вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
06.07.2020м. ДніпроСправа № 904/1916/20
Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г., розглянувши матеріали
за позовом Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" м. Нікополь
до 1. Акціонерного товариства "Українська залізниця" м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" м. Дніпро
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморський рибний порт" м. Чорноморськ, с. Бурлача балка
про стягнення шкоди, заподіяної при перевезенні вантажу, в розмірі 4087грн.71коп. з кожного з відповідачів
Без представників сторін
СУТЬ СПОРУ: Акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів» м. Нікополь звернулось до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморський рибний порт» з позовом про стягнення шкоди, заподіяної при перевезенні вантажу, в розмірі 4087грн.71коп. з кожного з відповідачів.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на заподіяння збитків відповідачами, оскільки придатність рухомого складу для перевезення вантажу у комерційному відношенні повинен був визначити відповідач 2, а відповідач 1 повинен був надати придатний у технічному відношенні рухомий склад для перевезення вантажу.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2020 позов був залишений без руху та наданий час для усунення недоліків (5днів з моменту отримання ухвали).
На виконання цієї ухвали засобами поштового зв'язку 21.04.2020 до суду надійшла заява позивача №2020.04.16/31-4016, в якій вказано про допущення помилок при складанні тексту позову.
Зокрема, позивач зазначив про помилкове посилання в позові на обставини встановлення недостачі вантажу та комерційний акт №466001/100 від 22.03.2019 та просив вважати абзац четвертий позовної заяви №2020.04.03/23-4016 викладеним в наступній редакції: «При складанні комерційного акту №466001/118 від 05.04.2019 (на підставі акту загальної форми №1129 та акту про технічний стан вагону №9 станції Нікополь, які знаходяться у відповідача) у вагоні №52283389 виявлено менше проти документа на 2000 руди марганцевої, яка у вагоні вміститися міг. При огляді було виявлено, що навантаження нижче рівня бортів 100-120см., розрівняне, марковане вапном, крім наявного лійкоподібного поглиблення, з одного боку вагона над 3 люком діаметром 150см, глибиною 80см. Нещільне прилягання кришки 3-го люка до борта вагона, зазор довжиною 15-20см, шириною 1-1,5см. Вагон бездверний, люка були закриті, на момент прибуття течі та слідів течі вантажу не було, зазор ущільнений власним вантажем. Згідно акту про технічний стан №9 станції Нікополь, вагон технічно справний. Зважування проводилось двічі нестача вантажу підтверджувалась.»
Позивач пояснив, що його вимоги про стягнення шкоди з відповідачів ґрунтуються саме на відомостях, зазначених в комерційних актах №466001/117 від 05.04.2019 та №466001/118 від 05.04.2019. Вказані акти і були долучені до позову, а комерційний акт №466001/100 від 22.03.2019 у позові зазначений помилково.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2020 прийнятий позов до розгляду, відкрите провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
У відзиві, що надійшов до суду 28.05.2020, Товариство з обмеженою відповідальністю «Чорноморський рибний порт» вказало про незгоду із позовними вимогами в повному обсязі.
Відповідач 2 зазначив про надання позивачем документів, складених іноземними мовами, та без здійснення офіційного перекладу таких документів на українську мову. Учасники справи не можуть належним чином ознайомитися із доказами.
На думку відповідача 2, це унеможливлює встановлення судом природи такого документу; дії, яка вчинена на підставі вказаного документу; особи, якою вона була вчинене та на користь кого. Суд не може дати належну оцінку наданим позивачем доказам, складеним іноземною мовою. Тому суд не повинен враховувати такі документи у якості доказів.
Позивач не зазначив, які договірні відносини існують між ним та відповідачем 2, на підставі якого договору здійснюється відправлення вантажу, з приводу нестачі якого поданий позов. До позову доданий лише контракт купівлі-продажу №280119РN від 28.01.2019, стороною якого відповідач 2 не є, та накладні на перевезення вантажу залізничним транспортом, які не покладають на відповідача 2 обов'язок з відшкодування шкоди під час перевезення вантажу.
Згідно з умовами контракту поставка продукції здійснюється на умовах CFR, порт Чорного моря, (Інкотермс 2010). Такі умови можуть застосовуватися тільки під час перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом. Але заявлені позивачем вимоги пов'язані з перевезенням вантажу залізничним транспортом.
Позивач не обґрунтував покладення на відповідача 2 обов'язку з відшкодування шкоди через недостачу вантажу. У позові зазначено, що згідно комерційних актів вагони були технічно справні.
Додатковим підтвердженням справності вагонів у технічному відношенні є прийняття перевізником їх до перевезення без зауважень. Позивачем не надано доказів неналежного виконання відповідачем 2 відправки вантажу за накладними №40117319 та №40081853.
Розділом 8 договору про надання послуг №09225/ОД-2018/33/18х від 13.02.2018, укладеного між ТОВ «Чорноморський рибний порт» та ПАТ «Українська залізниця» і чинного на дату оформлення накладних на перевезення вантажу залізничним транспортом, передбачений електронний документообіг між сторонами договору.
Відповідач 2 вказує, що до залізничних накладних невідомою особою внесені зміни без використання засобів електронного документообігу, зокрема, до графи №49 «відмітки залізниці». Це не відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо складення документів з фіксації господарської операції. На підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України зазначені документи не можуть бути використані судом у якості доказів.
Комерційні акти складені без участі відповідача 2 та з посиланням на інші документи (зокрема, акти загальної форми №1127, №1129 тощо). Ці документи не додано до комерційних актів. Таким чином, зазначені доказі не можуть підтверджувати обставини, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
Також відповідач 2 вказав на подання позову з пропуском шестимісячного строку позовної давності для такого виду вимог.
У відзиві, що надійшов до суду 16.06.2020, Акціонерне товариство «Українська залізниця» м. Київ в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» м. Дніпро також не погодилось із заявленими позовними вимогами.
Посилаючись на норми статті 133 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, відповідач 1 вказує на відсутність на залізничних накладних переуступного підпису та наявність права пред'являти позов лише у ТОВ «Чорноморський рибний порт».
Відповідно до графи №20 залізничних накладних, розмір фракції марганцевої руди, що перевозилась, становить 0-25мм. Це менше розміру зазорів в обох вагонах. Тому під час руху вищевказаний вантаж міг просипатись в зазори.
Відповідно до статуту 31 Статуту залізниць України придатність вагонів для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці.
Таким чином, перевірка придатності вагонів №58068644 та №52283389 повинна була здійснюватися ТОВ «РЕЙЛ ІНВЕСТМЕНТС» та ТОВ «КРЕА І ЮЕЙ» (власники вагонів №58068644 та №52283389). Залізниця не може відповідати за їх технічний стан і нести відповідальність за втрату вантажу відповідно до статуту 114 Статуту залізниць України.
У відповіді на відзив, що надійшла до суду 01.07.2020, позивач навів свої доводи відносно зауважень відповідачів.
Наявність зазорів у спірних вагонах не звільняє відповідача 1 від відповідальності. Прийнявши вагони до перевезення, залізниця взяла на себе обов'язок доставити вантаж у кількості, зазначеній у перевізному документі.
Якщо на шляху прямування відбувалось просипання вантажу через конструктивні зазори вагонів, перевізник повинен був сприяти усуненню причин просипання вантажу. Але цього ним зроблено не було.
Всі викладені на іноземній мові документі мають переклад.
Прийняття залізницею спірних вагонів без зауважень не звільняє від відповідальності відповідача 2. Адже він зобов'язаний був перед навантаженням у спірні вагони перевірити їх відповідність у комерційному відношенні, але цього не зробив.
Причиною просипання вантажу стало неналежне виконання своїх обов'язків і відповідачем 1, і відповідачем 2. Належних доказів у спростування наявності своєї вини відповідачем 2 до матеріалів справи не надано.
Складання комерційного акту за участю вантажовідправника при виявленні залізницею недостачі у вагонах чинним законодавством України не передбачено.
Згідно з пунктом 3 статті 925 Цивільного кодексу України до вимог, що випливають з договору перевезення вантажу, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).
При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд встановив таке.
Предметом доказування у справі є наступні обставини: несення позивачем збитків, заподіяних відповідачами; протиправність дій відповідачів; розмір збитків та причинний зв'язок між протиправними діями (бездіяльністю) відповідача і заподіяною шкодою; наявність підстав для відшкодування позивачу збитків, заподіяних відповідачами.
Між Компанією «Primeore Trading (Polska) Spolka z ograniczona odpowiedzalnoscia» (далі - продавець) та Акціонерним товариством «Нікопольський завод феросплавів» (далі - покупець) був укладений контракт купівлі-продажу №280119РN від 28.01.2019 (далі - контракт), згідно якого продавець продає покупцю ганську марганцеву карбонатну руду в кількості 40000метричних тон руди дрібної фракції (0-25мм).
Пунктом 1 контракту передбачені умови поставки - CFR, порт Чорного моря, Україна (Інкотермс 2010).
Додатком 1 від 28.01.2019 до контракту визначено, що покупець здійснить оплату в розмірі 100% вартості відвантаженої партії продукції протягом 90календарних днів від дати інвойсу, виписаного продавцем на відвантажену партію продукції за вагою, визначеною в коносаменті.
Продавцем був виставлений інвойс №280119PN-AT-FIN від 13.03.2019 на суму 6835153,65доларів США за 42700 метричних тон руди. Умовами поставки продукції визначено CFR Чорноморський рибний порт або порт Південний Чорного моря України. З порту Такораді (Гана) до Чорноморського рибного порту або порту Південний (Україна).
Платіжними дорученнями в іноземній валюті №1094 від 18.04.2019, №1101 від 22.04.2019, №1113 від 25.04.2019, №1123 від 10.05.2019, №1133 від 20.05.2019, №1144 від 23.05.2019 покупцем було перераховано продавцю кошти в розмірі 6835153,64доларів США.
Згідно залізничних накладних №40081853, №40117319 зі станції Паромна-експорт (Рибний порт) Одеської залізниці 28.03.2019 та 29.03.2019 на адресу позивача (станція призначення Нікополь Придніпровської залізниці) було направлено вантаж - ганську марганцеву карбонатну руду дрібної фракції (0-25мм) насипом.
Згідно граф 1 та 28 залізничних накладних вантаж завантажений у вагон вантажовідправником, відправником є ТОВ «Чорноморський рибний порт».
На станції Нікополь Придніпровської залізниці за участю представників залізниці та вантажоодержувача були складені комерційний акт №466001/117 від 05.04.2019 про фіксування нестачі вантажу у вагоні №58068644 (залізнична накладна №40081853) та комерційний акт №466001/118 від 05.04.2019 про фіксування нестачі вантажу у вагоні №52283389 (залізнична накладна №40117319).
В розділі Д комерційного акту №466001/117 від 05.04.2019 було вказано, що при комісійному зважуванні виявлено менше проти документа на 2450кг руди марганцевої, яка у вагоні вміститися могла. Вантаж маркований, рівень навантаження в документах не вказаний.
Навантаження згідно акту загальної форми №1127 станції Нікополь нижче бортів 100-120см, розрівняне, вантаж маркований, крім наявного лійкоподібного поглиблення над 5люком діаметром 150см на всю вишину навантаження. Нещільне прилягання кришки 5-го люка до армованого листа хребтової балки, зазор довжиною 15см, шириною 3см. Вагон бездверний, люки були закриті. На момент прибуття просипу вантажу та слідів просипу вантажу не було. Зазор ущільнений власним вантажем. Згідно акту про технічний стан №8 станції Нікополь, вагон технічно справний.
В розділі Д комерційного акту №466001/118 від 05.04.2019 було вказано, що при комісійному зважуванні виявлено менше проти документа на 2000кг руди марганцевої, яка у вагоні вміститися могла. Рівень навантаження та маркування в документах не вказаний.
Навантаження згідно акту загальної форми №1129 станції Нікополь нижче бортів 100-120см, розрівняне, вантаж маркований вапном, крім наявного лійкоподібного поглиблення з одного боку вагона над 3люком діаметром 150см, глибиною 80см. Нещільне прилягання кришки 3-го люка до борта вагона, зазор довжиною 15-20см, шириною 1-1,5см. Вагон бездверний, люки були закриті. На момент прибуття просипу вантажу та слідів просипу вантажу не було. Зазор ущільнений власним вантажем. Згідно акту про технічний стан №9 станції Нікополь, вагон технічно справний.
Відповідно до актів про технічний стан вагонів №8 від 04.04.2019 та №9 від 04.04.2019 встановлені наступні несправності вагонів:
- нещільне прилягання кришки 5-го люка до армованого листа хребтової балки, зазор довжиною 15см, шириною 3см (вагон №58068644)
- нещільне прилягання кришки 3-го люка до борта вагона, зазор довжиною 15-20см, шириною 1-1,5см (вагон №52283389)
Разом з тим, в актах №8 від 04.04.2019 та №9 від 04.04.2019 вказано, що вагони технічно справні. Вантажовідправник до завантаження зазори бачити міг, але жодних засобів по усуненню не здійснив.
Відповідно до статті 114 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Стаття 115 Статуту залізниць України визначає, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
На підставі пункту 27 Правил видачі вантажів (із змінами та доповненнями), затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, із застосуванням показника норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто 2% та згідно з умовами контракту позивач розрахував кількість та вартість втраченого вантажу.
Так, у вагоні №58068644 розмір недостачі становив 1310кг на суму 5549грн.12коп. (без ПДВ); у вагоні №52283389 розмір недостачі становив 620кг на суму 2626грн.30коп. (без ПДВ).
Факт нестачі підтверджується матеріалами справи. За результатами перевірки розрахунку, помилок не встановлено.
Звертаючись до суду з позовом про стягнення з відповідачів вартості недостачі, Акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів» вказує, вантажовідправник (відповідач 2) повинен був визначити придатність вагону для перевезення вантажу в комерційному відношенні, а залізниця (відповідач 1) мала надати рухомий склад, придатний для перевезення цього вантажу.
Як вбачається з матеріалів справи, між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» (далі - перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Іллічівський морський рибний порт» (в подальшому відбулась зміна найменування у ТОВ «Чорноморський рибний порт») (далі - замовник) був укладений договір про надання послуг №09225/ОД-2018/33/18х від 13.02.2018 (далі - договір про надання послуг), предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученні (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.
Згідно з пунктом 12.1 договору про надання послуг договір діє з 20.02.2018 до 31.12.2018. Якщо жодна із сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, цей одговір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги.
Відповідач 2 стверджує, що договір про надання послуг №09225/ОД-2018/33/18х від 13.02.2018 був чинний на момент відправки вантажу.
Відповідно до підпункту 2.2.3 пункту 2.2 договору про надання послуг замовник має право відмовитись від прийняття вагонів у випадках, якщо виключається можливість використання замовником вагонів під перевезення вантажу внаслідок їх технічної або комерційної непридатності. Непридатність в комерційному та/або технічному відношенні оформляється одним з повідомлень форми ВУ-23М, та/або актами форми ГУ-23, оформленими згідно із Статутом залізниць та Правилами перевезень вантажів.
Підпунктом 2.3.7 пункту 2.3 договору про надання послуг до обов'язків перевізника віднесено надання вагонів у технічно справному стані для виконання вантажних операцій замовником.
Статтею 917 Цивільного кодексу України встановлено, що перевізник зобов'язаний надати транспортні засоби під завантаження у строк, встановлений договором. Відправник вантажу має право відмовитися від наданого транспортного засобу, якщо він є непридатним для перевезення цього вантажу.
Статтею 314 Господарського кодексу України передбачено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.
Згідно з пунктами 110, 113 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу.
За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Частинами 1 та 5 пункту 31 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. Придатність рухомого складу, зокрема вагонів, для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами.
Вантажовласнику надано право відмовитися від завантаження технічно несправних та непридатних в комерційному відношенні вагонів.
Відповідно до пункту 32 Статуту залізниць України відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.
З матеріалів справи вбачається, що несправність вагонів №58068644, №52283389 не мала прихованого характеру, а була очевидною, яку відправник і перевізник могли бачити.
Виходячи з обставин справи, вина за заподіяну за спірним перевезенням шкоду повинна покладатися на обох відповідачів. Відповідач 2 під час навантаження вантажу в спірний вагон не пересвідчився у придатності вагону в комерційному відношенні для перевезення наведеного вантажу та не вжив заходів запобігання просипання вантажу. Відповідач 1, маючи право на перевірку вантажу, прийняв до перевезення вагон, не пересвідчившись у придатності вагона у комерційному відношенні, чим допустив втрату вантажу під час перевезення.
Пункт 130 Статуту залізниць України встановлює, що право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач, за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Накладна, вантажна, багажна і вантажобагажна квитанції та комерційний акт подаються лише в оригіналі.
Наведене спростовує твердження відповідача 1 про відсутність у позивача суб'єктивного права на подання позову.
Відносно зауважень відповідача 2 про недоліки залізничних накладних (написи в графі 49 «відмітки залізниці» залізничних накладних на паперових носіях) та складання комерційних актів без участі відправника, суд зазначає наступне.
Пунктом 8 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 (із змінами та доповненнями) (далі - Правила видачі вантажу), встановлено, що після проведення розрахунків за перевезення вантажу, оформленого накладною у паперовому вигляді, накладна видається одержувачу під розписку в примірнику накладної, що залишається у залізниці. Оформлення видачі вантажу, що прибув з електронною накладною (із накладенням електронного цифрового підпису), здійснюється згідно з додатком 3 до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №863/5084 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України №138 від 18.06.2011) (далі - Правила оформлення перевізних документів). При цьому в разі потреби накладна видається одержувачу в паперовому вигляді.
Пунктом 1.2 Правил оформлення перевізних документів передбачено, що накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.
Пунктом 5.1 Правил оформлення перевізних документів встановлено, що за наявності в договорі між залізницею і вантажоодержувачем положень про електронний обмін документами на вантаж, що прибув за електронною накладною (із накладенням ЕЦП), одержувачу надається накладна в електронному вигляді у порядку, визначеному договором. За відсутності таких положень у договорі одержувачу видається накладна у паперовому вигляді, роздрукована на підставі електронної накладної та засвідчена календарним штемпелем стації призначення.
Відповідно до додатку 3 до Правил оформлення перевізних документів графа 49 «відмітки залізниці» заповнюється перевізником та призначена для внесення відомостей про повідомлення одержувача про прибуття вантажу. За необхідності вказуються: охорона залізниці, якщо вантаж підлягає обов'язковій охороні залізницею; відмітки про результати перевірки вантажу під час видачі, складання актів із зазначенням станції, яка склала акт; причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість затримки; відомості про переадресування вантажу, зміну одержувача тощо.
Пунктом 31 Правил видачі вантажів передбачено, що про видачу вантажу станція на вимогу одержувача зобов'язана зробити в накладній відмітку такого змісту: у разі оформлення наслідків перевірки вантажу комерційним актом - зазначається про що складено акт, номер та дата його складання.
Вказані відмітки засвідчуються підписом начальника станції або уповноваженого ним працівника із зазначенням його посади.
Залізничні накладні №40081853, №40117319 в графі 49 містять інформацію про номер та дату комерційного акту, вагу відсутнього вантажу, засвідчені підписом представника залізниці (станції призначення).
Таким чином, залізнична накладна може бути видана одержувачу у паперовому вигляді, внесення до графи 49 залізничних накладних №40081853 та 40117319 на паперовому носії відомостей про складання комерційних актів №466001/117 від 05.04.2019 та №466001/118 від 05.04.2019 не суперечить вимогам чинного законодавства, не призводить до нікчемності та не спростовує факту складання цих комерційних актів.
Пункт 129 Статуту залізниць України встановлює, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.
Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
Відповідно до пункту 2 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №567/6855) дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин
З огляду на пункт 10 вказаних Правил не передбачено підписання комерційного акту представником відправника. Цей акт підписується представниками залізниці та одержувача.
Відносно зауважень відповідача 2 про відсутність офіційного перекладу на українську мову, наданих позивачем документів, що унеможливило ознайомлення з їх змістом відповідача 2.
Відповідач 2 не вказав, з якими саме документами через відсутність перекладу на українську мову він не зміг ознайомитись.
До позову були додані копії контракту купівлі-продажу №280119PN від 28.01.2019 разом з додатком №1 до цього договору та інвойсом №280119PN-AT-FIN від 13.03.2019 з посиланням на контракт №280119PN від 28.01.2019. Вказані документи складені на російській та англійській мовах та містять інформацію доступну для розуміння.
З огляду на те, що офіційний сайт Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморський рибний порт» www.imrp.com.ua пропонує інформацію для відвідувачів саме на російській та англійських мовах, суд відхиляє посилання відповідача 2 на неможливість належним чином ознайомитись з наданими документами через відсутність їх перекладу на українську мову.
Відповідач 2 заявив про сплив строку позовної давності відносно вимог позивача та застосування відповідних наслідків.
Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з ч.1 статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
За змістом ч.1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Положеннями ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а ст. 258 Цивільного кодексу України - до окремих вимог встановлено позовну давність в один рік.
Частиною 3 статті 925 Цивільного кодексу України, яка є загальною нормою, визначено, що до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).
При цьому, частиною 1 статті 258 Цивільного кодексу України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Статутом залізниць України регламентується, зокрема порядок перевезення вантажів залізницею і відповідно до пункту 136 Статуту залізниць, позови до залізниць можуть бути пред'явлені у шестимісячний термін, що обчислюється відповідно до вимог пункту 134 цього Статуту, яким передбачено також і 6-місячний строк для пред'явлення претензії, з визначенням певних умов, обставин, підстав та строку його обчислення.
Згідно пункту 134 Статуту залізниць, претензії до залізниць можуть бути заявлені протягом шести місяців. Зокрема, згідно з п. «а» частини другої цієї статті, зазначені терміни обчислюються з дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій про відшкодування за псування, пошкодження або недостачу вантажу, багажу та вантажобагажу.
Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується із частиною 4 статті 909 та статтею 920 Цивільного кодексу України, встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів за цими перевезеннями визначаються транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Отже, пункти 134, 136 Статуту залізниць України є спеціальними нормами, які регулюють питання перебігу строку позовної давності за позовами про відшкодування збитків внаслідок недостачі вантажобагажу. Статут залізниць України затверджено постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 із змінами, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2002 №1973.
Господарський кодекс України, прийнятий Верховною Радою України 16.01.2003 за №436-IV і набрав чинності з 01.01.2004, та статтею 315 якого передбачено певні особливості обчислення строків позовної давності за договором перевезення, також є спеціальним законом, який повинен застосовуватися до правовідносин сторін переважно щодо норм права, як такий, що прийнятий пізніше та містить порядок обчислення строків позовної давності.
Відтак, положення пунктів 134, 136 Статуту залізниць України підлягають застосуванню у системному зв'язку з положенням статті 315 Господарського кодексу України і таким чином, що строк позовної давності починає свій перебіг з дня одержання відповіді на претензію позивача або з дня закінчення строку, встановленого ч. 3 статті 315 Господарського кодексу України для відповіді на претензію.
Враховуючи, що дотримання претензійного порядку не є обов'язковим, то у вирішенні питання про початок перебігу позовної давності, в розумінні цієї норми Господарського кодексу України слід виходити з того, що такий перебіг починається після закінчення строку пред'явлення претензії і строку її розгляду (частини 2, 3 статті 315 Господарського кодексу України) незалежно від того, чи пред'являлася відповідна претензія до перевізника.
Отже, шестимісячний термін для пред'явлення даного позову до залізниці має обраховуватись упродовж 6 місяців, після спливу 6-місячного строку, передбаченого для пред'явлення претензії та 3-місячного строку, передбаченого для надання відповіді на претензію. Це узгоджується з положеннями статті 315 Господарського кодексу України та пунктів 134, 136 Статуту залізниць України, оскільки визначений законом строк, в межах якого особа має право звернутися з позовом до суду, не може поглинатися строком на реалізацію права на досудове врегулювання спору.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду України у справі №10-26/166-10-4300 від 19.04.2012, у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 04.03.2020 у справі №905/487/19, у постановах Верховного Суду у справі №905/729/18 від 11.04.2019, у справі №910/11614/18 від 13.08.2019, у справі №905/2303/18 від 10.09.2019.
Позивач не звертався до відповідача 1 з претензією про відшкодування вартості нестачі спірного вантажу. В даному випадку це не впливає на порядок обчислення позовної давності, оскільки визначений законом строк, в межах якого особа має право звернутися з позовом до суду, не може поглинатися строком на реалізацію права на досудове врегулювання спору.
Комерційні акти, на підставі яких заявлено позов у даній справі, складено 05.04.2019, позовна заява надіслана до господарського суду Дніпропетровської області 06.04.2020 поштою, що підтверджується відбитком календарного штемпелю ПАТ «Укрпошта» на поштовому конверті, тобто без пропуску позовної давності.
Відповідно до статей 258, 925 Цивільного кодексу України до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів). Ці положення застосовуються до взаємовідносин між вантажоодержувачем та вантажовідправником.
Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 (зі змінами та доповненнями) було запроваджено карантин на території України з 12.03.2020 по 22.05.2020. Постановою Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020, №500 від 17.06.2020 дію карантину було продовжено на території України до 22.06.2020 та до 31.07.2020.
Пунктом 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України (в редакції Закону України №540-IX від 30.03.2020) встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Таким чином, строк позовної давності відносно вимог до відповідача 2 на момент звернення до суду з позовом також не сплив.
Враховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі.
Судові витрати позивача зі сплати судового збору розподіляються відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України та покладаються на відповідачів порівну.
Керуючись нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 (із змінами та доповненнями), Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Мінтрансу України №644 від 21.11.2000 (із змінами та доповненнями) (Зареєстрований: Мін'юст України, 24.11.2000 за №862/5083), Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644, статей Господарського кодексу України, Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №567/6855), ст.ст. 3, 4, 13, 20, 41, 42, 74, 76, 77, 78, 79, 91, 129, 237, 238, 240, 241, пунктом 4 розділу Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» м. Нікополь до Акціонерного товариства «Українська залізниця» м. Київ в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» м. Дніпро та Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморський рибний порт» м. Чорноморськ, с. Бурлача балка про стягнення шкоди, заподіяної при перевезенні вантажу, в розмірі 4087грн.71коп. з кожного з відповідачів - задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства «Українська залізниця» (49038, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 108) на користь Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» м. Нікополь (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 310) шкоду, завдану недостачею, в розмірі 4087грн.71коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1051грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморський рибний порт» м. Чорноморськ, с. Бурлача балка (68094, Одеська область, м.Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Центарльна, 1) на користь Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» м. Нікополь (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 310) шкоду, завдану недостачею, в розмірі 4087грн.71коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1051грн.
Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення підписаний 06.07.2020.
Суддя Р.Г. Новікова