01.07.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/75/20
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Головного управління статистики в Івано-Франківській області,
вул.Василіянок, 6, м.Івано-Франківськ, 76000;
до відповідача: ОСОБА_1 ,
АДРЕСА_1 ;
про стягнення 4 862,97грн, з яких: 4 514,95грн - орендна плата, 319,86грн - пеня, 28,16грн - земельний податок.
Представники сторін в судове засідання не з"явились.
Головне управління статистики в Івано-Франківській області звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення 4 862,97грн, з яких: 4 514,95грн - орендна плата, 319,86грн - пеня, 28,16грн - земельний податок за неналежне виконання грошового зобов"язання за договором оренди державного нерухомого майна №27/19 від 27.06.2019, договором №27/19-к від 01.07.2019.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 18.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. При цьому судом враховано правову позицію викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №127/23144/18 стосовно належності цього спору до господарської юрисдикції у відповідності до пункту 1 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, оскільки виходячи із суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов'язання відповідача із втратою його статусу, як фізичної-особи підприємця не припинились, а залишаються за ним, як за фізичною особою, оскільки остання не перестає існувати.
Представник позивача в судове засідання не з"явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений ухвалою суду від 03.06.2020. Позовні вимоги позивач виклав у позовній заяві, обґрунтовує їх неналежним виконанням відповідачем взятого на себе зобов"язання обумовленого пунктом 3.6. договору оренди державного нерухомого майна №27/19 від 27.06.2019, пунктом 2.2.4. договору №27/19-к від 01.07.2019, що полягає у несплаті орендної плати в сумі 4 514,95грн та невідшкодуванні земельного податку в розмірі 28,16грн, які позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку. Крім того через прострочення виконання грошового зобов"язання позивач просить суд покласти на відповідача відповідальність обумовлену пунктом 3.7. договору №27/19 від 27.06.2019 у вигляді пені в розмірі 319,86грн. Позовні вимоги мотивовані приписами статей 526, 762 Цивільного кодексу України, статтею 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Представник відповідача в судові засідання жодного разу не з"явився. Будь-яких клопотань, заяв, пояснень, як і заперечень в спростування заявлених позовних вимог - відповідач суду не подав. Ухвали суду від 18.02.2020, від 03.06.2020 з відомостями про дату, час та місце розгляду справи направлені ОСОБА_1 рекомендованою кореспонденцією за адресами вказаними позивачем у позовній заяві та інформації, наданій суду Коломийським районним відділом Управління Державної міграційної служби у Івано-Франківській області про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 , повернулись на адресу суду підприємством зв"язку. Повідомлення про зміну місцезнаходження ОСОБА_1 суду не подано.
Згідно з частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місцезнаходження місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Беручи до уваги приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, норми частин 1,3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи той факт, що позивач та відповідач належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті - спір вирішується у відсутності сторін за матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.
Фактичні обставини справи вказують на те, що між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях (орендодавець), Підприємцем Микитюк Михайлом Михайловичем (орендар) та Головним управлінням статистики в Івано-Франківській області (балансоутримувач) укладено договір оренди державного нерухомого майна №27/19 від 27.06.2019.
Слід зазначити, що ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 26.12.2019 у справі №909/1269/19, яка у встановленому законом порядку набрала законної сили, у зв"язку із здійсненням державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем Микитюком М. М. за власним рішенням (витяг з ЄДРЮОФОПГФ №1006036387 від 02.12.2019) замінено первісного відповідача фізичну особу - підприємця Микитюка Михайла Михайловича належним відповідачем - фізичною особою Микитюком Михайлом Михайловичем , а ухвалою від 23.01.2020, на підставі інформації Коломийського РВ УДМС України в Івано-Франківській області №2619-222/2619.1-20 від 06.02.2020 про зміну Микитюком Михайлом Михайловичем прізвища та ім"я визначено відповідачем у справі №909/1269/19 - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 .
Згідно з пунктами 1.1., 1.2. договору орендодавець зобов"язався передати, а орендар - прийняти у строкове платне користування для розміщення складу державне нерухоме майно - гаражне приміщення загальною площею 40,4 кв.м за адресою: Івано-Франківська область, м. Коломия, вул. Шевченка, 23 (реєстровий номер - 02360599.1.АААДЕЕ963), що перебуває на балансі Головного управління статистики в Івано-Франківській області.
Пунктами 3.1., 3.3. договору обумовлено, що орендна плата, визначається на підставі "Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу", затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995, зі змінами і за базовий місяць травень 2019 становить 1 480,17грн без ПДВ. Орендна плата за червень 2019 визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць травень 2019 на індекс інфляції за червень 2019 з врахуванням добової орендної плати. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції розміщується на офіційному вебсайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики.
Орендна плата перераховується орендарем щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним і спрямовується: 50 відсотків - до державного бюджету; 50 відсотків -балансоутримувачу (пункт 3.6. договору).
При цьому на виконання пункту 5.11. договору оренди державного нерухомого майна №27/19 від 27.06.2019 між балансоутримувачем - Головним управлінням статистики в Івано-Франківській області та орендарем - Підприємцем Микитюк Михайлом Михайловичем укладено договір №27/19-к від 01.07.2019, згідно умов якого орендар взяв на себе обов"язок не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, компенсувати балансоутримувачу податок на землю згідно з отриманими рахунками (пункти 1.1., 2.2.4., 2.2.6 договору).
На підставі акту приймання-передачі державного майна від 27.06.2019, орендодавець за участю балансоутримувача передав, а орендар прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно - гаражне приміщення загальною площею 40, 4 кв.м. за адресою Івано-Франківська область, м.Коломия, вул.Шевченка, 23.
Однак доказів перерахування відповідачем позивачу 50% орендної плати за період липень 2019 - січень 2019 на загальну суму 4 514,95грн матеріали справи не містять, як і не містять доказів відшкодування відповідачем позивачу земельного податку в розмірі 28,16грн у відповідності до акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №318 від 01.09.2019.
Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами №14-88/1974-19 від 23.08.2019, №14-88/2359-19 від 23.10.2019 про сплату орендної плати та земельного податку. Однак доказів реагування відповідачем суду не пред'явлено.
Предметом судового розгляду є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про стягнення 4 514,95грн - орендної плати, 28,16грн - земельного податку, 319,86грн - пені за неналежне виконання грошового зобов"язання за договором оренди державного нерухомого майна №27/19 від 27.06.2019, договором №27/19-к від 01.07.2019.
Із змісту статті 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з договору.
В силу приписів статей 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами.
Договір оренди державного нерухомого майна №27/19 від 27.06.2019, договір №27/19-к від 01.07.2019 укладені між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірними, оскільки їх недійсність прямо не встановлена законом та вони не визнані судом недійсними (стаття 204 Цивільного кодексу України).
До правовідносин оренди (найму) застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України, а також приписи спеціального нормативно - правового акту Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Орендою, згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Частинами 1, 3, 6 статті 283 Господарського кодексу України обумовлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Об"єктом оренди можуть бути нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).
Згідно з частинами 1, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (стаття 286 Господарського кодексу України).
Частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Принагідно обов"язок сплачувати за користуванням майном в силу статті 11 Цивільного кодексу України виникає з самого факту використання майна. Ухилення користувача від оплати за майно, що знаходиться у нього в користуванні, суперечить принципам добросовісності та справедливості встановлених статтею 3 Цивільного кодексу України.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (стаття 509 Цивільного кодексу України, стаття 173 Господарського кодексу України).
В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України, частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Нормою частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Приписами статей 610, 612 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки відповідач не довів перед судом належного виконання взятого на себе зобов"язання обумовленого договорами та законом, то вимога позивача про стягнення з відповідача орендної плати в сумі 4 514,95грн та земельного податку в розмірі 28,16грн підлягає задоволенню в повному обсязі.
Приписами пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України обумовлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина 1 статті 549 Цивільного кодексу України).
Приписом частини 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане. Проте законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду.
Пунктом 3.7. договору сторони обумовили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.
За невиконання грошового зобов"язання зі сплати орендної плати позивачем нараховано відповідачу 319,86грн - пені (розрахунок а.с.9). Судом здійснено перевірку правильності нарахування позивачем пені та встановлено, що при нарахуванні пені за період з 16.07.2019 по 23.01.2020 за зобов"язанням червня 2019 позивачем не враховано пункт 3.7. договору, в якому відсутня умова щодо встановлення іншого, ніж передбаченого частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України строку нарахування вказаної штрафної санкції. Усунувши вказані порушення суд прийшов до висновку про правомірність стягнення з відповідача пені в загальній сумі 319,36грн (інші періоди та суми визначені позивачем вірно). В частині стягнення пені в сумі 0,50грн слід відмовити.
З огляду на вимоги частин 1,3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись статтею 1291 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 1, 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтями 11, 204, 509, 525, 526, 530, 626-629, 651, 762, 785 Цивільного кодексу України, статтями 173, 283, 286 Господарського кодексу України, статтями 73-79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Головного управління статистики в Івано-Франківській області до відповідача ОСОБА_1 про стягнення 4 862,97грн - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 (паспорт від 07.10.2019 НОМЕР_1, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Головного управління статистики в Івано-Франківській області, вул.Василіянок, 6, м.Івано-Франківськ, 76000 (ідентифікаційний код 02360599) 4 514,95грн (чотири тисячі п"ятсот чотирнадцять грн 95коп.) - орендної плати, 319,36грн (триста дев"ятнадцять грн 36коп.) - пені, 28,16грн (двадцять вісім грн 16 коп.) - земельного податку, 2 101,58грн (дві тисячі сто одну грн 58коп.) - судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В частині стягнення 0,50грн - пені відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено 06.07.2020
Суддя С.Кобецька