про повернення позовної заяви
06.07.2020 Справа № 908/1669/20
м. Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський електротехнічний завод «Енергоміра», 61139, м. Харків, вул. Лозівськ, 5
до відповідача Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», 69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14
про стягнення коштів
без виклику представників сторін
суть спору
02.07.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський електротехнічний завод «Енергоміра», м. Харків до відповідача Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», м. Запоріжжя про стягнення заборгованості в розмірі 686 850,06 грн.
02.07.2020 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Горохову І.С.
Розглянувши вказану позовну заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення згідно п. 2 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).
Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Відповідно до ч. 2 ст. 173 Господарського процесуального кодексу України суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об'єднати в одне провадження декілька справ за позовами: 1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача; 2) одного й того самого позивача до різних відповідачів; 3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.
Із змісту позовної заяви та доданих до неї документів слідує, що позивач звернувся із позовною заявою в якій об'єднано позовні вимоги, що не пов'язані між собою ані підставою виникнення, ані поданими доказами.
Так, в позовній заяві позивач вказує, що вимоги до відповідача випливають з договору про закупівлю товарів № 440416 від 08.04.2016 та договору про закупівлю товарів № 390616 від 16.06.2016.
Предметом даного позову є вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 686 850,06 грн за вказаними договорами.
Отже, дослідивши позовні матеріали, судом встановлено, що на підставі 2 різних договорів виникли правовідносини у позивача та відповідача, та у зв'язку із неналежним виконання відповідачем зобов'язань за кожним з цих окремих договорів у позивача виникло право вимоги до відповідача. Крім того, кожен з цих договорів має індивідуальний предмет та породжує самостійні права і обов'язки незалежно один від одного.
Правочином (договором), відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України, є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відтак, позивач повинен обґрунтувати підставу позову окремо по кожній вимозі та вказати конкретні докази у підтвердження викладених обставин по кожному з договорів.
Таким чином, для вирішення спору по суті про стягнення з відповідача 686 850,06 грн суд повинен буде дослідити та вивчити кожний з вище зазначених договорів та правовідносини сторін, що виникли на їх підставі, та дати належну правову оцінку, наявності невиконаного зобов'язання, встановити чи настав строк його виконання, дослідити первинну документацію, що підтверджує певні господарські операції. Також, для вирішення даної справи по суті необхідно досліджувати докази виконання кожного з цих договорів окремо, встановлювати факти невиконання зобов'язань.
Заявлені позивачем вимоги не пов'язані підставою їх виникнення (виникли з різних договорів) та не пов'язані поданими доказами, оскільки документи, що підтверджують виконання договорів є різними (докази не пов'язані), а відтак ст. 173 Господарського процесуального кодексу України в даному випадку не може бути застосована. З наведеного вбачається, що заявлені вимоги мають різні підстави виникнення та не пов'язані між собою поданими доказами, а тому не можуть бути об'єднані в одне провадження.
Таким чином за поданою позивачем позовною заявою фактично підлягає вирішенню два окремих спора. Сумісний розгляд вказаних позовних вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін і суттєво утруднить вирішення спору.
Отже, суд дійшов висновку, що позивач об'єднав позовні вимоги з порушенням правил їх об'єднання, у зв'язку з чим позовна заява підлягає поверненню на підставі п. 2 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
Суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що згідно з ч. 8 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.
Керуючись п. 2 ч. 5 ст. 174, ст. ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський електротехнічний завод «Енергоміра», м. Харків до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», м. Запоріжжя про стягнення заборгованості у розмірі 686 850,06 грн, повернути позивачу.
Матеріали направити на адресу позивача, зазначену у позовній заяві.
Додаток на 90 аркушах, в тому числі оригінал платіжного доручення № 380 від 30.06.2020, опису вкладення в цінний лист від 30.06.2020.
Відповідно до ст. ст. 174, 235, 255, 256 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її підписання в порядку встановленому ст. 257 цього Кодексу, з урахуванням п. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.
Відповідно до п. 4 розділу Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження, продовжуються на строк дії карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Ухвала підписана 06.07.2020.
Суддя І. С. Горохов