені.
Згідно статті 617 Цивільного кодексу України Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 4.6 договору поставки № 130918 від 13.09.2018 встановлено, що за порушення строків поставки вказаних у специфікаціях та визначених цим договором відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленої продукції за кожен день прострочки.
За твердженням позивача, яке не спростовується відповідачем, у встановлений договором строк поставка товару не була здійснена повністю.
Відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право:
- вимагати передання оплаченого товару або
- вимагати повернення суми попередньої оплати.
Таким чином, у даному випадку має місце чітке законодавче визначення двох можливих способів захисту прав позивача, яким обрано відмову від укладеного договору та повернення суми попередньої оплати.
Обраний спосіб захисту унеможливлює застосування до правовідносин встановленої договором пені за прострочення поставки товару.
Враховуючи наведене, суд відмовляє у позовній вимозі про стягнення з відповідача 898 120, 16 грн. - пені, нарахованої за період 20.02.2019 - 17.02.2020.
Також позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами за статтею 536 Цивільного кодексу України у розмірі 391 660,07 грн.
Обґрунтовуючи вказані вимоги, позивач зазначив, що розмір процентів за користування коштами не визначений договором, у зв'язку з чим, за твердженням позивача, необхідним є застосування аналогії закону щодо розміру процентів, а саме за статтею 1048 Цивільного кодексу України.
Відповідач зазначає, що договором поставки № 130918 від 13.09.2018 не передбачено нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами, а посилання на статтю 1048 Цивільного кодексу України є неправомірним, оскільки сторони не укладали договору позики.
Згідно до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
За змістом статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Норма статті 536 Цивільного кодексу України розміщена у главі "Виконання зобов'язання" та передбачає обов'язок боржника сплачувати проценти за користування чужими грошовими коштами, тобто, по суті, встановлюється загальне правило про необхідність здійснювати плату за користування чужими грошовими коштами (з певними виключеннями щодо правовідносин за участю фізичних осіб). При цьому, розмір таких процентів встановлюється законом або договором.
Відповідно до частини третьої статті 693 Цивільного кодексу України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
Спеціальна норма статті 693 Цивільного кодексу України щодо попередньої оплати за договором купівлі-продажу передбачає нарахування на суму попередньої оплати процентів відповідно до статті 536 цього Кодексу, яка встановлює, що розмір процентів визначається законом або договором.
За змістом статті 8 Цивільного кодексу України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Проте, у данному випадку мова йде не про врегулювання певних відносин, а про встановлення ставки грошового нарахування, яка за умовою частини другої статті 536 Цивільного кодексу України визначається виключно законом або договором.
Відповідно, встановлення розміру процентів для нарахування грошового зобов'язання за аналогією закону є неможливим.
З огляду на наведене, суд погоджується з доводами відповідача про неправомірність нарахування позивачем процентів за користування чужими грошовими коштами, у зв'язку з чим позовна вимога в частині стягнення з відповідача процентів за користування грошовими коштами у розмірі 391 660,07 грн. не підлягає задоволенню.
Позивач також просить суд стягнути з відповідача 52 306, 60 грн. - інфляційних втрат та 63 081, 80 грн. - 3 % річних, нарахованих за період 20.02.2019 - 17.02.2020.
Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Суд зазначає, що за змістом статей 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
Тобто, статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено можливість стягнення 3% річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов'язання.
За договором поставки № 130918 від 13.09.2018 у відповідача був обов'язок поставити товар, що не є грошовим зобов'язанням.
Відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.
Таким чином, відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.
Умовою застосування частини другої статті 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця, а не продавця.
Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, а тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.
Позивач 31.07.2019 направив відповідачу претензію № 22/07/2019-01 від 22.07.2019 з вимогою у п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання даної претензії повернути суму попередньої оплати, переданої за договором поставки № 130918 від 13.09.2018.
Таким чином, грошове зобов'язання з повернення суми попередньої оплати виникло у відповідача з моменту отримання вимоги позивача повернути сплачену ним попередню оплату.
Враховуючи наведене, порушення гровошого зобов'язання відповідача розпочинається після спливу п'ятнадцятиденного строку для виконання вимоги позивача повернути суму попередньої оплати.
Відповідно до повідомленням про вручення № 4909400253164 претензію № 22/07/2019-01 від 22.07.2019 вручено представнику відповідача 06.08.2019. Таким чином, з 22.08.2019 починає свій перебіг строк порушення грошового зобов'язання відповідача з повернення суми попередньої оплати.
Суд, дослідивши наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих за період 20.02.2019 - 17.02.2020 встановив, що нарахування здійснено невірно, оскільки прострочення повернення суми попередньої оплати починається з 22.08.2019.
Здійснивши перерахунок, суд задовольняє позовну вимогу про стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 30 361, 27 грн. та 19 989, 08 грн. - інфляційних втрат, нарахованих за період 22.08.2019 - 17.02.2020.
Відповідно до cтатті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 238, 241-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Алюмінію» (04073, місто Київ, вулиця Сирецька, будинок 9, корпус 1-Ф, офіс 107, ідентифікаційний код 38778500) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар Стальконструкція» (49094, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок 36 А, ідентифікаційний код 38677882) 1 765 000 (один мільйон сімсот шістдесят п'ять тисяч) грн. 00 коп. - основного боргу, 30 361 (тридцять тисяч триста шістдесят одна) грн. 27 коп. - 3 % річних, 19 989 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 08 коп. - інфляційних втрат та 27 704 (двадцять сім тисяч сімсот чотири) грн. 01 коп. - судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 06.07.2020.
Суддя Т.Ю.Кирилюк