Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
"30" червня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/259/20
Господарський суд Житомирської області у складі: судді Сікорської Н.А.
секретар судового засідання: Макарчук В.І.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Щигоцького Олександра Ігоровича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "МС-АГРО"
про стягнення 413080,47 грн.
Процесуальні дії по справі.
ФОП Щигоцький Олександр Ігорович звернувся з позовом до ТзОВ "МС-АГРО" про стягнення 409044,47грн заборгованості та 4036,00грн 3% річних.
Ухвалою господарського суду від 16.03.2020 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив на 14.04.2020.
Ухвалою господарського суду від 14.04.2020 суд відклав підготовче засідання на 05.05.2020.
Ухвалою від 05.05.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив справу № 906/259/20 до судового розгляду по суті на 02.06.2020.
Ухвалою від 02.06.2020 суд відклав розгляд справи по суті на 30.06.2020.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем договору про виконання роботи від 05.11.2018 в частині оплати наданих послуг.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що на виконання умов укладеного договору, відповідачу надано послуг з перевезення вантажу на загальну суму 409044,47грн.
Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за договором від 05.11.2018, надані позивачем послуги з перевезення вантажу не оплатив внаслідок чого на момент звернення до суду у відповідача існує прострочена заборгованість в розмірі 409044,47грн.
За несвоєчасне виконання грошового зобов'язання позивачем на підставі ст. 625 ЦК України заявлено до стягнення з відповідача 4036,00грн 3% річних.
В судове засідання сторони повноважних представників не направили. Про причини неявки суд не повідомили.
Про час та місце розгляду справи сторони повідомлялись своєчасно та належним чином.
Відповідач у порядку встановленому ст. 165 ГПК України письмового відзиву не подав.
При цьому суд зазначає, що з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позов, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду від 16.03.2020 про відкриття провадження у справі та ухвали про відкладення розгляду справи від 14.04.2020 надсилалась на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Водночас суд встановив, що 14.04.2020 до даних зазначених в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено зміни щодо зміни місцезнаходження відповідача, а саме вказано, що місцезнаходження юридичної особи ТОВ "МС-Агро" є : 01135, м.Київ, Шевченківський район, вулиця В'ячеслава Чорновола, будинок 42, офіс 307.
На вказану адресу суд направив ухвалу про відкладення розгляду справи від 02.06.2020.
Однак, 12.06.2020 на адресу суду повернулась ухвала від 02.06.2020, яка направлялась на адресу відповідача з відміткою поштового відділення про неможливість вручення поштового відправлення у зв'язку з тим, що "адресат відсутній за вказаною адресою".
Крім того, ухвалу про відкладення розгляду справи від 02.06.2020, з метою повідомлення про розгляд справи, суд також направив на адресу засновника ТОВ "МС-Агро"- ОСОБА_1
Відповідно до витягу з офіційного сайту ПАТ "Укрпошта" про відстеження поштових направлень за номером відправлення 1000231764201, згідно якого направлялась ОСОБА_1 копія ухвали господарського суду Житомирської області від 02.06.2020, "поштове відправлення не вручене під час доставки"
Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
За приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.
Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Враховуючи наведе, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги, що відповідач не повідомляв суд про іншу адресу, відмінну від адреси місцезнаходження відповідача, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд констатує, що ним вчинено всі необхідні та можливі заходи з метою встановлення місцезнаходження відповідача та повідомлення його про розгляд справи судом.
В порядку ст. 165 ГПК України відповідач відзиву на позовну заяву не подав.
Заяв та клопотань процесуального характеру від відповідача на час розгляду справи до суду також не надходило.
Згідно ч.9. ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Оскільки явка сторін не визнавалась обов'язковою, сторони належним чином повідомлялись про дату, час і місце судового засідання, суд вважає за можливе вирішити спір по суті.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.
У судовому засіданні від 30.06.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, суд підписав вступну та резолютивну частини рішення.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
05.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МС-Агро" (замовник, відповідач) та Фізичною особою-підприємцем Щигоцьким Олександром Ігоровичем (виконавець, позивач) укладений договір про виконання роботи (а.с. 6).
За умовами п. 1.1 договору, у відповідності до цього договору виконавець зобов'язується виконати за завданням замовника наступну роботу: послуги перевезення зернових (надалі іменується "робота"), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно з п. 1.3 договору, прийняття роботи здійснюється шляхом складання і підписання акту виконаних робіт (додаток N 1).
За виконану роботу Замовник сплачує Виконавцеві її ціну в розмірі, передбаченому додатковою угодою (п. 2.1 договору).
Відповідно до п. 2.2., оплата роботи здійснюється не пізніше 20 днів з дня прийняття замовником роботи.
23.09.2019 сторони уклали додаткову угоду № 3 до договору перевезення від 05.11.2018 , згідно якої виклали п. 2.1 договору у новій редакції : "за перевезення вантажу замовник при умові 100% використання вантажопідйомності автомобіля розраховується з перевізником з розрахунку грн/т/км без ПДВ та навели відповідні розрахунки" (а.с. 8).
На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги зі збору урожаю ріпака на загальну суму 409044,47 грн, що підтверджується актами наданих послуг про надання послуг по перевезенню вантажу по договору від 05.11.2018 від 10.10.2019 , від 13.11.2019, від 20.11.2019, від 25.11.2019 (а.с. 9,11,13,15) та товарно-транспортними накладними, що містяться в матеріалах справи (а.с. 16-62).
Відповідач свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг у строк, встановлений договором не виконав.
На момент звернення до суду заборгованість відповідача перед позивачем становить 409044,47грн.
На підставі ст. 625 ЦК України позивач, за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за договором нарахував до стягнення з відповідача 4036,00грн 3% річних.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено судом, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору про виконання роботи від 05.11.2018, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з підписаним між сторонами актами наданих послуг про надання послуг по перевезенню вантажу по договору від 05.11.2018, від 10.10.2019 , від 13.11.2019, від 20.11.2019, від 25.11.2019 підтверджено, що позивач на виконання умов договору надав відповідачу послуги з перевезення вантажу на загальну суму 409044,47грн (а.с. 7,9,11,13,15).
Факт виконання позивачем свого зобов'язання щодо поставки товару вказує на необхідність виконання відповідачем обов'язку щодо оплати товару.
За приписами ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У п. 2.2 договору сторони погодили, що оплата роботи здійснюється не пізніше 20 днів з дня прийняття замовником роботи.
Отже, виходячи з умов договору, остаточний розрахунок за послуги, надані:
- згідно акту наданих послуг про надання послуг по перевезенню вантажу від 04.09.2018 на суму 8500,00грн відповідач зобов'язаний був провести до 24.09.2019 включно;
- згідно акту наданих послуг про надання послуг по перевезенню вантажу від 10.10.2018 на суму 51313,70грн відповідач зобов'язаний був провести до 30.10.2019 включно;
- згідно акту наданих послуг про надання послуг по перевезенню вантажу від 13.11.2018 на суму 209068,69грн відповідач зобов'язаний був провести до 03.12.2019 включно;
- згідно акту наданих послуг про надання послуг по перевезенню вантажу від 20.11.2018 на суму 118162,08грн відповідач зобов'язаний був провести до 10.12.2019 включно;
- згідно акту наданих послуг про надання послуг по перевезенню вантажу від 25.11.2018 на суму 22000,00грн відповідач зобов'язаний був провести до 16.12.2019 включно.
Відповідач надані позивачем послуги у строк визначений договором не оплатив.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що у відповідача станом на день звернення до суду та на день розгляду справи в суді існує прострочення в оплаті наданих позивачем послуг на загальну суму 409044,47 грн.
Доказів погашення відповідачем заборгованості перед позивачем у заявленій сумі матеріали справи не містять.
За нормами ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших умов, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 409044,47грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Стосовно вимоги про стягнення 4036,00грн 3% річних суд зазначає про наступне.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Приписами ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З розрахунку позивач (а.с. 2) видно, що 3% річних позивач нарахував на заборгованість по кожному акту про надання послуг по перевезенню вантажу, а саме:
- по акту від 04.09.2018 3% річних нараховані за період з 05.09.2019 по 10.03.2020 на суму заборгованості 8500,00грн ;
- по акту від 10.10.2018 3% річних нараховані за період з 11.10.2019 по 10.03.2020 на суму заборгованості 51313,70грн;
- по акту від 13.11.2018 3% річних нараховані за період з 14.11.2019 по 10.03.2020 на суму заборгованості 209068,69грн;
- по акту від 20.11.2018 3% річних нараховані за період з 21.11.2019 по 10.03.2020 на суму заборгованості 118162,08грн;
- по акту від 25.11.2018 3% річних нараховані за період з 26.11.2019 по 10.03.2020 на суму заборгованості 22000,00грн.
Перевіривши розрахунок 3% річних суд встановив, що позивач невірно визначив початкові дата нарахування 3 % річних, а саме неправомірно розпочав нарахування 3 % річних з наступного дня після надання послуг за відповідним актом, в той час як умовами договору сторони визначили, що оплата роботи здійснюється не пізніше 20 днів з дня прийняття роботи.
Таким чином відповідно до умов договору та чинного законодавства правомірним є нарахування 3 % річних:
- по акту від 04.09.2018 за період з 25.09.2019 по 10.03.2020 на суму заборгованості 8500,00грн ;
- по акту від 10.10.2018 за період з 31.10.2019 по 10.03.2020 на суму заборгованості 51313,70грн;
- по акту від 13.11.2018 за період з 03.12.2019 по 10.03.2020 на суму заборгованості 209068,69грн;
- по акту від 20.11.2018 за період з 11.12.2019 по 10.03.2020 на суму заборгованості 118162,08грн;
- по акту від 25.11.2018 за період з 16.12.2019 по 10.03.2020 на суму заборгованості 22000,00грн.
Таким чином, з урахуванням встановлених судом обставин та виходячи з вихідних даних позивача, суд здійснив власний розрахунок 3 % річних, які в загальній сумі складають 3388,14 грн.
Отже вимога позивача про стягнення 3% річних є правомірною та підлягає задоволенню в сумі 3388,14 грн.
В частині стягнення 647,86 грн 3% річних суд відмовляє за безпідставністю вимог.
Згідно із ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову на загальну суму 412432,61грн, з яких:409044,47грн- основний борг, 3388,14грн - 3% річних .
В частині стягнення з відповідача 647,86грн 3% річних суд відмовляє за безпідставністю вимог.
В порядку ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити частково
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МС-АГРО" (01135, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. В'ячеслава Чорновола,41, офіс 307, код ЄДРПОУ 39534502)
на користь Фізичної особи- підприємця Щигоцького Олександра Ігоровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
- 409044,47грн - основний борг
- 3388,14грн - 3% річних
- 6186,49грн - судовий збір
3. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 06.07.20
Суддя Сікорська Н.А.
Віддрукувати:
1- в справу
2- позивачу ( рек)
3- відповідачу ( 01135, м. Київ, Шевченківський район, вул. В'ячеслава Чорновола, буд. 41, офіс 307.) ( рек.)
4- ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) (рек.)