61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
02.07.2020 Справа № 905/787/20
Господарський суд Донецької області у складі судді Аксьонової К.І., при секретарі судового засідання Турко А.В., розглянувши матеріали справи
за позовом: Служби автомобільних доріг у Донецькій області, м. Краматорськ, Донецька область
до відповідача: Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м.Покровськ, Донецька область
про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 115831,01грн
Представники учасників справи:
від позивача: Бєлов Д.М. - на підставі довіреності від 10.04.2020 (в режимі відеоконференції)
від відповідача: Захаров О.С. - адвокат на підставі ордеру ДН№047141 від 15.06.2020
Позивач, Служба автомобільних доріг у Донецькій області, м. Краматорськ, Донецька область, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Покровськ, Донецька область, про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 115831,01грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором оренди автомобіля №3-11 від 01.12.2010 в частині сплати орендної плати за період з 01.12.2012 по 31.12.2015.
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивач не мав права нараховувати орендну плату за період з 14.04.2014 по 31.12.2015 (період дії проведення антитерористичної операції) в силу Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». Також відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності до вимог позивача.
Позивач просив поновити строк позовної давності у зв'язку з поважними причинами пропуску, посилаючись на військові події на сході України, внаслідок яких було втрачено значну частину документів та, відповідно, обмежено можливість позивача відстежити вчасність здійснення розрахунків контрагентами.
Приймаючи позовну заяву до розгляду та відкриваючи провадження у справі, суд, виходячи з вимог ч.3 ст.12, ч.1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про розгляд даної справи як малозначної в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Висновок щодо визначення даної справи як малозначної зроблений судом з огляду на приписи п.1 ч.5 ст.12 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, для цілей цього Кодексу визначені як малозначні.
Провадження у справі відкрито ухвалою суду від 04.05.2020; судове засідання призначене на 26.05.2020 з подальшим оголошенням перерви до 16.06.2020 та 02.07.2020.
У судове засідання з'явились представники сторін; позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі; відповідач проти позову заперечив.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
01.12.2010 між Службою автомобільних доріг у Донецькій області (орендодавець) та Дочірнім підприємством «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (орендар) укладено договір оренди автомобіля №3-11 (з додатковими угодами від 28.05.2014, 30.11.2014, 30.11.2014, 01.01.2018, якими вносились зміни щодо ринкової вартості предмету договору, порядку розрахунків за договором, реквізитів сторін тощо).
Як встановлено п.1.1 договору (в редакції додаткової угоди від 28.05.2014) орендодавець надає, а орендар приймає в платне користування автомобіль марки КРАЗ 65055, державний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2007, колір синій, номер двигуна НОМЕР_2 , номер шасі НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію автомобіля в органах ДАІ серія НОМЕР_4 від 09 листопада 2007р. Ринкова вартість автомобіля визначена згідно зі звітом №05/14 про незалежну оцінку станом на 26.05.2014 і становить 204254,00грн. Орендар зобов'язується повернути предмет оренди по закінченні терміну дії договору.
Згідно п.1.2 договору предмет оренди передається орендареві для виконання робіт по ремонтах та експлуатаційному утриманню на автодорогах загального користування.
Строк оренди встановлюється на 1 рік з 01.12.2010 по 30.11.2011. Строк оренди може бути зменшений за узгодженням сторін (п.1.3 договору).
У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (п.1.4 договору).
Предмет оренди вважається переданим в оренду й повернутим з оренди з моменту оформлення відповідного акту прийому-передачі (п.1.5 договору).
Орендна плата становить 10 відсотків від ринкової вартості і складає 1702,12грн на місяць (без ПДВ). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку визначеному чинним законодавством (п.2.1 договору в редакції додаткової угоди від 28.05.2014). Підставою для оплати орендодавцеві послуг з оренди є акт про надання послуг, що підписується сторонами не пізніше 5 робочих днів по закінченні звітного місяця (п.2.2 договору). Оплата послуг з оренди провадиться орендарем протягом 10 банківських днів після підписання акту про надання послуг (п.2.3 договору). Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції (п.2.5 договору). Орендар компенсує орендодавцю вартість проведення незалежної оцінки основних засобів згідно з чинним законодавством (п.2.6 в редакції додаткової угоди від 28.05.2014).
За умовами пп.3.2.1 п.3.2 договору орендодавець зобов'язаний після підписання договору надати орендареві предмет оренди по акту прийому-передачі в технічно справному стані разом з необхідною документацією.
Орендар зобов'язаний вчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату (пп.3.4.4 п.3.4 договору).
За змістом п.п.6.1, 6.2 договору зміна умов договору, його розірвання в однобічному порядку й припинення можливі тільки за згодою сторін або в судовому порядку. Внесені зміни й доповнення розглядаються сторонами протягом 20 днів і оформляються додатковою угодою, що буде невід'ємною частиною даного договору. Однобічна відмова від виконання договору не допускається, за винятком випадків, передбачених даним договором.
Відповідно до п.7.1 договору сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання зобов'язань за цим договором, якщо воно з'явилося слідством непереборної сили, а саме стихійного лиха (злива, град, гроза, землетрус), страйку, війни, актів органів державної влади і якщо ці обставини безпосередньо вплинули на виконання договору. При цьому строк виконання зобов'язань за договором відсувається відповідно до часу, протягом якого діяли ці обставини. Перелік форс-мажорних обставин, які зазначені в дійсному пункті, є вичерпним і останні повинні підтверджуватися висновком Торгово-промислової палати.
Додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід'ємними частинами і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені їх печатками. Всі виправлення до тексту даного договору мають юридичну чинність тільки за умови підписання додаткової угоди до даного договору (п.8.3 договору).
У виконання договору №3-11 від 01.12.2010 між сторонами був підписаний акт прийому-передачі від 01.12.2010, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв автомобіль марки КРАЗ 65055, державний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2007, колір синій, номер двигуна НОМЕР_2 , номер шасі НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію автомобіля в органах ДАІ серія НОМЕР_4 від 09 листопада 2007. Предмет оренди переданий без ушкоджень у технічно справному стані. Акт прийому-передачі від 01.12.2010 автомобіля підписаний представниками сторін без зауважень, отже, приймається судом як належний доказ приймання-передачі орендованого майна.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами були підписані акти надання послуг з оренди основних засобів - рахунки-розрахунки витрат на утримання основних засобів, за періоди: з 01.01.2014 по 31.01.2014 на суму 3662,52грн з ПДВ; з 01.02.2014 по 28.02.2014 на суму 3684,54грн з ПДВ; з 01.03.2014 по 31.03.2014 на суму 3765,60грн з ПДВ; з 01.04.2014 по 30.04.2014 на суму 3889,86грн з ПДВ; з 01.05.2014 по 31.05.2014 на суму 4037,68грн з ПДВ.
Як зазначає позивач інші акти надання послуг з оренди у нього відсутні у зв'язку з втратою значної частини документації через бойові дії та в результаті захоплення активів і адміністративної будівлі Служби автомобільних доріг у Донецькій області, що розташована за адресою: м. Донецьк, пр. Комсомольський, 6 А.
З картки рахунку Служби автомобільних доріг у Донецькій області вбачається, що відповідачем 09.12.2013 було частково внесено орендну плату за користування майном за договором №3-11 від 01.12.2010 у сумі 885,76грн.
За даними бухгалтерського обліку позивача за відповідачем, Дочірнім підприємством «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», обліковується заборгованість за договором оренди автомобіля №3-11 від 01.12.2010 зі сплати коштів за надання послуг з оренди автомобіля за період з 01.12.2012 по 31.12.2015 у загальній сумі 115831,01грн.
Вказана заборгованість відповідачем не сплачена, що й стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення заборгованості за договором оренди автомобіля №3-11 від 01.12.2010 з орендної плати у розмірі 115831,01грн.
Розглядаючи спір по суті, суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до вимог ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, платити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.
За приписами ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Як визначено ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Проаналізувавши укладений між сторонами договір №3-11 від 01.12.2010, суд дійшов висновку, що останній за своєю правовою природою є договором найму, отже, правовідносини сторін підпадають під регулювання ст.ст.759-786 Цивільного кодексу України, ст.ст.283-288 Господарського кодексу України та Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
За приписами ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні за змістом приписи містяться в ч.1 ст.283 Господарського кодексу України.
Частиною 1 ст.760 Цивільного кодексу передбачено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму (ст.765 Цивільного кодексу України).
Як встановлено ч.1 ст.2, ч.3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ч.1 ст. 283, ч.3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.
Згідно з ч.ч.1, 5 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та ч.1 ст.286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності. При цьому приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
В контексті зазначених норм укладений між сторонами договір №3-11 від 01.12.2010 оренди автомобіля є належною підставою для виникнення у Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» як орендаря грошових зобов'язань зі сплати орендної плати згідно з умовами договору.
Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
З умов укладеного договору №3-11 від 01.12.2010 вбачається, що відповідач зобов'язався своєчасно сплачувати орендну плату у розмірі визначеному договором з урахуванням додаткових угод до договору оренди, у порядку встановленому п.2.3 договору, а саме: протягом 10 банківських днів після підписання акту про надання послуг.
Таким чином відповідач не мав підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення орендних платежів.
Матеріал справи містять підписані сторонами акти надання послуг з оренди основних засобів - рахунки-розрахунки витрат на утримання основних засобів, за період з січня 2014 по травень 2014, а саме: з 01.01.2014 по 31.01.2014 на суму 3662,52грн з ПДВ; з 01.02.2014 по 28.02.2014 на суму 3684,54грн з ПДВ; з 01.03.2014 по 31.03.2014 на суму 3765,60грн з ПДВ; з 01.04.2014 по 30.04.2014 на суму 3889,86грн з ПДВ; з 01.05.2014 по 31.05.2014 на суму 4037,68грн з ПДВ. Решту актів надання послуг з оренди позивачем не надано з посиланням на відсутність цих документів у зв'язку з втратою значної частини документації через бойові дії та в результаті захоплення активів і адміністративної будівлі Служби автомобільних доріг у Донецькій області, що розташована за адресою: м. Донецьк, пр.Комсомольський, 6А. Відповідач проти факту надання послуг з оренди за спірні періоди не заперечує, отже суд вважає відсутніми підстави вважати невиконаними договірні зобов'язання з боку позивача.
Суд також відзначає, що виходячи з того, що матеріали справи не містять доказів звернення однією зі сторін протягом одного місяця після закінчення строку чинності договору з заявою про припинення або зміну договору, суд з урахуванням п.1.4 договору дійшов висновку, що договір у спірний період з 01.12.2012 по 31.12.2015 був чинним, що сторонами не заперечено.
Отже приймаючи до уваги положення укладеного між сторонами договору строк виконання відповідачем своїх зобов'язань зі сплати орендних платежів за спірним договором за період користування майном з 01.12.2012 по 13.04.2014 є таким, що настав.
Між тим з матеріалів справи не вбачається виконання відповідачем зобов'язань зі сплати орендної плати, нарахованої за період користування орендованим майном з 01.12.2012 по 13.04.2014, у встановлений п.2.3 договору №3-11 від 01.12.2010 строк - протягом 10 банківських днів після підписання акту про надання послуг.
Невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині внесення орендної плати є порушенням зобов'язання (неналежним виконанням) в розумінні ст.610 Цивільного кодексу України. З огляду на невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань з внесення орендної плати у строк встановлений договором №3-11 від 01.12.2010, суд дійшов висновку, що відповідач згідно з ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України є боржником, який прострочив виконання зобов'язання.
Разом з тим, відповідачем було заявлено про застосування строку позовної давності до позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати за період з 01.12.2012 по 31.12.2015.
Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 Цивільного кодексу України).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України).
Частиною 5 ст.261 Цивільного кодексу України передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Аналіз умов договору №3-11 від 01.12.2010 свідчить про відсутність договірних умов щодо збільшення строку позовної давності в порядку, визначеному ст.259 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. ч. 1,3 ст.264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Доказів, що свідчать про переривання строку позовної давності, суду не надано.
За приписами ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Позивачем заявлено про поновлення строку позовної давності через визнання поважними причин пропуску.
Суд зазначає, що позовна давність не є процесуальним строком, отже, її строк не може бути відновленим (поновленим) в разі спливу, але за приписом ч.5 ст.267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.
Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Щодо фізичної особи (громадянина) останніми можуть бути документально підтверджені тяжке захворювання, тривале перебування поза місцем свого постійного проживання (наприклад, за кордоном) тощо. Стосовно підприємства (установи, організації) зазначені обставини не можуть братися судом до уваги, оскільки за відсутності (в тому числі й з поважних причин) особи, яка представляє його в судовому процесі, відповідне підприємство (установа, організація) не позбавлене права і можливості забезпечити залучення до участі у такому процесі іншої особи; відсутність зазначеної можливості підлягає доведенню на загальних підставах.
Суд, дослідивши доводи позивача, якими останній обґрунтовує причини пропущення строку позовної давності, як поважні, дійшов висновку про не доведення їх позивачем, оскільки позивач не був позбавлений можливості звернутися до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендних платежів за договором №3-11 від 01.12.2010 за період з 01.12.2012 по 13.04.2014 після перереєстрації свого місця знаходження, тобто з 05.11.2014.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути частину заборгованості за договором №3-11 від 01.12.2010 за зобов'язаннями грудня 2012, січня-грудня 2013 та січня - квітня (13 днів) 2014 зі сплати орендних платежів, строк виконання яких настав, за період з 01.12.2012 по 13.04.2014. Таким чином, враховуючи день звернення позивача до суду з даним позовом (22.04.2020), строк позовної давності, встановлений ст.257 Цивільного кодексу України за вимогами позивача про стягнення заборгованості за договором №3-11 від 01.12.2010, нарахованої за період з 01.12.2012 по 13.04.2014 є таким, що пропущений позивачем.
Відповідно до ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є самостійною підставою для відмови у позові.
Оскільки відповідачем у справі заявлено про застосування строку позовної давності, і судом встановлено, що станом на дату звернення позивача з позовом до суду позовна давність за вимогами про стягнення заборгованості за договором №3-11 від 01.12.2010, нарахованої за період з 01.12.2012 по 13.04.2014, є такою, що сплила, зазначена обставина є підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку періодом, за який позивачем заявлено стягнення заборгованості за договором №3-11 від 01.12.2010 визначено з 01.12.2012 по 31.12.2015.
Разом з цим відповідно до ст.7 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (у редакції на момент прийняття закону) скасовано на період проведення антитерористичної операції орендну плату за користування державним та комунальним майном суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.
Відповідно до преамбули Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» цей Закон визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.
Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначений період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року N 405/2014 (14 квітня 2014 року) та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Згідно з ст.11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.
Відповідно до ст.ст.10, 11 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» передбачено, що антитерористична операція проводиться лише за наявності реальної загрози життю і безпеці громадян, інтересам суспільства або держави у разі, якщо усунення цієї загрози іншими способами є неможливим. Рішення щодо проведення антитерористичної операції приймається залежно від ступеня суспільної небезпеки терористичного акту керівником Антитерористичного центру при Службі безпеки України за письмовим дозволом Голови Служби безпеки України або керівником координаційної групи відповідного регіонального органу Служби безпеки України за письмовим дозволом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим з Головою Служби безпеки України. Про рішення щодо проведення антитерористичної операції негайно інформується Президент України.
Частиною 7 ст.4 Закону України «Про боротьбу з тероризмом передбачено, що координацію діяльності суб'єктів, які залучаються до боротьби з тероризмом, здійснює Антитерористичний центр при Службі безпеки України.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» районом проведення антитерористичної операції є визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.
У відповідності до ч.5 ст.14 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок у 10-денний строк з дня опублікування вказаного Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року №405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1053-р від 30.10.2014 затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого включено м. Донецьк, де знаходився об'єкт оренди.
05.11.2014 Кабінетом Міінстрів України прийнято нове розпорядження №1079-р, яким зупинено дію розпорядження КМУ від 30.10.2014 №1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».
Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1085-р від 07.11.2014 затверджені перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення.
Судом встановлено, що м. Донецьк та м. Покровськ входять до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджених розпорядженням Кабінету Міністрів України №1085-р від 07.11.2014.
Як свідчать фактичні обставини справи, періодом, за який відповідачем не сплачувалась орендна плата на підставі договору №3-11 від 01.12.2010, в тому числі є квітень - листопад 2014.
Отже в силу прямої норми Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» з дня набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року N 405/2014 (14 квітня 2014 року) нарахування відповідачу орендної плати за користування державним майном за договором оренди №3-11 від 01.12.2010 за період з 14.04.2014 по 29.11.2014 є безпідставним.
Крім того на підставі ст.7 Закону України від 02.09.2014 № 1669-УІІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» шляхом підписання додаткової угоди від 30.11.2014 до договору №3-11 від 01.12.2010 сторони в договірному порядку за взаємною згодою скасували зобов'язання орендаря зі сплати орендної плати за користування майном на період проведення антитерористичної операції.
Вподальшому 01.01.2018 у зв'язку зі змінами ст.7 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-УІІ від 02.09.2014 (на підставі Законів № 1365-УІІІ від 17.05.2016; № 1986-УІІІ від 23.03.2017) сторони підписали додаткову угоду до договору, якою скасували п.8.5 договору та встановили, що правовідносини з виконання розділу 2 «Розрахунки за договором» і розрахунки з оплати орендної плати за користування майном, що є предметом договору оренди, поновлюються з 01.01.2018.
Згідно з ч.ч.1,2 ст.14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Враховуючи те, що сторони підписавши додаткову угоду від 30.11.2014 до договору №3-11 від 01.12.2010 домовились про скасування сплати орендної плати на період проведення антитерористичної операції, суд дійшов висновку про безпідставність нарахування відповідачу орендної плати за договором № 3-11 від 01.12.2010 за період з 30.11.2014 по 31.12.2015.
З огляду на викладене суд відмовляє у задоволені позовних вимог в частині стягнення заборгованості з орендної плати за період з 01.12.2012 по 13.04.2014 у зв'язку зі спливом позовної давності, а позовних вимог в частині стягнення заборгованості з орендної плати за період з 14.04.2014 по 31.12.2015 з мотивів їх безпідставності.
З урахуванням відмови у задоволенні позову за приписами ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову Служби автомобільних доріг у Донецькій області, м.Краматорськ, Донецька область, до Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м.Покровськ, Донецька область, про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 115831,01грн, відмовити.
В судовому засіданні 02.07.2020 проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 06.07.2020.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, продовжується на строк дії такого карантину.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Суддя К.І. Аксьонова