Іменем України
01 липня 2020 року м. Кропивницький
справа № 398/2899/19
провадження № 22-ц/4809/854/20
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О.Л., Єгорової С.М.,
за участю секретаря судового засідання Деменко О.І.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 березня 2020 року у складі судді Авраменка О.В.
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулось в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 19 лютого 2007 року на загальну суму 19 026,03 доларів США.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 19 лютого 2007 року між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір №KGALGK01582004, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 35 000,00 дол. США на термін до 18.02.2024, і зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. Відповідач порушив умови кредитування та не виконує належним чином зобов'язання, в результаті чого станом на 03 липня 2019 року виникла заборгованість в розмірі 146 361,55 дол. США, яка складається з: 31 252,14 дол. США - заборгованість за кредитом (тіло кредиту); 39 612,76 дол. США - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 6 930,00 дол. США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 96 693,65 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором. З урахуванням викладеного просить стягнути з відповідача заборгованість за відсотками за користування кредитом за період з 26 січня 2016 року по 03 липня 2019 року в розмірі 19 026,03 дол. США (а. с. 2 - 3).
25 вересня 2019 року ОСОБА_1 подав зустрічну позовну заяву до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про припинення правовідносин за кредитним договором, договором іпотеки, вилучення запису про іпотеку та припинення заборони на нерухоме майно. Вимоги зустрічного позову обґрунтовує тим, що в п. 7.3 договору №KGALGK01582004, укладеного між ним та АТ КБ «Приватбанк» зазначено: Забезпеченням виконання позичальником зобов'язань за даним договором виступає іпотека будинку: житловий будинок, АДРЕСА_1 . 19.02.2007 року в забезпечення даного кредитного договору було укладено договір іпотеки №KGALGK01582004 та передано в іпотеку зазначений будинок. 19.02.2007 року між АТ КБ «Приватбанк» та «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс №1 ПІ-ЕЛ-СІ» (UKRAINE MORTGAGE LOAN FINANCE NO.1 PLC) був укладений договір купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за договором про іпотечні кредити, за якими АТ КБ «Приватбанк» погодився продати, а «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс №1 ПІ-ЕЛ-СІ» погодився купити права вимоги за цим кредитним та іпотечним договорами. З цього дня АТ КБ «Приватбанк» втратив усі права по цьому кредиту, втратив усі права іпотекодержателя і з Державного Реєстру речових прав був вилучений. Крім цього 03.10.2017 року компанія «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 ПІ-ЕЛ-СІ» (UKRAINE MORTGAGE LOAN FINANCE NO.1 PLC) ліквідовано. В даний час у нього існують перешкоди щодо розпорядження будинком в АДРЕСА_1 , який належить йому на праві власності, оскільки в Державному реєстрі іпотек є заборона на цю нерухомість, де іпотекодержатель компанія «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 ПІ-ЕЛ-СІ» (UKRAINE MORTGAGE LOAN FINANCE NO.1 PLC). Така ситуація склалася через те, що «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 ПІ-ЕЛ-СІ» у строки встановлені законом не звернулась із заявою про державну реєстрацію припинення іпотеки і зняття заборони. Внаслідок чого він обмежений у праві вільно розпоряджатися своїм майном
Короткий зміст рішення суду
Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 березня 2020 року у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.
Вирішуючи первісний позов суд першої інстанції вказав, що АТ КБ «ПриватБанк» використав своє право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, звернувшись в 2012 році до суду із позовом про примусове стягнення цих коштів у судовому порядку із боржника ОСОБА_1 , тому банк втратив право на проценти за користування кредитом.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 не надав суду доказів на підтвердження відступлення АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс №1 ПІ-ЕЛ-СІ» (UKRAINE MORTGAGE LOAN FINANCE NO.1 PLC) прав вимоги за кредитним та іпотечним договорами.
Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 вказує, що не погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його незаконним, ухваленим внаслідок неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи, з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що в матеріалах справи достатньо доказів на підтвердження відступлення АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс №1 ПІ-ЕЛ-СІ» (UKRAINE MORTGAGE LOAN FINANCE NO.1 PLC) прав вимоги за кредитним та іпотечним договорами, а саме витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно, інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження, рішенням Олександрійського міськрайонного суду від 18.09.2017 у справі №398/2813/16ц.
Просить скасувати рішення районного суду в частині відмови у задоволенні вимог про припинення правовідносин за кредитним договором, договором іпотеки, вилучення запису про іпотеку та припинення заборони на нерухоме майно та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення зустрічного позову.
Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що згідно вимог ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду оскарженого судового рішення.
Суд першої інстанції встановив такі обставини
19 лютого 2007 року між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №KGALGK01582004, за умовами якого позичальник отримав грошові кошти в сумі 35 000,00 дол. США на термін до 18.02.2024, та зобов'язався повернути кредит і сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строк та в порядку, встановлених кредитним договором.
Того ж дня, між сторонами було укладено договір іпотеки №KGALGK01582004, предметом якого є надання в іпотеку нерухомого майна - будинок загальною площею 173,1 м2 по АДРЕСА_1 , як забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором.
Взяті на себе зобов'язання за кредитним договором відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконав, в зв'язку з чим станом на 03 липня 2019 року виникла заборгованість в розмірі 146 361,55 дол. США, яка складається з: 31 252,14 дол. США - заборгованість за кредитом (тіло кредиту); 39 612,76 дол. США - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 6 930,00 дол. США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 96 693,65 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором, що підтверджується відповідним розрахунком.
У зв'язку із порушенням умов договору банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 вересня 2013 року позов задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №KGALGK01582004 від 19.02.2007 року, що становить 43 106,22 доларів США і складає 344 418,70 грн., звернуто стягнення на будинок загальною площею 173.10 кв. м., та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК». З мотивувальної частини рішення вбачається, що судом стягнуто заборгованість за кредитним договором станом на 02 серпня 2012 року, яка складається з 35 560,64 дол. США - заборгованість за кредитом, 6 658,88 дол. США - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 1 120,00 дол. США - заборгованість по комісії за користування кредитом та 2 766,70 дол. США - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.
Предметом позову у цій справі є заборгованість відповідача за кредитним договором №KGALGK01582004 від 19 лютого 2007 року за відсотками за користування кредитом за період з 26 січня 2016 року по 03 липня 2019 року в розмірі 19 026,03 дол. США. Тобто, відсотки були нараховані позивачем після його звернення в 2012 році до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором та ухвалення рішення суду від 18 вересня 2013 року.
АТ КБ «ПРИВАТБАНК» використав своє право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, звернувшись в 2012 році до суду із позовом про примусове стягнення цих коштів у судовому порядку із боржника ОСОБА_1 .
Відтак, право АТ КБ «Приватбанк» нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припинилося після пред'явлення до ОСОБА_1 вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Обґрунтовуючи зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 послався на те, що 19.02.2007 року між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс №1 ПІ-ЕЛ-СІ» (UKRAINE MORTGAGE LOAN FINANCE NO.1 PLC) був укладений договір купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за договором про іпотечні кредити, за якими АТ КБ «Приватбанк» погодився продати, а «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс №1 ПІ-ЕЛ-СІ» погодився купити права вимоги за кредитним та іпотечним договорами, укладеними між сторонами, внаслідок чого припинилися правовідносини за вказаними договорами між ним та банком.
ОСОБА_1 не надано суду доказів щодо припинення, у порядку передбаченому чинним законодавством України, його зобов'язань перед АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за кредитним договором та договором іпотеки.
18 листопада 2019 року від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому банк заперечував проти задоволення зустрічного позову з тих підстав, що 19 лютого 2007 року між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір №KGALGK01582004, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 35 000,00 дол. США на термін до 18.02.2024, і зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. В забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору, 19.02.2007 між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк» укладено договір іпотеки. У зв'язку з неналежним виконанням позивачем зобов'язань по кредитному договору, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за захистом свого порушеного права звернулось до суду. 18.09.2013 року Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області ухвалено рішення, яким звернуто стягнення в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору №KGALGK01582004 від 19.02.2007 року, на будинок ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначене рішення має преюдиціальне значення для вирішення даної справи, оскільки ним встановлено, що у витязі під номером 51557 не має посилання на спірний договір іпотеки, зазначена сума основного зобов'язання у розмірі 491219,96 грн., не відповідає вартості договору іпотеки №KGALGK01582004 від 19.02.2007 року, а також у зазначеному витязі не зазначається місце знаходження предмету іпотеки та інші його ознаки. Також зазначає, що відповідно до умов договору, термін його дії - до повного виконання всіх умов договору. Проте, ОСОБА_1 зобов'язання належним чином не виконав, заборгованість по договору не погасив, а отже відсутні підстави для припинення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек запису про обтяження за № 15256. Також, ОСОБА_1 не надав належних доказів відступлення банком права вимоги за кредитним договором від 19.02.2007 іншій юридичній особі.
Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення
В судовому засіданні апеляційного суду представник АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін.
Відповідач ОСОБА_1 , який належним чином був повідомленим про місце та час розгляду справи в судове засідання апеляційного суду не прибув.
За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції, дослідивши та оцінивши усі надані учасниками процесу докази й надавши правову оцінку усім їх доводам та запереченням, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач не довів своїх позовних вимог, оскільки він всупереч вимогам статті 81 ЦПК України не надав належних та допустимих доказів на підтвердження відступлення АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс №1 ПІ-ЕЛ-СІ» (UKRAINE MORTGAGE LOAN FINANCE NO.1 PLC) прав вимоги за кредитним та іпотечним договорами, а, відповідно, і не підлягають задоволенню вимоги про припинення правовідносин за кредитним договором, договором іпотеки, вилучення запису про іпотеку та припинення заборони на нерухоме майно.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною першою статті 509, статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За загальним правилом зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини перша та друга статті 598 ЦК України).
У зобов'язальних відносинах суб'єктивним правом кредитора є право одержати від боржника виконання його обов'язку з передачі майна, виконання роботи, надання послуги тощо.
Відповідно до приписів статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це окремий вид застави, вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша статті 3 Закону України «Про іпотеку»). Вона має похідний характер від основного зобов'язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п'ята статті 3 Закону України «Про іпотеку»).
Підстави припинення іпотеки окремо визначені в статті 17 Закону України «Про іпотеку». Зміст цієї статті дає підстави для висновку, що припинення іпотеки можливе виключно з тих підстав, які передбачені цим Законом.
Статтею 17 Закону України «Про іпотеку» передбачено підстави припинення іпотеки. Зокрема, іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; з інших підстав, передбачених цим Законом.
Проте, перевіривши матеріали справи та доводи сторін, колегія суддів вважає, що позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження відступлення АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс №1 ПІ-ЕЛ-СІ» (UKRAINE MORTGAGE LOAN FINANCE NO.1 PLC) прав вимоги за кредитним та іпотечним договорами.
Доводи апеляційної скарги, які зводяться до того, що суд першої інстанції залишив поза увагою витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17.01.2013 року та інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 13.09.2019 не спростовують висновків суду, оскільки із змісту зазначених витягів неможливо встановити, що саме АТ КБ «ПРИВАТБАНК» відступило своє право вимоги на користь нового кредитора за кредитним та іпотечним договорами, укладеними між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 .
Отже, суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи, встановив всі обставин справи, які необхідні для правильного її вирішення та надав правильну оцінку правовідносинам, які склалися між сторонами. При цьому суд правильно застосував норми матеріального права та належно перевірив доводи сторін у справі і дійшли висновку про відмову у задоволенні зустрічного ОСОБА_1 .
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
За таких обставин, відповідно до ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині розгляду зустрічного позову залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 березня 2020 року залишити без задоволення.
Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 березня 2020 року в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про припинення правовідносин за кредитним договором, договором іпотеки, вилучення запису про іпотеку та припинення заборони на нерухоме майно залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 03 липня 2020 року.
Головуючий суддя А.М. Головань
Судді О.Л. Карпенко
С.М. Єгорова