61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
30.06.2020 Справа № 905/480/20
Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.,
при секретарі судового засідання Пузіковій Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (код ЄДРПОУ 20077720, адреса: 01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд.6),
до відповідача: Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" (код ЄДРПОУ 33760279, адреса: 87534, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Гризодубової, буд.1),
про: стягнення 1.131.217,75 грн., -
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явились;
від відповідача: Вінтоняк Д.О. - адвокат за довіреністю;
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" про стягнення 1.131.217,75 грн., у тому числі: пеня - 963.000,33 грн., 3% річних - 85.157,75 грн., інфляційні втрати - 83.059,68 грн., крім того, судовий збір у розмірі 16.968,30 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору постачання природного газу №3218/1718-КП-6 від 21.09.2017р. щодо повної та своєчасної оплати вартості поставленого газу за жовтень 2017 - липень 2018 року.
На підтвердження позовних вимог надано суду: договір постачання природного газу від №3218/1718-КП-6 від 21.09.2017р з додатковими угодами № 1 від 28.03.2018, № 2 від 05.04.2018, № 3 від 18.05.2018, № 4 від 07.06.2018, акти приймання-передачі природного газу (на території підконтрольної українській владі) від 31.10.2017, від 30.11.2017, від 31.12.2017, від 31.01.2018, від 28.02.2018, від 31.03.2018, від 30.04.2018, від 31.05.2018, від 30.06.2018, від 31.07.2018, сальдо по підприємству "Маріупольтепломережа" з 01.10.2017 по 30.11.2019, операції по договору № 3218/1718-КП-6 з 01.10.2017 по 31.11.2019, розрахунок позовних вимог, статутні документи, копії яких долучено до матеріалів справи.
Ухвалою від 16.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 905/480/20; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 14.04.2020; визначено сторонам строк для вчинення дій процесуального характеру (надання суду відзиву на позовну заяву відповідачем, відповіді на відзив позивачем, тощо); визнано явку уповноважених представників сторін в судове засідання не обов'язковою.
Така ухвала суду отримана позивачем 23.03.2020, відповідачем - 26.03.2020, про що свідчать наявні в матеріалах справи відповідні повідомлення про вручення поштового відправлення.
01.04.2020 Комунальним комерційним підприємством Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" надіслано на адресу суду відзив б/н від 31.03.2020 на позовну заяву по справі № 905/480/20 (вх.№6896/20 від 06.04.2020), в якому викладено заперечення проти задоволення позовних вимог.
Відповідач посилається на встановлення мораторію на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення розрахунків за спожиті енергетичні ресурси згідно приписів ст. 2 Закону України від 13.01.2015 № 85-VІІІ "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси", а також на тяжкий фінансовий стан підприємства та відсутність своєї вини у несвоєчасних розрахунках за спірним договором, як підставу для застосування до нього відповідальності за порушення зобов"язань згідно ст. 614 Цивільного кодексу України, тому просить в задоволенні позову відмовити повністю.
До відзиву додано: довідку про стан дебіторської заборгованості від 31.03.2020 б/н, рішення Виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 20.12.2006 № 361 «Про внесення змін в рішення виконкому міської ради від 15.02.2006 № 51 Про визначення виконавця житлово-комунальних послуг», листи Штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 20.01.2016 № 33/2/2-539 «Щодо надання інформації», від 13.06.2014 № 33/2117, лист Департаменту житлово-комунального господарства Донецької обласної державної адміністрації від 03.03.2020 № 0.232/394/0/51-20 «Про надання інформації», статутні документи підприємства, угоду про надання правової допомоги від 26.03.2020, які долучено до матеріалів справи.
Ухвалою від 14.04.2020 відкладено підготовче засідання на 12.05.2020; визнано явку уповноважених представників сторін в судове засідання не обов'язковою; запропоновано позивачу надати суду відповідь на відзив; платіжні доручення та/або виписки банківських чи інших фінансових установ про рух коштів по рахунку в межах спірних зобов'язань; запропоновано відповідачу надати суду платіжні доручення та/або виписки банківських чи інших фінансових установ про рух коштів по рахунку в межах спірних зобов'язань.
28.04.2020 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив №14/4-528-20 від 24.04.2020 (вх.№8135/20), в якій останній просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та поновити строк на подання відповіді на відзив по справі. До відповіді на відзив додано документи на підтвердження повноважень представника позивача та докази направлення його копії з додатками на адресу відповідача, які долучено до матеріалів справи.
Ухвалою від 12.05.2020 клопотання позивача про поновлення строку на подання відповіді на відзив по справі - задоволено; подану позивачем відповідь на відзив прийнято до розгляду; продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів (до 16.06.2020); відкладено підготовче засідання на 09.06.2020; визнано явку уповноважених представників сторін не обов"язковою; запропоновано позивачу та відповідачу у десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали надати суду платіжні доручення та/або виписки банківських чи інших фінансових установ про рух коштів по рахунку в межах спірних зобов"язань.
Така ухвала суду отримана позивачем 18.05.2020, відповідачем - 27.05.2020 (відповідні рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення містяться в матеріалах справи).
18.05.2020 від відповідача до канцелярії суду надійшли заперечення від 12.05.2020 б/н (вх.№9133/20), в яких відповідач доводи позивача відхиляє та наполягає на відмові в задоволенні позовних вимог повністю.
Ухвалою від 09.06.2020 закрито підготовче провадження у справі № 905/480/20; призначено розгляд справи по суті на 30.06.2020; визнано явку представників сторін у судове засідання не обов'язковою.
В судове засідання 30.06.2020 позивач та відповідач свої представників не направили.
Враховуючи, що явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, сторони повідомлені про хід розгляду справи у встановленому ст. 120 Господарського процесуального кодексу України порядку, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, а також зважаючи на те, що сторонами додаткових доказів не подавалось, про необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження, не заявлялось, тому суд вважає за можливе розглянути справу у цьому судовому засіданні без присутності представників сторін за наявними матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
21.09.2017 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - постачальник, позивач) та Комунальним комерційним підприємством Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" (далі - споживач, відповідач) було укладено договір постачання природного газу № 3218/1718-КП-6 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору.
Згідно п. 1.2 договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями.
Необхідний споживачу плановий обсяг природного газу, зазначений в пункті 2.1 цього договору, споживач визначає самостійно (п. 1.3. договору)
У пункті 2.1 договору (в редакції Додаткової угоди № 3 від 18.05.2018 до договору постачання природного газу від 21.09.2017 №3218/1718-КП-6) сторони обумовили, що постачальник передає споживачу з 01.10.2017 по 31.03.2018 включно природний газ орієнтовним обсягом до 4503,24 тис.куб.м., в тому числі по місяцях: жовтень 2017 року - 35,844 тис.куб.м., листопад 2017 року - 685,521 тис.куб.м., грудень 2017 року - 797,618 тис.куб.м., січень 2018 року - 1082,936 тис.куб.м., лютий 2018 року - 974,039 тис.куб.м., березень 2018 року - 927 тис.куб.м. Постачальник передає споживачу з 01.04.2018 по 31.05.2018 включно природний газ орієнтовним обсягом до 242,426 тис.куб.м., в тому числі по місяцях: квітень - 222,426 тис.куб.м., травень - 20,0 тис.куб.м.
Додатковою угодою № 4 від 07.06.2018 до договору постачання природного газу від 21.09.2017 №3218/1718-КП-6 сторони додали до пункту 2.1 договору абзац та визначили, що постачальник передає споживачу з 01.06.2018 по 31.07.2018 включно природний газ орієнтовним обсягом до 16 тис.куб.м., в тому числі по місяцях: червень 2018 року - 8 тис.куб.м., липень - 8 тис.куб.м.
Допускається відхилення фактично переданих обсягів газу від планових обсягів, зазначених в п.2.1 цього договору. Узгодження обсягів газу, що передається по даному договору у відповідному місяці, підтверджується підписанням сторонами акту приймання-передачі газу відповідно до розділу 3 даного договору. При цьому, споживач не позбавляється права на коригування за власною ініціативою планових обсягів газу, зазначених в пункті 2.1 цього договору, шляхом підписання додаткової угоди (п.2.3 договору).
Постачальник передає споживачу у загальному потоці імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") - у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України, та/або в пунктах приймання-передачі газу з ПСГ в газотранспортну систему. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ (п.3.1 договору).
Згідно з п.3.7 договору, приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.
Відповідно до пункту 4.1. Договору кількість природного газу, яка передається споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку природного газу відповідно до вимог, установлених Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015р. №2494, та Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 р. № 2493.
Ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється Положенням. На дату укладання договору ціна на природний газ становить 4942,00 грн. за 1000 куб.м. (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України). До визначеної ціни застосовується коефіцієнт 1,6. У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства, вона є обов'язковою для сторін за цим договором з дати набрання чинності відповідних змін (п.5.1 договору).
Згідно з п.5.2 договору, ціна за 1000 куб.м. газу за цим договором на дату його укладання становить 7907,20 грн., крім того податок на додану вартість 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 9488,64 грн.
Постачання природного газу споживачеві за ціною, визначеною в п.5.2 цього договору, здійснюється за умови: наявності у споживача відповідної ліцензії на виробництво теплової енергії (у випадках, передбачених законодавством); виконання споживачем, на якого станом на 30.09.2015 поширювалася дія статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", обов'язку щодо відкриття рахунків із спеціальним режимом використання; дотримання вимог пункту 12 Положення (п.5.3 договору).
Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається з сум вартості місячних поставок природного газу (п.5.4 договору).
У пункті 6.1 договору сторони обумовили, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
У п. 6.2 договору сторони погодилися, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов'язковим.
Згідно із п. 6.3 договору, оплата за природний газ здійснюється таким чином:
1) споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на споживача станом на 30 вересня 2015 року поширювалася дія статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання";
2) в будь-якому випадку, споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до п. 6.1 цього договору - в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу;
3) з поточного рахунка споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законодавством порядку, - у разі коли на споживача станом на 30 вересня 2015 року не поширювалась дія статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" в частині відкриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання;
4) шляхом зарахування постачальником коштів, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно з цим договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості - за наявності заборгованості у споживача за цим договором.
Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором;
5) оплата інших платежів (пені, штрафів, судових зборів, інфляційних нарахувань тощо), крім суми основної заборгованості, здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника.
У разі прострочення споживачем оплати згідно п.6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п.8.2 договору).
Згідно з п.12.1 договору (в редакції Додаткової угоди № 4 від 07.06.2018 до договору постачання природного газу від 21.09.2017 №3218/1718-КП-6), цей договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 по 31.07.2018 включно, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Договір постачання природного газу №3218/1718-КП-6 від 21.09.2017 та додаткові угоди до нього підписаний обома сторонами без розбіжностей та скріплений відбитками печаток обох підприємств.
Вищезазначений договір та додаткові угоди до нього підписано представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договору №3218/1718-КП-6 від 21.09.2017 позивачем та відповідачем було підписано наступні акти приймання-передачі природного газу:
- б/н від 31.10.2017 у жовтні 2017 року на суму 340.110,82 грн. з ПДВ (обсяг газу - 35844 тис.куб.м.);
- б/н від 30.11.2017 у листопаді 2017 року на суму 6.504.661,98 грн. з ПДВ (обсяг газу - 685,521 тис.куб.м.);
- б/н від 31.12.2017 у грудні 2017 року на суму 7.568.310,06 грн. з ПДВ (обсяг газу - 797,618 тис.куб.м.);
- б/н від 31.01.2018 у січні 2018 року на суму 10.275.589,85 грн. з ПДВ (обсяг газу -1082,936 тис.куб.м.);
- б/н від 28.02.2018 у лютому 2018 року на суму 9.242.305,42 грн. з ПДВ (обсяг газу -974,039 тис.куб.м.);
- б/н від 31.03.2018 у березні 2018 року на суму 8.798.645,08 грн. з ПДВ (обсяг газу -927,282 тис.куб.м.);
- б/н від 30.04.2018 у квітні 2018 року на суму 2.110.520,24 грн. з ПДВ (обсяг газу -222,426 тис.куб.м.);
- б/н від 31.05.2018 у травні 2018 року на суму 56.770,54 грн. з ПДВ (обсяг газу - 5,983 тис.куб.м.);
- б/н від 30.06.2018 у червні 2018 року на суму 22.042,12 грн. з ПДВ (обсяг газу - 2,323 тис.куб.м.);
- б/н від 31.07.2018 у липні 2018 року на суму 4.526,08 грн. з ПДВ (обсяг газу - 0,477 тис.куб.м.);
Як зазначає позивач, відповідач встановлений договором обов'язок по оплаті отриманого газу у передбачений договором строк не виконав, внаслідок чого Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" нараховано та заявлено вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Оцінюючи правомірність заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.
Згідно ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За правилами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За змістом п.6.1 договору остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.
Відтак, зобов'язання з оплати газу, мали бути виконані відповідачем наступним чином:
- за поставкою у жовтні 2017 року на суму 340.110,82 грн. - 27.11.2017 включно (25.11.2017, 26.11.2017 - вихідні дні, ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України);
- за поставкою у листопаді 2017 року на суму 6.504.661,98 грн. - 25.12.2017 включно;
- за поставкою у грудні 2017 року на суму 7.568.310,06 грн. - 25.01.2018 включно;
- за поставкою у січні 2018 року на суму 10.275.589,85 грн. - 26.02.2018 включно (25.02.2018 - вихідний день, ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України);
- за поставкою у лютому 2018 року на суму 9.242.305,42 грн. - 26.03.2018 включно (25.03.2018 - вихідний день, ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України);
- за поставкою у березні 2018 року на суму 8.798.645,08 грн. - 25.04.2018 включно;
- за поставкою у квітні 2018 року на суму 2.110.520,24 грн. - 25.05.2018 включно;
- за поставкою у травні 2018 року на суму 56.770,54 грн. - 25.06.2018 включно;
- за поставкою у червні 2018 року на суму 22.042,12 грн. - 25.07.2018 включно;
- за поставкою у липні 2018 року на суму 4.526,08 грн. - 27.08.2018 включно (25.08.2018, 26.08.2018 - вихідні дні, ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України).
Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач перерахував на користь позивача грошові кошти в рахунок погашення заборгованості за договором № 3218/1718-КП-6 від 21.09.2017 (відомості, які містяться у довідці "Операції з 01.10.2017 по 30.11.2019 по підприємству "Маріупольтепломережа ККП" позивача) з порушенням встановлених договором строків. Такі обставини відповідачем не оспорюються.
За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ст.611 зазначеного нормативно-правового акту у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Аналогічні положення закріплені і в ст. ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.
В силу норм ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 3 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України).
Статтею 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 Господарського кодексу України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.
Як вже зазначалося, згідно п. 8.2. договору у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. договору цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Відтак, позивачем заявлено до стягнення 963.000,33 грн. пені за загальний період з 28.11.2017 по 31.08.2018 за несвоєчасне виконання зобов'язань з оплати природного газу, отриманого у жовтні 2017 - липні 2018 року.
Відповідно до ст.1, ч.2 ст.2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" метою останнього є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція. До 31 грудня 2020 року цим громадянам має бути погашена заборгованість із виплат заробітної плати, стипендій, пенсій, що утворилася внаслідок проведення антитерористичної операції, а також встановлено додаткові гарантії захисту житлових та майнових прав громадян, звільнених на підставі зазначених обставин, до моменту їх працевлаштування, за умови отримання ними статусу зареєстрованого безробітного. Встановлено мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції. Вказаний нормативно-правовий акт набрав чинності 07.02.2015.
Виходячи зі змісту приписів наведеного Закону, можливість застосування останнього до спірних правовідносин вимагає дотримання наступних умов: наявність визначеного законом кола суб'єктів такого спеціального права (енергопостачальні компанії та підприємства - виконавці/виробники житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції), існування між ними договірних відносин з постачання енергетичних ресурсів.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 №747 "Про визначення гарантованих постачальників природного газу" встановлено, що гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", що в установленому порядку отримала ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.
У п.п.5, 6 статуту Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998р. №747 встановлено, що метою діяльності Компанії є сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтового комплексу, більш повного задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах і отримання прибутку. Предметом діяльності Компанії є, зокрема, постачання природного газу, організація виробництва і постачання електричної та теплової енергії.
Згідно з п.2 ст.1 Постанови №705 від 25.07.2012 Кабінету Міністрів України "Про визначення гарантованих постачальників природного газу" гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", що в установленому порядку отримала ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.
Законом України "Про енергозбереження" визначено, що "енергозбереження" - діяльність (організаційна, наукова, практична, інформаційна), яка спрямована на раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів в національному господарстві і яка реалізується з використанням технічних, економічних та правових методів; "паливно-енергетичні ресурси" - це сукупність всіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві.
Відповідно до п.1.5 ст.1 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" енергоносії - це кам'яне і буре вугілля, торф, інші види первинного твердого палива, кам'яновугільні брикети, інші види вторинного твердого палива, буровугільні і торф'яні брикети, газ нафтопереробки, нафтопродукти, природний газ, природні енергетичні ресурси (ядерна, гідравлічна та геотермальна енергія, інші природні ресурси), електрична і теплова енергія.
Тобто природний газ як матеріальний об'єкт, різновид палива, в якому зосереджена енергія, придатна для практичного використання, є одним з видів енергетичних ресурсів.
З урахуванням наведеного, в силу приписів чинного законодавства Публічне акціонерне товариство "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" є енергопостачальною компанією в розумінні ст. 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси".
Відповідно до ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.
Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо; пункт 1 частини першої ст.13 названого Закону в зазначеній редакції).
Відповідно до інформації, яка наявна у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності відповідача є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.
Крім того, згідно відомостей з офіційного сайту Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) Комунальне комерційне підприємство Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" входить до Переліку ліцензіатів у сфері теплопостачання, що переходять під регулювання місцевих органів влади.
З огляду на вищевикладене, Комунальне комерційне підприємство Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" є теплопостачальним та теплогенеруючим підприємством.
При цьому, відповідач здійснює свою господарську діяльність у м. Маріуполь Донецької області, яке входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року №1275-р.
Як вже зазначалося, згідно п.1.2 договору газ, який постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами організаціями та іншими суб'єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями.
Тобто, Комунальне комерційне підприємство Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" споживало природний газ як виконавець/виробник житлово-комунальних послуг.
Через наявність великої кількості відповідних новин, офіційних заяв і повідомлень (зокрема, Штабу АТО, Штабу антитерористичного центру при Службі безпеки України) в засобах масової інформації і мережі Інтернет та з урахуванням приписів ч.3 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, суд визнає інформацію про проведення АТО на території м. Маріуполь Донецької області загальновідомою.
Відповідно до п.6 статуту Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", затвердженого постановою КМУ від 25.05.1998 №747 (в редакції постанови КМУ від 02.10.2013. №724), предметом діяльності компанії є, зокрема: видобування нафти і природного газу; постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом; постачання природного газу за регульованим тарифом; постачання нафти, скрапленого газу та газового конденсату; організація виробництва та постачання теплової енергії.
Таким чином, з урахуванням того, що відповідач є виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг, діяльність та потужності якого спрямовані на надання/вироблення відповідних послуг на території проведення антитерористичної операції, приймаючи до уваги, що Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є постачальником енергоресурсу, положення ч.2 ст.2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" розповсюджують свою дію на правовідносини сторін, які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору постачання природного газу №3218/1718-КП-6 від 21.09.2017.
Приймаючи до уваги вищевикладене, позовні вимоги про стягнення 963.000,33 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань з оплати природного газу, отриманого у жовтні 2017 - липні 2018 року є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню в силу прямої норми ст. 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси".
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України (у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду) від 18.01.2019 у справі № 913/66/18, від 20.08.2019 у справі № 913/653/18, від 06.09.2019 у справі № 913/7/19.
Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача 3 % річних на загальну суму 85.157,75 грн., у тому числі: за поставкою жовтня 2017 року за період з 28.11.2017 по 14.12.2017 в сумі 475,22 грн.; за поставкою січня 2018 року за період з 27.02.2018 по 26.04.2018 в сумі 27.851,45 грн.; за поставкою лютого 2018 року за період з 27.03.2018 по 30.05.2018 в сумі 30.637,73 грн.; за поставкою березня 2018 року за період з 26.04.2018 по 31.05.2018 в сумі 25.311,17 грн.; за поставкою квітня 2018 року за період з 26.05.2018 по 31.05.2018 в сумі 867,34 грн.; за поставкою травня 2018 року за період з 26.06.2018 по 26.06.2018 в сумі 4,67 грн.; за поставкою червня 2018 року за період з 26.07.2018 по 30.07.2018 в сумі 9,06 грн.; за поставкою липня 2018 року за період з 28.08.2018 по 30.08.2018 в сумі 1,12 грн., а також інфляційні втрати в сумі 83.059,68 грн., а саме: за поставкою січня 2018 в розмірі 62.766,12 грн. (нарахування за березень 2018); за поставкою лютого 2018 в розмірі 20.293,56 грн. (нарахування за квітень 2018).
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).
Право позивача вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати позивачеві.
Суд враховує, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду України від 24.01.2018 по справі № 910/24266/16, відповідно до якої вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.
Перевіривши арифметичний розрахунок, правові підстави, період та порядок нарахування пред'явлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат за допомогою калькулятору штрафів програмного комплексу "Ліга: Закон", суд дійшов висновку про задоволення вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 85.157,75 грн. та інфляційних втрат в розмірі 83.059,68 грн., як обґрунтованих та арифметично вірних. Протилежного відповідачем не доведено, власного контррозрахунку не надано.
Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з п.3 ст.129 Конституції України та ст.ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
З огляду на встановлені обставини та подані сторонами докази, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість та правомірність позовних вимог, а отже і про їх задоволення частково. Протилежного відповідачем не доведено.
На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись статтями 73-80, 86, 91, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" (код ЄДРПОУ 33760279, адреса: 87534, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Гризодубової, буд.1) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (код ЄДРПОУ 20077720, адреса: 01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд.6) 3% річних - 85.157,75 грн. (вісімдесят п'ять тисяч сто п'ятдесят сім гривень 75 коп.), інфляційні втрати - 83.059,68 грн. (вісімдесят три тисячі п'ятдесят дев'ять гривень 68 коп.), а також відшкодування витрат по сплаті судового збору у розмірі 2523,27 грн. (дві тисячі п'ятсот двадцять три гривні 27 коп.).
В іншій частині вимог - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області.
Повний текст рішення складено та підписано 06.07.2020.
Суддя Н.В. Величко