ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01.07.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/343/20
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шіляк М. А., секретар судового засідання Феденько Н. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до відповідача: Комунального підприємства "Комунальник-Т"
про стягнення заборгованості в сумі 1 720,44 грн.
Представники сторін в судове засідання не з'явилися.
До Господарського суду Івано-Франківської області подано позов Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Комунальник-Т" про стягнення заборгованості в сумі 1 720,44 грн, у тому числі: пеня у сумі 1 610,62 грн та три проценти річних у сумі 109,82 грн.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 05.05.2020 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та розгляд справи по суті призначити на 04.06.2020.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 04.06.2020 суд постановив розгляд справи по суті відкласти на 01.07.2020.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (ухвали суду від 04.06.2020) вручене позивачу - 15.06.2020 (від 22.06.2020 вх. № 8707/20).
Представник відповідача в судове засідання жодного разу не з'явився, до суду повернулися ухвала про відкриття провадження від 05.05.2020 та ухвала суду від 04.06.2020 з поштовими відмітками "змінена назва фірми" та "адресат відсутній за вказаною адресою, фірма ліквідована".
Ухвала про відкриття провадження у справі від 05.05.2020 та ухвала суду від 04.06.2020 надсилались відповідачу за його місцезнаходженням, яке вказане у позовній заяві і визначене у витязі з ЄДРЮОФОПГФ від 04.06.2020 № 1006721251.
Надсилання ухвал підтверджується відтиском штампу вихідної кореспонденції на їх звороті та сформованими списками розсилки.
Отже, як встановлено судом, ухвали по справі надсилались відповідачу за адресою місцезнаходження, яке зазначено в ЄДРЮОФОПГФ.
Згідно пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні норми містяться в частині 9 статті 165 ГПК України.
Згідно ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважних представників сторін за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази у відповідності до ст. 86 ГПК України, суд встановив наступне.
Як вбачається з витягу ЄДРЮОФОПГФ від 04.06.2020 № 1006721251 відповідач є комунальним підприємством, одним із виду діяльності якого є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.
21.12.2015 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - постачальник) та Комунальним підприємством "Комунальник-Т" (далі - споживач) укладено договір постачання природного газу № 4037/16-ТЕ-15 (далі - договір) та додаткові угоди до нього, а саме: від 31.12.2015 № 1; від 29.01.2016 № 2; від 14.03.2016 № 2/2, від 31.03.2016 № 3, якими частково вносилися певні зміни та доповнення.
Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник зобов'язується передати у власність споживачу у 2016 році природний газ (далі - газ), а споживач зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.
Додатковою угодою від 31.03.2016 № 3 сторони погодили, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації природного газу з 01.01.2016 до 30.04.2016 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Згідно з п. 1.2. договору, газ, що продається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Необхідний споживачу плановий обсяг природного газу, зазначений в п. 2.1 цього договору. Додатковою угодою від 31.03.2016 № 3 сторони скоригували необхідний споживачу обсяг природного газу.
Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.4. договору).
Пунктом 6.1. договору передбачено, що оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (до 25-го числа починаючи з 01.04.2016 згідно додатково угоди від 31.03.2016 № 3) включно місяця, наступного за місяцем поставки газу.
За умовами п. 8.2. договору, у разі невиконання споживачем умов пункту 6.1. цього договору, він зобов'язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
На виконання умов договору позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 94 175,29 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2016 на суму 38 289,10 грн, від 29.02.2016 на суму 30 000,31 грн та від 31.03.2016 на суму 25 885,88 грн. Акти підписані представниками обох сторін, їх підписи скріплені печатками юридичних осіб сторін договору.
Відповідач здійснив остаточний розрахунок за отриманий газ із порушенням строків, встановлених п. 6.1 договору. Як вбачається з розрахунку поданого позивачем вартість природного газу на загальну суму 94 175,29 грн сплачена у повному обсязі станом на 21.04.2016, а саме: 22.02.2016 сплачено 38 289,10 грн та 21.04.2016 сплачено 55 886,19 грн.
Суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За змістом положень ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як визначено у ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами, що встановлено ст. 629 ЦК України.
За змістом ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що належним чином виконавши свої договірні зобов'язання позивач передав у власність відповідача природний газ, який останній оплатив із порушенням визначених в укладеному між сторонами договорі строків.
30.11.2016 набрав чинності Закон України № 1730-VIII "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (далі - Закон № 1730-VIII), що визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, а дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
За змістом ст. 1 Закону № 1730-VIII, заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Як визначено в ч. 1 ст. 3 Закону № 1730-VIII, для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону № 1730-VIII, на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що ч. 3 ст. 7 Закону № 1730-VIII є нормою прямої дії; цією нормою законодавець передбачив можливість звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сфері теплопостачання як у спосіб ненарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і у спосіб списання цих нарахувань. При цьому застосування приписів ч. 3 ст. 7 Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 22.03.2018 у справі № 914/123/17, від 02.05.2018 у справі № 914/102/17, від 25.07.2018 у справах № 910/15874/13 і № 910/23017/17.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи, що у п. 1.2. договору сторони погодили, що газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, до цих правовідносин застосовується норма ч. 3 статті 7 Закону України № 1730-VIII.
Матеріалами справи підтверджено, що станом на 21.04.2016 відповідач повністю погасив заборгованість за природний газ, поставлений йому позивачем у 2016 році, тобто відповідач погасив заборгованість до набрання чинності Законом № 1730-VIII. Отже, з дня набрання чинності названим Законом (з 30.11.2016) не підлягали нарахуванню пеня, інфляційні нарахування та 3% річних на заборгованість, погашену відповідачем до набрання чинності Законом N 1730-VIII, а нараховані неустойка (пеня), інфляційні нарахування та 3% річних підлягали списанню без процедури включення відповідача в реєстр.
З огляду на відмову в позові, враховуючи приписи ст. 129 ГПК України, судовий збір слід покласти на позивача.
Керуючись ст. 2, 86, 129, 165, 178, 202, 232, 233, 236-238, 240-241 ГПК України, суд
у позові Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Комунальник-Т" про стягнення заборгованості в сумі 1 720,44 грн, у тому числі: пеня у сумі 1 610,62 грн та три проценти річних у сумі 109,82 грн відмовити.
Судовий збір покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення з продовженням цього строку на час дії карантину.
Повне рішення складено 06.07.2020.
Суддя М. А. Шіляк