Справа № 346/1887/20
Провадження № 33/4808/303/20
Категорія ч. 2 ст. 154 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції Калинюк О. П.
Суддя-доповідач Повзло
03 липня 2020 року м. Івано-Франківськ
Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду Повзло В.В., розглянувши апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03.07.2020 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительку АДРЕСА_1 , яка не працює, громадянина України,
визнано винуватим та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 154 КУпАП з накладенням на неї адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 68 грн. з конфіскацією собаки. Цією ж постановою стягнуто судовий збір, -
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати, провадження по справі закрити. Вважає, що суддя формально підійшов до розгляду справи, оскільки в постанові суду лише продублював фабулу протокол та переписав наявні письмові матеріали, без будь-якого аналізу. Апелянт вважає, що відсутні будь-яки докази, які б свідчили про те, що собака, яка заподіяла шкоду ОСОБА_2 належить саме їй. Звертає увагу, що об'єктивною стороною ч. 2 ст. 154 КУпАП не передбачено такої кваліфікуючої ознаки як - залишення без нагляду, а тому вказане діяння, на думку апелянта, не відповідає диспозиції статті. Окрім того, вказує на те, що ст. 154 КУпАП є банкетною, що передбачає посилання на відповіді підзаконні акти, які б визначали правила тримання собак і котів, проте пред'явлене їй обвинувачення не містить жодного акту, який передбачає встановлену працівниками поліції та судом заборону. Вказує на відсутність в матеріалах провадження будь-яких доказів, які б свідчили про наявність факту та розміру заподіяної шкоди здоров'ю людей або їх майну. Посилається на неналежне сповіщення її судом про час та місце судового розгляду та розгляд справи у її відсутність. Вважає, що протокол про адміністративне правопорушення складений із порушенням строків, передбачених ч. 2 ст. 254 КУпАП, оскільки подія відбулась 07.05.2020 року, а протокол датований 14.05.2020 року
Постановою суду встановлено, що 07.05.2020 року близько 18 год. в м. Коломия, по вул. Пушкіна, Івано-Франківської області, неподалік будинку 53, собака, якого залишила без нагляду ОСОБА_1 , покусав ОСОБА_2 , спричинивши шкоду її здоров'ю, чим ОСОБА_1 порушено правила тримання собак та притягнено до відповідальності за ч.2 ст. 154 КУпАП (а.п. 16).
В судове засідання апеляційного суду не з'явилась особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 та її захисник Менів О.І., про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином - телефонограмою (а.п. 31).
30.06.2020 року на адресу апеляційного суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи без її участі, вимоги викладені в апеляційній скарзі підтримує в повному обсязі.
Враховуючи наведене вище, вважаю за можливе розгляд справи провести у відсутність ОСОБА_1 та її захисника Меніва О.І., що не суперечить вимогам ст. 268 КУпАП.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, та письмові пояснення ОСОБА_1 , вважаю, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково, постанову суду скасувати та прийняти нову, з наступних підстав.
Вважаю, що суд першої інстанції не мав достатньо даних для прийняття законного та обґрунтованого рішення по суті доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 154 КУпАП, на підставі висунутого обвинувачення, яке міститься в протоколі про адміністративне правопорушенні серії АПР18 від 14.05.2020 року (а.п. 1).
Положеннями ст. 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 6 «Право на справедливий суд» Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, крім іншого, є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Виходячи з вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції належним чином не дотримався вказаних вимог закону, оскільки прийняв рішення на підставі обвинувачення, яке є неконкретним.
Посилання апелянта на те, що висновки суду першої інстанції не підтверджені належними доказами, а постанова суду фактично містить в собі лише перелік матеріалів, без належного їх аналізу, що, на думку апелянта, свідчить про незаконність судового рішення та недоведеність пред'явленого ОСОБА_1 обвинувачення, заслуговують на увагу.
Вважаю, що суд першої інстанції, встановлюючи фактичні обставини адміністративного правопорушення, належним чином не оцінив сукупність доказів, які містяться в матеріалах справи з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності для прийняття відповідного процесуального рішення, та дійшов передчасного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 в інкримінованому їй адміністративному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 154 КУпАП.
Так, диспозицією ст. 154 КУпАП передбачена відповідальність за тримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, чи понад установлену кількість, чи незареєстрованих собак або приведення в громадські місця, або вигулювання собак без повідків і намордників (крім собак, у реєстраційних свідоцтвах на яких зроблено спеціальну відмітку) чи в невідведених для цього місцях, при цьому ч. 2 ст. 154 КУпАП передбачено відповідальність за ті самі дії, що спричинили заподіяння шкоди здоров'ю людей або їх майну.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 21.02.2006 року, особа, яка утримує домашню тварину, зобов'язана забезпечити безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною. При супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду.
Цією ж нормою статті передбачено, що особа, яка супроводжує тварину, зобов'язана забезпечити безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною. При супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду.
Відповідно до ст. 22 вказаного закону при поводженні з домашньою твариною особа, яка її утримує, зобов'язана забезпечити наявність намордника, повідка, що необхідні для здійснення вигулу домашньої тварини поза місцем її постійного утримання.
Крім того, з метою забезпечення гуманного ставлення до тварин, додержання порядку та чистоти, запобігання виникненню та поширенню зооантропонозних інфекцій серед людей місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування затверджують правила утримання тварин у домашніх умовах.
Так, п. 3 Правил утримання тварин у місті Коломиї (далі - Правила), затверджених Рішенням Коломийської міської ради Івано-Франківської області, передбачені загальні вимоги до вигулу тварин, зокрема відповідно до п. 3.3, особа, яка супроводжує тварину, зобов'язана забезпечити безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною.
Також п. 2 вказаних Правил встановлено, що при поводженні з тваринами не допускається вигулювати собак без повідків, а потенційно-небезпечних порід також без намордників - у невстановлених для цього місцях, окрім випадків, передбачених п. 2.4 (муштри на спеціальних навчально-дресирувальних майданчиках; проведення виставок та змагань на спеціальних рингах).
В п.п. «л» п. 2.8 Правил вказано, що особа, яка утримує тварину, окрім обов'язків, окрім іншого, зобов'язана відшкодувати в повному обсязі шкоду, заподіяну твариною майну юридичної або фізичної особи, власником тварини.
Положення вказаних правил поширюються на місце вчинення адміністративного правопорушення, що містить у протоколі - м. Коломия вул. Пушкіна Івано-Франківська область, біля будинку 530 (а.п. 1).
В той же час, в протоколі про адміністративне правопорушення серії АПР18 від 14.05.2020 року відсутні будь-які посилання на вказані вище правила, незважаючи на те, що диспозиція ст. 154 КУпАП є бланкетною, тобто для застосування якої, необхідно звертатись до інших нормативних актів, зокрема - правил, оскільки нею передбачена відповідальність саме за порушення правил тримання собак і котів, а тому, обов'язковим є зазначення в протоколі про адміністративне правопорушення, окрім іншого, й пунктів відповідних правил.
Відсутність конкретної вказівки на відповідні пункти Правил, не дозволяє точно встановити об'єктивну сторону правопорушення та притягнути особу до адміністративної відповідальності саме за порушення конкретної норми правил тримання собак та котів.
Суть вчиненого адміністративного правопорушення в протоколів про адміністративне правопорушення викладена наступним чином: «07.05.2020 року близько 18-00 год. в АДРЕСА_2 , собака, за якою доглядає ОСОБА_1 , змішаної породи, рудої масті, віком 4-5 років, під час перебування на вулиці, покусала ОСОБА_2 , чим порушено правила тримання собак, що спричинило шкоду здоров'я людей», чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 154 КУпАП (а.п. 1).
Діючим законодавством передбачено, що судовий розгляд проводиться лише в межах адміністративного обвинувачення, яке міститься в протоколі про адміністративне правопорушення і встановлення інших обставин, які знаходяться за межами обвинувачення та погіршують становище особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є неприпустимим, оскільки порушує право на захист від конкретного обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення.
В той же час, суд першої інстанції суть пред'явленого обвинувачення виклав наступним чином: «07.05.2020 року близько 18 год. в м. Коломия, по вул. Пушкіна, Івано-Франківської області, неподалік будинку 53, собака, якого залишила без нагляду ОСОБА_1 , покусав ОСОБА_2 , спричинивши шкоду її здоров'ю, чим ОСОБА_1 порушено правила тримання собак та притягнуто до відповідальності за ч.2 ст. 154 КУпАП (а.п. 16).
З наведеного вбачається, що суд першої інстанції вийшов за межі пред'явленого ОСОБА_1 обвинувачення, оскільки працівниками поліції не ставилось у провину останній обвинувачення в частині того, що ОСОБА_1 залишила без нагляду собаку, який покусав ОСОБА_2 , а суть пред'явленого обвинувачення в протоколі про адміністративне правопорушення викладена наступним чином: «собака, за якою доглядає ОСОБА_1 , змішаної породи, рудої масті, віком 4-5 років, під час перебування на вулиці, покусала ОСОБА_2 », що є неприпустимим, оскільки таким чином суд, фактично, перебирає на себе функції обвинувача, чим порушує право на захист.
Крім того, судом першої інстанції встановлено місце вчинення адміністративного правопорушення як «неподалік будинку, 53», проте місцем вчинення правопорушення згідно протоколу визначено - «будинок 530».
Інші долучені до матеріалів провадження докази, також містять суперечливі відомості щодо місця вчинення правопорушення, а саме в протоколі прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від ОСОБА_2 08.05.2020 року зазначено, що подія відбулась біля будинку 530 (а.п. 2), в той час як у наданих 08.05.2020 року поясненнях ОСОБА_2 працівникам поліції, вказано, в одному випадку, що подія відбулась «біля будинок 530», а в другому - «біля будинку 53» (а.п. 3). Особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , в своїх поясненнях від 08.05.2020 року та у зобов'язанні від 14.05.2020 зазначає місце події як - «будинок 53» (а.п. 4, 5).
Наведені вище суперечності щодо встановлення конкретного місця вчинення адміністративного правопорушення є істотними, а тому постанова суду як незаконна підлягає скасуванню.
По суті пред'явленого ОСОБА_1 обвинувачення, доходжу наступного висновку.
Конкретність пред'явленого особі обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, забезпечує можливість організувати ефективний захист своїх інтересів.
Разом з тим, неконкретність обвинувачення не тільки не дозволяє особі, яка притягується до адміністративної відповідальності належним чином організувати ефективний захист своїх інтересів, а й позбавляє суд належним чином перевірити твердження органу, який склав протокол, про вчинення особою адміністративного правопорушення.
В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об'єктивного судового розгляду.
Зокрема, в рішенні у справі «Ващенко проти України» Європейський суд вказав, що «обвинувачення» для цілей п. 1 ст. 6 може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру».
Проте, працівники поліції, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , знехтували вказаними вимогами закону, оскільки викладене ними формулювання обвинувачення у протоколі про адміністративне правопорушення є неконкретним, внаслідок того, що не містить в собі конкретні ознаки об'єктивної сторони, тобто не відповідає диспозиції ст. 154 КУпАП.
Так, об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 154 КУпАП, полягає в наступному: 1) триманні собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами; 2) триманні собак і котів понад установлену кількість; 3) триманні незареєстрованих собак; 4) приведенні в громадські місця; 5) вигулюванні собак без повідків і намордників (окрім собак, у реєстраційних свідоцтвах яких зроблено спеціальну відмітку); 6) вигулюванні собак у не відведених для цього місцях.
У ч. 2 ст. 154 КУпАП передбачено відповідальність за ті самі дії, що спричинили заподіяння шкоди здоров'ю людей або їхньому майну, а також повторне упродовж року правопорушення з числа передбачених частиною першою цієї статті.
Відсутність хоча б однієї з перерахованих ознак, виключає склад правопорушення, а отже, й притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 154 КУпАП.
В той час як посадовою особою, що складає протокол, повинно ставиться у вину особі вчинення таких конкретних протиправних діянь, що містять в собі ознаки того чи іншого адміністративного правопорушення, що відображається у протоколі.
За відсутності відомостей щодо конкретних незаконних дій ОСОБА_1 у відповідності їх з діями, які викладені у диспозиції ст. 154 КУпАП, неможливо перевірити доводи апелянта щодо фактичних обставин вчиненого адміністративного правопорушення та встановити наявність або відсутність у діях останньої ознак інкримінованого їй правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 154 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення, як процесуальний документ є актом обвинувачення, та повинен містити в собі суть адміністративного правопорушення з посиланням на відповідні нормативно-правові акти, тобто відповідати вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки невідповідність протоколу вказаним вимогам, свідчить про неконкретність пред'явленого обвинувачення.
Відомості щодо свідків протокол про адміністративне правопорушення не містить.
До протоколу долучені пояснення ОСОБА_1 , з яких вбачається, що за адресою АДРЕСА_2 , вона не проживає, проте здійснює догляд за собакою. 07.05.2020 року в обід біля 14-00 год. вона випустила собаку з вольєру погуляти, собака гуляла по подвір'ю. Додала, що у подальшому буде більш ретельно доглядати за собакою та з вольєру випускати тільки у її присутності (а.п. 4).
Матеріали провадження містять зобов'язання ОСОБА_1 про те, що вона зобов'язується утримувати собаку, за якої вона здійснює догляд за час відсутності її власників (а.п. 5).
Державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.
Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинності, закріпленому в ст. 62 Конституції України, оскільки доказування є правом особи, а не її юридичним обов'язком.
Нечітке, незрозуміле обвинувачення у протоколі про адміністративне правопорушення, є порушенням права особи на захист.
Забезпечення апеляційного оскарження судових рішень є важливим принципом здійснення правосуддя в справах про адміністративне правопорушення.
Повноваження апеляційного суду за наслідками розгляду апеляційних скарг у справах про адміністративне правопорушення визначені ст. 294 КУпАП, де чітко передбачено, які саме рішення може прийняти суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги, а саме: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову.
Вказаною нормою не передбачено положення, яке б регламентувало повноваження апеляційного суду щодо повернення протоколу, у разі його невідповідності вимогам діючого законодавства.
В той же час, виходячи з системного аналізу змісту КУпАП, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, та приймаючи нове рішення, керується загальними нормами, які передбачають порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення судом першої інстанції.
Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 278 КУпАП, при підготовці справи до розгляду, орган (посадова особа) вирішує, зокрема, й питання чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Оскільки протокол про адміністративне правопорушення є фактично обвинувальним актом, тому наявність будь-яких недоліків ускладнюють проведення повного та об'єктивного розгляду справи по суті, з прийняттям законного рішення.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише у межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, та суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Без додаткової перевірки викладених обставин та належного оформлення протоколу про адміністративне правопорушення неможливо здійснити повний та всебічний розгляд для встановлення об'єктивної істини по справі про адміністративне правопорушення.
Доходжу висновку, що наведені вище порушення закону при складанні протоколу про адміністративне правопорушення є істотними, і не можуть бути усунуті під час апеляційного розгляду.
В той же час, оскільки Верховний Суд визнав правильною практику тих суддів, які вмотивованими постановами повертають протоколи про адміністративні правопорушення, складені без додержання вимог ст. 256 КпАП, відповідному правоохоронному органу для належного оформлення (ч. 5 п. 24 постанови пленуму ВСУ № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»), вважаю за необхідне повернути матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 до Коломийського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області для належного виконання вимог ст.ст. 254, 256 КУпАП.
При цьому враховую, що строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ст. 38 КУпАП, спливають 07.08.2020 року, що дозволяє усунути недоліки задля своєчасного розгляду цього провадження.
При прийнятті такого рішення враховую й те, що завданням КУпАП, відповідно до ст. 1 названого Закону є охорона прав і свобод громадян, а тому, враховуючи, що внаслідок цієї події є потерпіла особа - ОСОБА_2 , якій заподіяні тілесні ушкодження, та з метою забезпечення права на захист як особі, що притягається до адміністративної відповідальності, так й з метою забезпечення прав потерпілої, вважаю, що саме таке рішення відповідає принципу верховенства права, який визначає правосуддя проявом вищої справедливості.
Після усунення вказаних недоліків у протоколі про адміністративне правопорушення, справа про адміністративне правопорушення, за наявності для цього законних підстав, підлягає подальшому направленню до місцевого суду для її розгляду по суті.
Таким чином доходжу висновку, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково, постанову суду як незаконну скасувати.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 245, 251, 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03.07.2020 року щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 154 КУпАП, скасувати.
Прийняти нову, якою повернути матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 154 КУпАП повернути до Коломийського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області (вул. Шевченко, 11-а, м. Коломия, 78203) для виконання вимог ст.ст. 254, 256 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Повзло