Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/367/20 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія 121 (101) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
02.07.2020 року. Кропивницький апеляційний суд колегією суддів судової палати з розгляду кримінальних справ у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарями - ОСОБА_5 , ОСОБА_6
прокурора - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
захисника - ОСОБА_9 ,
законного представника обвинуваченого - ОСОБА_10 ,
обвинуваченого - ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кропивницькому кримінальне провадження №12018120230000062 від 21.01.2018 року та №12018120230000092 від 31.01.2018 року,об'єднані в одне провадження, за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 на вирок Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 11 лютого 2020 року, яким
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новоукраїнка, Кіровоградської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньо спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, не маючого на утриманні малолітніх дітей, депутатом не являється, раніше не судимого;
визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень за ч.2 ст. 185 КК України, ч.3 ст. 185 КК України, ч.1 ст. 121 КК України та призначено йому покарання: за ч.2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на 1 (один) рік; за ч.3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на 2 (два) роки; за ч.1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на 5 (п'ять) років.
В силу ст.ст. 104, 75 КК України звільнений його від відбуття покарання з випробовуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.
У відповідності до ст. 76 ч. 1 п.п. 1, 2 КК України зобов'язано ОСОБА_11 в період іспитового строку: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Відповідно до ч.5 ст.72 КК України зараховано ОСОБА_11 в строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 31 січня 2018 року по 26.02.2018 року та з 20.03.2018 року по 29.03.2018 року, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Цивільний позов прокурора в інтересах держави, в особі Новоукраїнської центральної районної лікарні про стягнення з ОСОБА_11 витрат, понесених на лікування потерпілого ОСОБА_12 - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_11 на користь Новоукраїнської центральної районної лікарні витрати, понесені на лікування потерпілого ОСОБА_12 в розмірі 4420 (чотири тисячі чотириста двадцять) гривень 86 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_11 на користь держави витрати на залучення експертів у зв'язку з проведенням експертизи звуко та відеозапису в розмірі 3146 (три тисячі сто сорок шість) гривень 09 копійок.
Також, вироком вирішена доля речових доказів відповідно до вимог ст.100 КПК України,
Згідно вироку суду ОСОБА_11 вчинив, таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднану з проникненням у сховище, таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно та заподіяв умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Кримінальні правопорушення вчинені за наступних обставин.
Судом встановлено, що 05 серпня 2017 року, більш точного часу ні судом, ні слідством не встановлено, неповнолітній обвинувачений ОСОБА_11 , прийшов до неогородженої території бригади №2 ТОВ «Нива-Н», яка розташована за адресою: вул. Волошкова (бувша Московська), буд. 126 а, в м. Новоукраїнка, Кіровоградської області, з метою викрадення майна.
З метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на заволодіння чужим майном, переконавшись, що його злочинні дії ніким не помічені, неповнолітній обвинувачений ОСОБА_11 шляхом вільного доступу пройшов на територію вищевказаної бригади, підійшов до одного із приміщень, де шляхом прикладання фізичної сили рук зняв металевий замок та проник до середини приміщення. Там останній помітив металевий візок 100 VITALS 150 ємністю 100 л., вантажністю 150 кг. та 15 металевих гачків у складі із роликом, призначені для вішання туш м'яса, які, діючи умисно, таємно, з корисливих мотивів, переслідуючи корисливу мету, направлену на таємне викрадення чужого майна, завантажив до металевого візка та разом із усім майном покинув приміщення, зникнувши з місця вчинення кримінального правопорушення, в подальшому розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
Згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 29 від 21.12.2017 року, ринкова вартість одного металевого гачка у складі із роликом (призначений для вішання туш м'яса) складає 125,00 грн., вартість одного металевого візка 100 VITALS 150 ємністю кузова 100 л., діаметром колеса 400 мм., вантажністю 150 кг складає 688,80 грн.
Своїми умисними та протиправними діями неповнолітній обвинувачений ОСОБА_11 спричинив ТОВ «Нива-Н» майнову шкоду на загальну суму 2563,80 грн.
Продовжуючи свої злочинні дії, 21 січня 2018 року у дообідній час, більш точного часу ні судом, ні слідством не встановлено, обвинувачений ОСОБА_11 знаходився у магазині «Файномаркет» № 130 ТОВ «Вересень Плюс», що розташований за адресою: вул. Павлівська, 57, м. Новоукраїнка, Кіровоградської області, де працював охоронцем та у приміщенні кабінету адміністратора на столі помітив планшет ТМ «Lenovo» ТАВ-2 A7-20F, SN: HA0DD7XA, чорного кольору.
Помітивши вказаний вище планшет, у обвинуваченого ОСОБА_11 виник умисел на його викрадення, з метою реалізації якого останній, з корисливих мотивів, переслідуючи корисливу мету направлену на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, користуючись відсутністю сторонніх осіб та переконавшись, що його дії ніхто не бачить, шляхом вільного доступу, таємно, викрав належний ТОВ «Вересень Плюс» планшет ТМ «lenovo» ТАВ-2 A7-20F, SN: HA0DD7XA, чорного кольору.
З місця вчинення кримінального правопорушення обвинувачений ОСОБА_11 зник, викраденим планшетом розпорядився на власний розсуд, а сааме, 21.01.2018 у післяобідній час надав його ОСОБА_13 під заставу.
Згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи № 12 від 23.01.2018, ринкова вартість планшету «Lenovo» ТАВ-2 A7-20F станом на момент вчинення протиправних дій складає 1900 грн.
Своїми умисними та протиправними діями обвинувачений ОСОБА_11 спричинив ТОВ «Вересень Плюс» майнову шкоду на загальну суму 1900 грн.
Крім того, 30 січня 2018, близько 24-ї години, більш точного часу ні слідством, ні судом не встановлено, обвинувачений ОСОБА_11 , разом із своїм товаришем ОСОБА_14 вживав спиртні напої в квартирі під номером АДРЕСА_2 , і почув телефону розмову ОСОБА_14 з матір'ю, яка повідомила, що на вулиці Курчатова, біля приміщення кафе «Соняшник» в неї виник конфлікт з невідомими особами. Після цього обвинувачений ОСОБА_11 разом з ОСОБА_14 вибігли з квартири, при цьому, у обвинуваченого ОСОБА_11 на ґрунті раптово виниклої агресії, що посилювалась алкогольним сп'янінням, виник раптовий умисел направлений на спричинення тілесних ушкоджень, з метою реалізації якого, зі столу кухні обвинувачений останній прихопив кухонного ножа.
Біля кафе «Соняшник» обвинувачений ОСОБА_11 на АДРЕСА_3 , побачив двох незнайомих йому чоловіків, якими виявились потерпілий ОСОБА_12 та ОСОБА_15 та жінок, серед яких була мати ОСОБА_14 - ОСОБА_16 та її знайома ОСОБА_17 . Після чого обвинувачений ОСОБА_11 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, підійшов до потерпілого ОСОБА_12 , чітко усвідомлюючи характер своїх протиправних дій, бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, з метою умисного нанесення тілесних ушкоджень іншій людині, для здійснення свого злочинного наміру вирішив використати в якості знаряддя нанесення ушкоджень кухонний ніж, та реалізовуючи свій умисел наніс один спрямований, із значною силою, удар ножем взятим у праву руку в житєво важливі органи - область живота потерпілого ОСОБА_12 , тим самим вчинив всі дії спрямовані на досягнення злочинного умислу - нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_12 , та під час нанесення удару лезо ножа зламалось. Після чого, ОСОБА_14 заспокоїв обвинуваченого ОСОБА_11 та перешкодив подальшому нанесенню тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_12 та разом покинули місце скоєння злочину.
В результаті умисних протиправних дій, згідно висновку судово-медичного експерта №21 від 19.02.2018 року обвинувачений ОСОБА_11 спричинив потерпілому ОСОБА_12 тілесні ушкодження у вигляді колото різаної рани передньої черевної стінки з ліва з пошкодженням нисхідного відділу товстого кишківника, внутрішньочеревною кровотечею, каловим перетонітом, заочеревиною гематомою, які по ступеню тяжкості відносяться до категорії тяжких, як небезпечних для життя в момент заподіяння.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій просить вирок районного суду скасувати в частині призначеного покарання в зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі обвинуваченого через м'якість.
Ухвалити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_11 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч.2, 3 ст.185, ч. 1 ст. 121 КК України та призначити покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у виді 2 років позбавлення волі, за ч. 3 ст. 185 КК України призначити покарання у виді 3 років позбавлення волі, за ч. 1 ст. 121 КК України призначити покарання у виді 6 років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України призначити ОСОБА_11 остаточне покарання шляхом часткового складання призначених покарань у виді 7 років позбавлення волі.
В іншій частині вирок залишити без змін.
В обґрунтування апеляційних вимог прокурор зазначає, що неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, що полягає у застосуванні закону, який не підлягає застосуванню, - в частині звільнення ОСОБА_11 від відбування покарання з випробуванням із застосуванням ст. ст. 104, 75 КК України, а також, у призначенні ОСОБА_11 за ч. 3 ст. 185 КК України покарання у виді 2 років позбавлення волі без застосування ст. 69 КК України, в той час, як санкція ч. 3 ст. 185 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років.
Прокурор зазначає, що невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого полягає у призначенні ОСОБА_11 явно несправедливого через м'якість покарання за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 121 КК України та призначенні остаточного покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 5 років позбавлення волі, що є мінімальним покаранням, передбаченим ч. 1 ст. 121 КК України.
Судом зазначено в мотивувальній частині вироку, однак не надано належну оцінку обставинам вчинення кримінальних правопорушень, два з яких є тяжкими злочинами. Не в повній мірі враховано особу обвинуваченого та його подальшу злочинну діяльність.
На думку прокурора при ухваленні вироку судом першої інстанції не правильно застосовано закон про кримінальну відповідальність, який підлягав застосуванню, в частині застосування санкції ч. 3 ст. 185 КК України, внаслідок чого за вказаним епізодом ОСОБА_11 призначено покарання у виді 2 років позбавлення волі, яке виходить за межі санкції статті, а також застосовано ст. ст. 104, 75 КК України, які у даному випадку не підлягають застосуванню.
Таким чином, прокурор вважає, що суд допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, зокрема ч. 3 ст. 185 КК України та ст. ст. 104, 75 КК України.
Також, призначаючи покарання ОСОБА_11 судом першої інстанції не у повній мірі враховано суспільну небезпеку та тяжкість скоєних злочинів, особу винного, наявність обтяжуючої обставини щодо вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, внаслідок чого призначене покарання через свою м'якість не може слугувати запорукою виправлення ОСОБА_11 та попередження вчинення ним нових злочинів.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, обвинуваченого, його захисника та законного представника обвинуваченого, які просили залишити вирок суду без змін, вивчивши матеріали кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження та зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню частково, а вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання - скасуванню, з ухваленням в цій частині нового вироку враховуючи наступне.
Досудове розслідування у даному кримінальному провадженні проведено відповідно до вимог кримінального процесуального закону. Викладені у вироку суду висновки про винуватість ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушеннь, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 та ч. 1 ст. 121 КК України, ґрунтуються на сукупності зібраних по справі доказів, які у повному обсязі досліджені судом першої інстанції під час судового розгляду справи, є взаємоузгодженими між собою, відповідають фактичним обставинам справи та ніким із сторін і учасників кримінального провадження не оскаржуються.
За вказаних обставин колегія суддів апеляційного суду не входить в обговорення доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_11 та правильності кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 та ч. 1 ст. 121 КК України, та вважає, що суд першої інстанції, дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_11 кваліфікувавши дії останнього за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно; ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у сховище; ч. 1 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Відповідно до ст. 409 КПК України, підставами для скасування судового рішення судом апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК України, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування судового рішення, є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.
Як убачається з вироку призначаючи покарання ОСОБА_11 , суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 65 КК України, врахував, тяжкість вчинених злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості та один тяжкий злочин. Особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується посередньо, з сусідами підтримує дружні відносини, проживає у родині з обома батьками, сім'я забезпечена продуктами харчування, створено хороші умови для належного виховання сина, що підтверджено дослідженими актами обстеження та звітом служби про умови проживання та виховання неповнолітнього, товаришує з особами, які вживають наркотичні засоби, раніше не судимий. Не перебуває на «Д» обліку у лікаря-нарколога та на обліку у лікаря-психіатра. В момент вчинення правопорушення ОСОБА_18 психічним захворюваннм не страждав, не знаходився в тимчасовому хворобливому стані. Міг усвідомлювати свої дії і керувати ними. Підпадає під дію ч. 1 ст. 19 КК України. Слід вважати осудним. Психічними захворювання не страждає. Застосування засобів медичного характеру не потребує.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого за вчинення злочину передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України є щире каяття, активне сприяння у розкритті злочину. За ч. 3 ст. 185 КК України скоєння злочину будучи неповнолітнім, добровільне відшкодування заподіяної шкоди.
Обставинами, які обтяжують покарання, за вчинення злочину за ч. 1 ст. 121 КК України суд першої інстанції визнав вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
Також, судом першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому враховано, як данні які характеризують особу те, що ОСОБА_11 засуджений вироком Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 10.10.2019 року за ч.ч. 2, 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 1 рік, вирок не набрав законної сили. Також, ОСОБА_11 судимий вироком Новоукраїнського районого суду Кіровоградської області від 06.11.2019 року за ч.2 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, в силу ст. 75 КК України, звільнений від відбування покарання з іспитовим строком тривалістю 3 роки, вирок не набрав законної сили.
Крім того, судом першої інстанції врахований висновок Новоукраїнського РВ з питань пробації, щодо вчинення правопорушень обвинуваченим ОСОБА_11 вважають, що виправлення цієї особи можливе без позбавлення або обмеження волі. За висновком органу пробації, застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для впливу на поведінку обвинуваченого з метою виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, можливо здійснювати без цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції. Ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється, як середній. Ризик небезпеки для суспільства у тому числі для окремих осіб оцінюється, як середній.
Таким чином, районний суд прийшов до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_11 за доцільне застосувати та призначити покарання у виді позбавлення волі, в межах мінімальної санкції інкримінуємих кримінальних правопорушень. Також враховуючи кількість та вартість викраденого, зважаючи на відношення обвинуваченого до вчиненого, дані про добровільне відшкодування шкоди по крадіжкам, позицію представників потерпілих, які претензій до обвинуваченого не мають та просили суворо не карати, відсутність цивільного позову, письмову позицію потерпілого ОСОБА_12 , від 07.02.2020 року, щодо сурового покарання, прийшов до висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_11 ще можливе без ізоляції від суспільства і він підлягає звільненню від відбуття покарання з випробовуванням, відповідно до ст.ст. 104, 75 КК України і покладенням на нього додаткового обов'язку, передбаченого п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, якого суд першої інстанції вважає достатньо для виправлення та попередження вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень.
Проте, відповідно до п.1 ч.1 ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу.
Так, санкцією ч.3 ст. 185 КК України передбачено покарання за даний злочин у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років.
Тобто, суд першої інстанції призначаючи ОСОБА_11 покарання за ч.3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки неправильно застосував закон про кримінальну відповідальність, який підлягав застосуванню, оскільки такий розмір покарання виходить за межі санкції данної статті.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.
Отже, колегія суддів знаходить слушними в цій частині доводи апеляційної скарги прокурора, щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, у зв'язку з чим вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового вироку.
Разом з цим, доводи прокурора про те, що суд першої інстанції призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_11 не вірно вказав ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, оскільки відповідно до ст. 12 КК України злочини, передбачені ч. 3 ст. 185 та ч. 1 ст. 121 КК України є тяжкими, колегія суддів вважає слушними. Водночас, вказана обставина не вплинула на правильність призначеного покарання обвинуваченому.
Також, колегія суддів не приймає до уваги апеляційні доводи щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність до обвинуваченого ОСОБА_11 , зокрема застосування положень ст. ст. 104, 75 КК України.
Так, відповідно до матеріалів кримінального провадження епізоди злочинної діяльності ОСОБА_11 охоплюють період часу, як вчинені ОСОБА_11 будучи неповнолітнім так і після набуття ним повноліття. Отже, суд першої інстанції розглядаючи кримінальне провадження стосовно ОСОБА_11 у повній мірі забезпечив виконання вимог матеріального і процесуального законів, якими врегульовано порядок, умови та підстави притягнення неповнолітніх до кримінальної відповідальності. Зокрема, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції розглядаючи кримінальне провадження стосовно ОСОБА_11 дотримався положень глави 38 КПК України, якою врегульовано порядок кримінального провадження щодо неповнолітніх, а також дотримано вимоги розділу XV КК України, яким визначено особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх.
Враховуючи наведене, посилання в апеляційній скарзі прокурора на те, що суд безпідставно застосував до обвинуваченого положення ст.ст. 104, 75 КК України є необгрунтованими.
Призначаючи покарання обвинуваченому колегія суддів, у відповідності до ст.ст. 50, 65, 103 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненних кримінальних правопорушень, особу виного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також враховує умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи неповнолітнього та вважає за можливе призначити покарання в межах санкції інкримінованих злочинів, що доведені при постановлені оскаржуваного вироку.
Згідно із п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.
Абзацом 2 п. 2 вищевказаної постанови визначено, щовідповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.
Враховуючи зазначені обставини, кількість епізодів злочинної діяльності, дані про особу обвинуваченого, в тому числі його попередню соціальну поведінку, який вчинив перший злочин будучи у неповнолітньому віці, щиро розкаявся у вчиненому, просив сурово не карати, колегія суддів вважає за можливе призначити покарання у виді позбавлення волі, в межах мінімальної санкції вчинених ним кримінальних правопорушень, застосуваши ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, призначивши остаточне покарання, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, та що виправлення обвинуваченого ОСОБА_11 можливе без відбуття покарання і він підлягає звільненню від відбуття покарання з випробовуванням, відповідно до ст.ст. 104, 75 КК України з покладенням на нього додаткового обов'язку, передбаченого ст. 76 ч. 1 п.п. 1, 2 КК України, якого колегія суддів вважає достатньо для виправлення та попередження вчинення обвинувачених кримінальних правопорушень.
З урахуванням вищевикладеного, оскільки в апеляційній скарзі прокурора не наведено переконливих доводів, які б свідчили про явну несправедливість призначеного судом першої інстанції ОСОБА_11 покарання через м'якість, а тому підстав для її задоволення в цій частині колегія суддів не вбачає
Керуючись ст.ст. 376, 404-405, 407, 419-420 КПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Вирок Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 11 лютого 2020 року, стосовно ОСОБА_11 - скасувати в частині призначеного покарання.
ОСОБА_11 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185 КК України, ч.3 ст. 185 КК України, та ч.1 ст. 121 КК України і призначити йому покарання:
- за ч.2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на 1 (один) рік;
- за ч.3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на 3 (три) роки;
- за ч.1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі на 5 (п'ять) років.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі на срок 5 (п'ять) років.
Відповідно до ст.ст. 104, 75 КК України звільнити ОСОБА_11 від відбування покарання з випробовуванням встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
У відповідності до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_11 в період іспитового строку: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
В решті вирок Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 11 лютого 2020 року залишити без змін.
Вирок набирає законної сили негайно після його проголошення, та може бути оскаржений у касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судом апеляційної інстанції.
Судді: Підписи:
Згідно з оригіналом.
Суддя Кропивницького
апеляційного суду ОСОБА_2